Доступність посилання

ТОП новини

Інтернет-Майдан


Інтернет-Майдан

Київ, 7 квітня 2003 року

Андрій Охрімович

Сайт “Правда ком юей” у статті Юлії Михайленко подає деякі нюанси багатовекторності “неньки”, маючи на увазі, передусім, два основні напрямки зовнішньополітичної орієнтації України – західний і східний, себто: Європу, США та Росію, яку суспільна свідомість ставить у один синонімічний ряд зі Сходом назагал, забуваючи про південно-східний, азійський напрям. “Звідки, - запитує автор статті, - щойно повернувся Кучма? З Китаю і Монголії. Куди летить цього тижня? У Таджикистан, Киргизстан та Узбекистан”. Словом, у розпал обговорення власних реформаторських ініціатив, Кучмі не сидиться у рідній країні. Навіщо ж йому Середня Азія у таку гарячу пору, – запитує журналіст, – перед тим, як нагадати про недавні сплески всенародного волевиявлення в Узбекистані. Виявляється, на референдум у січні 2002 року там винесли питання про створення двопалатного парламенту і... продовження терміну перебування на посаді президента з п”яти до семи років. Цікавий досвід для застосування у окремо взятій посттоталітарній державі. Чи не так? До міркувань журналістки Юлії Михайленко про однокамерні та двокамерні парламенти ми з вами повернемось після огляду віртуальної преси, який підготувала моя колега Надія Шерстюк.

Надія Шерстюк

Кучма, повідомляє “Кореспондент.нет”, звернувся до народу України з відкритим листом. Він закликає українців обговорити конституційну реформу. Гарант запевнив, що по всій країні, у кожному районі та великих містах функціонують відкриті громадські приймальні. Все це для того, щоб людям було легше донести свої пропозиції до відома влади. Однак, розвиває тему “Українська правда”, Президент не уточнює як, з фінансової точки зору, буде організована робота цих установ. Цікавий фрагмент листа, продовжує видання, розміщений ближче до фінальної частини. Кучма відкрито визнає, що у народі рівень підтримки Президента та влади назагал – мізерний. Він пише: “Прошу вас відокремити обговорення конституційної реформи від політичних симпатій і антипатій, у тому числі від ставлення особисто до мене”. Оскільки у посланні такого змісту зайвих слів бути не може, робить висновок “Укр.правда”, то варіантів інтерпретації цього пасажу мінімум”. Влада на Івано-Франківщині миттєво зреагувала на владні заклики. Сайт “Главред.інфо” інформує : викладачі івано-франківських університетів скаржаться на те, що обласне керівництво примушує їх мандрувати районами та виступати з підтримкою пропозицій президента. Тим, хто відмовляється це робити, погрожують звільненням з роботи “за власним бажанням”. І наостанок повідомлення від “Майдан.орг”. У місті Олександрії, на Кіровоградщині, владу пробила ідея замінити український герб на старий, російський. Електронне видання пише, що місцева преса поступово підводить до думки про нову геральдику міста. За основу пропонують взяти половинку старого імперського герба. Через брак фантазії , зауважує “Майдан” , автори ідеї користуються залізним прийомчиком : за добрі гроші від двоголового царського “бройлєра” віддерти шматочок та й видати усе то те “за історичну українську символіку”.

Андрій Охрімович

Від двоголових «бройлерів» перейдімо до ідеї двопалатного парламенту в Україні. Розглянувши позитивний світовий досвід застосування двокамерного принципу, журналіст сайту «Правда ком юей» запитує себе: а де ж тут хитрість? Мовляв, не може бути все так просто і гладко, інакше навряд, чи став би Гарант так настирно просувати ініціативу трирічної давнини. Бо саме парламентська трансформація лишається головною «фішкою» кучмівської реформи, а зовсім не перехід до парламентсько-президентської республіки. Політологи, продовжує автор статті, зазначають, що монокамералізм – риса не тільки режимів схильних до деспотії, але й властива перехідним періодам. Що ж тоді робити з Україною? Чи не стане вона в один ряд з такими двопалатниками, як Казахстан, чий президент Назарбаєв є незмінною фігурою. Так, опозиційно настроєна місцева преса зазначає, що верхня палата парламенту в країнах центральноазійського регіону є лише буфером між президентом та іноді бунтуючою нижньою палатою. Саме верхня частина парламенту пробуксовує не тільки спроби провести імпічмент глави держави, але й не дає «зеленого світла» законопроектам, які йдуть врозріз з генеральною лінією Президента. За такого устрою «нижні» депутати можуть скільки завгодно нагнітати пару, але на загальних процесах в країні це не позначиться. Чи не про це мріють деякі державні мужі в Україні? Запитує Юлія Михайленко, автор статті «Парламент – немов холодильник. Камер повинно бути кілька». Далі матеріал мого колеги Сергія Грабовського.

Сергій Грабовський

В Україні, виявляється, народ не їсть і не спить, а обговорює Конституційну реформу (саме так! З великої літери!), запропоновану особисто Леонідом Даниловичем Кучмою. Хто не вірує у це – той може зазирнути до офіційного Інтернет-представництва президента України www.kuchma.gov.ua. І пересвідчитися, що тисячі трудових колективів, сотні тисяч люду у кожній області вже обговорили і на загал схвалили президентські пропозиції. Вже у кожному районі, у кожному великому місті відкриті громадські приймальні, куди кожен може прийти і принести свої пропозиції щодо реформи. А у роз‘ясненні народові президентських ініціатив участь беруть клубні працівники і землевпорядники, селяни і вчителі, міліціонери й активісти відповідних партій. Немає тільки працівників КГБ.

Утім, не тільки методи, а і стилістика обговорення реформи, покликаної остаточно ствердити в Україні демократію, нагадує щось зовсім інше. Знайоме до болю. Скажімо, на Закарпатті учасники зборів “дали позитивну оцінку законопроекту і вважають за необхідне якомога швидше затвердити і втілити у життя запропоновані зміни і доповнення до Конституції України, які мають важливе значення для стабільного соціально-економічного поступу нашого народу”. А от на Дніпропетровщині випливла ще одна обов‘язкова складова славетного минулого: “Було затверджене звернення активу Дніпропетровщини до жителів області, у якому висловлена підтримка змін до Конституції, запропонованих президентом України”. Цікаво, хто обирав цей актив і за яким законом? У совєтські часи активом була партгоспноменклатура, відфільтрована згаданим уже КГБ. А зараз?

Утім, не будемо самі мізкувати, послухаємо голос народу:

ПРОСТАЯ ЖЕНЩИНА

Все, товарищи, для нас, все создал, спасибо тебе, великий Сталин! Спасибо тебе, наша партия! /Бурхливі оплески/.

Перепрошую, це не з президентського сайту, хоча теж з Інтернету. Голос простой совєтской жєнщини з 1937 року. А ось це вже з нових пропозицій “простих українських трудящих”: по-перше, ухвалювати пропоновані президентом зміни до Конституції шляхом референдуму, так само, як і надалі затверджувати найважливіші закони без участі парламенту, шляхом народного голосування; по-друге, продовжити повноваження Леоніда Кучми до 2006 року. І це тільки початок обговорення.

Андрій Охрімович

Такі ось діла, такі контексти. А в них, у контексти ті непогано лягає шматочок із розмови підслуханої колись поетом Юрком Позаяком. “...Ага! – пише він - Знайшли дурня! Мене жодна сила Вже більше на світі Не проведе! У мене у гени Вштампована “емка”, А в “емці” три хлопці Із НКВД”. Це, так би мовити, до слова, мовленого Сергієм Грабовським і особливо отою “простою дамою” з тридцять сьомого. Але давайте пересунемось ближче до Павутини. Виявляється, провідні системні адміністратори, дизайнери і програмісти модифікували інтернет – ресурси Ради Європи. Журналістам про це розказав генеральний секретар Ради Європи Вальтер Швіммер. Ну, а деталі справи переповість нам Богдана Костюк.

Богдана Костюк

“Украй важливо, щоб пересічні громадяни Європейських держав мали доступ до історії Ради Європи та її оперативної інформації і “гарячих новин”, повідомлень про її роботу рідними мовами”, - зазначив Вальтер Швіммер, звертаючись до мас- медіа з порталу Ради Європи. Прочитати коротеньку промову євро-чиновника могли носії понад тридцяти європейських мов, включно з росіянами. Українцям же, які воліли б запізнатися з діяльністю Ради Європи рідною мовою, доведеться з цим почекати: модифікований портал не надає поточної інформації та даних по документації Ради Європи українською. Україномовний сегмент пропонує тільки історичні матеріали про Раду Європи. Хоча, якщо вірити тому ж генеральному секретареві Ради Європи Вальтерові Швіммерові, розміщення інформації про Раду європейськими мовами “покликаний стати поворотним моментом у мовній політиці Ради Європи. Тепер на доповнення до офіційних мов ми зможемо поширювати документаційні ресурси Ради більш, як тридцятьма європейськими мовами”, - наголосив пан Швіммер. Доцент Києво-Могилянської академії, науковець Ігор Лосєв зазначив: “Це вже, навіть, не смішно. По-перше, кожна держава повинна про себе подбати. От у нас є Міністерство Закордонних Справ. Воно повинне щось робити за кордоном. Тому, думаю, це щось не допрацювали наші дипломати. По-друге, що стосується наших офіційних діячів: оскільки вони не дуже переймаються захистом української мови всередині держави, так чому вони будуть це робити за кордоном? Тут все логічно. Так і повинно бути - за нашою нинішньою владою, в контексті їхньої поведінки”.

Андрій Охрімович

“Повітря морозу Годує орла І рве його дзьоб На подвиг Коли у яйці мене мама знесла Я вже у яйці був гордим Внизу дозрівають жлоби-огірки Та гордий не дивиться вниз Він бачить холодні зелені зірки І в оці горить жовтий шиз Орел досягає найвищої з сфер І тут його ловить Пророк І каже: Придурок! Ти лише гіпер-трофований жлоб-огірок! І от вже додолу летить шкереберть Нахабистий овоч-гордець Чекає об землю його вірна смерть Або по- простому – кінець”. Як ви уже здогадались, вірша цього поет Юрко Позаяк свого часу присвятив Саддаму Гуссейну. Вістки з його тамтешніх бойовищ дуже суперечливі, але, виходячи з суми почутого, війська коаліції осьо-сьо... візьмуть Багдад. І тоді цьому овочу й буде те, про що так влучно сказав поет. Така ось “Екстрема в Павутині” з Павлом Вольвачем на чолі. Павло Вольвач

Загрузаючи траками в розпеченому піску, американські й британські танки кушпелять на Багдад. І, схоже, вони вже зовсім поряд з іракською столицею. Вчора союзники розпочали обстріл Багдада з боку Аз-Заюна. Тим часом, як повідомляє “Кореспондент.Нет”, британська бронетанкова бригада трьома колонами прорвалася до центру Басри. Сьогодні ж, о 5-й ранку за київським часом війська другої і третьої піхотних дивізій армії США ввійшли до Багдаду. Дехто пророкує, що до падіння вусатого Саддам Віссаріонича залишаються лічені години. Але є й скептики, котрим здається, що у військовому сенсі війська коаліції роблять щось “не те” і “не так”. Серед них і маршал Радянського Союзу Дмитро Язов, котрий брав не так столиці супротивників, як участь у сумнозвіснім ГКЧП. На сторінках сайту “Тероризм.Ру” знаний полководець розводиться про “поверхову підготовку операції” та “пробуксовку окупаційних військ”. Тим часом “УКРОП” з посиланням на “Ройтерс” повідомляє про захоплення американськими військами резиденції Саддама Гуссейна в центрі Багдада...

Ближче до екватора теж неспокійно. За повідомленням того ж “УКРОПу”, близько тисячі мирних жителів були розстріляні чи зарубані мачете племінними збройними загонами у – не на ніч будь сказано – Демократичній республіці Конго. Такі собі “авторитетні” розбірки по-африканськи...

Хоча, як на мене, далеко їм до наших ( сиріч, есенгешних) “хрещених”. Вони, законні, навіть скидають з престолів “президентів-фраєрів” і натомість ставлять інших – з їхнього погляду, “путьовіших”. Саме так діяв відомий радянсько-грузинський “вор в законі”, професор мистецтвознавства і письменник Джаба Іоселіані, про життєвий шлях котрого розповідає “Агенція федеральних розслідувань”. Нещодавно, після інфаркту, шлях Джаби урвався і його поховали в Тбілісі в Дідутському пантеоні, а панахиду за небіжчиком відслужив сам католікос-патріярх всія Грузії. По- естетськи все якось вийшло, без базару...

Андрій Охрімович “Здається, лиш недавно Ми разом сіли пить, А вже надворі осінь”. Цим багатозначним “алкохоку” від Юрка Позаяка я, майбуть, і завершу цей випуск “Інтернет-майдану”. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG