Київ-Прага, 7 березня 2003 – Доброго вечора, шановні слухачі! В прямому ефірі Вечірня Свобода. Сьогодні 7 березня – цього дня 1573 року у Львові було засновано першу в Україні друкарню, саме цього дня і в цей же рік Туреччина та Венеція підписали Константинопольський мир, а 7 березня 1936 року Німеччина порушила Версальский договір і пакт угод Локарно, окупувавши Рейнську демілітаризовану область: світ йшов до Другої Світової війни. Цього ж дня 1966 року в неіснуючому вже нині СРСР перейшли на 5-тиденний робочий тиждень. А 7 березня 1912 року Роальд Амундсен відкрив Південний полюс.
Ми сьогодні також заторкнемо у наших дискусіях проблеми миру і війни та боргові зобов’язання нинішньої влади щодо світу і власного народу – що тут спільного, що відмінного?
Надзвичайно велика напруга у світі і кінець тижня відбиваються в якійсь мірі і на технічних можливостях нашої трансляції. Я вибачаюсь сьогодні перед нашими слухачами за наш можливий неякісний ефір у зв’язку з технічними проблемами, які сьогодні виникають.
Нагадую слухачам телефон київської студії – 490 29 05, код Києва – 044. І я вітаю гостей Вечірньої Свободи. У нас в студії: народний депутат від «Регіонів України» Володимир Майстришин – голова підкомітету Комітету з питань бюджету і телефоном з нами має бути на зв’язку народний депутат від КПУ, голова Комітету з питань оборони і національної безпеки Георгій Крючков.
Сьогодні нашою першою темою буде тема зовнішнього боргу України. Вона пов’язана з іншими питаннями – з питаннями внутрішнього боргу уряду, з діяльністю уряду.
Чи розмір зовнішнього боргу відіграє якусь суттєву роль в оцінці економічної ситуації в державі? Ми знаємо, що були і є держави, котрі нібито й не мали чи не мають якогось суттєвого зовнішнього боргу але пасуть задніх, так би мовити, за рівнем економічного розвитку у світі чи в Європі. А є країни, борг яких чи не втричі перевищує річний внутрішній валовий продукт, але ці країни є світовими економічними лідерами потугами з надзвичайно високим рівнем життя. Що собою являє зовнішній борг України сьогодні і його проблема для економіки країни і взагалі – що означає жити в борг для держави? Пане Майстришин?
Володимир Майстришин
Я хотів би поправити, я є голова підкомітету державного боргу, запозичень та інвестицій Комітету Верховної Ради.
Знаєте, не є проблемою жити в борг, єдина проблема, скільки ти витрачаєш своїх, скажімо так, реальних коштів на утримання боргу. Ви правильно сказали, що є багато країн, які сьогодні мають досить високі боргові зобов’язання, і навіть ці боргові зобов’язання перевищують річний внутрішній валовий продукт. Сполучені Штати мають дуже великий борг, по відношенню до внутрішнього національного продукту він вимірюється майже 80%.
Сума державного боргу України, не тільки зовнішнього, а і внутрішнього, сьогодні сягає 14 мільярдів доларів. І у порівнянні з нашим ВВП, якщо перевести в долари, то це буде десь 40 мільярдів. Тобто в грудні борг по відношенню до ВВП це всього 30-35%. Але скільки ми сьогодні витрачаємо коштів на утримання боргу? Тут виникають суттєві розбіжності з витратами. Дивіться, на всю медицину України у бюджеті 2003 року отписано 1.9 мільярди гривень. На утримання державного боргу України – більше 12 мільярдів. Тобто кожна четверта гривня державного бюджету України на 2003 рік іде на утримання боргу. Це більше 20% бюджету. І тут всі свої зусилля, думаю, уряд буде докладати, щоби цю цифру коштів, які ідуть на утримання державного боргу максимально зменшити.
Василь Зілгалов
Сьогодні мені довелося подивитися офіційні цифри на сайті Ради міністрів/не знаю, чи це правильні цифри/, що лише за грудень 2002 року зовнішній борг України зріс на 146 мільйонів доларів США і складає сьогодні трохи більше 8 мільярдів доларів. Пане Майстришин, як оцінювати таке зростання боргу в кінці минулого року – велике воно чи мале і з чим воно пов’язане?
Володимир Майстришин
Давайте повернемося до цифр, без цифр говорити про бюджет і про борг неможливо. Дійсно, кінець грудня був пов’язаний з тим, що ми взяли кредити. І один із кредитів, про це треба обов’язково сказати, це був кредит на добудову атомної станції, російський кредит. Буде поставлене російське обладнання на добудову цього блоку атомної станції.
Інший кредит, на жаль, пов’язаний з тим, що ми не виконали план приватизації 2002 року. Державний борг якраз зростає, тому що наші витрати збільшуються по відношенню до наших доходів. І тому під кінець року для того, щоб закрити дефіцит бюджету 2002 року був взятий кредит на покриття цього дефіциту.
Хотів би ще декілька цифр навести. На жаль, сьогодні ми знаходимося на початку піку боргового навантаження нашої країни. Якщо подивитися на план наших витрат по державному боргу, то 2003-2004 рік якраз буде пік боргового навантаження. І треба буде докладати серйозних зусиль для того, щоб зменшити вплив на державний бюджет. Кожна четверта гривня податкової частини бюджету йде на утримання боргу.
Василь Зілгалов Дехто хвалиться, що зовнішній борг України почав скорочуватися з 2000 року. Але чи це добра тенденція, чи погана? Нинішній прем’єр Янукович обіцяє, що уряд не братиме зовнішніх займів поки не погасить попередні , а також поки кредитні ставки не стануть реальними. Що це означає?
Володимир Майстришин
Я би тут підтримав прем’єра, що не є правильним сьогодні постійно нарощувати боргову піраміду. На жаль ми сьогодні позичаємо великі кошти за кордоном, і в цьому році знову ми будемо позичати досить великі суми – в цьому році буде позичено близько мільярду доларів. Мається на увазі покриття дефіциту бюджету і інші так звані державні урядові запозичення під програми. Але є досить нормальні програми, які треба дійсно відстоювати. Це програми боротьби з туберкульозом і СНІДом, програма підтримки села – 200 мільйонів доларів. Якщо ми говоримо про село, то ми повинні усвідомлювати, що кредити на село на півроку, це – гибель. Якщо ми можемо сьогодні позичати гроші на 10-15 років... дайте селянам на 15 років і побачите, як вони піднімуться. Мабуть в цьому є сенс збільшення державного боргу.
Василь Зілгалов
Ми знову вибачаємось перед слухачами за низьку якість сьогоднішнього нашого ефіру з технічний причин. Я ще коротко хочу продовжити тему бюджету, пер ніж перейти до другої теми. Пане Крючков, як Ви вважаєте, чи уряд просто хоче розраховуватися з боргами, з зовнішнім боргом, як це обіцяє він, чи це намагання в якійсь мірі показати ЄС і СОТ, що Україна дотримується міжнародних фінансових зобов’язань? Чи не є тут якась внутрішня складова і чи не пов’язана вона з намаганням отримати нові кредити на Заході перед виборами, як вважає дехто зі спостерігачів?
Георгій Крючков
Я б відмітив таку деталь, що останнім часом уряди, які були в Україні, не прагнули одержувати якісь кредити. Більше уваги приділялося тому, щоб зменшити борг, бо борг дійсно дуже великий, і він лягає тяжким тягарем на бюджет, на всі наші справи. Я б менше акцентував на тому, що ми хочемо щось показати Європі. Нам хочеться, щоб у нас був порядок, мабуть і уряд так налаштований. Це дозволяє нам більше розраховувати на інвестиції і до нас буде краще ставлення. Якщо якісь вигідні кредити будуть для України, то це теж непогано.
Василь Зілгалов
Пане Майстришин, внутрішній борг, якщо пояснювати нашим слухачам, його зростання пов’язане якимось чином із добробутом у позитивному і негативному плані?
Володимир Майстришин
Не треба це пов’язувати чи це добро, чи негатив. Систему внутрішнього боргу треба пов’язувати з використанням взагалі боргу. Подивіться, під які відсотки ми будемо позичати гроші. Ми за кордоном ми позичаємо долари під 10-11%, а своїм громадянам даємо під 6%. Тобто своїм громадянам ми повинні давати під вищі відсотки. Можливим джерелом поповнення цього дефіциту бюджету і боргового навантаження я вбачаю повернення цих кредитів, які були взяті в 96-98-му році під гарантії уряду і не повернуті. Сьогодні цих кредитів набрано більше як 2 мільярди доларів і з них повернуті тільки 500 мільйонів. За останні 2 роки кредитів повернуто менше 2%. Графік виплат зменшується майже до нуля. На тому тижні Верховна Рада затвердила тимчасову слідчу комісію, я є голова цієї комісії щодо розслідування причин утворення цих кредитів і не повернення. Не треба говорити тільки про те, що саме підприємства винуваті в тому, що кредити не повернуті. Треба говорити, а чи доклала держава достатньо зусиль, щоб повернути ці гроші.
Василь Зілгалов
Дякую, пане Майстришин. І нагадую шановним слухачам, що сьогодні гостями «Вечірньої Свободи» є народний депутат Володимир Майстришин від партії Регіонів, а також народний депутат від Комуністичної парті України Георгій Крючков. Пан Майстришин очолює підкомітет з питань бюджету, а пан Крючков - комітет з оборони і національної безпеки.
І ми переходимо до другої теми нашої дискусії. Наше друге питання по”язанє з можливим маршрутом українського спецбатальйону в район можливих воєнних дій на Близькому Сході.
Упродовж двох днів – 6 і 7 березня – у кулуарах Верховної Ради України точилися дебати з приводу ухвалення законопроекту про направлення батальйону Збройних Сил України для надання допомоги цивільному населенню держав Перської затоки і Близького Сходу від наслідків воєнних дій. У сесійну залу на офіційне обговорення питання не виносилося. Чи направляти український батальйон у Перську затоку депутати вирішуватимуть аж за 2 тижні, 20 березня, оскільки наступного тижня вони працюють у комітетах. І то за умови, якщо документ внесуть до порядку денного. Подейкують, що спікер Литвин прорахував ситуацію – спочатку подивитися на перебіг подій в Америці та Іраку, а потім відповідно зреагувати.
Подробиці від нашої парламентської кореспондентки Майї Нагорняк. Майя Нагорняк
Серед парламентаріїв одностайності годі й чекати. Позиції різко полярні. І навіть у парламентській більшості єдиної думки, як голосувати 20 березня, немає. Соціал-демократ об”єднаний, заступник Голови комітету з оборони і нацбезпеки Борис Андресюк каже, що фракція поки свою позицію обговорила попередньо і наразі не визначилася. Точки зору членів СДПУ (О) діаметрально протилежні. Борис Андресюк: “Моя точка зору особиста. Я буду підтримувати цей законопроект. Тому що я вважаю, що це визнання ролі України як миротворчої держави, визнання спроможності її Збройних Сил виконати ту почесну місію, яка покладається на нас. Приблизно 20 тисяч наших військовослужбовців уже брали участь у миротворчих операціях.”
Володимир Нечипорук, також із СДПУ (О), не голосуватиме за законопроект про направлення українського батальйону.
Володимир Нечипорук: “Якщо ми направимо цей батальйон сьогодні, без прохання іракського народу у будь-яку країну, куди б це не було,тоді ми признаємо інтервенцію Сполученими Штатами Іраку. Якщо ми його направимо тоді, коли війна, не дай Бог, відбудеться і будуть наслідки. Тоді ця миротворча місія буде місією допомоги. Тому Верховна Рада так і стоятиме на цьому – я так думаю. До речі, парламент Туреччини поступив точно так.”
Як немає єдиної думки у парламентській більшості з приводу голосування за документ, так само немає її і в опозиції. Фракція “Наша Україна” обговорила це питання і вирішила спочатку подивитися на сам законопроект, а вже потім думати , як голосувати. Однак представник фракції, досвідчений дипломат Геннадій Удовенко каже, що значна частина парламенту керуватиметься пацифістськими почуттями українського народу. “Хоча від позиції нашоукраїнців залежить багато”, – зазначив пан Удовенко.
Геннадій Удовенко: “Якщо ми будемо приймати рішення про направлення батальйону, повинно бути 3 умови. Перше–це усе-таки рішення Ради Безпеки ООН. Я сумніваюся, що таке рішення буде. Друге –це використання можливостей для мирного врегулювання конфлікту. Третє – вирішити усі соціальні та фінансові аспекти участі батальйону. Україна не повинна нести фінансових витрат із гіпотетичного направлення батальйону.”
Соціаліст Микола Рудьковський наголосив,що на політ виконкомі соцпартії вирішили не підтримувати законопроекту. Мотивація така. Микола Рудьковський: “Україна не має стратегічних інтересів у зоні Перської затоки. А підставляти Україну під загрозу терористичних актів у відповідь на території України з точки зору соціалістів небезпечно та безвідповідально. Інтересів Україна тут не має. А гинути українцям за чужі інтереси недоцільно.”
Ось такими є позиції представників політичних сил. 20 березня буде ухвалене остаточне рішення. Але якщо Президент наполягатиме раніше ухвалити документ, то депутатам доведеться визначатися 11-12 березня.
Василь Зілгалов
Ось такий матеріал з Верховної Ради. Звертаюся до пана Крючкова. Все-таки виглядає, що парламентська більшість проголосує за направлення спецбатальйону на Близький Схід?
Георгій Крючков
По-перше, у Верховній Раді немає жодного документу для розгляду, тому робити якісь припущення і прогнози, це справа невдячна. Наш батальйон може бути направлений у двох варіантах. Або це відбудеться за рішенням ООН, а пан Удовенко вірно сказав, що сумнівно, щоб таке рішення було ухвалене. Або за договором з якоюсь державою, а такого договору немає. І вся балаканина навколо батальйону досить дивна. Ситуація виглядає, що одній державі дуже б хотілося, щоб ми якомога швидше ухвалили рішення про направлення батальйону, бо у такий спосіб Україна так чи інакше ніби солідарна з акцією США.
Це дуже небезпечно для України, і парламентарі це усвідомлюють. У парламенті досить серйозні ідуть роздуми щодо цього. Якщо, не дай Боже, щось трапиться і якась держава буде потребувати допомоги у ліквідації наслідків, направлення батальйону можна розглядати суто з гуманітарних міркувань і при наявності договору. Сьогодні цього немає. Ми не знаємо, як будуть розвиватися події, а весь час говоримо про батальйон - який він підготовлений, хоча вже пробиваються на телеекрани факти, що в нас і вакцини немає, а там треба щеплення робити. Тобто, тут виникає величезна кількість питань.
У нас в комітеті це питання не розглядалося з огляду на те, що немає предмету для обговорення. А дійде документ - все будемо з”ясовувати, і коли депутати побачать справжню ситуацію, вони будуть вирішувати, як голосувати. Тому б сьогодні я не сказав, що складається більшість, яка готова послати батальйон. Зараз закінчилося сесійне засідання, наступний тиждень – робота в комітетах. Відомо, що і запрошення, яке іде від якоїсь там країни, воно нав”язано цій країні, щоб вона попросила Україну.... Так складається ситуація, і люди повинні це знати.
Василь Зілгалов
Пане Крючков, а як же так, Вас не запрошували до Ради Нацбезпеки, президент не консультувався з Вами як з головою відповідного комітету з цього питання?
Георігй Крючков
Президент затвердив рішення Ради Нацбезпеки від 20 лютого, так було сказано? А на цьому засіданні я був, там у загальному плані було вирішено ухвалити пропозицію МЗС і Міноборони щодо направлення нашого батальйону протихімічного протирадіаційного і протибактеріологічного захисту. За моєю пропозицією було написано: направити у разі звернення однієї чи кількох держав району Перської затоки. І ще в одному пункті було дописано: підготувати матеріали для подання в парламент. Тобто це було рішення, ухвалене в загальному плані. Верховна Рада може давати дозвіл на направлення батальйону, а це можливо, якщо буде рішення ООН або укладено договір.
Такого ще немає, і розглядати нічого не можна.
Василь Зілгалов
Пане Майстришин, як Ваша партія ставиться до проблеми спецбатальйону? І які бюджетні особливості його направлення?
Володимир Майстришин
Ми, мабуть, цікава країна. Спочатку приймаємо закони, а потім думаємо – виконувати їх, чи ні, дати можливість для виконання, чи ні. Спочатку хотів би звернути увагу на статтю 18 Конституції України: “Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів, безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальними принципами і нормами міжнародного права.”
Таким чином, ми ухвалили Конституцію з статтею, за якою президент є виявителем волі народу щодо зовнішньої політики. Наступна стаття, на яку я б хотів звернути увагу, це Закон про збройні сили, який дійсно зобов”язує дати на узгодження з Верховною Радою дії, які пов”язані з війсковими діями наших збройних сил за кордоном. А чи йде мова сьогодні про збройні дії за кордоном? Чому ми сьогодні говоримо про наш батальйон, як ніби батальйон диверсантів, який сховає автомати і буде там стріляти. Ми ж говоримо про миротворчу місію. Чому ми говоримо, як ніби ми там тихенько будемо воювати проти Іраку? Можливо, це буде Кувейт, коли народ запросить як допомогу громаді від хімічного запису.
Я ще раз хочу сказити щодо бюджету. Було визначено в поданні президенту, ці витрати будуть за рахунок країни, яка буде запрошувати.
Василь Зілгалов
Дякую. Пане Крючков, я чув, що є дуже велике бажання в людей щодо участі в цьому батальйоні, що була просто конкуренція і багато бажаючих допомогти, поїхати в той район - Кувейт чи іншу країну.
Георгій Крючков
Я так не казав, що бажають допомогти при тому становищі, в якому пребуває наша армія. Звичайно, є люди, які готові на все, аби там заробити гроші. І це не від гарного життя. Люди відібрані в батальйон за контрактом, немає жодного, хто за призивом. Це не є виявленням якихось наших благородних почуттів, абсолютно ні.
Хотів би ще сказати, що фінансові питання тут не відпрацьовані. Були названі дві цифри: тільки на те, щоб доставити батальйон, потрібно 20 мільйонів гривень, і мільйон доларів потрібно буде на його утримання.
Це величезні гроші. Це повинно бути відпрацьоване. У законі чітко сказано: коли Верховна Рада буде розглядати питання щодо схвалення рішення про доставку батальйону, вона все це повинна мати в своєму розпорядженні. Ми нічого цього не знаємо! Я можу сказати, що на сьогодні ще ніхто цього як слід не знає.
І ще я хотів одне сказати: найвищим політичним керівництвом в державі заявлено, що батальйон ( якщо він буде посилатися), посилайте не для участі в районі бойових дій. І не про Ірак йдеться, абсолютно ні. Але ми ще не знаємо, що це за договір, оскільки його немає. Рано обговорювати це питання. А в народі реакція дуже негативна.
Василь Зілгалов
Дякую нашим шановним гостям. На цьому завершуємо передачу.
До зустрічі!
Ми сьогодні також заторкнемо у наших дискусіях проблеми миру і війни та боргові зобов’язання нинішньої влади щодо світу і власного народу – що тут спільного, що відмінного?
Надзвичайно велика напруга у світі і кінець тижня відбиваються в якійсь мірі і на технічних можливостях нашої трансляції. Я вибачаюсь сьогодні перед нашими слухачами за наш можливий неякісний ефір у зв’язку з технічними проблемами, які сьогодні виникають.
Нагадую слухачам телефон київської студії – 490 29 05, код Києва – 044. І я вітаю гостей Вечірньої Свободи. У нас в студії: народний депутат від «Регіонів України» Володимир Майстришин – голова підкомітету Комітету з питань бюджету і телефоном з нами має бути на зв’язку народний депутат від КПУ, голова Комітету з питань оборони і національної безпеки Георгій Крючков.
Сьогодні нашою першою темою буде тема зовнішнього боргу України. Вона пов’язана з іншими питаннями – з питаннями внутрішнього боргу уряду, з діяльністю уряду.
Чи розмір зовнішнього боргу відіграє якусь суттєву роль в оцінці економічної ситуації в державі? Ми знаємо, що були і є держави, котрі нібито й не мали чи не мають якогось суттєвого зовнішнього боргу але пасуть задніх, так би мовити, за рівнем економічного розвитку у світі чи в Європі. А є країни, борг яких чи не втричі перевищує річний внутрішній валовий продукт, але ці країни є світовими економічними лідерами потугами з надзвичайно високим рівнем життя. Що собою являє зовнішній борг України сьогодні і його проблема для економіки країни і взагалі – що означає жити в борг для держави? Пане Майстришин?
Володимир Майстришин
Я хотів би поправити, я є голова підкомітету державного боргу, запозичень та інвестицій Комітету Верховної Ради.
Знаєте, не є проблемою жити в борг, єдина проблема, скільки ти витрачаєш своїх, скажімо так, реальних коштів на утримання боргу. Ви правильно сказали, що є багато країн, які сьогодні мають досить високі боргові зобов’язання, і навіть ці боргові зобов’язання перевищують річний внутрішній валовий продукт. Сполучені Штати мають дуже великий борг, по відношенню до внутрішнього національного продукту він вимірюється майже 80%.
Сума державного боргу України, не тільки зовнішнього, а і внутрішнього, сьогодні сягає 14 мільярдів доларів. І у порівнянні з нашим ВВП, якщо перевести в долари, то це буде десь 40 мільярдів. Тобто в грудні борг по відношенню до ВВП це всього 30-35%. Але скільки ми сьогодні витрачаємо коштів на утримання боргу? Тут виникають суттєві розбіжності з витратами. Дивіться, на всю медицину України у бюджеті 2003 року отписано 1.9 мільярди гривень. На утримання державного боргу України – більше 12 мільярдів. Тобто кожна четверта гривня державного бюджету України на 2003 рік іде на утримання боргу. Це більше 20% бюджету. І тут всі свої зусилля, думаю, уряд буде докладати, щоби цю цифру коштів, які ідуть на утримання державного боргу максимально зменшити.
Василь Зілгалов
Сьогодні мені довелося подивитися офіційні цифри на сайті Ради міністрів/не знаю, чи це правильні цифри/, що лише за грудень 2002 року зовнішній борг України зріс на 146 мільйонів доларів США і складає сьогодні трохи більше 8 мільярдів доларів. Пане Майстришин, як оцінювати таке зростання боргу в кінці минулого року – велике воно чи мале і з чим воно пов’язане?
Володимир Майстришин
Давайте повернемося до цифр, без цифр говорити про бюджет і про борг неможливо. Дійсно, кінець грудня був пов’язаний з тим, що ми взяли кредити. І один із кредитів, про це треба обов’язково сказати, це був кредит на добудову атомної станції, російський кредит. Буде поставлене російське обладнання на добудову цього блоку атомної станції.
Інший кредит, на жаль, пов’язаний з тим, що ми не виконали план приватизації 2002 року. Державний борг якраз зростає, тому що наші витрати збільшуються по відношенню до наших доходів. І тому під кінець року для того, щоб закрити дефіцит бюджету 2002 року був взятий кредит на покриття цього дефіциту.
Хотів би ще декілька цифр навести. На жаль, сьогодні ми знаходимося на початку піку боргового навантаження нашої країни. Якщо подивитися на план наших витрат по державному боргу, то 2003-2004 рік якраз буде пік боргового навантаження. І треба буде докладати серйозних зусиль для того, щоб зменшити вплив на державний бюджет. Кожна четверта гривня податкової частини бюджету йде на утримання боргу.
Василь Зілгалов Дехто хвалиться, що зовнішній борг України почав скорочуватися з 2000 року. Але чи це добра тенденція, чи погана? Нинішній прем’єр Янукович обіцяє, що уряд не братиме зовнішніх займів поки не погасить попередні , а також поки кредитні ставки не стануть реальними. Що це означає?
Володимир Майстришин
Я би тут підтримав прем’єра, що не є правильним сьогодні постійно нарощувати боргову піраміду. На жаль ми сьогодні позичаємо великі кошти за кордоном, і в цьому році знову ми будемо позичати досить великі суми – в цьому році буде позичено близько мільярду доларів. Мається на увазі покриття дефіциту бюджету і інші так звані державні урядові запозичення під програми. Але є досить нормальні програми, які треба дійсно відстоювати. Це програми боротьби з туберкульозом і СНІДом, програма підтримки села – 200 мільйонів доларів. Якщо ми говоримо про село, то ми повинні усвідомлювати, що кредити на село на півроку, це – гибель. Якщо ми можемо сьогодні позичати гроші на 10-15 років... дайте селянам на 15 років і побачите, як вони піднімуться. Мабуть в цьому є сенс збільшення державного боргу.
Василь Зілгалов
Ми знову вибачаємось перед слухачами за низьку якість сьогоднішнього нашого ефіру з технічний причин. Я ще коротко хочу продовжити тему бюджету, пер ніж перейти до другої теми. Пане Крючков, як Ви вважаєте, чи уряд просто хоче розраховуватися з боргами, з зовнішнім боргом, як це обіцяє він, чи це намагання в якійсь мірі показати ЄС і СОТ, що Україна дотримується міжнародних фінансових зобов’язань? Чи не є тут якась внутрішня складова і чи не пов’язана вона з намаганням отримати нові кредити на Заході перед виборами, як вважає дехто зі спостерігачів?
Георгій Крючков
Я б відмітив таку деталь, що останнім часом уряди, які були в Україні, не прагнули одержувати якісь кредити. Більше уваги приділялося тому, щоб зменшити борг, бо борг дійсно дуже великий, і він лягає тяжким тягарем на бюджет, на всі наші справи. Я б менше акцентував на тому, що ми хочемо щось показати Європі. Нам хочеться, щоб у нас був порядок, мабуть і уряд так налаштований. Це дозволяє нам більше розраховувати на інвестиції і до нас буде краще ставлення. Якщо якісь вигідні кредити будуть для України, то це теж непогано.
Василь Зілгалов
Пане Майстришин, внутрішній борг, якщо пояснювати нашим слухачам, його зростання пов’язане якимось чином із добробутом у позитивному і негативному плані?
Володимир Майстришин
Не треба це пов’язувати чи це добро, чи негатив. Систему внутрішнього боргу треба пов’язувати з використанням взагалі боргу. Подивіться, під які відсотки ми будемо позичати гроші. Ми за кордоном ми позичаємо долари під 10-11%, а своїм громадянам даємо під 6%. Тобто своїм громадянам ми повинні давати під вищі відсотки. Можливим джерелом поповнення цього дефіциту бюджету і боргового навантаження я вбачаю повернення цих кредитів, які були взяті в 96-98-му році під гарантії уряду і не повернуті. Сьогодні цих кредитів набрано більше як 2 мільярди доларів і з них повернуті тільки 500 мільйонів. За останні 2 роки кредитів повернуто менше 2%. Графік виплат зменшується майже до нуля. На тому тижні Верховна Рада затвердила тимчасову слідчу комісію, я є голова цієї комісії щодо розслідування причин утворення цих кредитів і не повернення. Не треба говорити тільки про те, що саме підприємства винуваті в тому, що кредити не повернуті. Треба говорити, а чи доклала держава достатньо зусиль, щоб повернути ці гроші.
Василь Зілгалов
Дякую, пане Майстришин. І нагадую шановним слухачам, що сьогодні гостями «Вечірньої Свободи» є народний депутат Володимир Майстришин від партії Регіонів, а також народний депутат від Комуністичної парті України Георгій Крючков. Пан Майстришин очолює підкомітет з питань бюджету, а пан Крючков - комітет з оборони і національної безпеки.
І ми переходимо до другої теми нашої дискусії. Наше друге питання по”язанє з можливим маршрутом українського спецбатальйону в район можливих воєнних дій на Близькому Сході.
Упродовж двох днів – 6 і 7 березня – у кулуарах Верховної Ради України точилися дебати з приводу ухвалення законопроекту про направлення батальйону Збройних Сил України для надання допомоги цивільному населенню держав Перської затоки і Близького Сходу від наслідків воєнних дій. У сесійну залу на офіційне обговорення питання не виносилося. Чи направляти український батальйон у Перську затоку депутати вирішуватимуть аж за 2 тижні, 20 березня, оскільки наступного тижня вони працюють у комітетах. І то за умови, якщо документ внесуть до порядку денного. Подейкують, що спікер Литвин прорахував ситуацію – спочатку подивитися на перебіг подій в Америці та Іраку, а потім відповідно зреагувати.
Подробиці від нашої парламентської кореспондентки Майї Нагорняк. Майя Нагорняк
Серед парламентаріїв одностайності годі й чекати. Позиції різко полярні. І навіть у парламентській більшості єдиної думки, як голосувати 20 березня, немає. Соціал-демократ об”єднаний, заступник Голови комітету з оборони і нацбезпеки Борис Андресюк каже, що фракція поки свою позицію обговорила попередньо і наразі не визначилася. Точки зору членів СДПУ (О) діаметрально протилежні. Борис Андресюк: “Моя точка зору особиста. Я буду підтримувати цей законопроект. Тому що я вважаю, що це визнання ролі України як миротворчої держави, визнання спроможності її Збройних Сил виконати ту почесну місію, яка покладається на нас. Приблизно 20 тисяч наших військовослужбовців уже брали участь у миротворчих операціях.”
Володимир Нечипорук, також із СДПУ (О), не голосуватиме за законопроект про направлення українського батальйону.
Володимир Нечипорук: “Якщо ми направимо цей батальйон сьогодні, без прохання іракського народу у будь-яку країну, куди б це не було,тоді ми признаємо інтервенцію Сполученими Штатами Іраку. Якщо ми його направимо тоді, коли війна, не дай Бог, відбудеться і будуть наслідки. Тоді ця миротворча місія буде місією допомоги. Тому Верховна Рада так і стоятиме на цьому – я так думаю. До речі, парламент Туреччини поступив точно так.”
Як немає єдиної думки у парламентській більшості з приводу голосування за документ, так само немає її і в опозиції. Фракція “Наша Україна” обговорила це питання і вирішила спочатку подивитися на сам законопроект, а вже потім думати , як голосувати. Однак представник фракції, досвідчений дипломат Геннадій Удовенко каже, що значна частина парламенту керуватиметься пацифістськими почуттями українського народу. “Хоча від позиції нашоукраїнців залежить багато”, – зазначив пан Удовенко.
Геннадій Удовенко: “Якщо ми будемо приймати рішення про направлення батальйону, повинно бути 3 умови. Перше–це усе-таки рішення Ради Безпеки ООН. Я сумніваюся, що таке рішення буде. Друге –це використання можливостей для мирного врегулювання конфлікту. Третє – вирішити усі соціальні та фінансові аспекти участі батальйону. Україна не повинна нести фінансових витрат із гіпотетичного направлення батальйону.”
Соціаліст Микола Рудьковський наголосив,що на політ виконкомі соцпартії вирішили не підтримувати законопроекту. Мотивація така. Микола Рудьковський: “Україна не має стратегічних інтересів у зоні Перської затоки. А підставляти Україну під загрозу терористичних актів у відповідь на території України з точки зору соціалістів небезпечно та безвідповідально. Інтересів Україна тут не має. А гинути українцям за чужі інтереси недоцільно.”
Ось такими є позиції представників політичних сил. 20 березня буде ухвалене остаточне рішення. Але якщо Президент наполягатиме раніше ухвалити документ, то депутатам доведеться визначатися 11-12 березня.
Василь Зілгалов
Ось такий матеріал з Верховної Ради. Звертаюся до пана Крючкова. Все-таки виглядає, що парламентська більшість проголосує за направлення спецбатальйону на Близький Схід?
Георгій Крючков
По-перше, у Верховній Раді немає жодного документу для розгляду, тому робити якісь припущення і прогнози, це справа невдячна. Наш батальйон може бути направлений у двох варіантах. Або це відбудеться за рішенням ООН, а пан Удовенко вірно сказав, що сумнівно, щоб таке рішення було ухвалене. Або за договором з якоюсь державою, а такого договору немає. І вся балаканина навколо батальйону досить дивна. Ситуація виглядає, що одній державі дуже б хотілося, щоб ми якомога швидше ухвалили рішення про направлення батальйону, бо у такий спосіб Україна так чи інакше ніби солідарна з акцією США.
Це дуже небезпечно для України, і парламентарі це усвідомлюють. У парламенті досить серйозні ідуть роздуми щодо цього. Якщо, не дай Боже, щось трапиться і якась держава буде потребувати допомоги у ліквідації наслідків, направлення батальйону можна розглядати суто з гуманітарних міркувань і при наявності договору. Сьогодні цього немає. Ми не знаємо, як будуть розвиватися події, а весь час говоримо про батальйон - який він підготовлений, хоча вже пробиваються на телеекрани факти, що в нас і вакцини немає, а там треба щеплення робити. Тобто, тут виникає величезна кількість питань.
У нас в комітеті це питання не розглядалося з огляду на те, що немає предмету для обговорення. А дійде документ - все будемо з”ясовувати, і коли депутати побачать справжню ситуацію, вони будуть вирішувати, як голосувати. Тому б сьогодні я не сказав, що складається більшість, яка готова послати батальйон. Зараз закінчилося сесійне засідання, наступний тиждень – робота в комітетах. Відомо, що і запрошення, яке іде від якоїсь там країни, воно нав”язано цій країні, щоб вона попросила Україну.... Так складається ситуація, і люди повинні це знати.
Василь Зілгалов
Пане Крючков, а як же так, Вас не запрошували до Ради Нацбезпеки, президент не консультувався з Вами як з головою відповідного комітету з цього питання?
Георігй Крючков
Президент затвердив рішення Ради Нацбезпеки від 20 лютого, так було сказано? А на цьому засіданні я був, там у загальному плані було вирішено ухвалити пропозицію МЗС і Міноборони щодо направлення нашого батальйону протихімічного протирадіаційного і протибактеріологічного захисту. За моєю пропозицією було написано: направити у разі звернення однієї чи кількох держав району Перської затоки. І ще в одному пункті було дописано: підготувати матеріали для подання в парламент. Тобто це було рішення, ухвалене в загальному плані. Верховна Рада може давати дозвіл на направлення батальйону, а це можливо, якщо буде рішення ООН або укладено договір.
Такого ще немає, і розглядати нічого не можна.
Василь Зілгалов
Пане Майстришин, як Ваша партія ставиться до проблеми спецбатальйону? І які бюджетні особливості його направлення?
Володимир Майстришин
Ми, мабуть, цікава країна. Спочатку приймаємо закони, а потім думаємо – виконувати їх, чи ні, дати можливість для виконання, чи ні. Спочатку хотів би звернути увагу на статтю 18 Конституції України: “Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів, безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальними принципами і нормами міжнародного права.”
Таким чином, ми ухвалили Конституцію з статтею, за якою президент є виявителем волі народу щодо зовнішньої політики. Наступна стаття, на яку я б хотів звернути увагу, це Закон про збройні сили, який дійсно зобов”язує дати на узгодження з Верховною Радою дії, які пов”язані з війсковими діями наших збройних сил за кордоном. А чи йде мова сьогодні про збройні дії за кордоном? Чому ми сьогодні говоримо про наш батальйон, як ніби батальйон диверсантів, який сховає автомати і буде там стріляти. Ми ж говоримо про миротворчу місію. Чому ми говоримо, як ніби ми там тихенько будемо воювати проти Іраку? Можливо, це буде Кувейт, коли народ запросить як допомогу громаді від хімічного запису.
Я ще раз хочу сказити щодо бюджету. Було визначено в поданні президенту, ці витрати будуть за рахунок країни, яка буде запрошувати.
Василь Зілгалов
Дякую. Пане Крючков, я чув, що є дуже велике бажання в людей щодо участі в цьому батальйоні, що була просто конкуренція і багато бажаючих допомогти, поїхати в той район - Кувейт чи іншу країну.
Георгій Крючков
Я так не казав, що бажають допомогти при тому становищі, в якому пребуває наша армія. Звичайно, є люди, які готові на все, аби там заробити гроші. І це не від гарного життя. Люди відібрані в батальйон за контрактом, немає жодного, хто за призивом. Це не є виявленням якихось наших благородних почуттів, абсолютно ні.
Хотів би ще сказати, що фінансові питання тут не відпрацьовані. Були названі дві цифри: тільки на те, щоб доставити батальйон, потрібно 20 мільйонів гривень, і мільйон доларів потрібно буде на його утримання.
Це величезні гроші. Це повинно бути відпрацьоване. У законі чітко сказано: коли Верховна Рада буде розглядати питання щодо схвалення рішення про доставку батальйону, вона все це повинна мати в своєму розпорядженні. Ми нічого цього не знаємо! Я можу сказати, що на сьогодні ще ніхто цього як слід не знає.
І ще я хотів одне сказати: найвищим політичним керівництвом в державі заявлено, що батальйон ( якщо він буде посилатися), посилайте не для участі в районі бойових дій. І не про Ірак йдеться, абсолютно ні. Але ми ще не знаємо, що це за договір, оскільки його немає. Рано обговорювати це питання. А в народі реакція дуже негативна.
Василь Зілгалов
Дякую нашим шановним гостям. На цьому завершуємо передачу.
До зустрічі!
