Прага, 29 квітня 2003 – Хтось зі славетних сказав, що реформа – це виправлення зловживань, а революція – це зміна влади. Інколи політики плутають реформу і революцію і роблять це, здебільшого, з намірами. А іронічні автори переконані, що реформу варто розпочинати не з поспішного видавання нових законів, а з неухильного виконання старих. Великих реформаторів було в історії чимало, але чомусь не пригадується котрийсь, пов’язаний з Україною, хіба що невдалі спроби Столипіна. Або ж ще набагато раніше – дружба скіфсько-грецького мудреця Анахарсиса з великим афінським реформатором Солоном, котрий увійшов в історію не лише як законодавець і політик, але й як мудрець і поет. Щось суттєве в реформах Солона видається актуальним й сьогодні.
Ми не збрешемо, якщо скажемо, що в українському законодавстві сьогодні функціонує тисячі законів і підзаконних актів. Але чи не всі чинні політики, і при владі, і в опозиції, переконані у необхідності продукування нових і нових реформаторських пакетів. Чого тут більше – прихованого бажання провести революцію влади чи виправити зловживання? Чи збігаються при цьому інтереси різних груп реформаторів з інтересами народу та велінням часу? Як же ж тут не згадати про Солона.
Кінець УІІ – початок УІ століття до нашої ери супроводжувався широкомасштабною кризою в Афінах. Занепад економіки, наростання злиднів, величезні боргові невиплати залежного люду, поширення рабства за борги, відтік населення, неефективність політичної системи. Влада шукала виходу із цього глухого кута і жереб випав саме на Солона, як нового архонта Афін, котрому доручалося за визначений термін владарювання провести життєво необхідні реформи. Цей законодавець запропонував, здавалося б прості, але геніальні зміни – списати старі боргові зобов’язання населення і не повертати в рабство за борги у майбутньому.Він створив нові органи управління на кшталт державної ради, реформував старі судові органи, аеропаги. Солон також сприяв чіткому розподілу населення на соціальні групи за майновим цензом і відповідно - податками. З цього випливало, що політична відповідальність чотирьох основних груп населення Афін зростала залежно від розмірів податків у державну казну. І що, мабуть, дуже важливо, Солон пішов зі своєї посади у точно визначений для закінчення його архонства термін, чим не лише спростував всі домисли противників про наміри зловживання владою і перетворення на тирана але й дав поштовх подальшій демократизації управління в Афінах.
Чи не актуальний, незважаючи на 2600-річну відстань, приклад афінянина Солона для сучасної України? Де сьогодні проглядається намагання політиків якнайдовше протриматися при владі, не дбаючи при цьому про благотворні для народу зміни. Адже знаменитий афінський законодавець, скасовуючи борги і рабство за них, провів фактично революційні зміни на краще саме для низів афінської держави. Так в Україні сьогодні можна, на думку західних експертів, досягти подібного, скасувавши, наприклад, на якийсь 4 чи 5 – річний термін податки з малого і середнього бізнесу, чи організувати широкомасштабні громадські роботи з будівництва шляхів сполучення або приземлити нарешті аграрну реформу. Тобто, важелів є багато, але немає самого бажання справжніх реформ, як це було при Солонові в Афінах.
Чи не символічно, що одним з найкращих друзів Солона був скіф Анахарсис, котрого потім вбили його ж родичі на території сучасної України. Чи не є сьогодні акутальним один з відомих афоризмів Солона : «Не знущайтеся над мертвими». Що мав на увазі великий реформатор? Є над чим подумати в Україні.
Ми не збрешемо, якщо скажемо, що в українському законодавстві сьогодні функціонує тисячі законів і підзаконних актів. Але чи не всі чинні політики, і при владі, і в опозиції, переконані у необхідності продукування нових і нових реформаторських пакетів. Чого тут більше – прихованого бажання провести революцію влади чи виправити зловживання? Чи збігаються при цьому інтереси різних груп реформаторів з інтересами народу та велінням часу? Як же ж тут не згадати про Солона.
Кінець УІІ – початок УІ століття до нашої ери супроводжувався широкомасштабною кризою в Афінах. Занепад економіки, наростання злиднів, величезні боргові невиплати залежного люду, поширення рабства за борги, відтік населення, неефективність політичної системи. Влада шукала виходу із цього глухого кута і жереб випав саме на Солона, як нового архонта Афін, котрому доручалося за визначений термін владарювання провести життєво необхідні реформи. Цей законодавець запропонував, здавалося б прості, але геніальні зміни – списати старі боргові зобов’язання населення і не повертати в рабство за борги у майбутньому.Він створив нові органи управління на кшталт державної ради, реформував старі судові органи, аеропаги. Солон також сприяв чіткому розподілу населення на соціальні групи за майновим цензом і відповідно - податками. З цього випливало, що політична відповідальність чотирьох основних груп населення Афін зростала залежно від розмірів податків у державну казну. І що, мабуть, дуже важливо, Солон пішов зі своєї посади у точно визначений для закінчення його архонства термін, чим не лише спростував всі домисли противників про наміри зловживання владою і перетворення на тирана але й дав поштовх подальшій демократизації управління в Афінах.
Чи не актуальний, незважаючи на 2600-річну відстань, приклад афінянина Солона для сучасної України? Де сьогодні проглядається намагання політиків якнайдовше протриматися при владі, не дбаючи при цьому про благотворні для народу зміни. Адже знаменитий афінський законодавець, скасовуючи борги і рабство за них, провів фактично революційні зміни на краще саме для низів афінської держави. Так в Україні сьогодні можна, на думку західних експертів, досягти подібного, скасувавши, наприклад, на якийсь 4 чи 5 – річний термін податки з малого і середнього бізнесу, чи організувати широкомасштабні громадські роботи з будівництва шляхів сполучення або приземлити нарешті аграрну реформу. Тобто, важелів є багато, але немає самого бажання справжніх реформ, як це було при Солонові в Афінах.
Чи не символічно, що одним з найкращих друзів Солона був скіф Анахарсис, котрого потім вбили його ж родичі на території сучасної України. Чи не є сьогодні акутальним один з відомих афоризмів Солона : «Не знущайтеся над мертвими». Що мав на увазі великий реформатор? Є над чим подумати в Україні.
