Белград, 26 травня 2003 – Сеперечка мiж Сербською й Македонською православною церквами триває вiд 1967 року, коли македонцi проголосили автокефалiю. Вiд того часу тривають і переговори при канонiчне врегулювання вiдносин. Собор сербської православної церкви, який завершився у суботу, став свого роду поворотним пунктом. Вищий орган сербської церкви призупинив повноваження македонського митрополита Кирила, заборонив йому виконувати церковну службу й призначив нового архиєпископа, лояльного белградськiй iєрархiї. Вiд македонських єпископiв сербська церква вимагає “повернутися до євхаристичної й канонiчної єдностi”, тобто визнати до 1 вересня її канонiчну зверхнiсть. В офiцiйному повiдомленнi зазначається, що таке рiшення ухвалене “на пiдставi вiковiчного канонiчного порядку”. Разом з цим Сербська церква наголошує, що вона “з великою повагою ставиться до нацiонального почуття македонського народу й поважає окремiшнiсть та сувереннiсть держави Македонiї”.
Iншими словами, Сербська православна церква визнає македонський народ i його державу але не хоче визнати македонську церкву. Через це у Белградi не згадують навiть назви македонської церкви; її називають Охридською архиєпископiєю.
Делегацiї двох церков востаннє зустрiлися минулого тижня. Сербськi iєрархи тодi попередили македонських братiв у Христi про ультиматум. Македонцi його вiдкинули. Представник Синоду Македонської церкви у недiлю заявив, що йдеться про “оголошення вiйни”. Уряд Македонiї, за словами речника Синоду, надає повну пiдтримку iєрархiї. Македонський єпископ Агатангел закликав вiруючих й духовенство до єдностi й оборони автокефалiї.
Чому ж радикальна сербська iєрархiя саме тепер постановила перейти рубiкон? Ймовiрно для того, щоб закрiпити свiй вплив мiж радикальними колами в сербському суспiльствi, якi вважають македонцiв не окремим народом, а пiвденними сербами.
Ситуацiя багато в чому схожа до вiдносин мiж православними церквами в Українi. Рiзниця полягає хiба в тому, що українська влада не дає пiдтримку нацiональнiй церквi й офiцiйно не втручається у церковнi справи.
Мiсцевi оглядачi припускають, що македонська iєрархiя вимагатиме ефективної допомоги вiд своєї влади, а саме: не допустити, щоб до примiщень епархiй увiйшли духовники, призначенi Белградом. А це могло б стати приводом до полiтичних конфлiктiв, якi наразi не потрiбнi нi македонському, нi сербському урядовi.
Iншими словами, Сербська православна церква визнає македонський народ i його державу але не хоче визнати македонську церкву. Через це у Белградi не згадують навiть назви македонської церкви; її називають Охридською архиєпископiєю.
Делегацiї двох церков востаннє зустрiлися минулого тижня. Сербськi iєрархи тодi попередили македонських братiв у Христi про ультиматум. Македонцi його вiдкинули. Представник Синоду Македонської церкви у недiлю заявив, що йдеться про “оголошення вiйни”. Уряд Македонiї, за словами речника Синоду, надає повну пiдтримку iєрархiї. Македонський єпископ Агатангел закликав вiруючих й духовенство до єдностi й оборони автокефалiї.
Чому ж радикальна сербська iєрархiя саме тепер постановила перейти рубiкон? Ймовiрно для того, щоб закрiпити свiй вплив мiж радикальними колами в сербському суспiльствi, якi вважають македонцiв не окремим народом, а пiвденними сербами.
Ситуацiя багато в чому схожа до вiдносин мiж православними церквами в Українi. Рiзниця полягає хiба в тому, що українська влада не дає пiдтримку нацiональнiй церквi й офiцiйно не втручається у церковнi справи.
Мiсцевi оглядачi припускають, що македонська iєрархiя вимагатиме ефективної допомоги вiд своєї влади, а саме: не допустити, щоб до примiщень епархiй увiйшли духовники, призначенi Белградом. А це могло б стати приводом до полiтичних конфлiктiв, якi наразi не потрiбнi нi македонському, нi сербському урядовi.
