Белград, 13 травня 2003 – Державна податкова служба вперше оприлюднила список тих, хто повинен платити додатковий податок на дохiд. Точнiше, iмен не оприлюднили, бо це було небезпечно для них. У списку є лише професiя й мiсце перебування мiльйонерiв, як преса називає тих, хто заробляє понад 680 тисяч динарiв, тобто 12 тисяч євро в рiк.
Чемпiоном став, за офiцiйними даними, бiзнесмен з мiстечка на пiвднi Сербiї, котрий минулого року заробив 800 тисяч євро. Другий у списку розбагатiв за 650 тисяч євро i так далi. Мiж першою п’ятiркою є й промисловець, котрий завершив лише початкову восьмирiчну школу. В списку є й директори приватизованих компанiй, котрi кожного мiсяця кладуть у гаманцi 20, та й 25 тисяч євро.
Найбiльше багачiв є в мiстечку Апатин, що на пiвночi краю Воєводина. Таємниця ймовiрно полягає в тому, що там розташований найбiльший пивоварний завод в країнi. А пиво – прибутковий артикль.
Аналiзуючи список, белградськi оглядачi дивуються, чому в ньому немає нiкого з елiтного столичного району Дедине, де є сотнi палацiв, якi коштують кiлька мiльйонiв євро. Як же може купити чи збудувати такий палац людина, котра не заробляє нi тисячу євро? Коментатори роблять саркастичний висновок, що це, ймовiрно спадщина вiд тiток з Америки.
Фiнансовi експерти ж роблять висновок, що свiй прибуток зареєструвала лише частина тих, хто заробляє великi грошi та що так званi великi риби залишаються далеко вiд сiток податкiвцiв. За неофiцiйними даними, майже 40 % грошового обiгу вiдпадає на тiньову економiку. Справжнi багачi на банкових рахунках мають лише дрiбнi грошi, а трансакцiях визнають лише готiвку. Найбiльшi трансакцiї, кажуть експерти, проходять за присутнiстю особистих охоронцiв, а не банкiвських чиновникiв.
Через це мiнiстр фiнансiв Божидар Делич каже, що пiсля операцiї пiд назвою “Шабля”, спрямованої проти злочинного угруповання, яке у березнi лiквiдувало прем’єра Зорана Джинджича, розпочнеться операцiя пiд назвою “Скальпель”. На метi буде фiнансова мафiя, попереджає мiнiстр.
А щодо бiльшостi громадян, вони ,в середньому,заробляють сто п’ятдесят євро й припускають, що й цим разом усе завершиться на погрозах, як це було й пiсля усунення режиму Милошевича. Власники приватних компанiй тодi вiдкупилися одноразовим податком на екстраприбуток і таким чином легалiзували майно, яке здобули в кривавi дев’яностi роки.
Чемпiоном став, за офiцiйними даними, бiзнесмен з мiстечка на пiвднi Сербiї, котрий минулого року заробив 800 тисяч євро. Другий у списку розбагатiв за 650 тисяч євро i так далi. Мiж першою п’ятiркою є й промисловець, котрий завершив лише початкову восьмирiчну школу. В списку є й директори приватизованих компанiй, котрi кожного мiсяця кладуть у гаманцi 20, та й 25 тисяч євро.
Найбiльше багачiв є в мiстечку Апатин, що на пiвночi краю Воєводина. Таємниця ймовiрно полягає в тому, що там розташований найбiльший пивоварний завод в країнi. А пиво – прибутковий артикль.
Аналiзуючи список, белградськi оглядачi дивуються, чому в ньому немає нiкого з елiтного столичного району Дедине, де є сотнi палацiв, якi коштують кiлька мiльйонiв євро. Як же може купити чи збудувати такий палац людина, котра не заробляє нi тисячу євро? Коментатори роблять саркастичний висновок, що це, ймовiрно спадщина вiд тiток з Америки.
Фiнансовi експерти ж роблять висновок, що свiй прибуток зареєструвала лише частина тих, хто заробляє великi грошi та що так званi великi риби залишаються далеко вiд сiток податкiвцiв. За неофiцiйними даними, майже 40 % грошового обiгу вiдпадає на тiньову економiку. Справжнi багачi на банкових рахунках мають лише дрiбнi грошi, а трансакцiях визнають лише готiвку. Найбiльшi трансакцiї, кажуть експерти, проходять за присутнiстю особистих охоронцiв, а не банкiвських чиновникiв.
Через це мiнiстр фiнансiв Божидар Делич каже, що пiсля операцiї пiд назвою “Шабля”, спрямованої проти злочинного угруповання, яке у березнi лiквiдувало прем’єра Зорана Джинджича, розпочнеться операцiя пiд назвою “Скальпель”. На метi буде фiнансова мафiя, попереджає мiнiстр.
А щодо бiльшостi громадян, вони ,в середньому,заробляють сто п’ятдесят євро й припускають, що й цим разом усе завершиться на погрозах, як це було й пiсля усунення режиму Милошевича. Власники приватних компанiй тодi вiдкупилися одноразовим податком на екстраприбуток і таким чином легалiзували майно, яке здобули в кривавi дев’яностi роки.
