Доступність посилання

ТОП новини

1. Україні запропонували брати участь у стабілізаційних силах в Іраку: що з цього випливає? 2. Міжпарламентські зв’язки України та Росії


Ірина Халупа, Ганна Стеців Олександр Скіпальський, генерал-лейтенант СБУ, багатолітній працівник служби безпеки та розвідки і контррозвідки, тепер незалежний експерт з питань безпеки; Віталій Шибко, народний депутат України, секретар парламентського Комітету в закордонних справах; Олександр Богомолов, експерт Центру близькосхідних досліджень.

Матеріали: Віктор Міняйло – пряме включення з Бориспіля; Ганна Стеців – коментар Б.Тарасюка. Київ-Прага, 6 травня 2003 року.

Ірина Халупа

Добрий вечір, Україно. Говорить радіо “Свобода”. З Праги та Києва з Вами передача “Вечірня Свобода”. Вітаю всіх, хто нас слухає. З Вами в Празі Ірина Халупа, в Києві Ганна Стеців.

Теми сьогоднішньої передачі такі:

1. Україні запропонували брати участь у стабілізаційних силах в Іраку: що з цього випливає?

2. Міжпарламентські зв’язки України та Росії.

Ці теми з нами сьогодні обговорять генерал-лейтенант СБУ Олександр Скіпальський; народний депутат України Віталій Шибко, він же - секретар парламентського Комітету в закордонних справах і Олександр Богомолов, експерт Центру близькосхідних досліджень.

Вітаю Вас, шановні гості і дякую за участь в сьогоднішній передачі.

Отже, як ми всі вже чули по новинах і як, напевне, всі вже встигли прочитати по різних сайтах, Україну запросили в коаліцію захищати Ірак. Сьогодні на брифінгу голова прес-центру міністерства закордонних справ Маркіян Лубківський сказав, що таке запрошення є, що Україна буде брати участь у відбудові Іраку. Зараз йдуть переговори між Україною та США.

Я цитую пана Лубківського: “В нас вже є відповідні пропозиції з цього питання, які ретельно вивчаються. З нашого боку також узагальнюються пропозиції, визначаються можливості такої участі. У зв’язку з цим, проходять інтенсивні консультації з американською стороною. Безумовно, Україні є що запропонувати, і про це знають наші партнери”.

Доки ми розпочнемо нашу дискусію, я пропоную, щоб ми почули оцінку цього запрошення секретаря національної безпеки і оборони пана Є.Марчука, якого ми зловили у Вашингтоні на конференції Україна-НАТО. | Євген Марчук

Це питання досить непросте з точки зору рішення. В Україні є відповідна процедура. Вона досить непроста. Ми знаємо як це було з нашим батальйоном хімічного радіологічного захисту. Такого характеру рішення не менш складне, а, можливо, навіть і складніше. Тому, в такій офіційній постановці в Україні це питання так не ставилося. Ми були, всього на всього, запрошені в якості спостерігача. Це я був від України в якості спостерігача на закриту нараду, яку проводили в Лондоні члени коаліції. Там ніяких пропозицій не звучало. Мова йшла лише про те, ми дивилися лише як народжуються рішення, в який спосіб процес стабілізації в Іраку буде проводитися. Чи є якесь там місце для України, чи немає? Це вже питання майбутнього. В кожного може бути своя особиста думка і , я думаю, якщо подивитися на наших сусідів, кожен із них зараз шукає якоїсь форми участі в стабілізаційному етапі ситуації в Іраку: і поляки, і чехи, і словаки, і румуни, і болгари. Там є багато чого цікавого для України, але це потребує серйозного вивчення і відповідних внутрішніх процедур.

Ірина Халупа

Я лише коротенько з’ясую нашим слухачам деякі деталі цієї ситуації.

30 квітні у Лондоні відбулася координаційна зустріч представників країн потенційних учасників стабілізаційних сил в Іраку. Україна там була присутня як спостерігач. Власне, про це і згадував пан Марчук. Як нас повідомляли різні ЗМІ, Ірак пропонується поділити на 3 зони. Одна зона - під управлінням США, друга зона - під управлінням Великобританії. Третя зона - під управлінням Польщі. Лунають різні голоси, що українська присутність має бути в польській зоні. Всі ці питання залишаються питаннями. Відповідей, поки-що, немає.

Отже, шановні гості, знову можлива участь України в дуже важливому питанні, у дуже важливій і серйозній проблемі, яка може дати дуже-дуже високі відсотки для України взагалі як для політичної сили. Якщо на все це дивитися з економічної точки зору, то можуть бути навіть великі економічні прибутки для України.

Пане Шибко, як Ви гадаєте, як ця справа буде розвиватися? Чи пройде вона всі необхідні парламентські стадії гладко, чи буде опозиція?

Віталій Шибко

Ви знаєте, знову про опозицію.

Ірина Халупа

Ну не таку, як завжди. Про іншу.

Віталій Шибко

Я зараз повертався з Парижу і в “Фанейшн тайм” була така цікава стаття щодо ситуації майбутньої в Іраку. І там один експерт каже, що сьогодні американцям вдалося виграти війну, але тепер треба виграти мир. Це найбільш складне питання. Питання і влади, питання і економічного відродження, питання політичного устрою цієї країни, такі цікаві речі, як міжконфесійні стосунки і, взагалі, як бути з тими, хто підтримував Саддама Гуссейна і т.д. Це перше.

Якщо нас запрошують, я, нажаль, не знаю ніяких деталей, тому що знаю лише те, що в пресі, але я хотів звернутись до пропозицій щодо прийняття участі України в цих речах. Але я зверну участь на те, що казав Є.Марчук. Бачите, він був дуже обережний, то він, на відміну від Лубківського, нічого не намагався уточнити, ніякого не було прогнозу, ніяких не було оптимістичних бачень цього питання і т. п. Я його добре розумію. По-перше, він - людина фахова. По-друге, він був на цьому самміті у Лондоні. Він спостерігав, що нам там намагалися казати і що, взагалі, як то кажуть, їли у прикуску. Ми були спостерігачами того, що там розбудовувалося або обговорювалося.

Я б хотів з власного досвіду звернути увагу ось на що. Будучи повіреним у Лівані, а там теж була ситуація така, що потребувала відродження, відбудови. Це, Ви пригадуєте, там була довга громадянська війна. І, взагалі, то там влада була зацікавлена в тому, щоб залучати фахівців, залучати фінанси для того, щоб відбудовувати державу. І сам Бейрут, і багато інших міст і сіл. Але на першому місці завжди стояло питання - чи є гроші у тієї компанії, і чи є гроші у тієї країни, яка намагається там щось відбудувати? Тобто, повинен бути якийсь капітал. Цей капітал спочатку треба внести, тоді заручитися підтримкою, тоді пройти довгу стадію узгодження, виграти тендер і т. п. Я не думаю, що це в Іраку буде якась інша схема. Що там не буде тендерів, що там не будуть залучатися якісь інші компанії, що вони менше зацікавлені...

Ірина Халупа

Пане Шибко, тендерів поки-що не було, бо деякі великі контракти вже були віддані провідним американським фірмам. Скажімо, ця фірма “Бехтел”. Без великих тендерів віддали.

Віталій Шибко

Може й так, але ця фірма тоді буде можливо залучати субконтракти. Чому саме? Тому що, якщо ти приймаєш участь в такому ранзі як субпартнери, то треба мати необхідні фахи і технології. Давайте звернемося до того, чи є у нас досвід для того, щоб відбудовувати на Близькому Сході ті чи інші об’єкти цивільних споруд і т. д. Нажаль, ці технології, які були набуті в той період... Дійсно, Україна мала досвід тоді, у складі СРСР. Тоді, коли ми відбудовували чи щось будували. Сьогодні за 10 років це все втрачено. Можливо, це просто жест доброї волі. Я, як і Марчук, дуже скептично до цього відношусь. Я якось сказав про це. Так, нас можуть запрошувати, сказати: “Добре, хлопці, що ви приймали участь у цій коаліції”. І дати якусь третьорозрядну роботу присутності наших громадян. Це не будуть якісь технологічні пропозиції, це не буде роль якоїсь там першої особи, там залучені якісь проектні інститути до цієї...

Ганна Стеців

А може краще синиця в руці, ніж журавель в небі?

Віталій Шибко

Ви знаєте, можливо і краще. А що тоді синиця, в тому випадку? Я не можу зрозуміти. Тому що, бути лише там присутніми, іноді для фахівця, який має свою думку, це буде просто прикро і непристойно. Оце моя думка.

Ірина Халупа

Пане Скіпальський?

Олександр Скіпальський

Вітаю Вас, всіх радіослухачів, пані Ірино. Я хотів би сказати, я сьогодні тут є присутній як незалежний експерт, тому що я уже в резерві і відношення до поважної шановної структури, яку Ви назвали, я не можу. Я – людина дисциплінована. Є відповідні порядки. І тому, якщо це Вас цікавить, то тільки в якості експерта.

Ірина Халупа

Звичайно, але з певним досвідом.

Олександр Скіпальський

Безумовно, 40-річним. Що я можу сказати? По-перше, як завжди, у війні, поразці дуже мало учасників. А от у перемозі, у славі, в отриманні нагород ця кількість значно зростає. А зараз не роздають нагороди, а, дійсно, вирішують дуже важливу і складну фазу, якщо можна виразитися так, підведення підсумків того, заради чого була затіяна така глобальна військова операція. Ви знаєте, це, що згадують Україну - її згадують скрізь. Я думаю, що її згадують і США, і в Росії, і тут. Це право Україна заслужила своїм складним, непростим рішенням, в тому числі, і через парламент, і неоднозначною позицією серед населення посланням нашого батальйону до Кувейту. Ми про цю тему говорили. Безумовно, щоб благородно і позитивно запропонувати Україні роль і послідуючу. Я думаю, що це, все-таки, стадія і сфера миротворчої операції: наведення відповідного порядку, життєзабезпечення, те, що пов’язане з нормальним існуванням і реакцією громадян. Мені здається, що реакція нашого суспільства і громадян може бути м’якішою, бо це несеться не смерть, не кров, а життя.

Мій колега пан Шибко гарно сказав, підтримуючи позицію секретаря Ради Безпеки, що можуть дати нам другорядну роль. Я трошки агресивно і болюче це сприймаю. Якщо ми самі себе не будемо поважати: у світі, в цілому, в поведінці, то ніхто нас не буде з боку поважати. Я думаю, що не треба відразу оцінювати, що нам буде надана якась там друга і так далі роль.

По-перше не треба бігти поперед паровоза. Подивіться, що відбувається. Я приведу приклади. Польща, з одного боку, польська преса і керівництво деяке стверджує, що у складі групи польських військових можливо братимуть участь українські і словацькі військові. Сьогодні вже це питання не обговорюється, а приводять приклад Німеччини і ще європейської країни. Німці стверджують, що поляки називають їх, навіть не порадившись з ними. Тобто, ще рішення немає. Воно буде продуманим, я думаю, воно буде серйозним.

А щодо того, яка країна може брати участь, в цілому геополітично, я вважаю, що Україна і тут може виграти, зайнявши достойне місце.

Ірина Халупа

Пане Богомолов, до вас запитання як до експерта з питань Близького Сходу. Ця ситуація, яка розгортається в Іраку сьогодні складна з точки зору і політики, і історії, і економіки. Це, що відбувається сьогодні також з іншими міжнародними організаціями ООН, НАТО, навіть певні проблеми і розбіжності у Європейському Союзі – це інша площина, так би мовити. І між тими двома світами – Україна, якій щось пропонують. Це добре, чи це погано, на Вашу думку?

Олександр Богомолов

Ця ситуація насправді досить складна для України і я не впевнений, що може повністю усю складність цієї ситуації усвідомлюють в Україні. Насправді тут є дві площини: є площина у якій робиться зараз пропозиція. Ця пропозиція надходить з Заходу і наче вона має відношення лише до відносин між Україною і Заходом, зокрема, між Україною і США, між Україною і найближчими сусідами, насамперед з Польщею. Це насправді є так.

Але з іншої точки зору, Україні пропонують зробити крок, який в принципі є політичним кроком і відбувається він в площині близькосхідній. Тобто, країні пропонують зробити певний політичний крок на Близькому Сході. І оцей аспект справи він якось випливає із фокусу уваги, хоча він заслуговує набагато більшої уваги.

Проблема тут полягає у тому, що якщо Україна робить такий політичний крок на Близькому Сході, це є безпрецедентний для України політичний крок. Бо участь батальйону хімічного захисту в Кувейті, це не був такого рангу політичний крок. Зараз пропонують Україні взяти участь у коаліції військових сил, які фактично окупують країну, які фактично контролюють цю країну. Тобто, пропонують стати частиною цього контингенту. Це дуже висока відповідальність. Це, звичайно, не така відповідальність, як у інших сторін, які задіяні, але це відповідальність, яку досі Україна ніколи не брала у жодному випадку і, зокрема, на Близькому Сході.

Чого тут бракує? Україні бракує близькосхідної проробленої політики, бракує політичного супроводження цього питання. Я маю на увазі таке, принаймні теоретичне, запитання, яке може бути задане і я думаю, воно буде задане багатьма спостерігачами, зокрема на Близькому Сході. Певний час Україна мала відносини з режимом Саддама Хусейна. Більше того, вона навіть мала двосторонню міжурядову комісію з цим урядом. І раптом зараз, вона робить крок, який є повністю протилежний. Принаймні з логічної точки зору, це викликає якісь питання.

Я зараз зовсім не хочу сказати і зараз, в принципі, не наполягаю на ухваленні якогось рішення, не підтримую у цьому рішенні ні «за», ні »проти». Думаю, що насправді, як зазначив в процитованому виступі пан Марчук, треба ще багато вивчати і ми не знаємо подробиць, змісту цієї пропозиції.

Але все ж таки треба вже звернути увагу на те, що Україна починає діяти на Близькому Сході. Вона, напевно має зростаючий економічний інтерес на Близькому Сході, але з політичної точки зору є слабкість і пасивність. Я думаю, що це є негативним аспектом цієї справи.

Ганна Стеців

Пане Богомолов, Ви сказали щойно, що Україна не має подібного досвіду. Але Україна має подібний досвід на Балканах і до участі в миротворчих силах на Балканах вона теж не мала подібного досвіду, а тепер вже має. Може варто колись той досвід здобувати і на Близькому Сході?

Олександр Богомолов

Я абсолютне впевнений у тому, що варто здобувати. Але все ж таки знову хочу наголосити: я зовсім не ставлю під сумнів військовий досвід. Я думаю, що вже доведено Україною в Лівані, зокрема, що певний корисний в таких ситуаціях військовий досвід Україна має, технічний досвід.

Я маю на увазі політичне обговорення і формулювання якогось близькосхідної політики, яка б була джерелом для наступних політичних кроків, для ухвалення наступних рішень і просто, щоб мати якусь підставу для відповіді, бо буде задаватися багато питань різними партнерами, країнами, які мають відносини з Україною: «Чому ви робите таке?» Для цього треба мати сформульовану близькосхідну політику, якої зараз Україна не має.

Ганна Стеців

Тут генерал Скіпальський каже, що є досвід України в Африці в Сьєрра-Леоне, який міг би тут багато допомогти. Прошу, пане Скіпальський?

Олександр Скіпальський

Це якраз доповнення до Вашого зауваження. Тому що Україна, не маючи ніякого досвіду, в колишній Югославії на Балканах отримала величезний досвід і не лише у військовій сфері, а і дипломатичній, і, в якійсь мірі, економічній. Так що було б ухвалено політичне рішення, а вміння і досвіду в української нації, українського народу вистачить.

Ірина Халупа

Ми ще не знаємо конкретно, що це за пропозиція і що вимагатимуть від України? Це питання, яке буде вивчатися і відповідно з тим, Україна або скаже: «Так», або скаже:«Ні».

Але, власне сам факт, що просять Україну, звертаються до неї і хочуть її залучити до певних процесів, чи можна це розцінювати, як нове ставлення до України як держави, як суб’єкта геополітики? Сам факт, що Україну просять брати участь у таких серйозних справах, як розцінювати це у зв’язку з українським стратегічним вибором, я маю на увазі, НАТО, Європейський вибір і так далі? Все ж таки мотором у всьому тому в Іраку є США із своїм головним партнером Великобританією. Якщо Україна погодиться на таке запрошення, чи це зміцнить її позиції у тих стратегічних шляхах, які вона вибрала для себе?

Віталій Шибко

Я б все таки не поспішав з тими висновками, що нас вже запросили. Я б з великим задоволенням це сприймав.

Повертаючись до попереднього питання про те, як будуть у парламенті обговорювати це питання. Я так гадаю, що якщо буде запрошення, якщо це буде рішення через парламент, то парламент підтримає, не дивлячись ні на яку опозицію, тому що це справа соціальна, не лише політична для української нації. Соціальна, тому що будуть залучені люди до роботи, а я гадаю, і ліві, і праві завжди у цьому були зацікавлені.

Ганна Стеців

Але коли батальйон до Кувейту висилали для того, щоб він теж там не воював, а теж би дістали ті офіцери, солдати там працю, знешкоджуючи наслідки, то опозиція була все таки проти?

Віталій Шибко

А це було політичне питання. Це не була праця. Це питання було вирішено на рівні Адміністрації Президента. Сьогодні треба було їм зробити прорив щодо довіри, яку вони втратили і ось пішли на це. Я Вам кажу, що це було не дуже просте питання. Я взагалі не знаю, яке майбутнє цього батальйону і взагалі, чим би він там займався, якби дійсно там розгорнулися ті дії, які хтось там прогнозував. Так що це різні речі. Я на це хотів звернути увагу. Про це хотів сказати.

Але я все таки не поспішав би з висновком, що нас на сьогоднішній день запросили. Все таки ми були поки що спостерігачами при обговоренні цього питання. Це дійсно різні речі. Я аплодував би, я б голосував за те, щоб посилати якусь частину наших будівельників на те, щоб вони відбудовували, якщо це буде ухвалено парламентом. Але ми повинні ще дочекатися цього.

Ми тут говорили на тему, що нам треба на завойовувати, у доброму сенсі цього слова, Близький Схід. Ми втратили вже багато. Знаєте, там посольства відкривалися на початку 90-х років і я знаю настрій усіх послів, які там були: Емірати, Ліван, Сирія. Вони всі були налаштовані на те, щоб залучати і політиків туди, і наших бізнесменів. Але на це відповідної уваги не звертали. І лише останнім часом, коли вже Кучма був вимушений поїхати на Близький Схід, коли він був у Лівані, пам’ятаєте, що він сказав? «Чого ж я сюди раніше не приїхав?» Але ж йому про це казали з самого початку, що треба їхати і треба набувати там досвід.

Україна, як суб’єкт геополітики і тому подібне, вона повинна і якісь сама робити кроки, про це заявляти, не лише чекати, як головні суб’єкти геополітики будуть її запрошувати, чи доручати щось. Ми там багато втратили. Я знаю, знову ж таки з власного досвіду, скільки було пропозицій торгівлі і тому подібне, але все якось так мляво роздивлялося і бізнесмени Близького Сходу весь час наражалися на якесь несприйняття з боку нашої влади. Оце я хочу зазначити.

Ганна Стеців

І все ж таки, якщо ще кілька місяців тому Україну взагалі ігнорували на Заході, то чи статус спостерігача з цього огляду, це все ж не важливий крок, пане Скіпальський?

Олександр Скіпальський

Дійсно, треба до цього питання підійти не ситуативно, а виходячи з інтересів геополітики. Я хочу сказати, що запрошення, демонстрація і в кінці-кінців така пропозиція, вона може бути реально. Це свідчення про те, що останнім часом Україна, особливо зайнявши рішучу позицію в інтеграції в Європу і, в тому числі, в НАТО, нарешті примусила себе і поважати, і привернула до себе увагу. З одного боку, про це говориться в Лондоні, чотири дні чільний східний гість президента Росії приїжджає до нас в Україну і веде переговори з нашим президентом. Значить ми можемо.

Тому я вважаю, що це успіх, коли Україна буде проводити свою тверду рішучу проукраїнську позицію, там, де їй вигідно вона відстоюватиме життєві інтереси України, безпосередньо свого народу і тоді будуть поважати, тому що завжди поважають толерантну, сконцентровану політику, сильну і віддану національним інтересам. Я повністю поділяю Вашу позицію, пані Ірино, що Україна заслужено привернула до себе увагу останніми своїми діями.

Ірина Халупа

Дякую, пане Скіпальський. Я дивлюсь на годинник, і на жаль, ми мусимо перейти до нашої другої теми, але мені здається, ми і цю будемо в майбутньому обговорювати.

Отже, час летить і ми змушені перейти до нашої другої теми, а саме „Міжпарламентські зв’язки між Україною і Росією.” Ганно, чи прибіг наш кореспондент?

Ганна Стеців

Щойно приїхав Віктор Міняйло з аеропорту Бориспіль, де він зустрічав делегацію російську. Я передаю йому мікрофон.

Віктор Міняйло

Доброго вечора. Рівно годину тому в аеропорт Бориспіль прибув голова Ради Федерації Росії Сергій Миронов. Під час зустрічі з журналістами він зазначив, що це звичайний візит, щоб обговорити проблеми в царині законотворчості України і Росії. Проте, за його словами, цей візит є безпрецедентний, оскільки, як правило, подібні зустрічі відбуваються раз на рік, а це вже другий його візит в Україну. Жодних документів, за словами Сергія Миронова, під час його перебування в Україні підписувати не заплановано. На запитання журналістів, про що він говоритиме на зустрічі з Президентом України, Сергій Миронов відповів, що глава української держави визначатиме тему розмови, але після зустрічі Президентів України і Росії в Криму, є про що їм говорити. Таке було коротке спілкування Сергія Миронова з журналістами.

Ірина Халупа

Так, цікаво. І це називається безпрецедентним, але про нічого важливого говорити не будуть, і нічого не будуть підписувати, цікаво.

Я чомусь трошки починаю переживати, коли в Україну занадто часто приїжджають високопоставлені гості зі Сходу. Так що, пане Шибко, може Ви щось знаєте докладніше, чому приїхав пан Миронов безпрецедентно так в Україну, і які міжпарламентські стосунки він збирається, може, поглиблювати?

Віталій Шибко

Ви знаєте, я не думав, що це безпрецедентний сьогодні приїзд. Ви бачите Миронова вже другий раз в цьому році, я першого разу з ним зустрічався. Взагалі, обмін делегаціями і Верхньої палати, і Державної Думи з Верховною Радою відбувається регулярно, весь час ведуться суперечки, як нам узгоджувати наші закони. Тобто, одні кажуть про уніфікацію, інші кажуть про інше, якесь там зближення і тому подібне. І я вам кажу, що зустрічі відбуваються, але весь час воно якось так жваво обговорюється, а тоді мляво перетворюється.

Я вам скажу відверто, от їздять наші представники від Верховної Ради туди, в Росію, і взагалі, приїжджають після того, і ніякого я не бачу руху, щоб використовувати свої можливості щодо.. узгодження законодавства нашого і тому подібне. Останнього разу я зустрічався коли з Мироновим, то я йому сказав, що на сьогоднішній день є велика проблема існування українських шкіл в Росії. Я кажу: от коли ми, ліві, кажемо про необхідність розбудови відносин не тільки з Заходом, але з Сходом, з Росією, і тому подібне, то весь час наражаємося на дуже такий факт. Він, цей факт, такий впливовий, що він нього не відкрутишся: що - так, а як же ми можемо казати про російські школи і тому подібне, коли з боку Росії нічого не робиться? Я коли це сказав, мені тоді відповіли, що, начебто, на це Миронов відреагував. Це перше.

Те, що стосується побоювань.

Дійсно, всякий сусід, який є великий і по території , і по можливостям, завжди якось впливає так на ту країну, яка є поряд, і дійсно, це є здорове таке відчуття, що треба побоюватися.

Але, знаєте, в мене давно є Шота Руставелі „Вітязь в тігровой шкурі”, я його колись давно ще в дитинстві прочитав, якось повернувся, був якійсь такий настрій. І знаєте, є там такі дуже цікаві слова, і я хотів би їх якраз сьогодні сказати з приводу цього. Російською мовою цитую: „Есть в Китае некий камень с мудрой надписью такой: „Кто друзей себе не ищет, тот враждует сам с собой”.

Тобто сьогодні Україна знаходиться в такому геополітичному просторі, ми вже казали, що вона повинна шукати собі друзів. Якщо це прибави якихось взаєморозумінь, що це рівні партнери – приїзд Миронова, то дай Боже, хай приїжджає...

Ганна Стеців

Але якщо це приїжджає голова Верхньої палати російського парламенту, то може це, пане Скіпальський, підготовка до майбутньої імовірно двопалатності в українському парламенті?

Віталій Шибко

Не дай Боже, досвід такий взяти...

Олександр Скіпалський

По-перше, друге питання безумовно пов’язане з тим питанням, яке ми обговорювали, з першим питанням. Тому що Росія дещо дезорієнтувалася в ситуації, пов’язаної з Іраком і сьогодні вона наздоганяє, перш за все, компенсувавши своїми зусиллями по інтеграції на теренах колишнього Радянського Союзу.

Засідання в Душанбе, де був утворений штаб колективної безпеки і призначений генеральним секретарем колишній секретар Ради безпеки і голова адміністрації, наш земляк Микола Бордюжа, крім того, візит, безумовно, Тоні Блера (а ми повинні і давайте його від нашої станції привітаємо з славним 50-річчям, у нього сьогодні день народження), свідчить дискусія його з Путіним, не зовсім вдала, на погляд аналітиків, безумовно стимулює Росію до того, щоб успіх Україна не до кінця довела, не нарощувала. Тобто вона хоче не запізнитися вскочити в український поїзд.

І це реально. Вони сусіди, вони стратегічні партнери. Це перше, чому приїжджає – це продовження, дійсно, візиту Путіна, продовження російської політики по зміцненню своїх позицій в Україні. Крило – а яке воно – то вже хай оцінюють політики.

Друге питання. Безумовно, що, напевно, обговорювалася, можливо, політична реформа, пан Миронов.. поспілкувавшись з нашим керівництвом Верховної Ради, тому що я не знаю особисто, але з преси видно, що ні пан Литвин, ні пан Зінченко не поділяють ідею двопалатного парламенту, тому, можливо, Миронов спробує їх переконати в користі цього питання.

Так що Ви близькі до істини.

Ганна Стеців

Пане Богомолов, а чи справді може цей візит мати якесь відношення до місця України в цій відбудові Іраку і реакції на це Росії?

Олександр Богомолов

Це я зараз думаю – чи не для того приїхав, щоб при нагоді, принаймні, щось обговорити про ту пропозицію, яку зараз висунула Україна. Звичайно, це не може бути головною метою візиту Миронова, але все ж таки привертає до себе увагу такий факт. Коли Україна надіслала свій батальйон протихімічного захисту в Кувейт, напевно, з інших країн за межами України, хто звернув на це найбільшу увагу – це була Росія. На Близькому Сході, відверто кажучи, майже ніхто не помітив. Але Росія постійно в усіх ЗМІ наголошувала і була дуже, принаймні, незадоволена, скажімо так, якщо не сказати більше.

Ось цікаво зараз буде подивитися, яким чином поставиться Росія, якщо Україна прийме рішення прийняти участь у цьому заході. Ситуація трохи змінилася. Ситуація зараз вже є післявійськовою. Війна вже виграна, а багато хто в Росії очікував, що це буде довга війна, що це буде партизанська війна на зразок того, що відбувалося в Білорусі.

І ситуація зовсім інша. Хоча якщо подивитися з іншої, з точки зору змістовної, то крок цей зараз, який очікується або пропонується Україною, він набагато вищий за політичним рівнем, він більший, означає більшу участь. Тобто буде дивним подивитися і порівняти . Я зараз не хочу робити прогнози, все рівно зрозуміло, що задоволення з того боку не буде.

Віталій Шибко

Я думаю, зауваження зроблять з цього приводу нашому керівництву. Можливо, не сьогодні, але напередодні вже зробили...

Ірина Халупа

За що Росія так любить Україну, шановні гості?

Віталій Шибко

Колись казали за сало, тепер не знаю...

Олександр Скіпальський

Якщо можна, я пошлю вас звернутися до серйозного документу, російською мовою він звучав в 1995 році так: „Основниє задачі стратєгіческого розвітія Російской Фєдєрации”.

Це указ Єльцина, сформований на подачі колишнього шефа Служби зовнішньої розвідки Примакова, і там питання дуже такі серйозні. Я три назву. Демографічна проблема російська, коли зменшується кількість донорської крові європейської в Росії. Сибір і Північ, Північ вже втрачена. І третє – ліквідація України як транзитної держави, це дуже важливо, тому що - великі гроші транспортувати все, що є, через Україну. Ось тут і криється любов, в першу чергу.

Ганна Стеців

От бачите, пане Скіпальський, і придався досвід контррозвідника багаторічний, а Ви: „незалежний експерт”, „незалежний експерт”...

Ганна Стеців

Шановні гості, я Вам дуже дякую за участь у програмі. На жаль, ми мусимо завершувати, бо немає більше часу. Це була „Вечірня Свобода”.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG