Прага, 20 травня 2003 року - Технологія виробництва і покрою джинсів зазнала відносно небагато змін, однак, за 130 років їхній імідж докорінно змінився.
Із міцних та дешевих штанів для робітників цей предмет одягу набув широкої популярності в усьому світі.
Нині джинси носять і чоловіки, і жінки, і діти, незалежно від свого віку. Носять джинси як заможні, так і люди з невеликими достатками. Носять їх і ті, хто йде в ногу з сучасною модою, і ті, хто віддає перевагу більш класичному одягу.
Без сумніву, козацькі шаровари мають набагато глибшу історію і оповиті різноманітними цікавими легендами. Але порівнювати їх із джинсами, очевидно, не варто, оскільки, своє, національне, без сумніву, є набагато ближчим і ціннішим. Однак, оскільки джинси сьогодні, так би мовити, відзначають свій ювілей, то чому б не сказати кілька слів про них.
Джинси винайшов еміґрант із Німеччини Леві Страус, який володів крамницею готового одягу в Каліфорнії, котра в ту пору була охоплена «золотою лихоманкою». Основними його клієнтами були золотошукачі і шахтарі, які мали потребу в міцному і дешевому одязі. Особливо вони мали претензії до кишень, котрі швидко рвалися, бо до них клали взірці земляної породи.
Наприкінці 1872 року Страус познайомився з кравцем Джейкобом Девісом, який придумав - прикріпляти кишені штанів металічними заклепками для їхньої міцності. У Девіса не було 68 доларів, щоб заплатити за патент. Ïх позичив Страус і 20 травня 1873 року вони вдвох отримали необхідний патент, cтворили спільну компанію Levi Strauss & Co і розпочали масовий випуск джинсів.
На той час джинси були одягом людей, які займалися важкою фізичною працею і перебували на найнижчому соціальному рівні.
Лише у 1930-их роках компанія Levi Strauss & Co, яка зіштовхнулася з матеріальними труднощами, зробила спробу продавати джинси заможнішим прошаркам населення. Для цього джинси почали рекламувати ковбої та герої вестернів, які насправді джинсів не носили. В результаті рекламної кампанії джинси набули нового статусу – їх стали сприймати, як одяг мужнього і благородного чоловіка.
У 1935 році було створено першу модель джинсів для жінок, але жіночі джинси спершу не мали особливого попиту.
Вже після Другої світової війни джинси вийшли за межі Сполучених Штатів - на міжнародну арену. Ïх носили американські військові та члени їхніх родин. Як повідомляє інформаційне агентство «Washington ProFile», періодично на військових базах Сполучених Штатів у Європі навіть видавали накази, якими заборонялось жінкам носити джинси, щоб не соромити Америку в очах європейців. Однак джинси швидко завоювали Європу. У 1950-их роках відбулася так звана «джинсова революція», і ці штани набули популярності в усьому світі.
У 1960-их роках джинси стали невід’ємним атрибутом гіпі, пацифістів, рокерів, для яких джинси були своєрідною формою одягу та символом протесту. А вже в 1972 році вперше помічено, що відвідувачі аристократичного французького курорту Сен-Тропе почали одягати джинси. Носіння джинсів здобуло нову символічну функцію – літні люди почали одягати їх, щоб продемонструвати свою молодість, енергійність та сексуальність. У 1980-их роках джинси стали символом самолюбства і навіть багатства. Тоді вперше появилися так звані «варені» джинси і почали експериментувати з їхньою кольоровою гамою.
І ось вже у нинішній час виробляють моделі джинсів, які розраховані на людей різного віку і смаку. А старі моделі джинсів, котрі збереглися у дідусевих і бабусиних скринях, продають на аукціонах за десятки чи й навіть сотні тисяч доларів.
Загалом сьогодні до джинсів ставляться як до добротного, якісного та простого одягу.
Із міцних та дешевих штанів для робітників цей предмет одягу набув широкої популярності в усьому світі.
Нині джинси носять і чоловіки, і жінки, і діти, незалежно від свого віку. Носять джинси як заможні, так і люди з невеликими достатками. Носять їх і ті, хто йде в ногу з сучасною модою, і ті, хто віддає перевагу більш класичному одягу.
Без сумніву, козацькі шаровари мають набагато глибшу історію і оповиті різноманітними цікавими легендами. Але порівнювати їх із джинсами, очевидно, не варто, оскільки, своє, національне, без сумніву, є набагато ближчим і ціннішим. Однак, оскільки джинси сьогодні, так би мовити, відзначають свій ювілей, то чому б не сказати кілька слів про них.
Джинси винайшов еміґрант із Німеччини Леві Страус, який володів крамницею готового одягу в Каліфорнії, котра в ту пору була охоплена «золотою лихоманкою». Основними його клієнтами були золотошукачі і шахтарі, які мали потребу в міцному і дешевому одязі. Особливо вони мали претензії до кишень, котрі швидко рвалися, бо до них клали взірці земляної породи.
Наприкінці 1872 року Страус познайомився з кравцем Джейкобом Девісом, який придумав - прикріпляти кишені штанів металічними заклепками для їхньої міцності. У Девіса не було 68 доларів, щоб заплатити за патент. Ïх позичив Страус і 20 травня 1873 року вони вдвох отримали необхідний патент, cтворили спільну компанію Levi Strauss & Co і розпочали масовий випуск джинсів.
На той час джинси були одягом людей, які займалися важкою фізичною працею і перебували на найнижчому соціальному рівні.
Лише у 1930-их роках компанія Levi Strauss & Co, яка зіштовхнулася з матеріальними труднощами, зробила спробу продавати джинси заможнішим прошаркам населення. Для цього джинси почали рекламувати ковбої та герої вестернів, які насправді джинсів не носили. В результаті рекламної кампанії джинси набули нового статусу – їх стали сприймати, як одяг мужнього і благородного чоловіка.
У 1935 році було створено першу модель джинсів для жінок, але жіночі джинси спершу не мали особливого попиту.
Вже після Другої світової війни джинси вийшли за межі Сполучених Штатів - на міжнародну арену. Ïх носили американські військові та члени їхніх родин. Як повідомляє інформаційне агентство «Washington ProFile», періодично на військових базах Сполучених Штатів у Європі навіть видавали накази, якими заборонялось жінкам носити джинси, щоб не соромити Америку в очах європейців. Однак джинси швидко завоювали Європу. У 1950-их роках відбулася так звана «джинсова революція», і ці штани набули популярності в усьому світі.
У 1960-их роках джинси стали невід’ємним атрибутом гіпі, пацифістів, рокерів, для яких джинси були своєрідною формою одягу та символом протесту. А вже в 1972 році вперше помічено, що відвідувачі аристократичного французького курорту Сен-Тропе почали одягати джинси. Носіння джинсів здобуло нову символічну функцію – літні люди почали одягати їх, щоб продемонструвати свою молодість, енергійність та сексуальність. У 1980-их роках джинси стали символом самолюбства і навіть багатства. Тоді вперше появилися так звані «варені» джинси і почали експериментувати з їхньою кольоровою гамою.
І ось вже у нинішній час виробляють моделі джинсів, які розраховані на людей різного віку і смаку. А старі моделі джинсів, котрі збереглися у дідусевих і бабусиних скринях, продають на аукціонах за десятки чи й навіть сотні тисяч доларів.
Загалом сьогодні до джинсів ставляться як до добротного, якісного та простого одягу.
