Доступність посилання

ТОП новини

“Права людини”


Надія Шерстюк “Права людини”

Надія Шерстюк

Говорить радіо “Свобода”. В ефірі програма “Права людини: українська реальність” . Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. За режисерським пультом Артем Мостовий. Вітаємо Вас, шановні слухачі.

Сьогодні у програмі такі теми:

1. Арешт відомого одеського правозахисника Леоніда Сапи.

2. У слідчому ізоляторі Рівненської області оголосив голодування колишній капітан міліції Валерій Мельник. Він вимагає судового розгляду порушеної проти нього кримінальної справи.

3. Новий поворот у справі екс-політв’язня, вчителя з Василькова Леоніда Ковальчука.

4. Утиски свободи слова на Луганщині.

6-го травня в Одесі, у приміщенні Приморського районного суду, був взятий під варту відомий правозахисник, юрист, письменник Леонід Сапа. Наступного дня у Києві представники громадськості пікетували Верховний Суд України, вимагаючи негайного звільнення пана Сапи. Одна з учасниць пікету – Ольга Дятківська – розцінила дії влади наступним чином.

Ольга Дядківська

В зв’язку з тим, що він був затриманий з порушенням чинного законодавства, його стан здоров’я різко погіршився. Його під конвоєм було доставлено в 10 лікарню м. Одеси. Причиною його затримання є не викрадення кримінальної справи з суду, в чому його намагаються звинуватити, а дійсною причиною його затримання є його правозахисна діяльність. Зокрема з тим, щоб заблокувати його участь в кримінальній справі як захисника потерпілої Щербатюк Надії від свавілля судді Олійника, який замість розгляду її заяви, зґвалтував її в нарадій кімнаті, про що Л.Сапа неодноразово оприлюднював в ЗМІ та в Вищій раді юстиції.

За таких обставин Л.Сапа є жертвою переслідування судової влади, в зв’язку з чим, громадськість України 7 травня цього року біля приміщення Верховного Суду України проводила акцію протесту проти свавілля і беззаконня, що вчиняється проти відомого правозахисника, який відомий як громадський діяч, поет.

Справу про стягнення 21 мільйона доларів США з Мальтійської судноплавної компанії, в наслідок розливу нафти в Одеській затоці на користь держави він виграв. І Генпрокуратура, яка перешкоджала йому у цій справі, не може йому цього пробачити. Про що свідчать останні події.

Надія Шерстюк

Нагадаю, що це була Ольга Дятківська, учасниця пікету на захист одеського юриста і правозахисника Леоніда Сапи. В наших наступних програмах ми інформуватимемо вас про розвиток цієї справи.

Колишній співробітник Острозького райвідділу внутрішніх справ капітан міліції Валерій Мельник оголосив голодування в одному із СІЗО Рівненської області. У такий спосіб екс-правоохоронець вимагає судового розгляду порушеної проти нього кримінальної справи.

Валерія Мельника звинуватили у вбивстві з необережності інспектора дорожньо-патрульної служби. Проте у травні 2001 року Верховний Суд України скасував вирок місцевого суду і направив справу для повторного розслідування. З того часу не відбулося жодного судового засідання по цій справі. Валентина Одарченко з Рівного відслідковувала ситуацію.

Валентина Одарченко

Справу В.Мельника майже трирічної давності пам’ятає широке коло громадян. Капітана міліції засудили за вбивство свого колеги працівника державтоінспекції. Як зазначено у висновку попереднього суду, куля, випущена з його пістолета після угамування хуліганів, пішла рикошетом і влучила в Івана Боня – колегу і друга нині засудженого міліціонера. Мельнику інкримінували вбивство із необережності, однак, у ході судового засідання, до обвинувачення додали ще й перевищення службових повноважень стосовно підлеглого, що ускладнило становище підсудного. Він отримав шість з половиною років позбавлення волі.

На засідання Апеляційного суду, котре відбулося у лютому 2001 року, обвинуваченого не запросили, хоч він про це подавав клопотання. Це та інші процесуальні порушення призвели до скасування рішення Верховним Судом та передачі справи на новий розгляд.

Коли В.Мельник заявив про початок голодування, у зв’язку із затягуванням справи, його матір, котра взяла на себе й функції захисника, не пустили на побачення із сином. Говорить Марія Мельник.

Марія Мельник

Начальник тюрми мотивує тим, що мій син заявив про акт голодування і сказав, що він його не відмінить і не пустить мене в слідчий ізолятор.

Валентина Одарченко

У новому судовому розгляді М.Мельник та її син прагнуть довести, що причиною смерті його колеги стала куля з іншого пістолета, адже на місці бійки з хуліганами були і інші кулі.

Один з поранених хуліганів, звернувшись за хірургічною допомогою до рівненської лікарні, не признався про події, сказав, що постраждав від нападників в міському парку.

Пані Марія вважає, що доказів, щоб виправдати сина достатньо, однак в суді затягують розгляд.

Марія Мельник

Заховали злочинців, які вбили Боня, і вбивство приписали моєму синові.

Валентина Одарченко

В.Мельник вимагає зустрічі з прокурором у присутності журналістів.

Працівники місцевої прокуратури, які відвідали його, стверджують, що Мельник вже вживає їжу. Заступник начальника управління держдепартаменту з виконання покарань у Рівненській області Юрій Омельчук вважає, що голодування – це грубе порушення режиму ізолятора.

Прокурор М.Гломша пояснює, що увагу на заяву звернув, однак протест звинуваченого стосується лише Здолбунівського районного суду, а причина судової тяганини в тому, що нині триває перепризначення головуючого у справі судді.

Микола Гломша

Єдине, що ми зробили, написали листа голові місцевого суду Здолбунівського району, де вказали, що протягом 2002-2003 років в прокуратуру області надходять численні скарги від Мельника і від його захисника М.Мельник на зволікання у розгляді місцевим судом в Здолбунівському районні кримінальної справи.

Валентина Одарченко

Прокурор підкреслив, що голодування – це крайній захід, а не метод сліпого тиску, що це ні в якому разі не впливатиме на об’єктивність слідства.

Однак, історія, яка покалічила долі двох сімей, і досі є лакмусовим папірцем, через який можна побачити недоліки правової системи країни, коли розгляд судових справ невиправдано затягується, до суспільно-безпечної людини під час слідства вживають крайній запобіжний захід утримання під вартою, коли попереднє слідство проведено поверхнево, а ще, коли журналісти не мають можливості оперативно отримати інформацію про наявність чи відсутність факту голодування, адже її відмовляється надати безпосередній відповідальний за зв’язки з громадськістю працівник управління департаменту виконання покарань.

Надія Шерстюк

А тепер – про новий розвиток справи новітнього українського політв’язня, вчителя з Василькова Леоніда Ковальчука.

Нагадаємо, що у 2000 році Леонід Ковальчук виступив на захист законно обраного мера Василькова Валерія Поповича. Як стверджує Леонід Ковальчук, це викликало гнів голови Київської облдержадміністрації Анатолія Засухи. У серпні 2000 року Леоніда Ковальчука затримала васильківська міліція. Йому інкримінували незаконне зберігання вогнепальної зброї. Леоніда Ковальчука засудили на три з половиною роки ув’язнення. Апеляційний суд Київської області залишив вирок Васильківського суду без змін. А у січні 2002 року Верховний Суд України скасував всі судові рішення, відтак Леонід Ковальчук вийшов на волю.

Наразі пан Ковальчук подав скаргу до міського суду Василькова з вимогою відшкодування матеріальних і моральних збитків. Тему продовжує Тарас Марусик.

Тарас Марусик

Закриття кримінальної справи Леонідові Ковальчуку довелося чекати понад 10 місяців, до 23 листопада, а копію постанови слідчого відділу васильківського міського відділу міліції він одержав 25 лютого 2003 року. Однак, всупереч законові, постанова була неповною. Там нічого не було сказано про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Тому Леонід Ковальчук звернувся до місцевого суду міста Василькова з відповідною судовою скаргою.

Леонід Ковальчук

І вийшли надзвичайно цікаві з того речі. Позовна заява про відшкодування моральної шкоди була відхилена суддею Васильківського міського суду, ніби-то через те, що Генпрокуратура винесла постанову про скасування постанов про закриття кримінальної постанови.

Цей документ, який вдалося мені отримати з канцелярії суду, виявився звичайнісінькою фальшивкою, оскільки немає там жодного атрибуту Генпрокуратури. Вона, ніби-то, належить авторству управління Генпрокуратури, якого в дійсності немає просто такого управління структури Генпрокуратури, фальшиві дати, зовсім не ті обставини справи і печатка васильківського міськвідділу міліції, і підпис майора міліції Кравченка.

З огляду на існування цієї фальшивки, суддя відмовив у моїй першій позовній заяві про відшкодування матеріальної шкоди, а основна позовна заява про відшкодування матеріальної шкоди очевидно буде розглядатися в останній декаді травня.

Тарас Марусик

Леонід Ковальчук вимагає відшкодувати моральні збитки в розмірі 1 мільйона 40 тисяч гривень. Ось як він пояснив, чому він просить саме такого відшкодування.

Леонід Ковальчук

По-перше, відшкодування моральної шкоди встановлено відповідним законом, який прийнятий в 94-му році, і якщо ним в повному обсязі ніхто не користувався, то через те, що страх перед органами влади є великий. Але, якщо говорити чесно, оскільки “ментовськими” грошима не розбагатієш, але йдеться про доконані факти: замах на моє вбивство при затриманні, побиття мого захисника-адвоката І.Макара, не допущення до судового засідання іншого мого захисника Є.Жовтяка, відмова в побаченні моїй дружині на 11 добу без термінової сухої голодовки, коли я вже був без свідомості.

Тарас Марусик

Цей позов Леонід Ковальчук подав у Васильківський районний суд, за місцем його затримання і засудження.

Леонід Ковальчук

До речі, цей суд і надалі відзначається повним правовим нігілізмом і нехтуванням вищих державних інституцій. Зокрема, той суддя, який виносив мені вирок, який тепер визнаний за відомо неправосудним, і надалі продовжує виконувати обов’язки судді, хоча 25 березня цього року Генпрокуратура відмовила цьому самому добродію – Тарутіну Сергію Ігоревичу, в призначенні суддею місцевого суду.

Тарас Марусик

У справі Ковальчука вже немає двох свідків. Леонід Ковальчук продовжує.

Леонід Ковальчук

Мені достеменно відомо, що один з свідків звинуваченої сторони загинув при досить дивних обставинах. Ще один пропав безвісти. Це ті свідки, які брали участь у фабрикуванні доказів. Це все сталося в минулому році, як, фактично, вже справа пройшла етап додаткового розслідування, і було очевидно, що вона буде закрита з реабілітуючих підстав.

Тарас Марусик

Це був новітній український політв’язень, координатор громадянської ініціативи українських політв’язнів 21-го століття “Українська Хартія-21” Леонід Ковальчук. Надія Шерстюк

Луганські журналісти, обурені утисками свободи слова в регіоні, звернулися до місцевої прокуратури зі скаргою на дії одного з районних суддів. Інформує наш луганський кореспондент Василь Соколенко.

Василь Соколенко

6 травня в зал засідань Жовтневого районного суду міста Луганська за наказом судді А.Ковальова була вимушена залишити власний кореспондент УНІАН в Луганській області Л.Соколенко тільки за те, що вона скористалася диктофоном.

Суддя вимагав у журналістки пред’явити його суду. Причому, представник Феміди не звертав уваги на попередження власного кореспондента про те, що порушує закон і перешкоджає журналістській діяльності. Засідання було відкритим і суд не ухвалював постанови про заборону аудіо -, відеозйомки судового процесу.

Наступного дня журналістка звернулася із заявою до прокуратури Жовтневого району Луганська. У ній вона зазначала: “Суддя Ковальов у наказовому тоні заборонив мені користуватися диктофоном, не здійснюючи з цього приводу ніяких процесуальних дій. Він просто грубо викрикнув на мою адресу: “Вимкніть диктофон!”. Ось як коментує цю ситуацію сама журналістка.

Людмила Соколенко

Під час судового засідання було порушено, по-перше, право самопідсудних на гласний розгляд справи. По-друге, моє право як журналіста під час виконання професійних обов’язків.

Суддя Ковальов так і не пояснив мені: чому не можна користуватися технічними засобами. Адже на початку судового засідання ніяких рішень про заборону не ухвалювалося.

Нажаль, мій приклад – непоодинокий. Луганські судді, як це не парадоксально, свідомо порушують закон.

Василь Соколенко

До цього слід додати, що буквально за декілька днів до цього інциденту суддя Ленінського районного суду Ольга Матвейшина теж, без належної документації і посилання на закон, заборонила журналістам телекомпанії “Ірта” проводити зйомки під час судового засідання, на якому, до речі, розглядався позов одного з депутатів міської ради до журналістів газети “Ракурс-плюс”.

Подібну практику запрошень-допусків на прес-конференції, які проводить голова обласної адміністрації О.Єфремов, використовує його прес-служба, повідомляючи про такі зустрічі чомусь лише представників мас-медіа провладних ЗМІ.

Надія Шерстюк

На цьому ми завершуємо програму “Права людини: українська реальність”. Передачу уклала і провела Надія Шерстюк. Зі мною у київській студії працював Артем Мостовий. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG