Київ, 12 березня, 2003 – Сьогодні ми відповімо на запитання нашого слухача з Києва. Йдеться про сплату мита при звертанні громадянина до суду. Який розмір цього мита, чи варто судитися, приміром, з різними державними установами, коли порушуються права громадянина, чи боляче вдарить це по Вашій кишені?
Отже запитання нашого слухача: “У яких випадках при оформленні позову на владу не сплачується державне мито? І чому це мито треба платити, коли влада винна в тому, що відбувається така тяганина?”
На запитання слухача відповідає юридичний консультант Валентина Позинич.
Валентина Позинич:
“Майже в усіх випадках, за деякими винятками, при зверненні до суду чи з позовною заявою, чи зі скаргою, треба платити мито. Ставки державного мита встановлені декретом Кабміну ще 1993 року. Якщо йдеться про оскарження неправомірних дій органів державної влади, органів управління, дій службових осіб, якщо ці дії призвели до порушення прав громадянина , державне мито стягується також. Але ставки цього мита невеликі: це 0,2% від неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто від 17 гривень - це буквально декілька копійок. У разі задоволення скарги суд ухвалює рішення про віднесення всіх витрат при розгляді скарги на той владний орган, неправомірні дії якого оскаржуються.
Розмір ставок державного мита різний. Він може бути дуже низьким ( як, скажімо, при сплаті мита, коли особа звертається до суду із скаргою на неправомірні дії посадової особи) або дуже високим, скажімо, до тисячі неоподаткованих одиниць. Інколи розмір мита визначається ціною позову, з яким громадянин звертається до суду. Наприклад, якщо мова йде про купівлю-продаж, розмір мита становить 1% від вартості того майна, яке продається чи дарується.”
Це була рубрика “Юридична Консультація на Свободі”. У програмі “Демократія і Держава” щовівторка і щосереди звучать запитання наших слухачів і відповіді юриста. Наш телефон у Києві: 490-29 –00.
Отже запитання нашого слухача: “У яких випадках при оформленні позову на владу не сплачується державне мито? І чому це мито треба платити, коли влада винна в тому, що відбувається така тяганина?”
На запитання слухача відповідає юридичний консультант Валентина Позинич.
Валентина Позинич:
“Майже в усіх випадках, за деякими винятками, при зверненні до суду чи з позовною заявою, чи зі скаргою, треба платити мито. Ставки державного мита встановлені декретом Кабміну ще 1993 року. Якщо йдеться про оскарження неправомірних дій органів державної влади, органів управління, дій службових осіб, якщо ці дії призвели до порушення прав громадянина , державне мито стягується також. Але ставки цього мита невеликі: це 0,2% від неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто від 17 гривень - це буквально декілька копійок. У разі задоволення скарги суд ухвалює рішення про віднесення всіх витрат при розгляді скарги на той владний орган, неправомірні дії якого оскаржуються.
Розмір ставок державного мита різний. Він може бути дуже низьким ( як, скажімо, при сплаті мита, коли особа звертається до суду із скаргою на неправомірні дії посадової особи) або дуже високим, скажімо, до тисячі неоподаткованих одиниць. Інколи розмір мита визначається ціною позову, з яким громадянин звертається до суду. Наприклад, якщо мова йде про купівлю-продаж, розмір мита становить 1% від вартості того майна, яке продається чи дарується.”
Це була рубрика “Юридична Консультація на Свободі”. У програмі “Демократія і Держава” щовівторка і щосереди звучать запитання наших слухачів і відповіді юриста. Наш телефон у Києві: 490-29 –00.
