Уже кілька днів у Києві розповсюджують летючки, де сказано, що прогресивне людство об’єднується на захист миру. “Ні війні! Український народ на собі відчув жахи війни. Об’єднаємося на захист миру,” – твердять противники війни в Іраку. Вони закликають небайдужих прийти в суботу на майдан Незалежності, де буде розгорнуто антивоєнну виставку і лунатимуть миролюбні пісні. Потім охочі підуть до посольства Сполучених Штатів Америки і висловлять все, що думають про цю країну. Марш миру організовують переважно ліві й проросійські партії. Зокрема, Прогресивна соціалістична, комуністична, “Руський блок”. Говорить народний депутат з фракції Комуністичної партії України:
Борис Олійник: “Ми в жодному разі не кидаємо тінь на великий американський народ. Але нині правлячий режим, на превеликий жаль, діє на шкоду інтересів свого народу. Вони далеко, а ми близько, не дай Бог чого, то дійде й до нас. Я думаю, що треба все зробити, щоб об’єднаними миролюбними силами заохотити все таки уряд Америки вийти на політичне мирне розв’язання. Якщо там лишилась якась зброя, можемо примусити того ж Саддама Хусейна розкритися, якщо він хоче жити. А якщо навіть вона там лишилася, і вдарити туди ракетами, то ви знаєте, чим це закінчиться”.
Варто зазначити, що проти військового втручання Америки в Ірак висловлюються не лише ліві. Так, до фракції Блоку Юлії Тимошенко, яка вважає себе правою, входить голова міжпарламентської групи “Україна-Ірак”. Володимир Лєвцун: “Це не зброя, а іракська нафта. Речі треба називати своїми іменами, і кров може пролитися за нафту. А одна крапля крові людської набагато, на мій погляд, дорожча, ніж мільйони барелей нафти. Тому ця агресивна політика Сполучених Штатів – світова спільнота повинна бути проти”.
А от керівник міжпарламентської групи “Україна-Ізраїль” Едуард Гурвіц, із фракції “Наша Україна”, вважає, що у сучасній політиці не можна керуватися абстрактними гаслами, навіть такими привабливими, як “Ні війні!”. Ухвалення рішень, на його думку, має базуватися на об’єктивному і всебічному аналізі ризиків, щоб результатом відмови від превентивної операції не стала війна, розв‘язана агресором на максимально вигідних для нього умовах. Едуард Гурвіц: “На мою думку, усунення Хусейна – це те, у чому зацікавлене все людство. І я не вірю в те, що американці воюють за нафту”.
Свою думку Едуард Гурвіц аргументує тим, що після звільнення Кувейту Америка не забрала собі жодної нафтової свердловини і жодним чином не вплинула на кувейтську нафтову політику. Едуард Гурвіц звертає увагу громадськості на наступні моменти: “особливості правлячого в Іраку режиму, в силу його патологічної агресивності, перестали бути внутрішньою справою цієї країни; теза “іракський народ досить настраждався” за даних умов працює проти тих, хто готовий до безкінечності відкладати воєнну операцію в Іраку. У разі консервації правлячого режиму, іракців, окрім голоду, убогості і безправ‘я, чекає лише роль гарматного м‘яса, розмінної монети в черговій військовій авантюрі Хусейна, – переконаний народний депутат Едуард Гурвіц.
Залишається нагадати народну мудрість, що будь-яка війна популярна лише перших тридцять днів.
Борис Олійник: “Ми в жодному разі не кидаємо тінь на великий американський народ. Але нині правлячий режим, на превеликий жаль, діє на шкоду інтересів свого народу. Вони далеко, а ми близько, не дай Бог чого, то дійде й до нас. Я думаю, що треба все зробити, щоб об’єднаними миролюбними силами заохотити все таки уряд Америки вийти на політичне мирне розв’язання. Якщо там лишилась якась зброя, можемо примусити того ж Саддама Хусейна розкритися, якщо він хоче жити. А якщо навіть вона там лишилася, і вдарити туди ракетами, то ви знаєте, чим це закінчиться”.
Варто зазначити, що проти військового втручання Америки в Ірак висловлюються не лише ліві. Так, до фракції Блоку Юлії Тимошенко, яка вважає себе правою, входить голова міжпарламентської групи “Україна-Ірак”. Володимир Лєвцун: “Це не зброя, а іракська нафта. Речі треба називати своїми іменами, і кров може пролитися за нафту. А одна крапля крові людської набагато, на мій погляд, дорожча, ніж мільйони барелей нафти. Тому ця агресивна політика Сполучених Штатів – світова спільнота повинна бути проти”.
А от керівник міжпарламентської групи “Україна-Ізраїль” Едуард Гурвіц, із фракції “Наша Україна”, вважає, що у сучасній політиці не можна керуватися абстрактними гаслами, навіть такими привабливими, як “Ні війні!”. Ухвалення рішень, на його думку, має базуватися на об’єктивному і всебічному аналізі ризиків, щоб результатом відмови від превентивної операції не стала війна, розв‘язана агресором на максимально вигідних для нього умовах. Едуард Гурвіц: “На мою думку, усунення Хусейна – це те, у чому зацікавлене все людство. І я не вірю в те, що американці воюють за нафту”.
Свою думку Едуард Гурвіц аргументує тим, що після звільнення Кувейту Америка не забрала собі жодної нафтової свердловини і жодним чином не вплинула на кувейтську нафтову політику. Едуард Гурвіц звертає увагу громадськості на наступні моменти: “особливості правлячого в Іраку режиму, в силу його патологічної агресивності, перестали бути внутрішньою справою цієї країни; теза “іракський народ досить настраждався” за даних умов працює проти тих, хто готовий до безкінечності відкладати воєнну операцію в Іраку. У разі консервації правлячого режиму, іракців, окрім голоду, убогості і безправ‘я, чекає лише роль гарматного м‘яса, розмінної монети в черговій військовій авантюрі Хусейна, – переконаний народний депутат Едуард Гурвіц.
Залишається нагадати народну мудрість, що будь-яка війна популярна лише перших тридцять днів.
