Прага, 20 березня 2003 – Європейські й азійські країни майже відразу зреагували на перші американські удари по Іраку. Але більша частина арабського світу тим часом мовчить…
Найяскравішу відповідь на найперші події воєнної акції Сполучених Штатів Америки та їхніх коаліційних союзників, яка, за їхнім твердженням, має на меті роззброїти Ірак, дав президент самого Іраку Саддам Гуссейн. Виступаючи в четвер уранці на іракському телебаченні, він охарактеризував американський удар так: «У час світанкової молитви сьогодні, 17 мухаррама 1424 року Гиджри (це дата за мусульманським календарем), нерозсудливий злочинець Буш-малий із поплічниками скоїв злочин, що ним він уже погрожував Іракові і всьому людству». Постійно називаючи дії США злочином, Саддам висловив упевненість, що Ірак волею Аллаха переможе, а його ворогів – невірних ворогів Аллаха й усього людства – буде посоромлено й знечещено. Прочитавши й вірша із закликом без страху й вагання оголити меча й розбити ворога, іракський керівник закінчив виступ тим, що багато разів проголосив славу Аллахові, Іракові й арабському народові – а ще … Палестині.
За останній час, зазначають спостерігачі, це була чи не єдина спроба Саддама Гуссейна хоч якимсь чином звернутися до арабської солідарності. Зокрема, якраз згадку про Палестину призначено для простого народу в арабських країнах, а не для їхніх керівників, уважає експерт у справах Близького Сходу дослідницького підрозділу видавничої групи британського ділового журналу «Економіст», The Economist Intelligence Unit, Ніл Патрик: «Це, звичайно ж, звернення до громадської думки. Саме це питання є пробним каменем і може вмотивувати певний гнів у регіоні». Так само й Осама бін Ладен раніше часто згадував про Палестину, виступаючи проти американської присутності в Саудівській Аравії, зауважує дослідник. Тоді-бо це питання можна було використати так само цинічно, як і нині, щоб змобілізувати собі підтримку.
Фахівці очікують, що якась ширша реакція з антивоєнними демонстраціями може настати в арабському світі трохи пізніше – в п’ятницю, вихідний для мусульман, після молитви. А тим часом чи не єдине, чим, окрім виступу Саддама, відгукнувся регіон на американський удар по Іраку, були сьогодні слова генерального секретаря Ліги арабських держав Амра Мусси про «сумний день для всіх арабів» та дві окремі заяви про глибокий жаль і занепокоєння від Алжиру й Йорданії.
Заступник директора Центру політичних і стратегічних досліджень «Аль-Ахрам» у Каїрі Гассан Абу Талеб коментує це ставлення ось яким чином: «Багато арабських країн стали на таку собі вичікувальну позицію. Усі вони, мабуть, сподіваються, що ця воєнна операція скінчиться швидко. А далі побачимо, що станеться в головних арабських країнах у регіоні».
Іще одна причина цього ставлення в тому, що чимало арабських країн просто зовсім близькі до регіону бойових дій, а багато з них ще й тісно пов’язані зі Сполученими Штатами – тож їхнє становище, зазначає Ніл Патрик із лондонського Economist Intelligence Unit, у багатьох випадках значно складніше, ніж інших, неарабських мусульманських країн, у першу чергу в Азії, які зреагували на події значно різкіше.
А поки офіційних арабських коментарів не густо, прості «люди на вулиці» в цих країнах, як передає агентство Ройтерз, серцями разом із іракським народом – але не з Саддамом Гуссейном. Прості араби виступають проти війни через те, що вона завдасть шкоди іракському народові – але здебільшого не мають застережень від того, щоб нинішнього президента Іраку та його режим було скинено.
Найяскравішу відповідь на найперші події воєнної акції Сполучених Штатів Америки та їхніх коаліційних союзників, яка, за їхнім твердженням, має на меті роззброїти Ірак, дав президент самого Іраку Саддам Гуссейн. Виступаючи в четвер уранці на іракському телебаченні, він охарактеризував американський удар так: «У час світанкової молитви сьогодні, 17 мухаррама 1424 року Гиджри (це дата за мусульманським календарем), нерозсудливий злочинець Буш-малий із поплічниками скоїв злочин, що ним він уже погрожував Іракові і всьому людству». Постійно називаючи дії США злочином, Саддам висловив упевненість, що Ірак волею Аллаха переможе, а його ворогів – невірних ворогів Аллаха й усього людства – буде посоромлено й знечещено. Прочитавши й вірша із закликом без страху й вагання оголити меча й розбити ворога, іракський керівник закінчив виступ тим, що багато разів проголосив славу Аллахові, Іракові й арабському народові – а ще … Палестині.
За останній час, зазначають спостерігачі, це була чи не єдина спроба Саддама Гуссейна хоч якимсь чином звернутися до арабської солідарності. Зокрема, якраз згадку про Палестину призначено для простого народу в арабських країнах, а не для їхніх керівників, уважає експерт у справах Близького Сходу дослідницького підрозділу видавничої групи британського ділового журналу «Економіст», The Economist Intelligence Unit, Ніл Патрик: «Це, звичайно ж, звернення до громадської думки. Саме це питання є пробним каменем і може вмотивувати певний гнів у регіоні». Так само й Осама бін Ладен раніше часто згадував про Палестину, виступаючи проти американської присутності в Саудівській Аравії, зауважує дослідник. Тоді-бо це питання можна було використати так само цинічно, як і нині, щоб змобілізувати собі підтримку.
Фахівці очікують, що якась ширша реакція з антивоєнними демонстраціями може настати в арабському світі трохи пізніше – в п’ятницю, вихідний для мусульман, після молитви. А тим часом чи не єдине, чим, окрім виступу Саддама, відгукнувся регіон на американський удар по Іраку, були сьогодні слова генерального секретаря Ліги арабських держав Амра Мусси про «сумний день для всіх арабів» та дві окремі заяви про глибокий жаль і занепокоєння від Алжиру й Йорданії.
Заступник директора Центру політичних і стратегічних досліджень «Аль-Ахрам» у Каїрі Гассан Абу Талеб коментує це ставлення ось яким чином: «Багато арабських країн стали на таку собі вичікувальну позицію. Усі вони, мабуть, сподіваються, що ця воєнна операція скінчиться швидко. А далі побачимо, що станеться в головних арабських країнах у регіоні».
Іще одна причина цього ставлення в тому, що чимало арабських країн просто зовсім близькі до регіону бойових дій, а багато з них ще й тісно пов’язані зі Сполученими Штатами – тож їхнє становище, зазначає Ніл Патрик із лондонського Economist Intelligence Unit, у багатьох випадках значно складніше, ніж інших, неарабських мусульманських країн, у першу чергу в Азії, які зреагували на події значно різкіше.
А поки офіційних арабських коментарів не густо, прості «люди на вулиці» в цих країнах, як передає агентство Ройтерз, серцями разом із іракським народом – але не з Саддамом Гуссейном. Прості араби виступають проти війни через те, що вона завдасть шкоди іракському народові – але здебільшого не мають застережень від того, щоб нинішнього президента Іраку та його режим було скинено.
