Прага, 22 травня 2003 – Хоча численні оглядачі і деякі представники адміністрації США говорять нині про післявоєнний період в Іраку, на думку інших, до закінчення війни ще далеко. Колишній іракський диктатор ще живий і перебуває на території країни. Частішають напади на коаліційні підрозділи з боку колишніх вірних Саддамові підрозділів і прихильників, які пішли в підпілля. Про це пише зокрема газета «Уолл стріт джорнел».
Режимні військові підрозділи, як твердить оглядач газети «Уолл стріт джорнел» Джім Гоуґленд, посилаючись на останні дані, переформувалися у таємні невеликі групи, які розпочали атаки проти американських сил в Іраку і на автоколони з допомогою населенню. Таким чином швидку перемогу над іракськими режимними військами, за словами Гоуґланда, деякі члени адміністрації жартома окреслюють, як «катастрофічний успіх». Із цієї причини, як вважає автор, адміністрація Буша повинна переступити певний психологічний рубікон, тобто визнати, що мережа партії Саддама “Баат” не знищена, і зосередити увагу на проблемах в Іраку, які багато американців вважали вирішеними.
На важливе запитання, чи залишився в живих Саддам Гуссейн, на думку автора, відповіді нема, хоча дві його резиденції були бомбардовані і цілковито знищені. Проте далі автор наводить таємний меморандум ЦРУ від 16 травня, в якому зібрано усі факти, які свідчать про участь колишнього диктатора у підготовці і проведенні систематичних атак проти американських підрозділів з метою змусити їх залишити Ірак.
Інша проблема , з якою зіштовхнулося коаліційне командування в Іраку , неможливість сформувати тимчасове керівництво із представників іракської імміграції із західних країн і донедавньої внутрішньої опозиції. Автор цитує одного із представників адміністрації США, за словами якого, іракці нині бачать, що коаліційні підрозділи не готові жорстоко і радикально розправитися з їхніми гнобителями і вбивцями, тобто із представниками режиму Саддама Хусейна. Тому нині люди опускають голови, каже він, і тяжко звинувачувати їх за це. Загрозу повернення Саддама, на його думку, легко розвіяти у Вашингтоні, а не в Багдаді, якщо ви там живете.
Інший представник адміністрації Буша теж визнає, що командування надто старається, щоб не виглядати окупантами в Іраку. Така позиція спричиняється до того, що нагальні проблеми зависають без вирішення. Це заохочує також до поновної активізації прорежимних сил. 1 травня керівники колишньої партії “Баат” проголосили створення так званого нового національного таємного руху. 12 травня у курдському місті Мосулі на півночі Іраку створено так звану авангардну організацію, яка мала би керувати діяльністю таємних груп Північного Іраку. Крім атак проти коаліційних сил ця організація має намір затримувати автоколони з гуманітарною допомогою, нападаючи як на іноземних, так і на іракських працівників міжнародних гуманітарних організацій. Ця ситуація, як вважають нині численні оглядачі, вимагає від адміністрації Буша якнайшвидшого передання влади в руки самих іракців, причому цей процес слід провести чітко і дисципліновано.
Режимні військові підрозділи, як твердить оглядач газети «Уолл стріт джорнел» Джім Гоуґленд, посилаючись на останні дані, переформувалися у таємні невеликі групи, які розпочали атаки проти американських сил в Іраку і на автоколони з допомогою населенню. Таким чином швидку перемогу над іракськими режимними військами, за словами Гоуґланда, деякі члени адміністрації жартома окреслюють, як «катастрофічний успіх». Із цієї причини, як вважає автор, адміністрація Буша повинна переступити певний психологічний рубікон, тобто визнати, що мережа партії Саддама “Баат” не знищена, і зосередити увагу на проблемах в Іраку, які багато американців вважали вирішеними.
На важливе запитання, чи залишився в живих Саддам Гуссейн, на думку автора, відповіді нема, хоча дві його резиденції були бомбардовані і цілковито знищені. Проте далі автор наводить таємний меморандум ЦРУ від 16 травня, в якому зібрано усі факти, які свідчать про участь колишнього диктатора у підготовці і проведенні систематичних атак проти американських підрозділів з метою змусити їх залишити Ірак.
Інша проблема , з якою зіштовхнулося коаліційне командування в Іраку , неможливість сформувати тимчасове керівництво із представників іракської імміграції із західних країн і донедавньої внутрішньої опозиції. Автор цитує одного із представників адміністрації США, за словами якого, іракці нині бачать, що коаліційні підрозділи не готові жорстоко і радикально розправитися з їхніми гнобителями і вбивцями, тобто із представниками режиму Саддама Хусейна. Тому нині люди опускають голови, каже він, і тяжко звинувачувати їх за це. Загрозу повернення Саддама, на його думку, легко розвіяти у Вашингтоні, а не в Багдаді, якщо ви там живете.
Інший представник адміністрації Буша теж визнає, що командування надто старається, щоб не виглядати окупантами в Іраку. Така позиція спричиняється до того, що нагальні проблеми зависають без вирішення. Це заохочує також до поновної активізації прорежимних сил. 1 травня керівники колишньої партії “Баат” проголосили створення так званого нового національного таємного руху. 12 травня у курдському місті Мосулі на півночі Іраку створено так звану авангардну організацію, яка мала би керувати діяльністю таємних груп Північного Іраку. Крім атак проти коаліційних сил ця організація має намір затримувати автоколони з гуманітарною допомогою, нападаючи як на іноземних, так і на іракських працівників міжнародних гуманітарних організацій. Ця ситуація, як вважають нині численні оглядачі, вимагає від адміністрації Буша якнайшвидшого передання влади в руки самих іракців, причому цей процес слід провести чітко і дисципліновано.
