Белград, 29 травня 2003 – Штайнер прибув до Приштини на початку минулого року. Сербська сторона вiд початку ставилася до нього з певним упередженням через те, що вiн ранiше був працiвником МЗС Нiмеччини, котра як член НАТО брала участь у повiтрянiй кампанiї проти Сербiї. На думку сербських урядовцiв, Штайнер потурав тим радикальним лiдерам етнiчних албанцiв, якi виступають за незалежнiсть провiнцiї. Косовським сербам і офiцiйному Белградовi, зокрема, не сподобалося розширення повноважень органiв влади у Приштинi, в котрих абсолютну бiльшiсть становлять етнiчнi албанцi.
Енергiйний нiмець такi звинувачення називав безпiдставними й стверджував, що вiн дотримувався вiдповiдної резолюцiї Ради безпеки ООН. На думку Штайнера, ще не настав час для остаточного врегулювання статусу провiнцiї, чого вимагає албанська сторона. Так як i його попередникам Бернаровi Кушнеру i Гансу Геккерупу, Штайнеровi доводилося маневрувати мiж двох вогнiв.
Косовськi ЗМI повiдомляють, що наступником Штайнера на чолi мiсiї ООН ймовiрно стане Стефано Санiно, котрий донедавна очолював мiсiю ОБСЄ в Белградi, або Ален ле Руа, колишнiй керiвник представництва Європейського союзу в Македонiї. Хто б не обійняв делiкатну посаду неформального губернатора Косова, вiн матиме справу з двома непоступливима громадами, котрi ставлять максималiстськi вимоги: єдиною метою албанцiв є нєзалежнiсть, а сербiв – повернення провiнцiї до складу Сербiї.
Серби кажуть, що мiжнародна адмiнiстрацiя й миротворчi сили не вживають необхiдних заходiв для захисту сербського населення, яке змушене перебувати в свого роду ґетто, без права на свободу пересування.
У Приштинi й Белградi цього тижня перебував американський бiзнесмен Джордж Сорос. Його добродiйний фонд у минулому сприяв розвитковi демократичних iнституцiй й незалежних мас-медiа у Косовi й Сербiї. Сорос каже, що надання незалежностi провiнцiї треба обумовити гарантiями прав нацменшин. Прем’єр Сербiї Зоран Живкович йому у розмовi сказав: “Косово не належить Вам, щоб Ви його комусь давали”. Американець у розмовi з журналiстами пояснив, що сербськi урядовцi не попускають через внутрiшньополiтичнi причини. Iншими словами, вiн упевнений, що Косово стало тягарем для Сербiї, що Белград лише чекає на вiдповiдний момент, щоб визнати фактичний стан. А факти невмолимi: албанцi у боротьбi за свободу заплатили криваву цiну і немає тої сили, кажуть їхнi лiдери, котра змусила б їх повернутися пiд владу Белграда.
Енергiйний нiмець такi звинувачення називав безпiдставними й стверджував, що вiн дотримувався вiдповiдної резолюцiї Ради безпеки ООН. На думку Штайнера, ще не настав час для остаточного врегулювання статусу провiнцiї, чого вимагає албанська сторона. Так як i його попередникам Бернаровi Кушнеру i Гансу Геккерупу, Штайнеровi доводилося маневрувати мiж двох вогнiв.
Косовськi ЗМI повiдомляють, що наступником Штайнера на чолi мiсiї ООН ймовiрно стане Стефано Санiно, котрий донедавна очолював мiсiю ОБСЄ в Белградi, або Ален ле Руа, колишнiй керiвник представництва Європейського союзу в Македонiї. Хто б не обійняв делiкатну посаду неформального губернатора Косова, вiн матиме справу з двома непоступливима громадами, котрi ставлять максималiстськi вимоги: єдиною метою албанцiв є нєзалежнiсть, а сербiв – повернення провiнцiї до складу Сербiї.
Серби кажуть, що мiжнародна адмiнiстрацiя й миротворчi сили не вживають необхiдних заходiв для захисту сербського населення, яке змушене перебувати в свого роду ґетто, без права на свободу пересування.
У Приштинi й Белградi цього тижня перебував американський бiзнесмен Джордж Сорос. Його добродiйний фонд у минулому сприяв розвитковi демократичних iнституцiй й незалежних мас-медiа у Косовi й Сербiї. Сорос каже, що надання незалежностi провiнцiї треба обумовити гарантiями прав нацменшин. Прем’єр Сербiї Зоран Живкович йому у розмовi сказав: “Косово не належить Вам, щоб Ви його комусь давали”. Американець у розмовi з журналiстами пояснив, що сербськi урядовцi не попускають через внутрiшньополiтичнi причини. Iншими словами, вiн упевнений, що Косово стало тягарем для Сербiї, що Белград лише чекає на вiдповiдний момент, щоб визнати фактичний стан. А факти невмолимi: албанцi у боротьбi за свободу заплатили криваву цiну і немає тої сили, кажуть їхнi лiдери, котра змусила б їх повернутися пiд владу Белграда.
