Прага, 7 травня 2003 – Більшість західних оглядачів продовжують коментувати проблеми післявоєнного Іраку, зокрема запровадження порядку, установлення керівництва, яке користувалося б підтримкою населення і сусідніх країн і Заходу, а також відбудову країни. Преса порушує й інші проблеми , пов’язані з воєнною акцією і роллю США в Іраку.
Газета «Інтернешанел геральд трібюн» містить аналітичну статтю колишнього прем’єр-міністра Швеції Карла Більдта, який був першим посланником ООН і ЄС у Боснії і на Балканах після закінчення там воєнної акції НАТО. На підставі свого балканського досвіду й зокрема помилок Більдт висуває деякі конкретні пропозиції у справі політичної стабілізації Іраку. На його думку, потрібно передусім установити безпечне довкілля в усій країні. По-друге, і це повинно стати головним завданням, розпочати відбудову держави, тобто політичної інфраструктури, яка включила б у себе всі конкуруючі сили і забезпечила б на майбутнє порядок і умови для економічної відбудови країни, що допоможе створити робочі місця і зростання. По-третє, як підкреслює шведський дипломат, потрібно підготувати спеціальну угоду або конституцію, яка чітко визначила б тип будованої держави. Четвертий пункт пропозицій Більдта передбачає створення державних реквізитів, установ і політики. Ідеться зокрема про валюту, митну службу, податкову політику й інспекцію, комерційне право, банківську справу, визначення закордонних боргів і доступ до міжнародних фінансових ринків.
П’ятий пункт передбачає установлення добрих стосунків із сусідніми країнами для забезпечення стабільності. Тут, як вважає автор, дуже пригодився б досвід і допомога ООН. Будування держави, пише на закінчення колишній посланник ООН на Балканах, це прцес тривалий, розрахований на роки і потребує як правило більше ресурсів, ніж здається спочатку .Тому лише майбутнє покаже, стане Ірак ґрунтом для реформ чи радше приводом для відплатних акцій.
Коментуючи проблему іракської зброї масового знищення, кореспондент газети «Нью-Йорк таймс» Ніколас Кристоф пише, що, коли він після останніх невдалих пошуків поставив під сумнів наявність такої зброї в Іраку, його електронна пошта завалена обурливими зауваженнями і докорами. Автори цих послань вважають, що наявність чи відсутність цієї зброї не грає ролі. Однак, посилаючись на слова представника адміністрації США Флайшера, автор вважає, що цей факт якраз має значення, бо, за словами Флайшера, володіння Іраком зброєю масового знищення було головною причиною воєнної акції. Звідси виходить, як вважає автор, що адміністрація Буша змусила розвідку сфабрикувати дані про наявність згаданих видів зброї, обманувши таким чином американців та інші країни світу. На закінчення коментатор газети «Нью-Йорк таймс» пише, що він сподівається на те, що зброю масового знищення все ж таки вдасться знайти в Іраку, бо він не бажає, щоб обман адміністрації США з метою розпочати воєнну акцію залишився відкритим.
Газета «Інтернешанел геральд трібюн» містить аналітичну статтю колишнього прем’єр-міністра Швеції Карла Більдта, який був першим посланником ООН і ЄС у Боснії і на Балканах після закінчення там воєнної акції НАТО. На підставі свого балканського досвіду й зокрема помилок Більдт висуває деякі конкретні пропозиції у справі політичної стабілізації Іраку. На його думку, потрібно передусім установити безпечне довкілля в усій країні. По-друге, і це повинно стати головним завданням, розпочати відбудову держави, тобто політичної інфраструктури, яка включила б у себе всі конкуруючі сили і забезпечила б на майбутнє порядок і умови для економічної відбудови країни, що допоможе створити робочі місця і зростання. По-третє, як підкреслює шведський дипломат, потрібно підготувати спеціальну угоду або конституцію, яка чітко визначила б тип будованої держави. Четвертий пункт пропозицій Більдта передбачає створення державних реквізитів, установ і політики. Ідеться зокрема про валюту, митну службу, податкову політику й інспекцію, комерційне право, банківську справу, визначення закордонних боргів і доступ до міжнародних фінансових ринків.
П’ятий пункт передбачає установлення добрих стосунків із сусідніми країнами для забезпечення стабільності. Тут, як вважає автор, дуже пригодився б досвід і допомога ООН. Будування держави, пише на закінчення колишній посланник ООН на Балканах, це прцес тривалий, розрахований на роки і потребує як правило більше ресурсів, ніж здається спочатку .Тому лише майбутнє покаже, стане Ірак ґрунтом для реформ чи радше приводом для відплатних акцій.
Коментуючи проблему іракської зброї масового знищення, кореспондент газети «Нью-Йорк таймс» Ніколас Кристоф пише, що, коли він після останніх невдалих пошуків поставив під сумнів наявність такої зброї в Іраку, його електронна пошта завалена обурливими зауваженнями і докорами. Автори цих послань вважають, що наявність чи відсутність цієї зброї не грає ролі. Однак, посилаючись на слова представника адміністрації США Флайшера, автор вважає, що цей факт якраз має значення, бо, за словами Флайшера, володіння Іраком зброєю масового знищення було головною причиною воєнної акції. Звідси виходить, як вважає автор, що адміністрація Буша змусила розвідку сфабрикувати дані про наявність згаданих видів зброї, обманувши таким чином американців та інші країни світу. На закінчення коментатор газети «Нью-Йорк таймс» пише, що він сподівається на те, що зброю масового знищення все ж таки вдасться знайти в Іраку, бо він не бажає, щоб обман адміністрації США з метою розпочати воєнну акцію залишився відкритим.
