Прага, 27 травня 2003 – Поряд із проблемами Іраку і Близького сходу західні оглядачі коментують ситуацію навколо Ірану після недавніх невдалих спроб політичного зближення між Тегераном і Вашингтоном. Іран, у керівництві якого і далі домінують ісламські клерикали, відіграє на Близькому сході, як вважають численні оглядачі, явно реакційну роль. Іранові закидають зокрема підтримку екстремістів терористичної організації “Хезбола” в Південному Лівані.
До цього додаймо, що багато коментаторів розглядають Іран у ролі наступного кандидата для воєнної акції з огляду на пануючий там реакційний режим і порушення прав людини, на розробку ядерної програми і на підтримку міжнародного тероризму, в тому числі наданні притулку членам мережі “Аль Каїда”. Так думають і деякі представники нинішньої адміністрації США. Британська газета «Ґардіян» містить коментар свого оглядача Саймона Тисдола, який порушує справу наростаючого у Вашингтоні невдоволення іранським керівництвом. У рамках нинішніх близькосхідних мирних зусиль Білий дім збільшує тиск на Тегеран з метою покласти край терористичній діяльності “Хезболи” в Південному Лівані, підтримці палестинських екстремістів та іранській ядерній програмі. Проте, на думку коментатора, нинішній тиск Вашингтона на іранське керівництво може викликати зворотній ефект і лише підсилити позиції консерваторів, підірвати зусилля реформістів у меджлісі, засобів інформації і студентських організацій у їхніх спробах демократизувати країну. Можливо, Вашингтон, підкреслює автор, ще сам не вирішив, як поступити з Іраном. Врешті, як вважає автор, Вашингтон не повинен бути здивований, якщо його погрози прискорять розробку ядерної зброї в Ірані. У той час, коли поширення зброї масового знищення є нині головною загрозою для світу, закінчує автор, войовнича політика адміністрації США після терористичних актів у Нью-Йорку і Вашингтоні якраз спричиняється до зростання, а не зменшення цієї загрози.
Коментатор німецької газети «Ді Вельт» Дітріх Александер розглядає цю ж проблему з дещо інших позицій. Політику США на Близькому сході автор називає вражаючою і вважає, що вона може допровадити до позитивних змін в регіоні. В Афганістані й Іраку проведені воєнні акції, тепер ці країни мають конкретну можливість будувати ліберальні суспільства. Започатковано поновний діалог між Ізраїлем і палестинцями. Водночас Сирія намагається при цьому надати свою дипломатичну допомогу.
Тим часом ісламське керівництво Ірану залишається поза цим процесом. За цих умов, зрозуміло, Сполучені Штати не чекатимуть, поки Тегеран закінчить розробку ядерної бомби або дозволять Іранові давати притулок міжнародним терористам.
За словами автора, якщо іранські керівники не підуть шляхом реформ, то закінчиться черговою зміною режиму із підтримкою із середини.
Цю ж тему порушує оглядач іншої німецької газети «Зюддойче цайтунґ» Рудольф Чімеллі, який вважає насильну зміну режиму в Ірані неправдоподібною. За нинішніх умов, на думку автора, такий крок не є актуальним. Крім того, воєнна акція в Ірані, на думку автора, могла б завдати серйозної шкоди американсько-російським відносинам.
До цього додаймо, що багато коментаторів розглядають Іран у ролі наступного кандидата для воєнної акції з огляду на пануючий там реакційний режим і порушення прав людини, на розробку ядерної програми і на підтримку міжнародного тероризму, в тому числі наданні притулку членам мережі “Аль Каїда”. Так думають і деякі представники нинішньої адміністрації США. Британська газета «Ґардіян» містить коментар свого оглядача Саймона Тисдола, який порушує справу наростаючого у Вашингтоні невдоволення іранським керівництвом. У рамках нинішніх близькосхідних мирних зусиль Білий дім збільшує тиск на Тегеран з метою покласти край терористичній діяльності “Хезболи” в Південному Лівані, підтримці палестинських екстремістів та іранській ядерній програмі. Проте, на думку коментатора, нинішній тиск Вашингтона на іранське керівництво може викликати зворотній ефект і лише підсилити позиції консерваторів, підірвати зусилля реформістів у меджлісі, засобів інформації і студентських організацій у їхніх спробах демократизувати країну. Можливо, Вашингтон, підкреслює автор, ще сам не вирішив, як поступити з Іраном. Врешті, як вважає автор, Вашингтон не повинен бути здивований, якщо його погрози прискорять розробку ядерної зброї в Ірані. У той час, коли поширення зброї масового знищення є нині головною загрозою для світу, закінчує автор, войовнича політика адміністрації США після терористичних актів у Нью-Йорку і Вашингтоні якраз спричиняється до зростання, а не зменшення цієї загрози.
Коментатор німецької газети «Ді Вельт» Дітріх Александер розглядає цю ж проблему з дещо інших позицій. Політику США на Близькому сході автор називає вражаючою і вважає, що вона може допровадити до позитивних змін в регіоні. В Афганістані й Іраку проведені воєнні акції, тепер ці країни мають конкретну можливість будувати ліберальні суспільства. Започатковано поновний діалог між Ізраїлем і палестинцями. Водночас Сирія намагається при цьому надати свою дипломатичну допомогу.
Тим часом ісламське керівництво Ірану залишається поза цим процесом. За цих умов, зрозуміло, Сполучені Штати не чекатимуть, поки Тегеран закінчить розробку ядерної бомби або дозволять Іранові давати притулок міжнародним терористам.
За словами автора, якщо іранські керівники не підуть шляхом реформ, то закінчиться черговою зміною режиму із підтримкою із середини.
Цю ж тему порушує оглядач іншої німецької газети «Зюддойче цайтунґ» Рудольф Чімеллі, який вважає насильну зміну режиму в Ірані неправдоподібною. За нинішніх умов, на думку автора, такий крок не є актуальним. Крім того, воєнна акція в Ірані, на думку автора, могла б завдати серйозної шкоди американсько-російським відносинам.
