Прага, 13 квітня 2003 року.
Марія Щур
Арешт колишнього аграрного прем’єра Леоніда Козаченка продовжує викликати занепокоєння західних оглядачів. Вони попереджають українську владу про небезпеку втручання у процеси на зерновому ринку.
Канадський посол Ендрю Робінсон вважає, що дефіцит зерна в Україні не можна заперечити, але на відміну від деяких українських політиків, які закликають до відновлення державного контролю, пан посол переконаний, що Україні потрібно більше ринку в аграрному секторі, а не менше.
«Одна з проблем України полягає у тому, що ринок зерна ще не працює повноцінно. Це стосується передусім проблеми фінансування. Наприклад, в Україні відсутній ф’ючерсний ринок, і ми своїм проектом намагаємося виправити це. Ця відсутність стала причиною коливання ціни та постачання зерна на ринку», - говорить пан Робінсон.
Посол Канади висловив сподівання, що Україна все ж не зверне зі шляху реформ в аграрній галузі, бо це могло б зашкодити її головному пріоритету зараз – вступу до Світової Організації Торгівлі. «Я переконаний, що український уряд завжди пам’ятає, що його головним пріоритетом зараз є вступ до Світової Організації Торгівлі, і які б заходи він не обговорював, остаточні його дії не повинні перешкоджати просуванню до СОТ», - сказав пан посол.
Про те, що такі побоювання небезпідставні, говорить адвокат Леоніда Козаченка Ігор Усенко.
Ігор Усенко
Мого підзахисного звинувачують у тому, що під час жнив 2002 року, тобто у найбільш несприятливий час для торгівлі зерном, він сприяв продажу зерна зернотрейдерам, як вітчизняним, так і іноземним, за цінами, значно нижчими від світових. Генеральна прокуратура не звинувачує Козаченка в приписках ,тому що навіть механізму чіткого рахування зерна у нас не існує. Мова в звинуваченні йде про те, що ринковий механізм продажу зерна Генеральне прокуратура вважає злочинним. Ціну на зерно встановлює не Козаченко, а прокуратура хоче переконати всіх, що саме під час роботи Козаченка за такими низькими цінами було продане зерно, що й призвело до тяжких наслідків.
Марія Щур
До побоювань, висловлених канадським послом, минулого тижня долучився і президент Українсько-американської економічної ради Кемптон Дженкінс. Він попередив, що відновлення централізованого контролю на ринку зерна матиме негативний вплив на інвесторів, що працюють в Україні.
Щоб заспокоїти західних інвесторів та донорів, Кабінет Міністрів 10 квітня пообіцяв не втручатися у ринок зерна і не вживати заходів адміністративного регулювання ринку. Дещо раніше Президент Леонід Кучма заявив про намір посилити державне регулювання ринку зерна в зв''язку з кризою на ринку в січні-березні цього року, плануючи підписати відповідний указ про квотування експорту зерна. А те, що про арешт Козаченка думають в Україні, намагалася з’ясувати моя київська колега Майя Нагорняк.
Майя Нагорняк
Наразі чіткої картини з приводу арешту Леоніда Козаченка ані у політиків, ані в економістів немає. Прихильники влади, Генеральна прокуратура України вважають, що причина у великому експорті зерна, який Україна здійснила торік. За твердженнями експертів від влади, офіційні дані з виробництва зерна були завищені. Опозиційні ж сили наголошують, що арешт Леоніда Козаченка - це політична боротьба із впливовими незалежними підприємцями.
У справі Леоніда Козаченка все ж більше політики. Про це сказав у інтерв’ю радіо “Свобода” кандидат економічних наук, заступник директора Академії держуправління при Президентові України Олександр Пухкало. Але це політика не у сенсі розправи над чільним посадовцем. Йдеться про помилкове ведення зовнішньоекономічної політики Козаченком. На думку пана Пухкала, це означає ось що.
Олександр Пухкало
Методи завоювання зовнішніх ринків Україною були згубними для національних інтересів нашої держави. Ми демпінгували зерном на зовнішніх ринках, прагнучи зайняти ніші у світовому розподілі праці. Таким чином завоювати місце на ринку зерна нікому ще не вдавалося.
Майя Нагорняк
Пан Пухкало також зазначив, що Україна при торішньому врожаї експортувала зерна більше, аніж могла собі це дозволити. Саме це і ставиться у провину Козаченкові. А ось Володимир Клименко, генеральний директор Української зернової асоціації вважає, що справа в іншому : у тиску влади на впливових бізнесменів.
Володимир Клименко
Ті, хто хотів дестабілізувати сільське господарство країни, момент вибрали дуже вдало. Замість того, щоб дружно працювати, якісь товариші, політтехнологи задумали нанести ще один удар по сільському господарству України. Результати такі: під загрозою інвестиції в сільське господарство, під загрозою те, що ми можемо знову попасти у 1999 рік, коли врожай зернових був 24,5 мільйонів тонн, Україна може випасти з експортного ринку.
Майя Нагорняк
Теза про політтехнологів та явний політичний характер справи Козаченка знаходить співзвучність в української опозиції. Лідер соціалістів, супротивник аграрної реформи, Олександр Мороз зазначає, що як тільки посадовці або бізнесмени нечітко висловлюються про лояльність до президента, вони автоматично перестають бути друзями режиму.
Олександр Мороз
Стосовно того, чому Віктора Козаченка саме тепер запроторили до в’язниці... Його до в’язниці запроторили тому, щоб не посадити туди всіх тих представників адміністрації, починаючи від вулиці Банкової до кожної районної адміністрації, які викручували руки керівникам господарств, фермерам, які зобов’язували голів сільських рад займатися приписками неіснуючого врожаю.
Майя Нагорняк
Парламентарій від «Нашої України» Євген Жовтяк переконаний, що голови облдержадміністрацій не діяли за вказівкою пана Козаченка і вони однозначно виграють від цього арешту, оскільки звинувачення лунають не на їхню адресу. То ж керівники областей можуть і надалі контролювати ринки зерна, примушуючи господарства продавати це зерно своїм фірмам та фірмочкам.
Євген Жовтяк
На моє переконання зараз за Козаченка взялися саме тому, що він є досить впливовою людиною у політичному сенсі, тобто він користується авторитетом на селі. Моє припущення таке, що йому натякали, що пора б вже визначитися, кого він буде підтримувати на президентських виборах, мається на увазі, кандидата від Банкової. І, найімовірніше, саме з метою прискорення визначення Козаченка ,його і запроторили до в’язниці.
Майя Нагорняк
Однак, провладний депутат, віце-президент Ліги підприємців АПК Людмила Супрун вважає таку тезу пана Жовтяка недоречною, оскільки Козаченко співпрацював з Аграрною партією, Анатолієм Кінахом. Тож його політичні позиції цілком визначені. І по -друге, ще ніхто не називав кандидатів у президенти і не висловлювався щодо підтримки кандидатів.
Керівник корпорації «Проагро» незалежний експерт на зерновому ринку Микола Верницький зазначив, що Козаченко невинен у ситуації, що склалася, бо, по-перше, він не міг до кінця провести аграрну реформу і, по-друге, не міг тому, що аграрна реформа не була пріоритетним напрямом розвитку держави попередніх урядів.
Микола Верницький
У нас є ситуативність цієї політики, тобто, ми затикаємо діри, які виникають в окремі періоди сезону. Єдиної політики і досі немає. І його уряд, і всі інші уряди робили ті ж самі помилки, тобто ситуативно реагували на ситуацію. Якщо казати про Козаченка, то в нього така ж сама провина стосовно ринку, як і у всіх інших його попередників.
Майя Нагорняк
Тож погляди на арешт екс-віце-прем’єр-міністра Віктора Козаченка поділилися так само, як поділилися вони із приводу самої аграрної реформи.
Марія Щур
Поки триває розслідування кримінальної справи Леоніда Козаченка, в інших судах розглядаються взаємні претензії двох лідерів пивного ринку в Україні: київської компанії «Оболонь» та донецької «Сармат». Я нагадаю, що йдеться про намір «Сармату» купити акції «Оболоні», попри те, що «Оболонь» – закрите акціонерне товариство.
Цікаво, що перешкоду для здійснення цього бажання створив навіть не закон про акціонерні товариства, а Антимонопольний комітет, який вважає, що «Сармат» може монополізувати ринок, якщо скупить більшість акцій «Оболоні». Остання новина, що надійшла з поля судових боїв : Антимонопольний комітет відмовив «Сармату» у розгляді прохання про дозвіл купити акції «Оболонь». Щоправда,лише з процедурних причин. З обома компаніями та автором нового проекту закону про акціонерні товариства спілкувався мій київський колега Тарас Марусик.
Тарас Марусик
Начальник юридичного відділу ЗАТ “Оболонь” Андрій Вітченко так прокоментував заяву Антимонопольного комітету не дозволити купівлю понад 50% акцій ЗАТ «Оболонь» закритому акціонерному товариству «Сармат».
Андрій Вітченко
Це досить важлива заява. Ми задоволені тим, що Антимонопольний комітет звернув увагу на те, що дві потужні пивні компанії України вже тривалий час з’ясовують свої відносини через суди. Ми вдячні Антимонопольному комітету, що він намагається з’ясувати ринкову долю кожного з учасників пивного ринку України і, в першу чергу, «Оболоні» та «Сармату», щоб в кінці кінців дати відповідь :а чи може, взагалі, «Сармат» скуповувати акції «Оболоні», чи ні? Тому що не якась там фабрика взуття купує акції «Оболоні», а купує пивна компанія, яка на сьогоднішній день посідає 4 місце, купує акції компанії, яка посідає 2 місце.
Тарас Марусик
А керівник прес-служби ЗАТ «Сармат» Наталія Єршова, відповідаючи на те ж запитання, уникла давати оцінку заяві Антимонопольного комітету. Наталія Єршова
З огляду на офіційно оприлюднену негативну позицію керівництва ЗАТ «Оболонь» щодо придбання ЗАТ «Сармат» акцій «Оболонь», а також численні позови ЗАТ «Оболонь» про визначення не дійсними угод, пов’язаних з даним придбанням, ми звернулися до АМК з проханням запросити в ЗАТ «Оболонь» інформацію, необхідну для розгляду заяви від свого імені.
Тарас Марусик
Зараз питання закритих акціонерних товариств активно обговорюють не лише на різноманітних круглих столах, але і у Верховній Раді України, оскільки більшість експертів зійшлася на недосконалості чинного законодавства. Зокрема, народний депутат України Віктор Мусіяка подав у Верховну Раду законопроект про акціонерні товариства. Про його зміст Віктор Мусіяка.
Віктор Мусіяка.
До закритих пропонується віднести такі акціонерні товариства, де продаж акцій здійснюється закрито. Акції не продаються на біржах, в інших формах продажу, а розповсюджуються між засновниками. Там є така деталь, яка характеризує саму природу закритого акціонерного товариства. Вона перекликається з положеннями і Господарського Кодексу про те, що коли відчуження акцій здійснює акціонер ЗАТ, то переважне право мають акціонери цього товариства або саме акціонерне товариство. Інакше кажучи, перш за все, такий акціонер має запропонувати акції своїм колегам, а потім має бути визначене коло конкретних осіб, якими буде здійснений продаж цих акцій. Причому встановлено, що закриті акціонерні товариства, які будуть створюватися після набуття чинності такого закону, повинні мати не більше, ніж 100 учасників. А ось ті, які зараз закриті акціонерні товариства, то їм буде дано 2 роки, щоб довести до 500 кількість членів ЗАТ, акціонерів. Якщо вони цього не зроблять протягом 2 років з моменту набуття чинності закону, то тоді будь-який акціонер може поставити питання про те, щоб перетворити його в відкрите акціонерне товариство або в іншу будь-яку організаційно правову форму. Скажімо, товариство з обмеженою відповідальністю і так далі.
Тарас Марусик
А ось думка Віктора Мусіяки про непорозуміння між двома великими виробниками пива «Сарматом» та «Оболонню».
Віктор Мусіяка
Я не розглядав спеціально ці всі стосунки, але я вважаю, що природа закритого акціонерного товариства не змінилася. Я на тому стою, що оці всі засади, про які я говорив, можуть і мають застосовуватися і до діючих закритих акціонерних товариств.
Тарас Марусик
У Керівника прес-служби ЗАТ «Сармат» Наталії Єршової зовсім інша думка.
Наталія Єршова
Позиція «Сармату» така, що у будь-яких конфліктах з приводу акціонерного права потрібно дотримуватися норм чинного законодавства. Ці норми однозначно стверджують, що акціонер ЗАТ має право вільно розпоряджатися своєю власністю, зокрема, акціями. При цьому законодавство не робить винятку ані для ЗАТ «Сармат», ані для ЗАТ «Оболонь». Це означає, що якщо у Вас є акція, Ви можете її продати і маєте право вільно вибирати покупця і визначати ціну, яку Ви хочете отримати в результаті.
Тарас Марусик
Начальник юридичного відділу ЗАТ «Оболонь» Андрій Вітченко повідомив, що 15 квітня відбудуться 2 засідання Верховного суду України: один за позовом ЗАТ «Сармат», інший за позовом ЗАТ «Оболонь».
Марія Щур
У судах, на щастя, вирішується проблеми двох українських пивних компаній. Вони мають у своєму розпорядженні час, радників, адвокатів і ,зрештою, гроші. Всього цього не має малий підприємець, для якого гроші і час – це питання виживання його бізнесу. А тому героїня нашої наступної розповіді, мабуть, уже і не піде до суду, бо вона остаточно виснажена нескінченною боротьбою з чиновником, малим, середньостатистичним, ніби і нешкідливим , але він тримає у руках печатку і вимагає за неї нових і нових хабарів, бо від нього, а не від закону залежить її бізнес. У рубриці «Своя справа» тему продовжує Ірина Перешило.
Ірина Перешило
Бути сьогодні в Україні підприємцем - це значно виснажливіше, аніж жити у зоні щоденних землетрусів, так вважає Валерія Поповчук, яка у бізнесі з 1991 року. Починала вона, як усі в той час : з поїздок до Польщі, Румунії,- і торгівля на базарі різноманітним товаром. Поступово вийшла на одну спеціалізацію - аксесуари: сумки, рукавички, парасольки, започаткувавши прямі контакти з провідними фірмами - виробниками в Італії та Німеччині.
Для успішної реалізації такого вишуканого товару постала необхідність облаштування окремої крамнички. Солідний гарт довелося пройти Валерії за ці 12 років, утримуючи своє місце під сонцем. Але нині говорить, що, мабуть, доведеться відступити. Процес почався 4 роки тому. Спочатку Валерія спробувала отримати через міськраду державну оренду. Два з половиною роки ходінь, прохань, переконувань результату не дали. Далі, заплативши три тисячі доларів хабарів, вийшла на певних людей, які її порекомендували іншим певним людям, робота з котрими оплачувалася також тисячами, але, принаймні, в національній валюті.
Нарешті знайшла приміщення. Старий запущений підвал, але близько до центру. Підписала угоду про оренду на 3 роки. Для облаштування у цих нетрях магазину, необхідно було зробити капітальний ремонт, який вимагав круглої копієчки. Постало питання: чи можна буде через 3 роки, витративши нині на ремонт такі кошти, це приміщення викупити? Відповіли: «Звичайно. Його балансова вартість 6,5 тисяч гривень. Робіть ремонт, і всі карти Вам у руки». На капітальну перебудову пішло 22 тисячі доларів. Це лише офіційно і ще майже половина від цієї суми - неофіційно, тому що кожен дозвіл від управління архітектури, управління з благоустрою, відділу зовнішньої реклами і так далі, і тому подібне ще обов’язково вимагав хабаревої оплати кожному клерку, який мав стосунок до підписання паперів.
Коли нарешті Валерія взялася за приватизацію цього відновленого майже з нуля приміщення, їй сказали: «Забудьте про попередню балансову вартість, яка становила 6,5 тисяч гривень. Ціна такої гарної крамнички має визначатися лише шляхом тендеру». Фірма оцінщик, ретельно все оглянувши, назвала суму - 860 доларів квадратний метр. Загальна площа 60 метрів. Отже, вартість приватизації 52 тисячі доларів. Якщо їх не буде сплачено впродовж місяця, приміщення, як то кажуть, піде з молотка.
Весь цей час Валерія намагається знайти кредит, але марно. Вона вже готова згортати свою справу і каже, що марно у цій країні сподіватися змін на краще. І не лише відсутність добрих законів цьому перешкоджає. Стара гвардія, яка залишилася при владі від часів совка успішно перетягнула старі правила гри і поки що всім диктує свої умови.
Марія Щур
На закінчення дещо приємніша тема : історія підприємництва в Україні. Відомо, що підприємцями на українських теренах, особливо у часи бурхливого розвитку виробництва наприкінці 19 століття, часто були іноземці, які коли на деякий час, а коли на решту свого життя ставали українськими підприємцями. Так 1869 року у східноукраїнському степу з''явився англійський підприємець Джон Юз.
А вже через 3 роки збудований ним металургійний завод дав перший метал. До того ж, Джон Юз започаткував видобуток вугілля та виробництво залізничних рейок, сприяв прокладанню залізниці і заклав місто Юзівку - майбутній Донецьк. Про підприємця Джона Юза та його справу з істориком Ігорем Гиричем веде розмову ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Пане Ігор, давайте подивимося на цей життєвий сюжет, як англієць Джон Юз опиняється у далекій країні вже у віці 55 років і там починає буквально посеред голого степу створювати місто.
Ігор Гирич
Звичайно, це було важке завдання, головним чином, з точки зору психологічної. Народ, який у той час жив у степах, був абсолютно не пристосований до такої промислової праці. З чим перше зіткнувся Юз? Не було бажаючих займатися оцією гірською справою, шахтовим ділом. Для людей це було не просто, не зрозуміло, а навіть страшно, що треба було кудись під землю лізти видобувати вугілля. Юз навіть вдавався до таких речей, що людині, яка лізла в шахту, платив великі суми грошей, кілька рублів для того, щоб людина просто спустилася вниз.
Віталій Пономарьов
Погодьтеся, що це треба бути талановитим підприємцем, щоб побачити у цьому суто сільському районі у майбутньому металургійне підприємство.
Ігор Гирич
Безумовно. Тут треба сказати, про корисність у той період перетікання капіталів від розвиненої промислової Англії в Росію. Він, безумовно, ризикував, вкладаючи гроші в абсолютно не відоме місце. В той час не існувало сучасного Донецька в цих степах. Це було кілька населених пунктів, де жили селяни і займалися сільським господарством. Власне, треба було розраховувати на те, що навіть не селяни ці будуть працювати, а буде стікатися велика кількість людей, які захочуть заробити грошей більше, ніж вони можуть заробити сільським господарством.
Віталій Пономарьов
Для металургійного виробництва йому вдалося віднайти вугілля, залізну руду, дешеву робочу силу і воду з річки Кальміус.
Ігор Гирич
Так, крім шахт, він виробляв і рейки. Тобто, тут і металургійна промисловість почала зразу підійматися. Саме після діяльності Юза, можу сказати, Україна стає вугільною столицею Російської імперії.
Віталій Пономарьов
Вже наприкінці ХІХ сторіччя 42% усього вугілля, яке видобувалося в Російській імперії, видобувалося у Донбасі.
Ігор Гирич
Звернімо увагу, що це 1869 рік, коли він приїхав в Україну і фактично менше, ніж за 50 років постає дуже велике потужне місто в Україні. З сучасних міст мільйонників України це наймолодше місто, бо для України що таке вік міста - трошки більше ста років, ну 150 років?
Віталій Пономарьов
Але тут є щось трохи піонерське, як Юз організовує доставку обладнання з Англії через Середземне та Чорне море до Таганрога, а звідти на волах по степу.
Ігор Гирич
Бо не існувало ще залізниці. Згадаємо, що до Києва залізниця прийшла в 1869 році, і то вона підійшла лише до лівого берега, а на правий берег вона у 1870 переїхала. Це, власне, збігається з початком розвитку залізничного транспорту. Залізничний бум був пов’язаний з діяльністю Юза по всій Україні.
Віталій Пономарьов
Ми можемо сказати, що завдяки енергії однієї людини на пустому місці за чверть століття виникло і металургійне виробництво, і видобуток вугілля, і залізниця і, власне, місто Юзівка, нинішній Донецьк.
Ігор Гирич
Так. Я вважаю, що про Юза нинішні українські мешканці Донецька повинні не забувати. Ми можемо сказати, що внесок Юза у розвиток цього міста може є найбільшим. Сама культура, промисловість і цивілізація прийшли в ці місця з цим англійським підприємцем.
Марія Щур
Тих, хто стежить за нашої історичною рубрикою, хочу запросити вас у наступному випуску послухати майже детективну історію одного з українських греків, з київського Подолу ХVII ст. Йтиметься про Миколу Тарнавіота, який торгував зброєю, кавою, спеціями, але був викритий як турецький шпигун. Тож не пропустіть нашої наступної передачі.
Марія Щур
Арешт колишнього аграрного прем’єра Леоніда Козаченка продовжує викликати занепокоєння західних оглядачів. Вони попереджають українську владу про небезпеку втручання у процеси на зерновому ринку.
Канадський посол Ендрю Робінсон вважає, що дефіцит зерна в Україні не можна заперечити, але на відміну від деяких українських політиків, які закликають до відновлення державного контролю, пан посол переконаний, що Україні потрібно більше ринку в аграрному секторі, а не менше.
«Одна з проблем України полягає у тому, що ринок зерна ще не працює повноцінно. Це стосується передусім проблеми фінансування. Наприклад, в Україні відсутній ф’ючерсний ринок, і ми своїм проектом намагаємося виправити це. Ця відсутність стала причиною коливання ціни та постачання зерна на ринку», - говорить пан Робінсон.
Посол Канади висловив сподівання, що Україна все ж не зверне зі шляху реформ в аграрній галузі, бо це могло б зашкодити її головному пріоритету зараз – вступу до Світової Організації Торгівлі. «Я переконаний, що український уряд завжди пам’ятає, що його головним пріоритетом зараз є вступ до Світової Організації Торгівлі, і які б заходи він не обговорював, остаточні його дії не повинні перешкоджати просуванню до СОТ», - сказав пан посол.
Про те, що такі побоювання небезпідставні, говорить адвокат Леоніда Козаченка Ігор Усенко.
Ігор Усенко
Мого підзахисного звинувачують у тому, що під час жнив 2002 року, тобто у найбільш несприятливий час для торгівлі зерном, він сприяв продажу зерна зернотрейдерам, як вітчизняним, так і іноземним, за цінами, значно нижчими від світових. Генеральна прокуратура не звинувачує Козаченка в приписках ,тому що навіть механізму чіткого рахування зерна у нас не існує. Мова в звинуваченні йде про те, що ринковий механізм продажу зерна Генеральне прокуратура вважає злочинним. Ціну на зерно встановлює не Козаченко, а прокуратура хоче переконати всіх, що саме під час роботи Козаченка за такими низькими цінами було продане зерно, що й призвело до тяжких наслідків.
Марія Щур
До побоювань, висловлених канадським послом, минулого тижня долучився і президент Українсько-американської економічної ради Кемптон Дженкінс. Він попередив, що відновлення централізованого контролю на ринку зерна матиме негативний вплив на інвесторів, що працюють в Україні.
Щоб заспокоїти західних інвесторів та донорів, Кабінет Міністрів 10 квітня пообіцяв не втручатися у ринок зерна і не вживати заходів адміністративного регулювання ринку. Дещо раніше Президент Леонід Кучма заявив про намір посилити державне регулювання ринку зерна в зв''язку з кризою на ринку в січні-березні цього року, плануючи підписати відповідний указ про квотування експорту зерна. А те, що про арешт Козаченка думають в Україні, намагалася з’ясувати моя київська колега Майя Нагорняк.
Майя Нагорняк
Наразі чіткої картини з приводу арешту Леоніда Козаченка ані у політиків, ані в економістів немає. Прихильники влади, Генеральна прокуратура України вважають, що причина у великому експорті зерна, який Україна здійснила торік. За твердженнями експертів від влади, офіційні дані з виробництва зерна були завищені. Опозиційні ж сили наголошують, що арешт Леоніда Козаченка - це політична боротьба із впливовими незалежними підприємцями.
У справі Леоніда Козаченка все ж більше політики. Про це сказав у інтерв’ю радіо “Свобода” кандидат економічних наук, заступник директора Академії держуправління при Президентові України Олександр Пухкало. Але це політика не у сенсі розправи над чільним посадовцем. Йдеться про помилкове ведення зовнішньоекономічної політики Козаченком. На думку пана Пухкала, це означає ось що.
Олександр Пухкало
Методи завоювання зовнішніх ринків Україною були згубними для національних інтересів нашої держави. Ми демпінгували зерном на зовнішніх ринках, прагнучи зайняти ніші у світовому розподілі праці. Таким чином завоювати місце на ринку зерна нікому ще не вдавалося.
Майя Нагорняк
Пан Пухкало також зазначив, що Україна при торішньому врожаї експортувала зерна більше, аніж могла собі це дозволити. Саме це і ставиться у провину Козаченкові. А ось Володимир Клименко, генеральний директор Української зернової асоціації вважає, що справа в іншому : у тиску влади на впливових бізнесменів.
Володимир Клименко
Ті, хто хотів дестабілізувати сільське господарство країни, момент вибрали дуже вдало. Замість того, щоб дружно працювати, якісь товариші, політтехнологи задумали нанести ще один удар по сільському господарству України. Результати такі: під загрозою інвестиції в сільське господарство, під загрозою те, що ми можемо знову попасти у 1999 рік, коли врожай зернових був 24,5 мільйонів тонн, Україна може випасти з експортного ринку.
Майя Нагорняк
Теза про політтехнологів та явний політичний характер справи Козаченка знаходить співзвучність в української опозиції. Лідер соціалістів, супротивник аграрної реформи, Олександр Мороз зазначає, що як тільки посадовці або бізнесмени нечітко висловлюються про лояльність до президента, вони автоматично перестають бути друзями режиму.
Олександр Мороз
Стосовно того, чому Віктора Козаченка саме тепер запроторили до в’язниці... Його до в’язниці запроторили тому, щоб не посадити туди всіх тих представників адміністрації, починаючи від вулиці Банкової до кожної районної адміністрації, які викручували руки керівникам господарств, фермерам, які зобов’язували голів сільських рад займатися приписками неіснуючого врожаю.
Майя Нагорняк
Парламентарій від «Нашої України» Євген Жовтяк переконаний, що голови облдержадміністрацій не діяли за вказівкою пана Козаченка і вони однозначно виграють від цього арешту, оскільки звинувачення лунають не на їхню адресу. То ж керівники областей можуть і надалі контролювати ринки зерна, примушуючи господарства продавати це зерно своїм фірмам та фірмочкам.
Євген Жовтяк
На моє переконання зараз за Козаченка взялися саме тому, що він є досить впливовою людиною у політичному сенсі, тобто він користується авторитетом на селі. Моє припущення таке, що йому натякали, що пора б вже визначитися, кого він буде підтримувати на президентських виборах, мається на увазі, кандидата від Банкової. І, найімовірніше, саме з метою прискорення визначення Козаченка ,його і запроторили до в’язниці.
Майя Нагорняк
Однак, провладний депутат, віце-президент Ліги підприємців АПК Людмила Супрун вважає таку тезу пана Жовтяка недоречною, оскільки Козаченко співпрацював з Аграрною партією, Анатолієм Кінахом. Тож його політичні позиції цілком визначені. І по -друге, ще ніхто не називав кандидатів у президенти і не висловлювався щодо підтримки кандидатів.
Керівник корпорації «Проагро» незалежний експерт на зерновому ринку Микола Верницький зазначив, що Козаченко невинен у ситуації, що склалася, бо, по-перше, він не міг до кінця провести аграрну реформу і, по-друге, не міг тому, що аграрна реформа не була пріоритетним напрямом розвитку держави попередніх урядів.
Микола Верницький
У нас є ситуативність цієї політики, тобто, ми затикаємо діри, які виникають в окремі періоди сезону. Єдиної політики і досі немає. І його уряд, і всі інші уряди робили ті ж самі помилки, тобто ситуативно реагували на ситуацію. Якщо казати про Козаченка, то в нього така ж сама провина стосовно ринку, як і у всіх інших його попередників.
Майя Нагорняк
Тож погляди на арешт екс-віце-прем’єр-міністра Віктора Козаченка поділилися так само, як поділилися вони із приводу самої аграрної реформи.
Марія Щур
Поки триває розслідування кримінальної справи Леоніда Козаченка, в інших судах розглядаються взаємні претензії двох лідерів пивного ринку в Україні: київської компанії «Оболонь» та донецької «Сармат». Я нагадаю, що йдеться про намір «Сармату» купити акції «Оболоні», попри те, що «Оболонь» – закрите акціонерне товариство.
Цікаво, що перешкоду для здійснення цього бажання створив навіть не закон про акціонерні товариства, а Антимонопольний комітет, який вважає, що «Сармат» може монополізувати ринок, якщо скупить більшість акцій «Оболоні». Остання новина, що надійшла з поля судових боїв : Антимонопольний комітет відмовив «Сармату» у розгляді прохання про дозвіл купити акції «Оболонь». Щоправда,лише з процедурних причин. З обома компаніями та автором нового проекту закону про акціонерні товариства спілкувався мій київський колега Тарас Марусик.
Тарас Марусик
Начальник юридичного відділу ЗАТ “Оболонь” Андрій Вітченко так прокоментував заяву Антимонопольного комітету не дозволити купівлю понад 50% акцій ЗАТ «Оболонь» закритому акціонерному товариству «Сармат».
Андрій Вітченко
Це досить важлива заява. Ми задоволені тим, що Антимонопольний комітет звернув увагу на те, що дві потужні пивні компанії України вже тривалий час з’ясовують свої відносини через суди. Ми вдячні Антимонопольному комітету, що він намагається з’ясувати ринкову долю кожного з учасників пивного ринку України і, в першу чергу, «Оболоні» та «Сармату», щоб в кінці кінців дати відповідь :а чи може, взагалі, «Сармат» скуповувати акції «Оболоні», чи ні? Тому що не якась там фабрика взуття купує акції «Оболоні», а купує пивна компанія, яка на сьогоднішній день посідає 4 місце, купує акції компанії, яка посідає 2 місце.
Тарас Марусик
А керівник прес-служби ЗАТ «Сармат» Наталія Єршова, відповідаючи на те ж запитання, уникла давати оцінку заяві Антимонопольного комітету. Наталія Єршова
З огляду на офіційно оприлюднену негативну позицію керівництва ЗАТ «Оболонь» щодо придбання ЗАТ «Сармат» акцій «Оболонь», а також численні позови ЗАТ «Оболонь» про визначення не дійсними угод, пов’язаних з даним придбанням, ми звернулися до АМК з проханням запросити в ЗАТ «Оболонь» інформацію, необхідну для розгляду заяви від свого імені.
Тарас Марусик
Зараз питання закритих акціонерних товариств активно обговорюють не лише на різноманітних круглих столах, але і у Верховній Раді України, оскільки більшість експертів зійшлася на недосконалості чинного законодавства. Зокрема, народний депутат України Віктор Мусіяка подав у Верховну Раду законопроект про акціонерні товариства. Про його зміст Віктор Мусіяка.
Віктор Мусіяка.
До закритих пропонується віднести такі акціонерні товариства, де продаж акцій здійснюється закрито. Акції не продаються на біржах, в інших формах продажу, а розповсюджуються між засновниками. Там є така деталь, яка характеризує саму природу закритого акціонерного товариства. Вона перекликається з положеннями і Господарського Кодексу про те, що коли відчуження акцій здійснює акціонер ЗАТ, то переважне право мають акціонери цього товариства або саме акціонерне товариство. Інакше кажучи, перш за все, такий акціонер має запропонувати акції своїм колегам, а потім має бути визначене коло конкретних осіб, якими буде здійснений продаж цих акцій. Причому встановлено, що закриті акціонерні товариства, які будуть створюватися після набуття чинності такого закону, повинні мати не більше, ніж 100 учасників. А ось ті, які зараз закриті акціонерні товариства, то їм буде дано 2 роки, щоб довести до 500 кількість членів ЗАТ, акціонерів. Якщо вони цього не зроблять протягом 2 років з моменту набуття чинності закону, то тоді будь-який акціонер може поставити питання про те, щоб перетворити його в відкрите акціонерне товариство або в іншу будь-яку організаційно правову форму. Скажімо, товариство з обмеженою відповідальністю і так далі.
Тарас Марусик
А ось думка Віктора Мусіяки про непорозуміння між двома великими виробниками пива «Сарматом» та «Оболонню».
Віктор Мусіяка
Я не розглядав спеціально ці всі стосунки, але я вважаю, що природа закритого акціонерного товариства не змінилася. Я на тому стою, що оці всі засади, про які я говорив, можуть і мають застосовуватися і до діючих закритих акціонерних товариств.
Тарас Марусик
У Керівника прес-служби ЗАТ «Сармат» Наталії Єршової зовсім інша думка.
Наталія Єршова
Позиція «Сармату» така, що у будь-яких конфліктах з приводу акціонерного права потрібно дотримуватися норм чинного законодавства. Ці норми однозначно стверджують, що акціонер ЗАТ має право вільно розпоряджатися своєю власністю, зокрема, акціями. При цьому законодавство не робить винятку ані для ЗАТ «Сармат», ані для ЗАТ «Оболонь». Це означає, що якщо у Вас є акція, Ви можете її продати і маєте право вільно вибирати покупця і визначати ціну, яку Ви хочете отримати в результаті.
Тарас Марусик
Начальник юридичного відділу ЗАТ «Оболонь» Андрій Вітченко повідомив, що 15 квітня відбудуться 2 засідання Верховного суду України: один за позовом ЗАТ «Сармат», інший за позовом ЗАТ «Оболонь».
Марія Щур
У судах, на щастя, вирішується проблеми двох українських пивних компаній. Вони мають у своєму розпорядженні час, радників, адвокатів і ,зрештою, гроші. Всього цього не має малий підприємець, для якого гроші і час – це питання виживання його бізнесу. А тому героїня нашої наступної розповіді, мабуть, уже і не піде до суду, бо вона остаточно виснажена нескінченною боротьбою з чиновником, малим, середньостатистичним, ніби і нешкідливим , але він тримає у руках печатку і вимагає за неї нових і нових хабарів, бо від нього, а не від закону залежить її бізнес. У рубриці «Своя справа» тему продовжує Ірина Перешило.
Ірина Перешило
Бути сьогодні в Україні підприємцем - це значно виснажливіше, аніж жити у зоні щоденних землетрусів, так вважає Валерія Поповчук, яка у бізнесі з 1991 року. Починала вона, як усі в той час : з поїздок до Польщі, Румунії,- і торгівля на базарі різноманітним товаром. Поступово вийшла на одну спеціалізацію - аксесуари: сумки, рукавички, парасольки, започаткувавши прямі контакти з провідними фірмами - виробниками в Італії та Німеччині.
Для успішної реалізації такого вишуканого товару постала необхідність облаштування окремої крамнички. Солідний гарт довелося пройти Валерії за ці 12 років, утримуючи своє місце під сонцем. Але нині говорить, що, мабуть, доведеться відступити. Процес почався 4 роки тому. Спочатку Валерія спробувала отримати через міськраду державну оренду. Два з половиною роки ходінь, прохань, переконувань результату не дали. Далі, заплативши три тисячі доларів хабарів, вийшла на певних людей, які її порекомендували іншим певним людям, робота з котрими оплачувалася також тисячами, але, принаймні, в національній валюті.
Нарешті знайшла приміщення. Старий запущений підвал, але близько до центру. Підписала угоду про оренду на 3 роки. Для облаштування у цих нетрях магазину, необхідно було зробити капітальний ремонт, який вимагав круглої копієчки. Постало питання: чи можна буде через 3 роки, витративши нині на ремонт такі кошти, це приміщення викупити? Відповіли: «Звичайно. Його балансова вартість 6,5 тисяч гривень. Робіть ремонт, і всі карти Вам у руки». На капітальну перебудову пішло 22 тисячі доларів. Це лише офіційно і ще майже половина від цієї суми - неофіційно, тому що кожен дозвіл від управління архітектури, управління з благоустрою, відділу зовнішньої реклами і так далі, і тому подібне ще обов’язково вимагав хабаревої оплати кожному клерку, який мав стосунок до підписання паперів.
Коли нарешті Валерія взялася за приватизацію цього відновленого майже з нуля приміщення, їй сказали: «Забудьте про попередню балансову вартість, яка становила 6,5 тисяч гривень. Ціна такої гарної крамнички має визначатися лише шляхом тендеру». Фірма оцінщик, ретельно все оглянувши, назвала суму - 860 доларів квадратний метр. Загальна площа 60 метрів. Отже, вартість приватизації 52 тисячі доларів. Якщо їх не буде сплачено впродовж місяця, приміщення, як то кажуть, піде з молотка.
Весь цей час Валерія намагається знайти кредит, але марно. Вона вже готова згортати свою справу і каже, що марно у цій країні сподіватися змін на краще. І не лише відсутність добрих законів цьому перешкоджає. Стара гвардія, яка залишилася при владі від часів совка успішно перетягнула старі правила гри і поки що всім диктує свої умови.
Марія Щур
На закінчення дещо приємніша тема : історія підприємництва в Україні. Відомо, що підприємцями на українських теренах, особливо у часи бурхливого розвитку виробництва наприкінці 19 століття, часто були іноземці, які коли на деякий час, а коли на решту свого життя ставали українськими підприємцями. Так 1869 року у східноукраїнському степу з''явився англійський підприємець Джон Юз.
А вже через 3 роки збудований ним металургійний завод дав перший метал. До того ж, Джон Юз започаткував видобуток вугілля та виробництво залізничних рейок, сприяв прокладанню залізниці і заклав місто Юзівку - майбутній Донецьк. Про підприємця Джона Юза та його справу з істориком Ігорем Гиричем веде розмову ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Пане Ігор, давайте подивимося на цей життєвий сюжет, як англієць Джон Юз опиняється у далекій країні вже у віці 55 років і там починає буквально посеред голого степу створювати місто.
Ігор Гирич
Звичайно, це було важке завдання, головним чином, з точки зору психологічної. Народ, який у той час жив у степах, був абсолютно не пристосований до такої промислової праці. З чим перше зіткнувся Юз? Не було бажаючих займатися оцією гірською справою, шахтовим ділом. Для людей це було не просто, не зрозуміло, а навіть страшно, що треба було кудись під землю лізти видобувати вугілля. Юз навіть вдавався до таких речей, що людині, яка лізла в шахту, платив великі суми грошей, кілька рублів для того, щоб людина просто спустилася вниз.
Віталій Пономарьов
Погодьтеся, що це треба бути талановитим підприємцем, щоб побачити у цьому суто сільському районі у майбутньому металургійне підприємство.
Ігор Гирич
Безумовно. Тут треба сказати, про корисність у той період перетікання капіталів від розвиненої промислової Англії в Росію. Він, безумовно, ризикував, вкладаючи гроші в абсолютно не відоме місце. В той час не існувало сучасного Донецька в цих степах. Це було кілька населених пунктів, де жили селяни і займалися сільським господарством. Власне, треба було розраховувати на те, що навіть не селяни ці будуть працювати, а буде стікатися велика кількість людей, які захочуть заробити грошей більше, ніж вони можуть заробити сільським господарством.
Віталій Пономарьов
Для металургійного виробництва йому вдалося віднайти вугілля, залізну руду, дешеву робочу силу і воду з річки Кальміус.
Ігор Гирич
Так, крім шахт, він виробляв і рейки. Тобто, тут і металургійна промисловість почала зразу підійматися. Саме після діяльності Юза, можу сказати, Україна стає вугільною столицею Російської імперії.
Віталій Пономарьов
Вже наприкінці ХІХ сторіччя 42% усього вугілля, яке видобувалося в Російській імперії, видобувалося у Донбасі.
Ігор Гирич
Звернімо увагу, що це 1869 рік, коли він приїхав в Україну і фактично менше, ніж за 50 років постає дуже велике потужне місто в Україні. З сучасних міст мільйонників України це наймолодше місто, бо для України що таке вік міста - трошки більше ста років, ну 150 років?
Віталій Пономарьов
Але тут є щось трохи піонерське, як Юз організовує доставку обладнання з Англії через Середземне та Чорне море до Таганрога, а звідти на волах по степу.
Ігор Гирич
Бо не існувало ще залізниці. Згадаємо, що до Києва залізниця прийшла в 1869 році, і то вона підійшла лише до лівого берега, а на правий берег вона у 1870 переїхала. Це, власне, збігається з початком розвитку залізничного транспорту. Залізничний бум був пов’язаний з діяльністю Юза по всій Україні.
Віталій Пономарьов
Ми можемо сказати, що завдяки енергії однієї людини на пустому місці за чверть століття виникло і металургійне виробництво, і видобуток вугілля, і залізниця і, власне, місто Юзівка, нинішній Донецьк.
Ігор Гирич
Так. Я вважаю, що про Юза нинішні українські мешканці Донецька повинні не забувати. Ми можемо сказати, що внесок Юза у розвиток цього міста може є найбільшим. Сама культура, промисловість і цивілізація прийшли в ці місця з цим англійським підприємцем.
Марія Щур
Тих, хто стежить за нашої історичною рубрикою, хочу запросити вас у наступному випуску послухати майже детективну історію одного з українських греків, з київського Подолу ХVII ст. Йтиметься про Миколу Тарнавіота, який торгував зброєю, кавою, спеціями, але був викритий як турецький шпигун. Тож не пропустіть нашої наступної передачі.
