Нью-Йорк, 26 березня 2003 - Американці у більшості схвалюють війну за роззброєння Іраку і повалення дикторського режиму Саддама Гуссейна, але хочуть, щоб ця війна була якомога коротшою.
На вулицях американських міст дедалі частіше можна побачити яскраво-жовті стрічки, якими обв”язані стовбури дерев. Це символ чекання й надії на те, що війська невдовзі повернуться додому. Мій сусіда по вулиці й приятель Джон Кричлоу вийшов зі своїм 10-річним сином Майклом, розгорнув цілий рулон жовтої стрічки й заходився обв”язувати всі дерева навколо своєї хати. Минув лише якийсь тиждень від початку війни, а розмови серед людей ,куди не підеш: до супермаркета чи до кіно, чи на пошту – розмови серед людей на одну тему : коли вже війна закінчиться. Міністр оборони Дональд Рамсфелд, якому на прес-конференції в Пентагоні поставили якраз це запитання, сказав відверто: не знаю і ніхто не знає, скільки треба,щоб повалити режим Саддама й звільнити Ірак – скільки днів або тижнів, або навіть місяців, і скільки буде жертв. Єдине, що можна стверджувати з усією певністю, додав Рамсфелд, так це те, що ми переможемо. А люди гадали, що війна буде блискавичною. Одначе, коли телебачення принесло цю війну до кожної хати, люди усвідомили, що війна ця – важка битва, що перемога дістанеться ціною поту й крові. У техаському містечку Таба-Сіті, в індіанській резервації Навахо, двісті осіб ( мало не все населення ) взяло участь у молебні за солдата Лорі Пайстів. Її захопили у полон. У містечку Пенсокен, штат Нью-Джерсі, теж колективний молебень за сержанта Джеймса Райлі, полоненого. Ейдрієн Броді, отримавши нагороду Оскара за за кращу акторську роль у фільмі “Піаніст”, сказав, що молиться за благопаолучне повернення свого близького приятеля, який воює в Іраку.
На вулицях американських міст дедалі частіше можна побачити яскраво-жовті стрічки, якими обв”язані стовбури дерев. Це символ чекання й надії на те, що війська невдовзі повернуться додому. Мій сусіда по вулиці й приятель Джон Кричлоу вийшов зі своїм 10-річним сином Майклом, розгорнув цілий рулон жовтої стрічки й заходився обв”язувати всі дерева навколо своєї хати. Минув лише якийсь тиждень від початку війни, а розмови серед людей ,куди не підеш: до супермаркета чи до кіно, чи на пошту – розмови серед людей на одну тему : коли вже війна закінчиться. Міністр оборони Дональд Рамсфелд, якому на прес-конференції в Пентагоні поставили якраз це запитання, сказав відверто: не знаю і ніхто не знає, скільки треба,щоб повалити режим Саддама й звільнити Ірак – скільки днів або тижнів, або навіть місяців, і скільки буде жертв. Єдине, що можна стверджувати з усією певністю, додав Рамсфелд, так це те, що ми переможемо. А люди гадали, що війна буде блискавичною. Одначе, коли телебачення принесло цю війну до кожної хати, люди усвідомили, що війна ця – важка битва, що перемога дістанеться ціною поту й крові. У техаському містечку Таба-Сіті, в індіанській резервації Навахо, двісті осіб ( мало не все населення ) взяло участь у молебні за солдата Лорі Пайстів. Її захопили у полон. У містечку Пенсокен, штат Нью-Джерсі, теж колективний молебень за сержанта Джеймса Райлі, полоненого. Ейдрієн Броді, отримавши нагороду Оскара за за кращу акторську роль у фільмі “Піаніст”, сказав, що молиться за благопаолучне повернення свого близького приятеля, який воює в Іраку.
