Один квадратний метр нежитлових приміщень, розташованих на розі проспектів Леніна та Металургів, сьогодні коштує близько тисячі “умовних одиниць”. Майже півтисячі доларів США за “квадрат” має сплатити кожен, хто бажає придбати нерухомість просто на проспекті Леніна – найдовшої вулиці Європи (понад 17 км завдовжки). Купувати приміщення у вигідних кварталах намагаються, насамперед, підприємці. Адже для них наявність “бійкого місця” – вже половина успіху в бізнесі. Звісно, продавати таку нерухомість за безцінь ніхто не збирається. Інше питання – на якій підставі формується ціна на, скажімо, напівзруйновані напівпідвали? (Готові підприємства торгівлі були розпродані ще під час першої хвилі приватизації. На часі “з молотка” пішла нерухомість поки що не пристосована до підприємницької діяльності, фізично зношена тощо.) То ж, генеральний директор Центру оцінювання нерухомості, бізнесу та інвестицій Володимир Жуков щиро дивується факту свавільності міськради у визначенні суми продажу нерухомого майна в обласному центрі:
“Кажуть, у нас в бюджеті немає грошей. Я не заперечую: бюджет треба поповнювати. Ми всі сплачуємо податки. Але чому покривати все за рахунок продажу нерухомості? Сьогодні нерухомість – це основа основ будь-якого бізнесу. Чи то, скажімо, маленький взуттьовик – 8 квадратних метрів, чи то фірма “Білла” – 3-4 тисячі квадратних метрів. Це зараз основа. І вибивати це підгрунтя просто так не треба!”
Напевне, пан Жуков має рацію. Адже, якщо придбання нерухомості “влетіло в копієчку” бізнесменові – не дивно, що він застосовуватиме шалені накрутки на продукцію, щоб повернути витрачені кошти. А то й взагалі років зо два накопичуватиме гроші на реконструкцію приміщення. Навіщо ж тоді приватизація? – переймається пан Жуков.
“На жаль, ми сьогодні забули, для чого розпочали приватизацію. Зараз ми кажемо: ми мало беремо, - мовляв, дешево коштує нерухомість. Що ж, давайте продавати за 500 доларів метр. Вже була така історія. “Вимиємо” обігові кошти з підприємств торгівлі…Далі що?”
Чи виграє від цього муніципальний бюджет? – здогадатись неважко. Дивно, що депутати міськради усвідомлюють недолугість ухвалених ними рішень, проте головний акцент переносять з факту вчиненого на сам процес просування рішення. Зокрема, голова постійної депутатської комісії міськради з питань підприємництва Вадим Тихонов переконаний: “Тут просто мова повинна йти про більшу відкритість. Тому що рішення щодо приватизації ухвалюють “кулуарно”. А ті суми, що надходять до бюджету, не відповідають реальній вартості, яка існує за ринкових відносин. Тут справа не у розвитку підприємництва. Навпаки, ми прагнемо досягти того, щоб у приватизації взяли участь якомога більше підприємців”.
Наразі прагнення місцевої влади розбігаються з можливостями підприємців. Сьогодні більшість малих бізнесменів не в змозі, навіть, орендувати нерухомість у так званих “рибних” місцях. Оскільки в європейських країнах, власне, як на більшості території України, - орендна плата становить до 5%-ів від вартості нерухомого майна. У Запоріжжі орендна ставка визначена на рівні 15%-ів! Без коментарів.
Звісно, й лопату можна продати за тисячу доларів. Якщо комусь конче потрібно копати. Але хіба ж це нормально?
“Кажуть, у нас в бюджеті немає грошей. Я не заперечую: бюджет треба поповнювати. Ми всі сплачуємо податки. Але чому покривати все за рахунок продажу нерухомості? Сьогодні нерухомість – це основа основ будь-якого бізнесу. Чи то, скажімо, маленький взуттьовик – 8 квадратних метрів, чи то фірма “Білла” – 3-4 тисячі квадратних метрів. Це зараз основа. І вибивати це підгрунтя просто так не треба!”
Напевне, пан Жуков має рацію. Адже, якщо придбання нерухомості “влетіло в копієчку” бізнесменові – не дивно, що він застосовуватиме шалені накрутки на продукцію, щоб повернути витрачені кошти. А то й взагалі років зо два накопичуватиме гроші на реконструкцію приміщення. Навіщо ж тоді приватизація? – переймається пан Жуков.
“На жаль, ми сьогодні забули, для чого розпочали приватизацію. Зараз ми кажемо: ми мало беремо, - мовляв, дешево коштує нерухомість. Що ж, давайте продавати за 500 доларів метр. Вже була така історія. “Вимиємо” обігові кошти з підприємств торгівлі…Далі що?”
Чи виграє від цього муніципальний бюджет? – здогадатись неважко. Дивно, що депутати міськради усвідомлюють недолугість ухвалених ними рішень, проте головний акцент переносять з факту вчиненого на сам процес просування рішення. Зокрема, голова постійної депутатської комісії міськради з питань підприємництва Вадим Тихонов переконаний: “Тут просто мова повинна йти про більшу відкритість. Тому що рішення щодо приватизації ухвалюють “кулуарно”. А ті суми, що надходять до бюджету, не відповідають реальній вартості, яка існує за ринкових відносин. Тут справа не у розвитку підприємництва. Навпаки, ми прагнемо досягти того, щоб у приватизації взяли участь якомога більше підприємців”.
Наразі прагнення місцевої влади розбігаються з можливостями підприємців. Сьогодні більшість малих бізнесменів не в змозі, навіть, орендувати нерухомість у так званих “рибних” місцях. Оскільки в європейських країнах, власне, як на більшості території України, - орендна плата становить до 5%-ів від вартості нерухомого майна. У Запоріжжі орендна ставка визначена на рівні 15%-ів! Без коментарів.
Звісно, й лопату можна продати за тисячу доларів. Якщо комусь конче потрібно копати. Але хіба ж це нормально?
