Прага, 26 березня 2003 – Президент Іраку Саддам Гуссейн не зможе влаштувати військам антиіракської коаліції під Багдадом «новий Сталінград», уважають оглядачі. Військові попереджають, що війна може протривати ще з місяць – та Ірак не зможе виграти її. Щоправда, з такою думкою згодні не всі.
Столиця Іраку, всупереч цілком можливому бажанню іракського керівника, не перетвориться на такий собі «Багдадоград»: розбити коаліційні війська в місті таким чином, як Сталінова Червона Армія розбила нацистів під Сталінградом 1943 року попри їхню технічну перевагу, навряд чи вийде. Таку думку висловив в інтерв’ю для агентства Ройтерз відомий британський історик Антоні Бівор, знаний своїм дослідженням облоги Сталінграда.
Якщо вже шукати паралелі, то не між минулою й можливою майбутньою битвою, а між двома диктаторами: нинішнім іракським Саддамом Гуссейном і тодішнім радянським Йосипом Сталіном, уважає вчений. Саддам наслідує Сталіна, каже Бівор: «Саддам у захопленні від Сталіна, він тримає на стінах Сталінові портрети, він має збірку творів Сталіна – і був би дуже радий, якби Багдад став Сталінградом на річці Тигрі».
Але облога Багдада не стане п’ятимісячною битвою – Республіканська гвардія Іраку не має шансів оточити нападників так, як Червона Армія оточила була німців, переконаний британський дослідник: «Іракське військо – аж ніяк не Червона Армія». Антоні Бівор пригадує, що йому якось розповів російський офіцер, який навчав іракських військових і республіканських гвардійців: вони не мають уяви й ні на що не здатні, крім як захищати визначені позиції, а це полегшить справи коаліційним силам, сказав британському історикові російський військовий.
Антоні Бівор не став прогнозувати тривалість нинішнього конфлікту. Інші фахівці говорять про два тижні чи й місяць.
Таку оцінку дає, зокрема, незалежний російський військовий аналітик Павел Фельгенгауер, який стверджує, що іракські сили зазнають повної поразки. «Розвідка російського Генерального штабу вважає, що вся операція протриває близько місяця, і, на мою думку, більшу частину цього часу заберуть зачистки», – каже Фельгенгауер агентству Ройтерз.
Інший дослідник, Франк Умбах із Німецької Ради з зовнішніх відносин, довго й дбайливо перелічує тому ж агентству всі неочікувані труднощі, які постали перед силами антиіракської коаліції – на кшталт відмови Туреччини надати свою територію для відкриття «північного фронту» чи відсутності народної підтримки цим на півдні Іраку – там-бо ще не забули, як після кампанії 1991 року американці залишили їх напризволяще сам-на-сам із режимом Саддама, й почуваються зрадженими. Та німецький фахівець робить висновок, що й за таких труднощів конфлікт протриває «ще ,принаймні, кілька тижнів».
Жоден із аналітиків, яких цитують агентства, не вірить, що Саддам Гуссейн може перемогти, принаймні, з військового погляду, враховуючи набагато більшу, ніж під час війни 1991 року, американську технологічну перевагу. Але, затягнувши війну, піднявши населення інших арабських країн, Саддам може домогтися перемир’я , і вже його подати як свою велику перемогу.
Та чого не припускають військові аналітики, те пророкує теж ніби не остання в знанні Іраку людина – колишній зброєвий інспектор ООН у цій країні Скотт Риттер. 1998 року він подав у відставку, звинувативши і США, і ООН у тому, що вони надавали недостатню підтримку інспекторам. Нині ж Риттер, знаний своїм критичним ставленням до американської політики щодо Іраку, в інтерв’ю на одній із португальських радіостанцій заявив так: «Сполучені Штати втечуть із Іраку, підібгавши хвоста. Цю війну ми виграти не можемо… Поразка Сполучених Штатів у цій війні неминуча».
Столиця Іраку, всупереч цілком можливому бажанню іракського керівника, не перетвориться на такий собі «Багдадоград»: розбити коаліційні війська в місті таким чином, як Сталінова Червона Армія розбила нацистів під Сталінградом 1943 року попри їхню технічну перевагу, навряд чи вийде. Таку думку висловив в інтерв’ю для агентства Ройтерз відомий британський історик Антоні Бівор, знаний своїм дослідженням облоги Сталінграда.
Якщо вже шукати паралелі, то не між минулою й можливою майбутньою битвою, а між двома диктаторами: нинішнім іракським Саддамом Гуссейном і тодішнім радянським Йосипом Сталіном, уважає вчений. Саддам наслідує Сталіна, каже Бівор: «Саддам у захопленні від Сталіна, він тримає на стінах Сталінові портрети, він має збірку творів Сталіна – і був би дуже радий, якби Багдад став Сталінградом на річці Тигрі».
Але облога Багдада не стане п’ятимісячною битвою – Республіканська гвардія Іраку не має шансів оточити нападників так, як Червона Армія оточила була німців, переконаний британський дослідник: «Іракське військо – аж ніяк не Червона Армія». Антоні Бівор пригадує, що йому якось розповів російський офіцер, який навчав іракських військових і республіканських гвардійців: вони не мають уяви й ні на що не здатні, крім як захищати визначені позиції, а це полегшить справи коаліційним силам, сказав британському історикові російський військовий.
Антоні Бівор не став прогнозувати тривалість нинішнього конфлікту. Інші фахівці говорять про два тижні чи й місяць.
Таку оцінку дає, зокрема, незалежний російський військовий аналітик Павел Фельгенгауер, який стверджує, що іракські сили зазнають повної поразки. «Розвідка російського Генерального штабу вважає, що вся операція протриває близько місяця, і, на мою думку, більшу частину цього часу заберуть зачистки», – каже Фельгенгауер агентству Ройтерз.
Інший дослідник, Франк Умбах із Німецької Ради з зовнішніх відносин, довго й дбайливо перелічує тому ж агентству всі неочікувані труднощі, які постали перед силами антиіракської коаліції – на кшталт відмови Туреччини надати свою територію для відкриття «північного фронту» чи відсутності народної підтримки цим на півдні Іраку – там-бо ще не забули, як після кампанії 1991 року американці залишили їх напризволяще сам-на-сам із режимом Саддама, й почуваються зрадженими. Та німецький фахівець робить висновок, що й за таких труднощів конфлікт протриває «ще ,принаймні, кілька тижнів».
Жоден із аналітиків, яких цитують агентства, не вірить, що Саддам Гуссейн може перемогти, принаймні, з військового погляду, враховуючи набагато більшу, ніж під час війни 1991 року, американську технологічну перевагу. Але, затягнувши війну, піднявши населення інших арабських країн, Саддам може домогтися перемир’я , і вже його подати як свою велику перемогу.
Та чого не припускають військові аналітики, те пророкує теж ніби не остання в знанні Іраку людина – колишній зброєвий інспектор ООН у цій країні Скотт Риттер. 1998 року він подав у відставку, звинувативши і США, і ООН у тому, що вони надавали недостатню підтримку інспекторам. Нині ж Риттер, знаний своїм критичним ставленням до американської політики щодо Іраку, в інтерв’ю на одній із португальських радіостанцій заявив так: «Сполучені Штати втечуть із Іраку, підібгавши хвоста. Цю війну ми виграти не можемо… Поразка Сполучених Штатів у цій війні неминуча».
