«Вільна преса в демократичному суспільстві” – під такою назвою в Берліні відбулася конференція, присвячена проблемам українських засобів масової інформації

Берлін, 27 березня 2003 – У форумі взяли участь українські та німецькі журналісти. Серед його організаторів Німецьке товариство східноєвропейських досліджень та Німецько-український форум. Учасники конференції вкотре були змушені констатувати, що в Україні й надалі зберігаються серйозні проблеми зі свободою слова. Водночас до певних успіхів у побудові прозорого суспільства був зарахований, наприклад, той факт, що проблеми журналістів відкрито обговорювалися в парламенті. Однак, подолати політичну цензуру, як зауважив варшавський кореспондент газети “Франкфуртер альгемайне цайтунг” Міхаель Людвіг, досі так і не вдалося. Доказом цього, на його думку, може слугувати відсутність в українських засобах масової інформації такого жанру, як “політичний коментар”. Міхаель Людвіг вважає, що така ситуація є наслідком прихованої цензури, боротися з якою дуже складно, оскільки тиск на журналістів чиниться не напряму, а через різні нібито незаангажовані структури: “Як українські, так і іноземні колеги вже впродовж років повідомляють про те, що за допомогою протипожежної або податкової перевірок можна перешкодити діяльності будь-якої редакції”, - сказав Міхаель Людвіг. На форумі йшлося також і про самоцензуру журналістів, так звані “ножиці в голові”. Учасники конференції зазначали, що українські журналісти постійно змушені брати до уваги інтереси власника ЗМІ, який, як правило, стоїть на певних політичних позиціях або теж підлаштовується під чітко визначені політичні вимоги. Як зауважив оглядач газети “Дзеркало тижня” Сергій Рахманін, внаслідок цього “громадськість багато в чому втратила довіру до журналістів, і авторитет журналістів, на жаль, дуже сильно впав”. На думку Сергія Рахманіна, в Україні практично немає журналістів, які б нейтрально подавали інформацію: більшість колег можна розділити на тих, хто пише з позицій чинної влади, і тих, хто відстоює інтереси опозиції. Міхаель Людвіг, у свою чергу, звернув увагу на те, що в українській пресі навіть в інформаційні матеріали вкрапляється якась оцінка, що заважає читачеві зробити власні висновки з тої чи тої події.