Варшава, 28 квітня 2003 - Багато українців, котрі працюють у Польщі, не мали можливості поїхати на Великодні свята додому. Винними у цьому є різні календарі, за якими релігійні свята відзначають християни західного та східного обрядів. Отже, польські працедавці відсвяткували Воскресіння Христове ще 20-го квітня, а відійшовши від святкових столів взялися за роботу. А разом з ними до роботи взялися й українські заробітчани. Звичайно ж сама неділя – у більшості вихідний день. Але є категорія працівників, для котрих неділя є одним із найпрацьовитіших днів тижня. Це - музиканти.
Українську музику можна часто почути в одному із найпрестижніших ресторанів польської столиці “Варшава-Єрусалим”, знаному більше серед клієнтів, як “ресторан офіціантів, котрі співають”. В якості офіціантів там дійсно працюють професійні співаки і співачки, але, крім співів, лунає ще й жива музика. Музика - у виконанні квартету народних інструментів з міста Долина, що на Івано-франківщині. Долинські музиканти: Тамара Петрицюк, Ігор Лопух, Володимир Кіндра та Микола Сіркевич – приїхали до Варшави три роки тому. Спочатку пограли у ресторані упродовж місяця на пробу, а потім власник закладу запропонував їм тривалий контракт на легальній основі. Окрім поляків та українців у ресторані працюють ще й представники інших народів: власник ізраїльтянин, а один із офіціантів-співаків – темношкірий конгієць. Можливо, саме тому українці не відчувають тут, як стверджує акардеоніст Ігор Лопух, жодного неприхильного ставлення:
Ігор Лопух: Відчуваємо дуже гарне ставлення до нас польських наших колєгів, ну і презес з Ізраїлю – він теж полюбив дуже нашу музику .
Кор.: Серед клієнтів також є чимало представників різних національностей. Тому й репертуар долинських музикантів є різнонаціональним. Вони грають українську, єврейську, польську, російську музику. Скрипалька Тамара Петрицюк каже, що їм приємно грати різну музику для різних клієнтів. Та особливо приємно, коли земляки замовляють щось своє:
Тамара Петрицюк:Дуже часто серед клієнтів є українці, є росіяни. Люди, в основному, задоволені, тішаться нашою музикою і ми стараємось приносити радість людям, не залежно від національності.
Кор.: Пані Тамарі трохи шкода, що не змогла поїхати на свята до своїх двох доньок. Але, як сама каже, робота є робота. Отже, свій Великдень долинські музиканти відзначали прямо на робочому місці, зате за українською традицією. Щоправда, на передодні свята ще не знали, скільки у ці дні доведеться грати української музики: Тамара Петрицюк: Будемо бачити – залежить від публіки .
Кор.: І в цьому є своя логіка. Не дарма ж кажуть – хто платить, той і замовляє музику.
Українську музику можна часто почути в одному із найпрестижніших ресторанів польської столиці “Варшава-Єрусалим”, знаному більше серед клієнтів, як “ресторан офіціантів, котрі співають”. В якості офіціантів там дійсно працюють професійні співаки і співачки, але, крім співів, лунає ще й жива музика. Музика - у виконанні квартету народних інструментів з міста Долина, що на Івано-франківщині. Долинські музиканти: Тамара Петрицюк, Ігор Лопух, Володимир Кіндра та Микола Сіркевич – приїхали до Варшави три роки тому. Спочатку пограли у ресторані упродовж місяця на пробу, а потім власник закладу запропонував їм тривалий контракт на легальній основі. Окрім поляків та українців у ресторані працюють ще й представники інших народів: власник ізраїльтянин, а один із офіціантів-співаків – темношкірий конгієць. Можливо, саме тому українці не відчувають тут, як стверджує акардеоніст Ігор Лопух, жодного неприхильного ставлення:
Ігор Лопух: Відчуваємо дуже гарне ставлення до нас польських наших колєгів, ну і презес з Ізраїлю – він теж полюбив дуже нашу музику .
Кор.: Серед клієнтів також є чимало представників різних національностей. Тому й репертуар долинських музикантів є різнонаціональним. Вони грають українську, єврейську, польську, російську музику. Скрипалька Тамара Петрицюк каже, що їм приємно грати різну музику для різних клієнтів. Та особливо приємно, коли земляки замовляють щось своє:
Тамара Петрицюк:Дуже часто серед клієнтів є українці, є росіяни. Люди, в основному, задоволені, тішаться нашою музикою і ми стараємось приносити радість людям, не залежно від національності.
Кор.: Пані Тамарі трохи шкода, що не змогла поїхати на свята до своїх двох доньок. Але, як сама каже, робота є робота. Отже, свій Великдень долинські музиканти відзначали прямо на робочому місці, зате за українською традицією. Щоправда, на передодні свята ще не знали, скільки у ці дні доведеться грати української музики: Тамара Петрицюк: Будемо бачити – залежить від публіки .
Кор.: І в цьому є своя логіка. Не дарма ж кажуть – хто платить, той і замовляє музику.
