Київ-Прага, 29 квітня 2003 року.
Ірина Халупа
Розпочинаємо “Вечірню Свободу”. З Вами в Празі Ірина Халупа, в Києві Ганна Стеців.
Наші гості сьогодні: державний секретар міністерства закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олександр Чалий; народний депутат України Олександр Гудима, голова підкомітету ВР з питань паливної енергетики; в записі міністр енергетики в уряді Януковича Сергій Єрмілов.
Наші теми сьогодні: Газовий консорціум та нафтопровід Одеса – Гданськ: нові моделі і перспективи. |
Війна в Іраку підсилила інтереси світу до євразійського нафтотранспортного коридору. Зокрема, компанія “Прайс вотер хаус” аналізувала варіанти розвитку проекту євразійського нафтотранспортного коридору і дійшла висновку, що транспортування каспійської нафти є справою дуже перспективною. У зв’язку з цим, ще більшої актуальності набуває проблема завершення спорудження нафтопроводу Одеса-Броди-Гданськ. Я нагадаю нашим слухачам, що цей проект почав реалізовуватися в 96-му році. Але, поки що, труба є, а нафти немає.
Отже, перше запитання до Вас, пане Чалий, на якому етапі зараз перебуває справа нафтопроводу? Чому такий важливий проект, мова про який йде ще з 96-го року, ще не завершений? Чи є у цьому вина української сторони? Якщо є, то яка?
Олександр Чалий
По-перше, ми ведемо мову про нафтопровід Одеса-Броди, який вже побудований і 17 травня минулого року був запущений в експлуатацію. Питання продовження цього нафтопроводу до Плоцька – це друга стадія реалізації першого проекту. На сьогодні шанси і перспективи нафтопроводу Одеса-Броди запрацювати позитивно як ніколи. До нього є великий інтерес з боку і компаній, які добувають нафту на каспійських просторах, і від нафтопереробних заводів Європи, які в майбутньому будуть споживати цю природну нафту.
Не випадково Ви згадали про позитивні висновки відомої компанії “Прайс вотер хаус”, яка намалювала в своєму заключенні позитивну оцінку перспектив використання нафтопроводу Одеса-Броди на найближчі 5 років. Ми очікуємо, що до кінця цього року по нафтопроводу Одеса-Броди піде перша нафта. Вона буде йти в сторону Центральної Європи і Південно-Східної Німеччини.
Ірина Халупа
Ви, пане міністре, напевне добре ознайомленні з статтею, яка вийшла в газеті “День” 3 квітня. Авторами цієї статті були посол США в Україні К. Паскуаль, Дітмар Штюдеманн – посол Німеччини і також посол Польщі Марек Зюлковські. Там, зокрема, таке було сказано про нафтопровід Одеса-Броди. “Комерціалізація нафтопроводу Одеса-Броди стане сигналом для західних інвесторів, що Україна покращує свій інвестиційний клімат, відчиняє двері для більших обсягів прямих іноземних інвестицій. Щоб скористатися цією можливістю уряд та ВР повинні ухвалити прозорі, логічні та комерційно обґрунтовані рішення щодо проекту Одеса-Броди. І вже втілити їх улітку цього року, бо інакше можливість буде втрачено”. Про яку можливість говорять посли, пане міністре?
Олександр Чалий
Я хочу підкреслити, що ті події, які відбуваються сьогодні після конфлікту в Іраку, ті події, які відбуваються з попитом на нафту в розширеному майбутньому ЄС, вони роблять нафтопровід Одеса-Броди приреченим на успіх. Сьогодні на нас йде шалений тиск з різних боків щодо використання цього нафтопроводу. Це золота акція української енергетичної дипломатії. Як її використати? Питання комерціалізації повинно бути на другому плані. На першому плані є використання цього нафтопроводу як євроінтеграційного інструменту. Саме нафтопровід Одеса-Броди повинен нас інтегрувати в єдину стратегію енергетичну розширеного ЄС і дати нам альтернативні джерела постачання нафти на Україну. Тобто, він повинен працювати тільки по маршруту Одеса-Броди. Якщо підходити комерційно, то його можливо було б запускати і в реверсному варіанті. Однак, тоді це буде звичайний нафтопровід, яких на Україні вдосталь. А ми повинні зробити новий стратегічно важливий нафтопровід, який буде з’єднувати нас і інтегрувати в Європу.
Стосовно Вашого другого запитання, на сьогодні це є один з головних висновків роботи “Прайс вотер хаус”. Якихось нових законодавчих актів непотрібно, щоб запустити першу чергу роботи цього нафтопроводу Одеса-Броди. Достатньо мати тих, хто готовий транспортувати нафту, а такі компанії вже є, і ті, хто готовий її споживати в Європі. Для цього буде достатньо цих структурних підрозділів, якими сьогодні володіє Укртранснафта.
Ганна Стеців
На початку травня, майже одночасно, представники України працюватимуть над вирішенням двох життєво важливих проблем, які матимуть вирішальний вплив на українську перспективу. Це, як тут уже говорилося – нафтопровід Одеса-Броди –Гданськ, і газовий консорціум.
На початку травня Україна і Росія запропонують свої моделі консорціуму німецькій стороні. Треба так розуміти, що німці подадуть свій варіант. І буде вибрано якусь загальносприйнятливу модель. Якою вона може бути? Якими є українська та російська моделі? Чи пропонується щось таке з боку Москви, що могло б бути некорисне для України? Розтлумачте нашим слухачам дуже просту річ – навіщо Україні ділитися з кимось газотранспортною системою?
Сергій Єрмілов
Дуже цікаве питання обговорює «Радіо Свобода». Воно дуже важливе для України. Багато хто не розуміє важливості створення міжнародного газотранспортного консорціуму, важливості, в першу чергу, для України. Але, на мою думку, дуже важливе рішення було прийнято нашим Президентом. І сьогодні ми починаємо реалізовувати це питання. Для чого потрібен Україні газотранспортний консорціум? Це - єдина можливість створити умови по повному максимальному завантаженню газової труби і її існуючої потужності і створити умови по подальшому розвитку. Якщо ми не створимо газотранспортний консорціум, як Росія, так і країни Європи будуть намагатися диверсифікувати можливості постачання природного газу до Європи і зменшити ризики цього постачання. Якщо вони стануть партнерами України по газотранспортній системі, то це закріпить можливість Україні отримувати контракти на ці послуги в майбутньому.
Ганна Стеців
Стосовно моделей консорціуму. Що пропонує Росія? Яка це має бути модель? Що пропонує Україна? Яка модель була б потрібна для України найбільш?
Сергій Єрмілов
Сьогодні ні Україна, ні Росія не пропонують якоїсь окремої моделі. Сьогодні експерти вивчають всі можливості і всі існуючі моделі, які можуть бути прийняті до законодавчого поля України. Було прийняте рішення, що газотранспортний консорціум буде зареєстрований в Україні і буде працювати в українському правовому полі. Обговорені вже три моделі. Вони детально вивчені консультантами та експертами. Перша модель – це купівля-продаж газу з боку газотранспортного консорціуму. Купівля його в Росії і продаж споживачам Західної Європи. Друга модель – це операторська модель. Третя – це концесія.
Ганна Стеців
А та перша модель, коли в Росії газ купувати, а вже потім переправляти далі на Захід – це для України була б користь більша, як Ви вважаєте?
Сергій Єрмілов
Всі три моделі сьогодні вивчаються з точки зору прийнятності для всіх сторін. В кожній моделі є свої недоліки, є певні переваги. І сьогодні ми тільки обговорюємо ці моделі. Ще жодна сторона не зупинилася ні на жодній моделі.
Ганна Стеців
Пане міністре, а чому будь-які документи, що стосуються створення консорціуму, засекречені навіть для народних депутатів України. І навіть вони не можуть сказати – консорціум – це добре для України чи погано, бо їх не допускають до справи. Чому це так, як Ви вважаєте?
Сергій Єрмілов
Я думаю, що це якась минула думка. Вона не зовсім вірна. Міжвідомча робоча група, яку я очолюю згідно з рішенням уряду, до неї входять якраз і народні депутати. До речі, депутат Гудима запропонував четверту модель, вона буде стосуватися і змін до законодавства.
Ганна Стеців
Ірино?
Ірина Халупа
Пане Гудима, якраз міністр Єрмілов згадав Вашу пропозицію. У Вас є своя думка щодо найкращої моделі для України в цьому консорціумі. Що мається на увазі, коли говориться про операторську модель і модель концесії?
Олександр Гудима
Вітаю всіх. Коли ми говоримо про моделі і технологічні системи перетраспортування російського газу територією України, ми говоримо про юридичні і технологічні моделі, поки що ми не горимо про економіку, її немає. Через це я погоджуюся з міністром Єрміловим, ці варіанти є на попередньому етапі розгляду, і я не хотів би зупинятися, що їх буде тільки три. Їх може бути 4, 5, 6, в залежності від того, як будуть розвиватися події. Ми ж говоримо про російсько-український консорціум, але розуміємо, що будемо ставити питання про участь німецької сторони. Поки що Німеччина не є задіяна жодним чином до роботи в консорціумі. І якщо вона буде задіяна на етапі експертів, то, можливо, появиться 5-6 варіант. Через те я не хотів би втомлювати радіослухачів тими трьома моделями, які їм нічого не скажуть.
Ми дещо забули про угоду, підписану Президентами Кучмою, Путіним і Канцлером Шредером в Санкт –Петербурзі, де мова йшла не так про гарантії транзиту російського газу в Європу на територію України, як про додаткові інвестиції в газотранспортну систему України. Підтвердженням того є зустріч високих посадовців Росії і України, де вже почала йти мова про газотранспортну систему Росії . Цікавий елемент, правда?
Через півроку дискусій, виявилося, що російська газотранспортна система також потребує значних інвестицій. І коли ми говоримо про консорціум, ми зовсім недавно почали говорити про консорціум з управління. Але Президент України півроку тому сказав, що хотів би, аби експерти розпочинали з нуля. Тобто будь-який варіант, який може бути оцінений як найсприятливіший, повинен бути розглянутий з усіх сторін.
Я хотів би сказати, що не потрібно видумувати ані Росії, ані Україні свого велосипеду. Словаччина і Чехія вже давно розпорядилися своєю газотранспортною системою, і існує досвід. Думаю, він буде дуже корисний для України. Чеська республіка продала 90% своєї газотранспортної системи німецькій енергетичній компанії за суму десь біля 5 мільярдів доларів. Це вже практична ціна чеської газотранспортної системи, яка має певні параметри, і за якими можна оцінювати вартість української газотранспортної системи. Словаки пішли іншим шляхом. Вони залишили 51% своєї газотранспортної системи під контролем держави, а 49% продали консорціуму не з управління. Словаки не хотіли віддавати свою газотранспортну систему під управління і продали її 49% - консорціуму з власності 3-х світових газових компаній.
Ірина Халупа
Але, пане Гудима, чи їхні системи потребували таких вкладів, яких потребує українська газова труба?
Олександр Гудима
Це суб’єктивні характеристики, бо ані чеська, ані словацька, ані українська газотранспортні системи не підлягали поки що такому ретельному аналізу, не було такого. Тобто коли ми говоримо, що українські підземні газові сховища є в гіршому становищі, ніж словацькі, це відносно. 10 років тому вони були в єдиній газотранспортній системі Ради економічної допомоги і обслуговувалися, інвестувалися однаково.
Коли ми говоримо за Словаччину, яка за 49% своєї газотранспортної системи отримала 3 мільярди інвестицій, тут є мій варіант, який я прошу міжвідомчу робочу групу розглянути і винести на обговорення. За попередніми аналізами, Україна, якщо піде словацьким шляхом, може отримати біля 10 мільярдів американських доларів. Це може тільки снитися уряду, Президенту і парламенту.
Ще одна ключова фраза у доповнення міністра Єрмілова.
Прем’єр Янукович, виступаючи напередодні у парламенті по затвердженню програми діяльності уряду, визнав, що зміна форми власності чи передача в управління стратегічно важливих об’єктів ( якими є газотранспортна система і транспортна система) можлива лише за згодою парламенту. Прем’єр визнав, що уряд не хоче брати на себе відповідальність за долю стратегічно важливих для держави об’єктів. Це було дуже приємно чути.
Ірина Халупа
Дякую. Пане Чалий, як держсекретар міністерства закордонних справ з питань європейської інтеграції, як Ви розглядаєте перспективу створення газового консорціуму, адже 25 % газу, який споживає Європа – це російський газ, який іде через українську територію? Чи всі спекуляції, які крутяться навколо консорціуму, мають під собою якійсь грунт?
Олександр Чалий
Ви правильно наголосили, 25% європейського споживання газу закривається сьогодні російським газом. Але хочу навести другу цифру. Більше 90% транзиту російського газу іде територією України. Тобто в цьому - корені всіх спекуляцій. Трансформація газотранспортної системи України – один з найбільших геополітичних проектів, який буде здійснюватися в цій частині Європи. І безперечно, на нас іде тиск з різних боків. Але ми повинні спокійно, виважено дивитися на майбутнє нашої газотранспортної системи і так її трансформувати , щоб вона відповідала нашим національним інтересам.
Я згоден, що про моделі ще говорити зарано. Треба говорити про об’єктивні речі. Консорціум задумувався як такий, що буде сприяти управлінню та розвитку української газотранспортної системи, тому перше питання – які наші партнери хочуть внести інвестиції в розвиток і у безпеку цього консорціуму, тобто нашої газотранспортної системи. Друге питання – наскільки збільшаться обсяги транзиту газу територією України (після того, як залучаться до цієї системи). І третє, і головне для нас - після того, як ми трансформуємо сучасну ситуацію в консорціум, скільки це додасть до державного бюджету і кожному громадянину України. Це дуже легко обраховується. І якщо на ці відповіді ми отримаємо позитивні заключення, тоді і буде позитивне рішення щодо створення консорціуму. І модель ми знайдемо легко.
Але якраз останні переговори, які відбулися в Києві, показали, що ці технічні питання, на перший погляд, на сьогодні потребують додаткової роботи. І була прес-конференція віце-прем’єра України пана Гайдука, який чітко заявив, що на сьогодні домовлено сконцентруватися саме на цих питаннях: які обсяги збільшення транзиту газу передбачаються з боку наших партнерів, які інвестиції планується вкласти. І коли ми отримаємо на це відповіді, будемо робити наступні кроки. Якщо в результаті всіх переговорів ми не побачимо додаткової вартості чи нових пропозицій, то, можливо, ідея консорціуму відпаде сама собою.
Ганна Стеців
Хочу знов звернутися до пана Єрмілова.
Справа газового консорціуму завершує передінвестиційну фазу. Це означає, що те, що закладається зараз буде мати вплив на функціонування газотранспортної системи України взагалі. На сьогодні картина виглядає ніби так, що Нафтогаз України та Газпром Росії уклали договір про створення підприємства “Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України.” А чому не укладалося тристороннього договору? Чому німці не відразу були долучені до нього?
Сергій Єрмілов
Це якраз була передбачено, що спочатку Росія і Україна створюють групу по консорціуму, а потім до них, в першу чергу, може приєднатися Німеччина. Якраз цим шляхом ідуть Газпром і Нафтобаз України, уряди України і Росії. Ця перша зустріч, яка була, можливо, просто формальною, бо вона була першою, окреслила перший крок до трьохсторонніх переговорів на високому рівні, і 7-8 травня зустрічаються три сторони у Києві на корпоративному рівні. А наприкінці травня буде зустріч на високому рівні, як це передбачено заявою голів трьох держав.
Ірина Халупа
Пане Гудима, кожна корпорація, кожний консорціум повинен мати якійсь статутний фонд. Що може внести Росія у статутний фонд консорціуму? Україна вносить свою газотранспортну систему. Ходять чутки, що Росія хоче внести українські борги у цей статутний фонд. Ви можете якось роз’яснити мені це питання.
Олександр Гудима
Можу, це є також на рівні розмов. Конкретних пропозицій на папері сьогодні не існує. Німеччина розуміє, що вона є найбагатшою і вона може отримати місце в консорціумі як найбільший інвестор. Вона розуміє, що отримати вигоду від збільшення та надійного постачання газу до Європи, до Німеччини може тільки взамін інвестицій в українську, а тепер вже, як виявилося, і в російську газотранспортні системи.
Коли говорити про консорціум, якого ще немає... треба правильно зрозуміти слова Єрмілова, що Україна і Росія створили товариство з обмеженою відповідальністю, яке поки що займається розробкою концепції. Самого консорціуму ще немає, через те розмови, що може внести Росія, її майбутній внесок – поки що в площині розмов політиків і журналістів. Сьогодні ще не визначено моделі консорціуму. Якщо це буде управління чи концесія, там не буде жодних статутних внесків, якщо це буде інша форма, юридично виписана... У моєму варіанті, якщо б Україна ухвалила закон про особливості приватизації української газотранспортної системи, як Словаччина, і умовно продала б 49%, акцій української газотранспортної системи за 10 мільярдів доларів, а третина з того належала би Росії ( тобто Росія б мала за свою частку заплатити 3 мільярди доларів) – тоді можна було б вести розмову, яким чином Росія буде викуповувати. Вона б могла відмінусувати ту частину, яку їй заборгував Нафтогаз. Тобто це є в площині домислів, яким чином будуть розвиватися події далі.
Сьогодні немає жодного, навіть попереднього рішення, щоб ми могли радіослухачам сказати, що ми на чомусь зупинилися. Але б я хотів акцентувати на тих словах, які сказав державний секретар Чалий. Окрім запевнення, що рішення про газотранспортну систему буде знаходитися у Верховній Раді України, я забув додати, що прем’єр Янукович сказав, що цьому буде передувати громадське обговорення. Тому що народні депутати, перш ніж голосувати, чи передати в концесію, чи в управління, чи продати українську газотранспортну систему повинні переконати своїх виборців українців, що конкретно виграє Україна, якщо вона піде на такий консорціум: варіант 1,2,3,4,5. Окрім державних інтересів, поза всяким сумнівом, на першому місці є національні інтереси України. І ми повинні українцям сказати, що вони виграють? Чи Нафтогаз, який сьогодні управляє газотранспортною системою є головним платником податків до бюджету держави, (фактично, кожен вчитель, робітник, лікар має у своїй зарплаті найбільшу квоту від надходжень від діяльності української газотранспортної системи) не зменшить надходження до бюджету? Якщо збільшить, то ми скажемо, що ми будемо підтримувати це. Якщо зменшить, то, звичайно, я погоджуюся, що ми можемо відмовитися від цих поки що існуючих моделей і шукати нові форми, щоб цей консорціум, чи інший був вигідний всім трьом сторонам. Я маю на увазі, Європі, як споживачу, Україні, як транзитній державі і Росії, чи державам Каспійського регіону. Ми забули про Каспійський реґіон, який також може стати партнером. Ви ж знаєте, що Україна готується до техніко-економічного обгрунтування будівництва нового газопроводу з Туркменії вздовж Каспію напряму в Україну. Також є плани українського уряду щодо поставок газу в Європейський Союз.
Ірина Халупа
Дякую, пане Гудима. Я хочу вибачитися перед нашими слухачами, що зв’язок з Львовом не найкращий. Може, коли ми розберемося з трубами і газопроводами, візьмемося за зв’язок в Україні, щоб наші слухачі нас краще чули?
Наступне запитання до Вас обох, шановні гості. Чи є якийсь ідеальний варіант цього консорціуму, як кажуть у народі:«Щоб і вовк був ситий, і вівці цілі», де буде задоволена багата Німеччина, Україна і Росія. Може у вас є якісь думки з цього приводу, пане Чалий?
Олександр Чалий
Ідеальний варіант, якщо ідеологія консорціуму буде трансформована в ідеологію європейської інтеграції України, коли ми переведемо наші двосторонні відносини українсько-російські щодо використання газотранспортної системи в загальноєвропейський контекст. Це загальний підхід. Більш конкретний підхід – ідеальний варіант, це такий, який дасть можливість збирати надходжень до державного бюджету України після трансформації консорціуму значно більше, ніж ми сьогодні отримуємо для державного бюджету.
Ірана Халупа
Пане Гудима?
Олександр Гудима
Я хотів би додати одну дуже важливу деталь. У нас чітко зафіксовано, що питання боргових зобов’язань за попередні роки і питання створення консорціуму – це різні теми.
Питання боргових зобов’язань вже врегульовані міжурядовою угодою між Україною і Російською Федерацією. Ми не розглядаємо, що Російська Федерація, чи Газпром може використати ці боргові зобов’язання, щоб вкласти їх у майбутній консорціум.
Ганна Стеців
Пане Чалий, як Ви вважаєте, чи Європейський Союз не насторожує той факт, що Росія є фактично власником усіх газопроводів на Європейському континенті? Чи така, з дозволу сказати, монополізація не становить загрози національній небезпеці і Європейського Союзу, не говорячи вже про Україну?
Олександр Чалий
Я думаю, що у Вас дуже сильне твердження, що на європейському континенті всі нафтопроводи і газопроводи належать Росії. Так, вона контролює значну частину в Центрально - Європейських країнах. На сьогодні йде мова, що вона буде залучатися до української газотранспортної і, можливо, у майбутньому нафтової мережі. Але я не згоден з Вами, що є повний монопольний контроль Російської Федерації над цими системами.
Я б хотів би знову зазначити, що майбутнє нашої системи Одеса-Броди саме і йде на шляху інтеграції в загальноєвропейську систему нафтової мережі. У цьому контексті у нас зараз домовлено, що ми проведемо презентацію проекту Одеса-Броди з його продовженням до Плотцька у Брюсселі 27 травня за участю єврокомісара з питань енергетики пані Паласіо. З нашого боку братиме участь віце-прем’єр Гайдук, з польського боку - віце-прем’єр пан Поль. Ми сподіваємося, що ми презентуємо на належному рівні всі можливості другого етапу нафтопроводу Одеса-Броди-Гданськ, що буде побудована мережа Броди -Гданськ, яка дасть можливість каспійській нафті вийти в центральну, північну Європу і вийти на порти північного моря. Це дуже цікавий проект. Ми впевнені і результати «Прайс вотер хаус куперс» нам доводять, розрахунки показують, що якщо ми реалізуємо другий етап цього проекту, у нас є перспективи вийти у найближчі роки від 19 до 45 мільйонів транзиту нафти цією нафтопровідною системою. Це абсолютно новий якісний підхід до майбутнього цього проекту.
Ганна Стеців
Але Росія не мала брати участь у цьому проекті, а кажуть, що тепер буде таки брати?
Олександр Чалий
Ви знаєте, коли ми кажемо Росія, ми вже живемо в ринковій економіці і вплив держави в ринковій економіці іде через конкретні фірми. На сьогодні російські нафтові компанії мають різні інтереси: є компанії для яких нафтопровід Одеса-Броди проти їхніх стратегічних інтересів. Є російські компанії, які, я впевнений, будуть підтримувати у майбутньому і сьогодні ми бачимо певну підтримку нафтопроводу Одеса-Броди-Плотцьк.
Ми намагаємося з нашими колегами з Росії розвивати ідеологію використання спільних переваг від цього проекту, який Україна хоче просувати вперед як євроінтеграційний проект. Але ми раді залученню до цього проекту як євроінтеграційного наших російських колег.
Ірина халупа
Якщо ми дивимося на все це з точки зору європейської інтеграції, то як розцінювати пропозицію Росії гнати нафту навпаки: тобто з Брод назад в Одесу?
Олександр Чалий
Я ще раз хочу сказати, обережно використовуйте слова: Україна - Росія, нафтопровід Одеса-Броди сьогодні належить корпоративному суб’єкту Укртранснафті. Нафта може йти по ньому на підставі контрактів з конкретними корпоративними суб’єктами європейськими, чи російськими.
Так, деякі російсько компанії пропонують реверс. Однак, це не означає, що інші російські компанії можуть бути зацікавлені в використанні нафтопроводу Одеса-Броди з подальшим продовженням до Плотцька.
Я хочу завершити тим, чим почав. Якщо ми підемо на реверс проекту, ми втратимо його як стратегічний проект, я кий внесе дуже реальний вклад в національну безпеку України і не лише енергетичну. Ми зробили дуже розумний хід що інвестували в цей проект такі кошти. Це краще, ніж ми б інвестували в військові бази на території України. Цей проект, якщо він буде інтегрований в європейську енергетичну систему, він буде зачіпати стратегічні національні інтереси Європейського Союзу і, відповідно, Європейський Союз буде зацікавлений в забезпеченні суверенітету і національної безпеки України. Тому для нас використання нафтопроводу Одеса-Броди з продовженням до Плотцька є євроінтеграційним проектом і стратегічним, з точки зору нашої національної безпеки.
Ірина Халупа
Дякую, пане Чалий. Я до цього лише додам знову з цієї статті, про яку я згадувала, статті трьох послів пана Паскуаля, Штудермана і Сілковського, послів США, Німеччини і Польщі з газети «День», зокрема, коли йдеться про реверсне використання нафтопроводу. Ось яка їхня думка з цього приводу:«Реверсування нафтопроводу в напрямку Броди-Одеса стане відмовою від стратегічної можливості, призведе до більшого надходження нафти до Чорного моря, посилюючи таким чином потребу в альтернативному обході Босфору і знищить перевагу Одеса-Броди, як першого обхідного маршруту в регіоні.
Як тільки побудують інший обхідний маршрут, Одеса - Броди втратить своє значення. Більше того, коли система нафтопроводів Дружба - Адріа почне функціонувати на повну силу нафтогін Одеса-Броди постійно залишатиметься порожнім. Стратегічну можливість України стати країною транзитором нафти світового класу буде втрачено». Не хочеться, щоб слова трьох послів були пророчими.
Дякую Вам, шановні гості, за участь у сьогоднішній Вечірній Свободі. На жаль, наш час добігає кінця, так що пора прощатися. Я сердечно дякую учасникам нашої сьогоднішньої Вечірньої Свободи. Шановні слухачі, програми Радіо Свобода тривають до 23 години, отож, залишайтеся з нами. Шануймося.
Ірина Халупа
Розпочинаємо “Вечірню Свободу”. З Вами в Празі Ірина Халупа, в Києві Ганна Стеців.
Наші гості сьогодні: державний секретар міністерства закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олександр Чалий; народний депутат України Олександр Гудима, голова підкомітету ВР з питань паливної енергетики; в записі міністр енергетики в уряді Януковича Сергій Єрмілов.
Наші теми сьогодні: Газовий консорціум та нафтопровід Одеса – Гданськ: нові моделі і перспективи. |
Війна в Іраку підсилила інтереси світу до євразійського нафтотранспортного коридору. Зокрема, компанія “Прайс вотер хаус” аналізувала варіанти розвитку проекту євразійського нафтотранспортного коридору і дійшла висновку, що транспортування каспійської нафти є справою дуже перспективною. У зв’язку з цим, ще більшої актуальності набуває проблема завершення спорудження нафтопроводу Одеса-Броди-Гданськ. Я нагадаю нашим слухачам, що цей проект почав реалізовуватися в 96-му році. Але, поки що, труба є, а нафти немає.
Отже, перше запитання до Вас, пане Чалий, на якому етапі зараз перебуває справа нафтопроводу? Чому такий важливий проект, мова про який йде ще з 96-го року, ще не завершений? Чи є у цьому вина української сторони? Якщо є, то яка?
Олександр Чалий
По-перше, ми ведемо мову про нафтопровід Одеса-Броди, який вже побудований і 17 травня минулого року був запущений в експлуатацію. Питання продовження цього нафтопроводу до Плоцька – це друга стадія реалізації першого проекту. На сьогодні шанси і перспективи нафтопроводу Одеса-Броди запрацювати позитивно як ніколи. До нього є великий інтерес з боку і компаній, які добувають нафту на каспійських просторах, і від нафтопереробних заводів Європи, які в майбутньому будуть споживати цю природну нафту.
Не випадково Ви згадали про позитивні висновки відомої компанії “Прайс вотер хаус”, яка намалювала в своєму заключенні позитивну оцінку перспектив використання нафтопроводу Одеса-Броди на найближчі 5 років. Ми очікуємо, що до кінця цього року по нафтопроводу Одеса-Броди піде перша нафта. Вона буде йти в сторону Центральної Європи і Південно-Східної Німеччини.
Ірина Халупа
Ви, пане міністре, напевне добре ознайомленні з статтею, яка вийшла в газеті “День” 3 квітня. Авторами цієї статті були посол США в Україні К. Паскуаль, Дітмар Штюдеманн – посол Німеччини і також посол Польщі Марек Зюлковські. Там, зокрема, таке було сказано про нафтопровід Одеса-Броди. “Комерціалізація нафтопроводу Одеса-Броди стане сигналом для західних інвесторів, що Україна покращує свій інвестиційний клімат, відчиняє двері для більших обсягів прямих іноземних інвестицій. Щоб скористатися цією можливістю уряд та ВР повинні ухвалити прозорі, логічні та комерційно обґрунтовані рішення щодо проекту Одеса-Броди. І вже втілити їх улітку цього року, бо інакше можливість буде втрачено”. Про яку можливість говорять посли, пане міністре?
Олександр Чалий
Я хочу підкреслити, що ті події, які відбуваються сьогодні після конфлікту в Іраку, ті події, які відбуваються з попитом на нафту в розширеному майбутньому ЄС, вони роблять нафтопровід Одеса-Броди приреченим на успіх. Сьогодні на нас йде шалений тиск з різних боків щодо використання цього нафтопроводу. Це золота акція української енергетичної дипломатії. Як її використати? Питання комерціалізації повинно бути на другому плані. На першому плані є використання цього нафтопроводу як євроінтеграційного інструменту. Саме нафтопровід Одеса-Броди повинен нас інтегрувати в єдину стратегію енергетичну розширеного ЄС і дати нам альтернативні джерела постачання нафти на Україну. Тобто, він повинен працювати тільки по маршруту Одеса-Броди. Якщо підходити комерційно, то його можливо було б запускати і в реверсному варіанті. Однак, тоді це буде звичайний нафтопровід, яких на Україні вдосталь. А ми повинні зробити новий стратегічно важливий нафтопровід, який буде з’єднувати нас і інтегрувати в Європу.
Стосовно Вашого другого запитання, на сьогодні це є один з головних висновків роботи “Прайс вотер хаус”. Якихось нових законодавчих актів непотрібно, щоб запустити першу чергу роботи цього нафтопроводу Одеса-Броди. Достатньо мати тих, хто готовий транспортувати нафту, а такі компанії вже є, і ті, хто готовий її споживати в Європі. Для цього буде достатньо цих структурних підрозділів, якими сьогодні володіє Укртранснафта.
Ганна Стеців
На початку травня, майже одночасно, представники України працюватимуть над вирішенням двох життєво важливих проблем, які матимуть вирішальний вплив на українську перспективу. Це, як тут уже говорилося – нафтопровід Одеса-Броди –Гданськ, і газовий консорціум.
На початку травня Україна і Росія запропонують свої моделі консорціуму німецькій стороні. Треба так розуміти, що німці подадуть свій варіант. І буде вибрано якусь загальносприйнятливу модель. Якою вона може бути? Якими є українська та російська моделі? Чи пропонується щось таке з боку Москви, що могло б бути некорисне для України? Розтлумачте нашим слухачам дуже просту річ – навіщо Україні ділитися з кимось газотранспортною системою?
Сергій Єрмілов
Дуже цікаве питання обговорює «Радіо Свобода». Воно дуже важливе для України. Багато хто не розуміє важливості створення міжнародного газотранспортного консорціуму, важливості, в першу чергу, для України. Але, на мою думку, дуже важливе рішення було прийнято нашим Президентом. І сьогодні ми починаємо реалізовувати це питання. Для чого потрібен Україні газотранспортний консорціум? Це - єдина можливість створити умови по повному максимальному завантаженню газової труби і її існуючої потужності і створити умови по подальшому розвитку. Якщо ми не створимо газотранспортний консорціум, як Росія, так і країни Європи будуть намагатися диверсифікувати можливості постачання природного газу до Європи і зменшити ризики цього постачання. Якщо вони стануть партнерами України по газотранспортній системі, то це закріпить можливість Україні отримувати контракти на ці послуги в майбутньому.
Ганна Стеців
Стосовно моделей консорціуму. Що пропонує Росія? Яка це має бути модель? Що пропонує Україна? Яка модель була б потрібна для України найбільш?
Сергій Єрмілов
Сьогодні ні Україна, ні Росія не пропонують якоїсь окремої моделі. Сьогодні експерти вивчають всі можливості і всі існуючі моделі, які можуть бути прийняті до законодавчого поля України. Було прийняте рішення, що газотранспортний консорціум буде зареєстрований в Україні і буде працювати в українському правовому полі. Обговорені вже три моделі. Вони детально вивчені консультантами та експертами. Перша модель – це купівля-продаж газу з боку газотранспортного консорціуму. Купівля його в Росії і продаж споживачам Західної Європи. Друга модель – це операторська модель. Третя – це концесія.
Ганна Стеців
А та перша модель, коли в Росії газ купувати, а вже потім переправляти далі на Захід – це для України була б користь більша, як Ви вважаєте?
Сергій Єрмілов
Всі три моделі сьогодні вивчаються з точки зору прийнятності для всіх сторін. В кожній моделі є свої недоліки, є певні переваги. І сьогодні ми тільки обговорюємо ці моделі. Ще жодна сторона не зупинилася ні на жодній моделі.
Ганна Стеців
Пане міністре, а чому будь-які документи, що стосуються створення консорціуму, засекречені навіть для народних депутатів України. І навіть вони не можуть сказати – консорціум – це добре для України чи погано, бо їх не допускають до справи. Чому це так, як Ви вважаєте?
Сергій Єрмілов
Я думаю, що це якась минула думка. Вона не зовсім вірна. Міжвідомча робоча група, яку я очолюю згідно з рішенням уряду, до неї входять якраз і народні депутати. До речі, депутат Гудима запропонував четверту модель, вона буде стосуватися і змін до законодавства.
Ганна Стеців
Ірино?
Ірина Халупа
Пане Гудима, якраз міністр Єрмілов згадав Вашу пропозицію. У Вас є своя думка щодо найкращої моделі для України в цьому консорціумі. Що мається на увазі, коли говориться про операторську модель і модель концесії?
Олександр Гудима
Вітаю всіх. Коли ми говоримо про моделі і технологічні системи перетраспортування російського газу територією України, ми говоримо про юридичні і технологічні моделі, поки що ми не горимо про економіку, її немає. Через це я погоджуюся з міністром Єрміловим, ці варіанти є на попередньому етапі розгляду, і я не хотів би зупинятися, що їх буде тільки три. Їх може бути 4, 5, 6, в залежності від того, як будуть розвиватися події. Ми ж говоримо про російсько-український консорціум, але розуміємо, що будемо ставити питання про участь німецької сторони. Поки що Німеччина не є задіяна жодним чином до роботи в консорціумі. І якщо вона буде задіяна на етапі експертів, то, можливо, появиться 5-6 варіант. Через те я не хотів би втомлювати радіослухачів тими трьома моделями, які їм нічого не скажуть.
Ми дещо забули про угоду, підписану Президентами Кучмою, Путіним і Канцлером Шредером в Санкт –Петербурзі, де мова йшла не так про гарантії транзиту російського газу в Європу на територію України, як про додаткові інвестиції в газотранспортну систему України. Підтвердженням того є зустріч високих посадовців Росії і України, де вже почала йти мова про газотранспортну систему Росії . Цікавий елемент, правда?
Через півроку дискусій, виявилося, що російська газотранспортна система також потребує значних інвестицій. І коли ми говоримо про консорціум, ми зовсім недавно почали говорити про консорціум з управління. Але Президент України півроку тому сказав, що хотів би, аби експерти розпочинали з нуля. Тобто будь-який варіант, який може бути оцінений як найсприятливіший, повинен бути розглянутий з усіх сторін.
Я хотів би сказати, що не потрібно видумувати ані Росії, ані Україні свого велосипеду. Словаччина і Чехія вже давно розпорядилися своєю газотранспортною системою, і існує досвід. Думаю, він буде дуже корисний для України. Чеська республіка продала 90% своєї газотранспортної системи німецькій енергетичній компанії за суму десь біля 5 мільярдів доларів. Це вже практична ціна чеської газотранспортної системи, яка має певні параметри, і за якими можна оцінювати вартість української газотранспортної системи. Словаки пішли іншим шляхом. Вони залишили 51% своєї газотранспортної системи під контролем держави, а 49% продали консорціуму не з управління. Словаки не хотіли віддавати свою газотранспортну систему під управління і продали її 49% - консорціуму з власності 3-х світових газових компаній.
Ірина Халупа
Але, пане Гудима, чи їхні системи потребували таких вкладів, яких потребує українська газова труба?
Олександр Гудима
Це суб’єктивні характеристики, бо ані чеська, ані словацька, ані українська газотранспортні системи не підлягали поки що такому ретельному аналізу, не було такого. Тобто коли ми говоримо, що українські підземні газові сховища є в гіршому становищі, ніж словацькі, це відносно. 10 років тому вони були в єдиній газотранспортній системі Ради економічної допомоги і обслуговувалися, інвестувалися однаково.
Коли ми говоримо за Словаччину, яка за 49% своєї газотранспортної системи отримала 3 мільярди інвестицій, тут є мій варіант, який я прошу міжвідомчу робочу групу розглянути і винести на обговорення. За попередніми аналізами, Україна, якщо піде словацьким шляхом, може отримати біля 10 мільярдів американських доларів. Це може тільки снитися уряду, Президенту і парламенту.
Ще одна ключова фраза у доповнення міністра Єрмілова.
Прем’єр Янукович, виступаючи напередодні у парламенті по затвердженню програми діяльності уряду, визнав, що зміна форми власності чи передача в управління стратегічно важливих об’єктів ( якими є газотранспортна система і транспортна система) можлива лише за згодою парламенту. Прем’єр визнав, що уряд не хоче брати на себе відповідальність за долю стратегічно важливих для держави об’єктів. Це було дуже приємно чути.
Ірина Халупа
Дякую. Пане Чалий, як держсекретар міністерства закордонних справ з питань європейської інтеграції, як Ви розглядаєте перспективу створення газового консорціуму, адже 25 % газу, який споживає Європа – це російський газ, який іде через українську територію? Чи всі спекуляції, які крутяться навколо консорціуму, мають під собою якійсь грунт?
Олександр Чалий
Ви правильно наголосили, 25% європейського споживання газу закривається сьогодні російським газом. Але хочу навести другу цифру. Більше 90% транзиту російського газу іде територією України. Тобто в цьому - корені всіх спекуляцій. Трансформація газотранспортної системи України – один з найбільших геополітичних проектів, який буде здійснюватися в цій частині Європи. І безперечно, на нас іде тиск з різних боків. Але ми повинні спокійно, виважено дивитися на майбутнє нашої газотранспортної системи і так її трансформувати , щоб вона відповідала нашим національним інтересам.
Я згоден, що про моделі ще говорити зарано. Треба говорити про об’єктивні речі. Консорціум задумувався як такий, що буде сприяти управлінню та розвитку української газотранспортної системи, тому перше питання – які наші партнери хочуть внести інвестиції в розвиток і у безпеку цього консорціуму, тобто нашої газотранспортної системи. Друге питання – наскільки збільшаться обсяги транзиту газу територією України (після того, як залучаться до цієї системи). І третє, і головне для нас - після того, як ми трансформуємо сучасну ситуацію в консорціум, скільки це додасть до державного бюджету і кожному громадянину України. Це дуже легко обраховується. І якщо на ці відповіді ми отримаємо позитивні заключення, тоді і буде позитивне рішення щодо створення консорціуму. І модель ми знайдемо легко.
Але якраз останні переговори, які відбулися в Києві, показали, що ці технічні питання, на перший погляд, на сьогодні потребують додаткової роботи. І була прес-конференція віце-прем’єра України пана Гайдука, який чітко заявив, що на сьогодні домовлено сконцентруватися саме на цих питаннях: які обсяги збільшення транзиту газу передбачаються з боку наших партнерів, які інвестиції планується вкласти. І коли ми отримаємо на це відповіді, будемо робити наступні кроки. Якщо в результаті всіх переговорів ми не побачимо додаткової вартості чи нових пропозицій, то, можливо, ідея консорціуму відпаде сама собою.
Ганна Стеців
Хочу знов звернутися до пана Єрмілова.
Справа газового консорціуму завершує передінвестиційну фазу. Це означає, що те, що закладається зараз буде мати вплив на функціонування газотранспортної системи України взагалі. На сьогодні картина виглядає ніби так, що Нафтогаз України та Газпром Росії уклали договір про створення підприємства “Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України.” А чому не укладалося тристороннього договору? Чому німці не відразу були долучені до нього?
Сергій Єрмілов
Це якраз була передбачено, що спочатку Росія і Україна створюють групу по консорціуму, а потім до них, в першу чергу, може приєднатися Німеччина. Якраз цим шляхом ідуть Газпром і Нафтобаз України, уряди України і Росії. Ця перша зустріч, яка була, можливо, просто формальною, бо вона була першою, окреслила перший крок до трьохсторонніх переговорів на високому рівні, і 7-8 травня зустрічаються три сторони у Києві на корпоративному рівні. А наприкінці травня буде зустріч на високому рівні, як це передбачено заявою голів трьох держав.
Ірина Халупа
Пане Гудима, кожна корпорація, кожний консорціум повинен мати якійсь статутний фонд. Що може внести Росія у статутний фонд консорціуму? Україна вносить свою газотранспортну систему. Ходять чутки, що Росія хоче внести українські борги у цей статутний фонд. Ви можете якось роз’яснити мені це питання.
Олександр Гудима
Можу, це є також на рівні розмов. Конкретних пропозицій на папері сьогодні не існує. Німеччина розуміє, що вона є найбагатшою і вона може отримати місце в консорціумі як найбільший інвестор. Вона розуміє, що отримати вигоду від збільшення та надійного постачання газу до Європи, до Німеччини може тільки взамін інвестицій в українську, а тепер вже, як виявилося, і в російську газотранспортні системи.
Коли говорити про консорціум, якого ще немає... треба правильно зрозуміти слова Єрмілова, що Україна і Росія створили товариство з обмеженою відповідальністю, яке поки що займається розробкою концепції. Самого консорціуму ще немає, через те розмови, що може внести Росія, її майбутній внесок – поки що в площині розмов політиків і журналістів. Сьогодні ще не визначено моделі консорціуму. Якщо це буде управління чи концесія, там не буде жодних статутних внесків, якщо це буде інша форма, юридично виписана... У моєму варіанті, якщо б Україна ухвалила закон про особливості приватизації української газотранспортної системи, як Словаччина, і умовно продала б 49%, акцій української газотранспортної системи за 10 мільярдів доларів, а третина з того належала би Росії ( тобто Росія б мала за свою частку заплатити 3 мільярди доларів) – тоді можна було б вести розмову, яким чином Росія буде викуповувати. Вона б могла відмінусувати ту частину, яку їй заборгував Нафтогаз. Тобто це є в площині домислів, яким чином будуть розвиватися події далі.
Сьогодні немає жодного, навіть попереднього рішення, щоб ми могли радіослухачам сказати, що ми на чомусь зупинилися. Але б я хотів акцентувати на тих словах, які сказав державний секретар Чалий. Окрім запевнення, що рішення про газотранспортну систему буде знаходитися у Верховній Раді України, я забув додати, що прем’єр Янукович сказав, що цьому буде передувати громадське обговорення. Тому що народні депутати, перш ніж голосувати, чи передати в концесію, чи в управління, чи продати українську газотранспортну систему повинні переконати своїх виборців українців, що конкретно виграє Україна, якщо вона піде на такий консорціум: варіант 1,2,3,4,5. Окрім державних інтересів, поза всяким сумнівом, на першому місці є національні інтереси України. І ми повинні українцям сказати, що вони виграють? Чи Нафтогаз, який сьогодні управляє газотранспортною системою є головним платником податків до бюджету держави, (фактично, кожен вчитель, робітник, лікар має у своїй зарплаті найбільшу квоту від надходжень від діяльності української газотранспортної системи) не зменшить надходження до бюджету? Якщо збільшить, то ми скажемо, що ми будемо підтримувати це. Якщо зменшить, то, звичайно, я погоджуюся, що ми можемо відмовитися від цих поки що існуючих моделей і шукати нові форми, щоб цей консорціум, чи інший був вигідний всім трьом сторонам. Я маю на увазі, Європі, як споживачу, Україні, як транзитній державі і Росії, чи державам Каспійського регіону. Ми забули про Каспійський реґіон, який також може стати партнером. Ви ж знаєте, що Україна готується до техніко-економічного обгрунтування будівництва нового газопроводу з Туркменії вздовж Каспію напряму в Україну. Також є плани українського уряду щодо поставок газу в Європейський Союз.
Ірина Халупа
Дякую, пане Гудима. Я хочу вибачитися перед нашими слухачами, що зв’язок з Львовом не найкращий. Може, коли ми розберемося з трубами і газопроводами, візьмемося за зв’язок в Україні, щоб наші слухачі нас краще чули?
Наступне запитання до Вас обох, шановні гості. Чи є якийсь ідеальний варіант цього консорціуму, як кажуть у народі:«Щоб і вовк був ситий, і вівці цілі», де буде задоволена багата Німеччина, Україна і Росія. Може у вас є якісь думки з цього приводу, пане Чалий?
Олександр Чалий
Ідеальний варіант, якщо ідеологія консорціуму буде трансформована в ідеологію європейської інтеграції України, коли ми переведемо наші двосторонні відносини українсько-російські щодо використання газотранспортної системи в загальноєвропейський контекст. Це загальний підхід. Більш конкретний підхід – ідеальний варіант, це такий, який дасть можливість збирати надходжень до державного бюджету України після трансформації консорціуму значно більше, ніж ми сьогодні отримуємо для державного бюджету.
Ірана Халупа
Пане Гудима?
Олександр Гудима
Я хотів би додати одну дуже важливу деталь. У нас чітко зафіксовано, що питання боргових зобов’язань за попередні роки і питання створення консорціуму – це різні теми.
Питання боргових зобов’язань вже врегульовані міжурядовою угодою між Україною і Російською Федерацією. Ми не розглядаємо, що Російська Федерація, чи Газпром може використати ці боргові зобов’язання, щоб вкласти їх у майбутній консорціум.
Ганна Стеців
Пане Чалий, як Ви вважаєте, чи Європейський Союз не насторожує той факт, що Росія є фактично власником усіх газопроводів на Європейському континенті? Чи така, з дозволу сказати, монополізація не становить загрози національній небезпеці і Європейського Союзу, не говорячи вже про Україну?
Олександр Чалий
Я думаю, що у Вас дуже сильне твердження, що на європейському континенті всі нафтопроводи і газопроводи належать Росії. Так, вона контролює значну частину в Центрально - Європейських країнах. На сьогодні йде мова, що вона буде залучатися до української газотранспортної і, можливо, у майбутньому нафтової мережі. Але я не згоден з Вами, що є повний монопольний контроль Російської Федерації над цими системами.
Я б хотів би знову зазначити, що майбутнє нашої системи Одеса-Броди саме і йде на шляху інтеграції в загальноєвропейську систему нафтової мережі. У цьому контексті у нас зараз домовлено, що ми проведемо презентацію проекту Одеса-Броди з його продовженням до Плотцька у Брюсселі 27 травня за участю єврокомісара з питань енергетики пані Паласіо. З нашого боку братиме участь віце-прем’єр Гайдук, з польського боку - віце-прем’єр пан Поль. Ми сподіваємося, що ми презентуємо на належному рівні всі можливості другого етапу нафтопроводу Одеса-Броди-Гданськ, що буде побудована мережа Броди -Гданськ, яка дасть можливість каспійській нафті вийти в центральну, північну Європу і вийти на порти північного моря. Це дуже цікавий проект. Ми впевнені і результати «Прайс вотер хаус куперс» нам доводять, розрахунки показують, що якщо ми реалізуємо другий етап цього проекту, у нас є перспективи вийти у найближчі роки від 19 до 45 мільйонів транзиту нафти цією нафтопровідною системою. Це абсолютно новий якісний підхід до майбутнього цього проекту.
Ганна Стеців
Але Росія не мала брати участь у цьому проекті, а кажуть, що тепер буде таки брати?
Олександр Чалий
Ви знаєте, коли ми кажемо Росія, ми вже живемо в ринковій економіці і вплив держави в ринковій економіці іде через конкретні фірми. На сьогодні російські нафтові компанії мають різні інтереси: є компанії для яких нафтопровід Одеса-Броди проти їхніх стратегічних інтересів. Є російські компанії, які, я впевнений, будуть підтримувати у майбутньому і сьогодні ми бачимо певну підтримку нафтопроводу Одеса-Броди-Плотцьк.
Ми намагаємося з нашими колегами з Росії розвивати ідеологію використання спільних переваг від цього проекту, який Україна хоче просувати вперед як євроінтеграційний проект. Але ми раді залученню до цього проекту як євроінтеграційного наших російських колег.
Ірина халупа
Якщо ми дивимося на все це з точки зору європейської інтеграції, то як розцінювати пропозицію Росії гнати нафту навпаки: тобто з Брод назад в Одесу?
Олександр Чалий
Я ще раз хочу сказати, обережно використовуйте слова: Україна - Росія, нафтопровід Одеса-Броди сьогодні належить корпоративному суб’єкту Укртранснафті. Нафта може йти по ньому на підставі контрактів з конкретними корпоративними суб’єктами європейськими, чи російськими.
Так, деякі російсько компанії пропонують реверс. Однак, це не означає, що інші російські компанії можуть бути зацікавлені в використанні нафтопроводу Одеса-Броди з подальшим продовженням до Плотцька.
Я хочу завершити тим, чим почав. Якщо ми підемо на реверс проекту, ми втратимо його як стратегічний проект, я кий внесе дуже реальний вклад в національну безпеку України і не лише енергетичну. Ми зробили дуже розумний хід що інвестували в цей проект такі кошти. Це краще, ніж ми б інвестували в військові бази на території України. Цей проект, якщо він буде інтегрований в європейську енергетичну систему, він буде зачіпати стратегічні національні інтереси Європейського Союзу і, відповідно, Європейський Союз буде зацікавлений в забезпеченні суверенітету і національної безпеки України. Тому для нас використання нафтопроводу Одеса-Броди з продовженням до Плотцька є євроінтеграційним проектом і стратегічним, з точки зору нашої національної безпеки.
Ірина Халупа
Дякую, пане Чалий. Я до цього лише додам знову з цієї статті, про яку я згадувала, статті трьох послів пана Паскуаля, Штудермана і Сілковського, послів США, Німеччини і Польщі з газети «День», зокрема, коли йдеться про реверсне використання нафтопроводу. Ось яка їхня думка з цього приводу:«Реверсування нафтопроводу в напрямку Броди-Одеса стане відмовою від стратегічної можливості, призведе до більшого надходження нафти до Чорного моря, посилюючи таким чином потребу в альтернативному обході Босфору і знищить перевагу Одеса-Броди, як першого обхідного маршруту в регіоні.
Як тільки побудують інший обхідний маршрут, Одеса - Броди втратить своє значення. Більше того, коли система нафтопроводів Дружба - Адріа почне функціонувати на повну силу нафтогін Одеса-Броди постійно залишатиметься порожнім. Стратегічну можливість України стати країною транзитором нафти світового класу буде втрачено». Не хочеться, щоб слова трьох послів були пророчими.
Дякую Вам, шановні гості, за участь у сьогоднішній Вечірній Свободі. На жаль, наш час добігає кінця, так що пора прощатися. Я сердечно дякую учасникам нашої сьогоднішньої Вечірньої Свободи. Шановні слухачі, програми Радіо Свобода тривають до 23 години, отож, залишайтеся з нами. Шануймося.
