Прокуратура стверджує, що Радич несе безпосередню вiдповiдальнiсть за розстрiл восени 1991 року понад двохсот полонених хорватiв неподалiк Вуковара
Вуковар восени 1991 року назвали хорватським Сталiнградом. Йдеться про мiстечко на Дунаї, яке пiдроздiли югославської армiї й сербськi добровольцi захопили пiсля тримiсячної облоги. Вуковар був у складi самопроголошеної сербської республiки у Хорватiї до її скасування в другiй половинi дев’яностих рокiв. Пiсля захоплення мiстечка серби на недалекiй фермi Овчара розстрiляли понад двiстi хорватiв, яких захопили у лiкарнi. У скоєннi злочину Гаазький трибунал пiдозрює генерала Миле Мркшича, полковника Веселина Шливанчанина й капiтана Радича. Мркшич здався минулого року, Радич цього тижня, Шлiванчанина розшукують.
У сербськiй пресi оприлюднені майже усi подробицi у зв’язку iз розстрiлом. Немає лише iмен безпосереднiх виконавцiв. Мiнiстр внутрiшнiх справ Душан Михайлович нещодавно заявив, що полiцiя заарештувала кiлькох учасникiв злочину. За його словами, виявлені незаперечнi докази, що згадана трiйка офiцерiв Гвардiйної бригади не була причетна до розстрiлу. Полонених, за його словами, лiквiдували бiйцi парамiлiтарних угруповань. Посилаючися на достовiрних свiдкiв, незалежна газета “Данас” в нинiшньому випуску стверджує, що вина вiйськових полягає в тому, що вони передали полонених мiсцевим добровольцям. Чому ж Белград донедавна так вперто захищав звинувачених?
Хорватська урядова газета “Вєсник” пише, що масакр на Овчарi не мiг статися без вiдома й дозволу вiдповiдальних у Белградi. Газета твердить, що сербська влада наразi складає вину на безпосереднiх виконавцiв тому, що прагне амнiстувати тих, хто керував вуковарською операцiєю, в якiй загинуло кiлька тисяч осiб. Iншими словами, в Хорватiї вважають, що сербська сторона бажає якомога швидше зняти з порядку денного неприємну для неї тему й усе звести до твердження, що злочин скоїла банда п’яних злочинцiв в унiформах югославської армiї.
Невiдомо чи з Белграда надiслали до Гааги згаданi “незаперечнi докази” щодо масакру. Незаперечним є факт, що полковник Шливанчанин пiсля Вуковара став викладачем у Вiйськовiй академiї у Белградi, вiн донедавна переховувався в однiй iз казарм цiєї академiї. Згадана газета “Данас” ставить запитання: хто захищає Шливанчанина та чому його захисники так бояться того, про що полковник мiг би розповiсти у Гаазi.