«Убивство сербського прем’єра Зорана Джинджича може підірвати зусилля ООН щодо підтримання хоча б уявної стабільності на Балканах», - пише Jane's Intelligence Digest, британське спеціалізоване видання, присвячене проблемам безпеки та оборони. «Відбудова Сербії після повалення режиму Милошевича не була простою, а тепер вона стане ще складнішою», - відгукнувся на цю подію британський діловий щоденник Financial Times. «У країнах, де бракує інституцій, особистості відіграють велику роль. Солободан Милошевич затягнув Югославію до середньовіччя, а Зоран Джинджич намагався витягнути її до сучасної Європи», - наголошує газета New York Times.
Міжнародні оглядачі звертають увагу на те, що смерть Зорана Джинджича поставила багато запитань – від того, хто замовив його смерть до того, що буде з Сербією. У харизматичного, енергійного і молодого лідера Сербії було чимало ворогів: політичні екстремісти, бандити, військові угруповання – всі вони ненавиділи його. Прихильник демократії, Джинджич був тим не менше суворою, навіть часами авторитарною людиною. Його помічники називали його «малим Слобо». Але Джиджич показав, що співпраця з міжнародною спільнотою може принести користь Сербії. Він допоміг скинути Милошевича і відправив його на суд до Гааґи. Після цього його країна отримала понад 1 мільярд доларів закордонної допомоги, і прості серби йому повірили.
Джинджич співпрацював з трибуналом у Гаазі тому, що люди, яких вимагав видати трибунал, були тими ж, хто керував напіввійськовими бандами, які займались продажем наркотиків та зброї, організовували підпільні борделі з рабинями-проститутками. Відправити їх до Гааґи було чи не єдиною можливістю звільнити Сербію з-під їхньої влади. Протягом останнього часу сербський прем’єр почав проводити арешти серед голів банд - викрадачів автомобілів та утримувачів підпільних борделів. Він призначив розслідування в Серії масових поховань та наповнених трупами косовських албанців вантажівок-холодильників. Збирання цих доказів не додало йому популярності у Сербії, де досі продовжують заперечувати етнічні чистки у Косові.
Також Джинджич розпочав реформу централізованої сербської економіки, в якій досі домінують прихильники Милошевича. Значна частина тіньової економіки також пов’язана з організованою злочинністю, армією, спецслужбами – тими силами, що не були зацікавлені у жодних демократичних чи ринкових реформах.
На думку аналітиків, смерть Джинджича може підірвати не лише інтеґрацію Сербії в Європу, але і спроби Заходу тримати джина сербського націоналізму міцно закоркованим у пляшці. Хто б не став наступником Джинджича на прем’єрській посаді, це буде людина з радикальнішими націоналістичними поглядами, і навіть якщо вона продовжить справу Джинджича, зробити їй це буде набагато тяжче, вважають західні спостерігачі.