Прага, 29 травня 2003 – У зв’язку з нинішнім візитом президента США Буша до Росії західні оглядачі коментують деякі проблеми, що постали у відносинах між США і Росією унаслідок однобічної воєнної акції США в Іраку. Останнім часом, як стверджують коментатори, між двома сторонами наступає дальше похолодання.
Газета «Нью-Йорк таймс» містить коментар Андерса Аслунда із Фонду Каренеґі (коментар передруковує також газета «Інтернешанел геральд трібюн»), в якому автор досить критично відгукується про дипломатичні промахи нинішньої адміністрації США, яка, на його думку, знехтувала доброю волею Кремля після терористичних актів у США у вересні 2001-го року. Путін був серед перших, хто задекларував підтримку президентові Бушу, пише Аслунд. Під час акції в Афганістані російський керівник погодився на використання американською авіацією військових баз у Середній Азії, де, за словами автора, завжди домінували російські впливи. Тим часом президент Буш відмовився від угоди з Росією про скорочення стратегічних озброєнь, а також підтримав поширення НАТО до кордонів з Росією. Коротше кажучи, як вважає автор, за свою проамериканську політику Путін не отримав нічого. Тому під час воєнної акції в Іраку Росія протиставилася вимогам США.
Тим часом інтернетна газета «Джейнс Інтеллідженс Дайджест» аналізує стосунки між США і Москвою у світлі зростаючого тиску Вашингтона на Іран, якому Росія допомагає у будівництві ядерної електростанції в Бушері. Москва і Тегеран підкреслюють при цьому, що спільний проект виключає можливості розробки ядерної зброї, що закидають Іранові Сполучені Штати. Хоча після воєнної акції в Іраку Москва пішла на деякі поступки адміністрації Буша, підкреслює «Джейнс Інтеллідженс дайджест», відновити попередні відносини, що постали після терористичних актів у США, на думку авторів, буде надзвичайно тяжко. На шляху до поліпшення і далі залишатимуться три перешкоди. По-перше, Росія і Франція активно підтримують ідею «багатополюсного світу» на противагу американській силовій однобічності. По-друге, Вашингтон і Москва мають різний підхід до методів боротьби з тероризмом і різні визначення тероризму. Тут, як заявляють критики російської версії, Москва під видом боротьби з тероризмом веде брутальну пацифікацію чеченського народу. По-третє, як підкреслює на закінчення «Джейнс Інтеллідженс Джайджест», Москва має намір продовжувати надавати допомогу Іранові у розбудові ядерних електростанцій у Бушері і в інших місцях. Тому, на думку авторів, стосунки Вашингтона з Москвою залишатимуться принаймні нейтральними доти, доки адміністрація США не виступатиме проти ядерного партнерства Москви з Іраном.
Газета «Нью-Йорк таймс» містить коментар Андерса Аслунда із Фонду Каренеґі (коментар передруковує також газета «Інтернешанел геральд трібюн»), в якому автор досить критично відгукується про дипломатичні промахи нинішньої адміністрації США, яка, на його думку, знехтувала доброю волею Кремля після терористичних актів у США у вересні 2001-го року. Путін був серед перших, хто задекларував підтримку президентові Бушу, пише Аслунд. Під час акції в Афганістані російський керівник погодився на використання американською авіацією військових баз у Середній Азії, де, за словами автора, завжди домінували російські впливи. Тим часом президент Буш відмовився від угоди з Росією про скорочення стратегічних озброєнь, а також підтримав поширення НАТО до кордонів з Росією. Коротше кажучи, як вважає автор, за свою проамериканську політику Путін не отримав нічого. Тому під час воєнної акції в Іраку Росія протиставилася вимогам США.
Тим часом інтернетна газета «Джейнс Інтеллідженс Дайджест» аналізує стосунки між США і Москвою у світлі зростаючого тиску Вашингтона на Іран, якому Росія допомагає у будівництві ядерної електростанції в Бушері. Москва і Тегеран підкреслюють при цьому, що спільний проект виключає можливості розробки ядерної зброї, що закидають Іранові Сполучені Штати. Хоча після воєнної акції в Іраку Москва пішла на деякі поступки адміністрації Буша, підкреслює «Джейнс Інтеллідженс дайджест», відновити попередні відносини, що постали після терористичних актів у США, на думку авторів, буде надзвичайно тяжко. На шляху до поліпшення і далі залишатимуться три перешкоди. По-перше, Росія і Франція активно підтримують ідею «багатополюсного світу» на противагу американській силовій однобічності. По-друге, Вашингтон і Москва мають різний підхід до методів боротьби з тероризмом і різні визначення тероризму. Тут, як заявляють критики російської версії, Москва під видом боротьби з тероризмом веде брутальну пацифікацію чеченського народу. По-третє, як підкреслює на закінчення «Джейнс Інтеллідженс Джайджест», Москва має намір продовжувати надавати допомогу Іранові у розбудові ядерних електростанцій у Бушері і в інших місцях. Тому, на думку авторів, стосунки Вашингтона з Москвою залишатимуться принаймні нейтральними доти, доки адміністрація США не виступатиме проти ядерного партнерства Москви з Іраном.
