11 березня 2003р. Тема міліцейських тортур і катувань в Україні спливає не вперше. Звісно, погляд правоохоронних органів на цю проблему дещо відрізняється від висновків комісій Ради Європи, незалежних експертів чи журналістів. За офіційною версією, все виглядає цілком благопристойно. Тим часом, реалії свідчать про інше.
Принаймні, так вважає журналіст тижневика “Українське слово” Юрко Сиротюк, який нещодавно провадив журналістське розслідування за фактами застосування незаконних методів слідства.
Початком цього не зовсім веселого сюжету став лист. Звичайнісінький лист, в якому 23-річний Василь Гринь прохає родичів за будь-яку ціну викупити його з Рівненського ізолятора тимчасового утримання. Родичі Гриня передали листа журналістові Юрієві Сиротюку, і так поступово історія із затриманням Василя Гриня набула розголосу. А опинився він там після того, як на одній із дач у селі Панталія Дубненського району на Рівненщині сталася крадіжка. Факт, сказати б, пересічний, але будинок належав матері судді Рівненського міського суду Тимощука. Його рідний брат – теж не остання людина: помічник міського прокурора. Тож міліція почала діяти енергійно і вже невдовзі були викликані як свідки / а згодом і затримані/ четверо громадян. Серед них і Василь Гринь. А оскільки доказів вини затриманих у правоохоронців не було, то й почалися, як стверджувалось у листі, погрози та тортури з метою вибиття свідчень. У кінці грудня минулого року журналіст Сиротюк виїздить до Рівного. З”ясувалося, що рішення про адмінарешт, у результаті якого свідки перетворилися на затриманих за буцімто хуліганство, а потім – і звинувачених у крадіжці, ухвалював суд, у якому безпосередньо працює суддя Тимощук. Крім того, до Василя Гриня не був допущений адвокат, а начальник карного розшуку Дубненського РУ МВСУ майор Харинюк, який першим вів слідство і відмовився фабрикувати справу, був звільнений з посади і відправлений на пенсію. Зрештою, Юрко Сиротюк через адвоката інших ув”язнених отримує свідчення і про тортури. СИРОТЮК: “Інші затримані писали, що їх роздягали догола, обливали холодною водою (а затримані були в грудні), до них приєднували контакти і пропускали електричний струм крізь тіло, приєднували контакти до статевих органів і вимагали зізнатися у справі, про яку вони навіть не знали і не чули. Більше того, під час катувань, які здійснювались, як було зазначено у внутрішньому міліцейському розслідуванні “невідомими особами”, з самих свідчень затриманих ясно проступає, що в камері перебували помічник прокурора міста Рівного громадянин Тимощук і суддя міського суду міста суду, його брат громадянин Тимощук., що категорично заборонено законодавством. З письмових свідчень затриманих йшлося про те, що помічник прокурора і суддя давали безпосередні вказівки до катувань. Вони розказували, що буде затриманим, якщо вони не зізнаються... КОР: “А що буде?” Сиротюк: “Їм обіцяли кинути в камери і зробити їх пєтухами, їм обіцяли, що вони не вийдуть живими. Тому, коли я всі ці факти, письмові факти мав на руках, після моїх неодноразових звернень до працівників міліції, де я намагався якось втрутитися в цю справу, я зрозумів, що тільки оприлюднити ці факти, тільки таким чином вдасться хоча би здійснити те, щоб слідство велося законними методами.” Кор.: В результаті серії публікацій на сторінках “Українського слова”, четверо обвинувачених, які більше року провели під вартою, прямо із залу суду були випущені на волю. І хоча у справі немає жодних прямих фактів про їхню причетність до крадіжки, випущені обвинувачені під підписку про невиїзд. Сама ж справа подана на дорозслідування. Службове розслідування провела й рівненська обласна міліція, засвідчивши: фактів катувань не виявлено, але тортури могли здійснюватись невідомими особами. Про втрачене здоров”я колишніх в”язнів взагалі не йдеться. У свою чергу, брати Тимощуки подали позов до суду на Юрка Сиротюка та “Українське слово”, звинувачуючи журналіста у неправдивості викладення фактів, вимагаючи відшкодування моральних збитків у розмірі 200 тисяч гривень. Говорить Юрій Сиротюк. СИРОТЮК: “Навіть із застосуванням катувань не було доведено навіть причетності їх до цієї справи, але ці люди втратили здоров”я, втратили роботу, мама одного із затриманих сьогодні просто у критичному стані. Тому я зацікавлений, щоб ця справа набула якомога більшого резонансу, і якщо буде дійсно доведено факт причетності посадовців рівненських до цієї справи, щоби якимсь чином, можливо, київські і судова система, і прокуратура прореагували на це...”
Початком цього не зовсім веселого сюжету став лист. Звичайнісінький лист, в якому 23-річний Василь Гринь прохає родичів за будь-яку ціну викупити його з Рівненського ізолятора тимчасового утримання. Родичі Гриня передали листа журналістові Юрієві Сиротюку, і так поступово історія із затриманням Василя Гриня набула розголосу. А опинився він там після того, як на одній із дач у селі Панталія Дубненського району на Рівненщині сталася крадіжка. Факт, сказати б, пересічний, але будинок належав матері судді Рівненського міського суду Тимощука. Його рідний брат – теж не остання людина: помічник міського прокурора. Тож міліція почала діяти енергійно і вже невдовзі були викликані як свідки / а згодом і затримані/ четверо громадян. Серед них і Василь Гринь. А оскільки доказів вини затриманих у правоохоронців не було, то й почалися, як стверджувалось у листі, погрози та тортури з метою вибиття свідчень. У кінці грудня минулого року журналіст Сиротюк виїздить до Рівного. З”ясувалося, що рішення про адмінарешт, у результаті якого свідки перетворилися на затриманих за буцімто хуліганство, а потім – і звинувачених у крадіжці, ухвалював суд, у якому безпосередньо працює суддя Тимощук. Крім того, до Василя Гриня не був допущений адвокат, а начальник карного розшуку Дубненського РУ МВСУ майор Харинюк, який першим вів слідство і відмовився фабрикувати справу, був звільнений з посади і відправлений на пенсію. Зрештою, Юрко Сиротюк через адвоката інших ув”язнених отримує свідчення і про тортури. СИРОТЮК: “Інші затримані писали, що їх роздягали догола, обливали холодною водою (а затримані були в грудні), до них приєднували контакти і пропускали електричний струм крізь тіло, приєднували контакти до статевих органів і вимагали зізнатися у справі, про яку вони навіть не знали і не чули. Більше того, під час катувань, які здійснювались, як було зазначено у внутрішньому міліцейському розслідуванні “невідомими особами”, з самих свідчень затриманих ясно проступає, що в камері перебували помічник прокурора міста Рівного громадянин Тимощук і суддя міського суду міста суду, його брат громадянин Тимощук., що категорично заборонено законодавством. З письмових свідчень затриманих йшлося про те, що помічник прокурора і суддя давали безпосередні вказівки до катувань. Вони розказували, що буде затриманим, якщо вони не зізнаються... КОР: “А що буде?” Сиротюк: “Їм обіцяли кинути в камери і зробити їх пєтухами, їм обіцяли, що вони не вийдуть живими. Тому, коли я всі ці факти, письмові факти мав на руках, після моїх неодноразових звернень до працівників міліції, де я намагався якось втрутитися в цю справу, я зрозумів, що тільки оприлюднити ці факти, тільки таким чином вдасться хоча би здійснити те, щоб слідство велося законними методами.” Кор.: В результаті серії публікацій на сторінках “Українського слова”, четверо обвинувачених, які більше року провели під вартою, прямо із залу суду були випущені на волю. І хоча у справі немає жодних прямих фактів про їхню причетність до крадіжки, випущені обвинувачені під підписку про невиїзд. Сама ж справа подана на дорозслідування. Службове розслідування провела й рівненська обласна міліція, засвідчивши: фактів катувань не виявлено, але тортури могли здійснюватись невідомими особами. Про втрачене здоров”я колишніх в”язнів взагалі не йдеться. У свою чергу, брати Тимощуки подали позов до суду на Юрка Сиротюка та “Українське слово”, звинувачуючи журналіста у неправдивості викладення фактів, вимагаючи відшкодування моральних збитків у розмірі 200 тисяч гривень. Говорить Юрій Сиротюк. СИРОТЮК: “Навіть із застосуванням катувань не було доведено навіть причетності їх до цієї справи, але ці люди втратили здоров”я, втратили роботу, мама одного із затриманих сьогодні просто у критичному стані. Тому я зацікавлений, щоб ця справа набула якомога більшого резонансу, і якщо буде дійсно доведено факт причетності посадовців рівненських до цієї справи, щоби якимсь чином, можливо, київські і судова система, і прокуратура прореагували на це...”
