Прага, 25 травня 2003 року.
Марія Щур
У п’ятницю Верховна Рада запровадила єдину ставку податку на зарплатню у розмірі 13%, замість існуючої шкали з 10% до 40%. Закон набирає чинності першого січня з 2004 року. На думку уряду та деяких українських експертів, зменшення податкового тягаря виведе із тіні значну частину української економіки. За різними оцінками, в тіні перебуває близько 60% бізнесу.
Іншою знаменною подією у Києві було обговорення майбутнього української газотранспортної мережі. Україна Росія і Німеччина домовилися про створення консорціуму, але за якою моделлю управління він працюватиме, ще досі незрозуміло. Тему продовжує Сергій Драчук.
Сергій Драчук
У середу посол Німеччини в Україні Дітмар Штюдеман заявив про те, що Німеччина досить чітко висловилася за концесію, тобто, за передачу української газотранспортної мережі у концесію майбутньому консорціуму.
У четвер таку позицію, певною мірою, підтримала Росія. За словами російського посла в Україні Віктора Черномирдіна, «і оренда підійде, і концесія підійде для Росії». За словами Черномирдіна, «не треба цього боятися. Це має відбутися, бо компанія не може працювати, якщо вона цим не розпоряджається». «Цим» - це газотранспортною мережею України.
Українська ж державна компанія «Нафтогаз України» категорично проти будь-яких розмов про концесію. Вона вважає, що майбутній консорціум має бути лише оператором газотранспортної мережі України. Тобто, купувати газ на одному кордоні, переганяти його через територію України і продавати на іншому.
Марія Щур
Загалом ситуацію із консорціумом в інтерв’ю нашому київському кореспондентові Марині Пирожук прокоментував директор економічних програм центру імені Разумкова Володимир Сіденко.
Марина Пирожук
Пане Сіденко, наскільки доцільною є така пропозиція Німеччини і чи немає тут ризиків для України?
Володимир Сіденко
Ризики завжди є при будь-якому великому проекті, тим більше, коли мова йде про використання стратегічного ресурсу країни, яким, безперечно, є газотранспортна система України. Ризик є і в тому, якщо ми не знайдемо спільної мови з нашими партнерами і в такому випадку Україна залишиться з своїми проблемами щодо модернізації газотранспортної системи сама по собі.
Марина Пирожук
Пане Сіденко, чи можна в такому разі унеможливити ці ризики, або ж , принаймні, зменшити?
Володимир Сіденко
Мова йде про те, що це може бути шляхом пошуку такого компромісу, який би дозволив досягти мінімальних жертв з боку України при досягненні потенційно максимальних виграшних моментів в цьому. А це, у свою чергу, залежить від того, яким чином буде вирішено питання про частки країн, яким чином буде управлятися ця система, яким чином будуть забезпечуватися інтереси України в процесі цього управління, які кошти будуть вкладені в модернізацію з боку наших партнерів і яким чином буде гарантуватися збереження і нарощення в перспективі обсягів транзиту через цю систему, порівняно з тим, що існує на сьогодні. Тільки в тому плані, на перехресті вирішення всіх цих питань, ми можемо говорити про виправданість, або не виправданість можливої передачі в концесію газотранспортної системи.
Марина Пирожук
Чи обрахована сьогодні реальна ринкова вартість газотранспортної системи України?
Володимир Сіденко
Це дуже складна проблема - реально оцінити ринкову вартість цієї системи, тому що є певна розбіжність між показником, так званої, балансової вартості і ринкової вартості, тобто, як те, що обраховується на основі того, який прибуток може давати ця система.
Навколо цього йдуть досить істотні суперечки серед партнерів. Звичайно, що партнери намагатимуться зменшити вартість української системи для того, щоб гарантувати собі більші частки. На жаль, є підстави думати, що буде чинитися і чиниться певний тиск на тих, хто веде переговори з боку України. Впевненості у тому, що повною мірою будуть гарантовані при цьому інтереси України бути не може, бо то є звичайні люди, які мають звичайні людські пороки. У нас, на жаль, є багато прикладів у минулому, коли аналогічні питання такого рівня, вирішувалися далеко не завжди в оптимальному режимі для України.
Проблема в тому, щоб це питання знаходилося під ретельним громадським контролем і контролем Верховної Ради України. На мій погляд, сьогодні цей переговорний процес, він не може слугувати зразком транспарентності, як то ми кажемо.
Марія Щур
З Росією пов’язана тема і нашого наступного повідомлення.
Керівник російської делегації на переговорах із Світовою Організацією Торгівлі Максим Мєдведков оголосив, що Росія не вступить до СОТу у 2003 році.
Таким чином, вступ Росії до цієї організації може бути відкладено на не визначений термін. Нагадаємо, що раніше Україна мала намір координувати свій вступ із Росією.
Розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.
Віталій Портников
Нагадаю, що вступ Росії до Світової організації торгівлі планувався на 10-14 вересня під час п’ятої міністерської конференції країн-членів СОТ. Однак, є очевидним, що зараз російська сторона від цієї можливості змушена відмовитися. Максим Мєдвєдков заступник міністра економічного розвитку Російської Федерації, керівник делегації з приєднання до СОТ зазначив, що вже перед новим раундом переговорів можна сказати:«Росія не вступить до СОТ цього року».
А коли? Адже, як відомо, до СОТ можна вступити лише на міністерських конференціях, яка збирається раз на два роки. На найближчій конференції в Канкуні СОТ збирається не лише відмовити Росії, однак і зробити більш жорсткими правила вступу, скажімо, з захисту інтелектуальної власності. Таким чином, Росії доведеться проводити нові тури переговорів і не відомо, чи вдасться їй вступити до СОТ ще через 2 роки.
Російська Федерація з самого початку висували власні вимоги до вступу у Світову організацію торгівлі. Практично Росія хотіла, щоб СОТ змінила свої правила для однієї Російської Федерації. Росія відмовляється за вимогами Світової організації, для Світової організації торгівлі змінити монопольне ціноутворення на ринках енергоносіїв і, насамперед, газу. Вона не може домовитися із Світовою організацією торгівлі з питань підтримки сільського господарства, вільного доступу на російський ринок іноземних банківських компаній, транспортних компаній, а також ощадних компаній, що є серйозною проблемою. На коментарі експертів Світової організації торгівлі, що деякі нові члени СОТ відкрили свої ринки і погодилися з такими умовами, у Москві відповідають, що це свідчить про недорозвиненість таких ринків, а Москва має надалі підтримувати ту позицію, яка була на початку запропонована експертам СОТ.
Певні надії у Москви з’явилися тоді, коли російський уряд підтримав Францію і Німеччину у їхньому протистоянні акції союзників в Іраку. Чогось в російській столиці вирішили, що Франція і Німеччина погодяться допомогти Росії змінити правила вступу до Світової організації торгівлі. Однак, виявилося, що такі сподівання є марними. Французький і німецький уряди не звикли змінювати правила світової економіки.
Таким чином, після зустрічі міністра фінансів Росії Олексія Кудріна з представниками міністерств фінансів сімки найбільш розвинутих країн світу, стало очевидним - Росія буде змушена проводити подальші тури переговорів з Світовою організацією торгівлі, а її вступ до цієї організації навряд чи буде реальним у найближчий час.
Марія Щур
Україна не відмовиться від планів вступу до СОТ заради координації своїх дій з Росією, - поспішили запевнити у Києві.
Міністр економіки і з питань європейської інтеграції України Валерій Хорошковський заявив, що Україна не має наміру відмовлятися від виконання двосторонніх протоколів, підписаних з членами Світової організації торгівлі (СОТ), заради запропонованого Росією спільного входження до цієї структури.
За словами Валерія Хорошковського, питання про синхронізацію, на якій наполягала Росія, досить складне, оскільки Україна і Росія обрали різні шляхи.
Міністр економіки вважає, що на шляху вступу до СОТ Україна просунулася далі інших країн СНД і вже до кінця 2003 року може стати членом цієї організації.
Марія Щур
Вартість американського долара впала до рекордно низького рівня за останні чотири роки порівняно з євро. А відомий американський фінансист Джордж Сорос заявив цього тижня, що він гратиме на його подальше падіння.
Сорос вважає помилкою відмову нинішньої адміністрації США підтримати свою валюту.
Джордж Сорос знову робить те, що вміє найкраще – він збирається покарати провідну світову валюту та використати свої мільярди для того, щоб не давати урядовцям спати спокійно, пише кореспондент агентства Рейтер, повідомляючи про нові плани 73х літнього мільярдера та філантропа. Цього тижня Сорос, який спекулюючи британським фунтом у 1992 році призвів до різкого падіння його курсу, тепер збирається повторити цю стратегію з американським доларом. Тоді Сорос заробив мільярд доларів на ставках на пониження курсу фунта, і спричинився до 20% падіння вартості британської валюти.
Сорос уже не має тієї влади над фінансовими ринками, що він мав на початку 1990, коли його називали «людиною, що призвела до банкрутства Банку Англії». Але американський долар є на рекордно низькому рівні, і навіть очікування падіння курсу можуть призвести до його дійсного падіння, говорять експерти. До того ж його фінансовий фонд контролює чималу суму – 11 з половиною мільярдів доларів. І з його словом рахуються, бо коли він заявив, що американське міністерство фінансів хоче, щоб долар впав, курс найуживанішої світової валюти похитнувся. «Я продаю долари, - сказав Сорос у телеінтерв’ю, - тому що я слухаю, що говорить мені міністр фінансів». Небажання уряду підтримати долар Сорос вважає помилкою, але він не проти нею скористатися.
Джордж Сорос, великий прихильник відкритого суспільства, добре відомий на пострадянських теренах своєю харитативною діяльністю, яка тепер має поширитись і на Ірак. У вівторок він заявив, що він збирається створити організацію, яка б слідкувала за тим, щоб американці та британці не скористалися нелегально з величезних нафтових родовищ цієї країни. Сорос звернув увагу на повідомлення у пресі про те, що купка американських компаній отримала контракти в Іраку без проведення конкурсу. На його думку, люди в усьому світі побоюються, що американці та британці можуть зловживати своєю владою в Іраку.
Тому, говорить Сорос, «це було б в інтересах США розвіяти ці побоювання, і ми хочемо допомогти». Також на думку Сороса, Ірак не повинен повертати борги, зроблені Саддамом Хусейном, щоб у майбутньому ніхто не спокушався і не надавав позики диктаторам, - повідомляє агентство «Ройтерз».
Марія Щур
Джордж Сорос – не єдиний критик нинішнього економічного курсу США. Зокрема провідна газета американських ділових кіл "Wall Street Journal" у вівторок різко критикує економічну політику адміністрації Буша, яка, на думку цих оглядачів, згубно впливає на становище на біржі. Говорять і про падіння довіри інвесторів до Америки. Що ж у цій ситуації мають робити українці, які звично тримають свої заощадження саме у зеленій валюті?
Відповідь на це запитання намагалася знайти Мар’яна Драч.
Мар’яна Драч
Експерти говорять про різні причини посилення євро. Зокрема, інвестори забирають гроші з Америки і вкладають кошти у європейські акції та облігації, бо вважають, що там будуть вищими прибутки. Як довго триватиме зміцнення євро, не знає ніхто.
Як би там не було, Україна також має пристосовуватися до змін у глобальній економіці. Фахівці прогнозують, що зараз буде важче компаніям, які торгують зі світом, адже навіть із Західною Європою українці часто розраховуються доларами. Як каже радіо «Свобода» спів-директор Інституту економічних досліджень у Києві Ігор Бураковський, зараз 70 відсотків усіх зовнішньоекономічних контрактів України визначено в доларах.
Є підстави задуматися і банкірам. Ігор Бураковський зазначив: "Офіційний валютний курс і взагалі управління валютним курсом Національним банком йде у прив‘язці гривні до долара. Таким чином, якщо і далі відбуватиметься дана тенденція, то перед Національним банком постає питання, чи не змінити механізм визначення валютного курсу і чи не більше опиратися на євро."
Крім цього, Україні мабуть варто наповнювати євро і свої золотовалютні резерви, де наразі переважають долари.
А що робити людям, які тримають заощадження у зеленій валюті? Для слухачів радіо "Свобода" радить керівник відділу міжнародних валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки Олексій Плотников:
"Якщо ці заощадження досить невеликі, то нічого робити не треба, якщо ці заощадження зберігаються десь там дома. Якщо заощадження знаходяться в банку, то все ж таки краще перевести їх у гривню, тому що зараз більш високий відсоток на депозитах по гривнях, ніж по доларах, чи євро.
Якщо наші слухачі мають якісь дуже великі заощадження, починаючи від 20 тисяч доларів чи євро, то вже потрібні професійні поради, там дійсно можна вибирати і схеми конвертації, і схеми зберігання грошей, і певну гру на депозитах. Але в будь-якому випадку, не треба зберігати всі заощадження виключно у доларах, чи у євро, а все ж таки, як кажуть фахівці, диверсифікувати, частину зберігати у гривнях, частину у доларах, частину у євро."
Послаблення долара може вдарити по кишені українців ще й з іншого боку. Дорожчають товари із Європи. При цьому деякі імпортери почали піднімати ціни навіть на ті продукти, які самі купують за інші валюти. Доктор економічних наук Олексій Плотников помітив, що в Києві, наприклад, подорожчали картріджі для принтерів, хоча їх виробляють в країнах Азії, далеко від євро зони.
І, нарешті, приємніша вістка: долари скоро стануть райдужними, а не зеленими. Уже до кінця року в США обіцяють випустити нову, різнокольорову 20 доларову банкноту. Кольорові 50 і 100 доларів з‘являться наступними роками.
Марія Щур
Ми продовжує валютну тему. Як і долар, британський фунт втрачає на вазі, але це не переконує британців долучитися до євро - найміцнішої світової валюти зараз.
Надії британського прем''єра Тоні Блера на те, що його країна може вступити до зони обігу спільної грошової одиниці Євросоюзу за допомогою референдуму, зазнали поважного удару у вівторок.
Останнє опитування громадської думки засвідчило, що рекордне число британців - 45% - уже вирішили, що голосуватимуть "проти".
Повідомляє Олекса Семенченко.
Олекса Семенченко
45% британців кажуть, що вони проти євро у будь-якому разі. Ще 14% заявили, що нині вони проти, але не виключили можливості, що їх можна переконати проголосувати «за». Одначе, власне, найвищий показник солідарності тих, що «проти», не зважаючи на обставини і на те, коли такий референдум може відбутися, загрожує покласти край сподіванням Тоні Блера на вступ Великобританії до єврозони.
Висновки опитування співпали у часі з обговореннясм євро у британському кабінеті-міністрів. Другий день поспіль міністри відвідують лондонські резиденції пані Блера і міністра фінансів Гордона Брауна, аби висловити свою думку щодо того, чи слід запроваджувати спільну валюту. Перші шестеро відвідали Даунінг стріт у понеділок на 45 хвилин. Причому відомо, що ця група була поділена у думках порівну. Критики кажуть, що це обговорення у Блера має мало сенсу, позаяк усі, кому це треба вже знають, що економічна оцінка євро за 5 критеріями придатності для Великобританії, які визначив міністр фінансів Гордон Браун, є негативною і її буде офіційно оголошено 9 червня. Тож референдум, який є обов’язковою передумовою для вступу Великобританії до єврозони, має бути виключено із нинішнього порядку денного і відкладено, принаймні, до часу після наступних парламентських виборів орієнтовно 2005 року.
Висновки опитування громадської думки свідчать про те, що затяжне протистояння між євроентузіастом Блером і більш поміркованим міністром фінансів Брауном щодо доцільності євро у Великобританії, завдало великої шкоди справі довіри британців до нової грошової одиниці. Менше , ніж кожен п’ятий нині каже, що напевно голосуватиме «за» і ще 9% кажуть, що вони хочуть голосувати «за», але їх можна переконати проголосувати і «проти».
Марія Щур
Цим матеріалом ми завершуємо міжнародні теми «Економічного журналу» і переходимо до нашої історичної сторінки.
«Більшовики – Радянська Влада – Індустріалізація» - радянська пропагандистська машина зробила чимало, щоб ці поняття нерозривно зв’язалися у нашій свідомості. Проте, індустріалізація в Україні розпочалася набагато раніше, а до створення київського машинобудівного заводу, який більшовики перейменували на свою честь, вони не мали жодного відношення.
Наприкінці ХІХ століття не українці їздили на заробітки на чеські терени, а чехи працювали в Україні. І платили робітникам стільки, що вони могли ставати землевласниками. Розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Герої його сьогоднішньої розповіді швейцарець Якоб Ґретнер та чех Йосип Крживанек.
Віталій Пономарьов
Одне з найвідоміших і найбільших нині серед машинобудівних підприємств Києва – завод «Більшовик», заснували швейцарський купець Якоб Гретер та чеський підприємець Йосип Криванек.
1882 року Гретер відкрив у Києві майстерню з виробництва ліжок, на якій тоді працювало 30 робітників. Через 8 років він разом із Йосипом Криванеком на базі майстерні створив «Акціонерне товариство Київського машинобудівного та котельного заводу Гретера і Криванека». Компаньони придбали земельну ділянку на київській околиці Шулявці поруч із Брест-Литовським шосе і розпочали там спорудження підприємства. Правління товариства вони розмістили на теперішньому бульварі Шевченка.
За чотири роки Гретер і Криванек побудували ливарний, котельний, токарний, ковальський та електролізний цехи. Виробниче обладнання приводили в дію 8 електродвигунів та кілька парових машин. Завод виробляв серійно і на замовлення устаткування для цукроварень, пивоварень, винокурень, млинів, цегелень та лісопилень, верстати і цілі лінії для підприємств Києва та Київської губернії. 1903 року власники ввели в дію мартенівську піч, згодом – монтажний цех, а 1908 року провели до заводу залізничну гілку.
На той час на підприємстві працювало вже 800 робітників, і серед них чимало чехів, які, до речі, започаткували в Києві гру у футбол. На заводі діяла найчисельніша у місті профспілка металістів, що 1903 року організувала перший масовий страйк. А про рівень заробітної платні робітників заводу можна судити, зокрема, з того, що кілька з них 1901 року придбали на передмісті Чоколівці близько семи гектарів землі за 26 тисяч рублів.
1915 року на замовлення російського уряду Гретер і Криванек почали виробляти артилерійські снаряди та гармати. Відтоді вулиця, що вела до заводського складу готової продукції, називається «Гарматна». Під час Першої світової війни частина кадрових робітників заводу була переведена на інші підприємства міста, і їх замінили жінки та військовополонені чехи і словаки.
1918 року Якоб Гретер став одноосібним власником підприємства (Йосип Криванек на той час вже помер). Він продав підприємство цукрозаводчику Йосипу Ярошинському і виїхав з України. Ярошинський збирався об''єднати власний Південноросійський машинобудівний завод, підприємство Гретера і Криванека та верф на Подолі у величезний машинобудівний комбінат. Проте невдовзі усі ці 3 підприємства були конфісковані більшовиками. Вони ж 1922 року назвали колишній завод Гретера і Криванека заводом «Більшовик».
Марія Щур
За тиждень у рубриці «Українські під підприємці в історії» йтиметься про естетику та бізнес. Ці речі не лише пов’язані, без першої, тобто естетики, попередники нинішніх зодчих Києва навіть не уявляли другого, тобто свого бізнесу.
На цьому, шановні слухачі, програма «Економічний журнал» вичерпала свій ефірний час. Я прощаюся з Вами, на все добре.
Марія Щур
У п’ятницю Верховна Рада запровадила єдину ставку податку на зарплатню у розмірі 13%, замість існуючої шкали з 10% до 40%. Закон набирає чинності першого січня з 2004 року. На думку уряду та деяких українських експертів, зменшення податкового тягаря виведе із тіні значну частину української економіки. За різними оцінками, в тіні перебуває близько 60% бізнесу.
Іншою знаменною подією у Києві було обговорення майбутнього української газотранспортної мережі. Україна Росія і Німеччина домовилися про створення консорціуму, але за якою моделлю управління він працюватиме, ще досі незрозуміло. Тему продовжує Сергій Драчук.
Сергій Драчук
У середу посол Німеччини в Україні Дітмар Штюдеман заявив про те, що Німеччина досить чітко висловилася за концесію, тобто, за передачу української газотранспортної мережі у концесію майбутньому консорціуму.
У четвер таку позицію, певною мірою, підтримала Росія. За словами російського посла в Україні Віктора Черномирдіна, «і оренда підійде, і концесія підійде для Росії». За словами Черномирдіна, «не треба цього боятися. Це має відбутися, бо компанія не може працювати, якщо вона цим не розпоряджається». «Цим» - це газотранспортною мережею України.
Українська ж державна компанія «Нафтогаз України» категорично проти будь-яких розмов про концесію. Вона вважає, що майбутній консорціум має бути лише оператором газотранспортної мережі України. Тобто, купувати газ на одному кордоні, переганяти його через територію України і продавати на іншому.
Марія Щур
Загалом ситуацію із консорціумом в інтерв’ю нашому київському кореспондентові Марині Пирожук прокоментував директор економічних програм центру імені Разумкова Володимир Сіденко.
Марина Пирожук
Пане Сіденко, наскільки доцільною є така пропозиція Німеччини і чи немає тут ризиків для України?
Володимир Сіденко
Ризики завжди є при будь-якому великому проекті, тим більше, коли мова йде про використання стратегічного ресурсу країни, яким, безперечно, є газотранспортна система України. Ризик є і в тому, якщо ми не знайдемо спільної мови з нашими партнерами і в такому випадку Україна залишиться з своїми проблемами щодо модернізації газотранспортної системи сама по собі.
Марина Пирожук
Пане Сіденко, чи можна в такому разі унеможливити ці ризики, або ж , принаймні, зменшити?
Володимир Сіденко
Мова йде про те, що це може бути шляхом пошуку такого компромісу, який би дозволив досягти мінімальних жертв з боку України при досягненні потенційно максимальних виграшних моментів в цьому. А це, у свою чергу, залежить від того, яким чином буде вирішено питання про частки країн, яким чином буде управлятися ця система, яким чином будуть забезпечуватися інтереси України в процесі цього управління, які кошти будуть вкладені в модернізацію з боку наших партнерів і яким чином буде гарантуватися збереження і нарощення в перспективі обсягів транзиту через цю систему, порівняно з тим, що існує на сьогодні. Тільки в тому плані, на перехресті вирішення всіх цих питань, ми можемо говорити про виправданість, або не виправданість можливої передачі в концесію газотранспортної системи.
Марина Пирожук
Чи обрахована сьогодні реальна ринкова вартість газотранспортної системи України?
Володимир Сіденко
Це дуже складна проблема - реально оцінити ринкову вартість цієї системи, тому що є певна розбіжність між показником, так званої, балансової вартості і ринкової вартості, тобто, як те, що обраховується на основі того, який прибуток може давати ця система.
Навколо цього йдуть досить істотні суперечки серед партнерів. Звичайно, що партнери намагатимуться зменшити вартість української системи для того, щоб гарантувати собі більші частки. На жаль, є підстави думати, що буде чинитися і чиниться певний тиск на тих, хто веде переговори з боку України. Впевненості у тому, що повною мірою будуть гарантовані при цьому інтереси України бути не може, бо то є звичайні люди, які мають звичайні людські пороки. У нас, на жаль, є багато прикладів у минулому, коли аналогічні питання такого рівня, вирішувалися далеко не завжди в оптимальному режимі для України.
Проблема в тому, щоб це питання знаходилося під ретельним громадським контролем і контролем Верховної Ради України. На мій погляд, сьогодні цей переговорний процес, він не може слугувати зразком транспарентності, як то ми кажемо.
Марія Щур
З Росією пов’язана тема і нашого наступного повідомлення.
Керівник російської делегації на переговорах із Світовою Організацією Торгівлі Максим Мєдведков оголосив, що Росія не вступить до СОТу у 2003 році.
Таким чином, вступ Росії до цієї організації може бути відкладено на не визначений термін. Нагадаємо, що раніше Україна мала намір координувати свій вступ із Росією.
Розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.
Віталій Портников
Нагадаю, що вступ Росії до Світової організації торгівлі планувався на 10-14 вересня під час п’ятої міністерської конференції країн-членів СОТ. Однак, є очевидним, що зараз російська сторона від цієї можливості змушена відмовитися. Максим Мєдвєдков заступник міністра економічного розвитку Російської Федерації, керівник делегації з приєднання до СОТ зазначив, що вже перед новим раундом переговорів можна сказати:«Росія не вступить до СОТ цього року».
А коли? Адже, як відомо, до СОТ можна вступити лише на міністерських конференціях, яка збирається раз на два роки. На найближчій конференції в Канкуні СОТ збирається не лише відмовити Росії, однак і зробити більш жорсткими правила вступу, скажімо, з захисту інтелектуальної власності. Таким чином, Росії доведеться проводити нові тури переговорів і не відомо, чи вдасться їй вступити до СОТ ще через 2 роки.
Російська Федерація з самого початку висували власні вимоги до вступу у Світову організацію торгівлі. Практично Росія хотіла, щоб СОТ змінила свої правила для однієї Російської Федерації. Росія відмовляється за вимогами Світової організації, для Світової організації торгівлі змінити монопольне ціноутворення на ринках енергоносіїв і, насамперед, газу. Вона не може домовитися із Світовою організацією торгівлі з питань підтримки сільського господарства, вільного доступу на російський ринок іноземних банківських компаній, транспортних компаній, а також ощадних компаній, що є серйозною проблемою. На коментарі експертів Світової організації торгівлі, що деякі нові члени СОТ відкрили свої ринки і погодилися з такими умовами, у Москві відповідають, що це свідчить про недорозвиненість таких ринків, а Москва має надалі підтримувати ту позицію, яка була на початку запропонована експертам СОТ.
Певні надії у Москви з’явилися тоді, коли російський уряд підтримав Францію і Німеччину у їхньому протистоянні акції союзників в Іраку. Чогось в російській столиці вирішили, що Франція і Німеччина погодяться допомогти Росії змінити правила вступу до Світової організації торгівлі. Однак, виявилося, що такі сподівання є марними. Французький і німецький уряди не звикли змінювати правила світової економіки.
Таким чином, після зустрічі міністра фінансів Росії Олексія Кудріна з представниками міністерств фінансів сімки найбільш розвинутих країн світу, стало очевидним - Росія буде змушена проводити подальші тури переговорів з Світовою організацією торгівлі, а її вступ до цієї організації навряд чи буде реальним у найближчий час.
Марія Щур
Україна не відмовиться від планів вступу до СОТ заради координації своїх дій з Росією, - поспішили запевнити у Києві.
Міністр економіки і з питань європейської інтеграції України Валерій Хорошковський заявив, що Україна не має наміру відмовлятися від виконання двосторонніх протоколів, підписаних з членами Світової організації торгівлі (СОТ), заради запропонованого Росією спільного входження до цієї структури.
За словами Валерія Хорошковського, питання про синхронізацію, на якій наполягала Росія, досить складне, оскільки Україна і Росія обрали різні шляхи.
Міністр економіки вважає, що на шляху вступу до СОТ Україна просунулася далі інших країн СНД і вже до кінця 2003 року може стати членом цієї організації.
Марія Щур
Вартість американського долара впала до рекордно низького рівня за останні чотири роки порівняно з євро. А відомий американський фінансист Джордж Сорос заявив цього тижня, що він гратиме на його подальше падіння.
Сорос вважає помилкою відмову нинішньої адміністрації США підтримати свою валюту.
Джордж Сорос знову робить те, що вміє найкраще – він збирається покарати провідну світову валюту та використати свої мільярди для того, щоб не давати урядовцям спати спокійно, пише кореспондент агентства Рейтер, повідомляючи про нові плани 73х літнього мільярдера та філантропа. Цього тижня Сорос, який спекулюючи британським фунтом у 1992 році призвів до різкого падіння його курсу, тепер збирається повторити цю стратегію з американським доларом. Тоді Сорос заробив мільярд доларів на ставках на пониження курсу фунта, і спричинився до 20% падіння вартості британської валюти.
Сорос уже не має тієї влади над фінансовими ринками, що він мав на початку 1990, коли його називали «людиною, що призвела до банкрутства Банку Англії». Але американський долар є на рекордно низькому рівні, і навіть очікування падіння курсу можуть призвести до його дійсного падіння, говорять експерти. До того ж його фінансовий фонд контролює чималу суму – 11 з половиною мільярдів доларів. І з його словом рахуються, бо коли він заявив, що американське міністерство фінансів хоче, щоб долар впав, курс найуживанішої світової валюти похитнувся. «Я продаю долари, - сказав Сорос у телеінтерв’ю, - тому що я слухаю, що говорить мені міністр фінансів». Небажання уряду підтримати долар Сорос вважає помилкою, але він не проти нею скористатися.
Джордж Сорос, великий прихильник відкритого суспільства, добре відомий на пострадянських теренах своєю харитативною діяльністю, яка тепер має поширитись і на Ірак. У вівторок він заявив, що він збирається створити організацію, яка б слідкувала за тим, щоб американці та британці не скористалися нелегально з величезних нафтових родовищ цієї країни. Сорос звернув увагу на повідомлення у пресі про те, що купка американських компаній отримала контракти в Іраку без проведення конкурсу. На його думку, люди в усьому світі побоюються, що американці та британці можуть зловживати своєю владою в Іраку.
Тому, говорить Сорос, «це було б в інтересах США розвіяти ці побоювання, і ми хочемо допомогти». Також на думку Сороса, Ірак не повинен повертати борги, зроблені Саддамом Хусейном, щоб у майбутньому ніхто не спокушався і не надавав позики диктаторам, - повідомляє агентство «Ройтерз».
Марія Щур
Джордж Сорос – не єдиний критик нинішнього економічного курсу США. Зокрема провідна газета американських ділових кіл "Wall Street Journal" у вівторок різко критикує економічну політику адміністрації Буша, яка, на думку цих оглядачів, згубно впливає на становище на біржі. Говорять і про падіння довіри інвесторів до Америки. Що ж у цій ситуації мають робити українці, які звично тримають свої заощадження саме у зеленій валюті?
Відповідь на це запитання намагалася знайти Мар’яна Драч.
Мар’яна Драч
Експерти говорять про різні причини посилення євро. Зокрема, інвестори забирають гроші з Америки і вкладають кошти у європейські акції та облігації, бо вважають, що там будуть вищими прибутки. Як довго триватиме зміцнення євро, не знає ніхто.
Як би там не було, Україна також має пристосовуватися до змін у глобальній економіці. Фахівці прогнозують, що зараз буде важче компаніям, які торгують зі світом, адже навіть із Західною Європою українці часто розраховуються доларами. Як каже радіо «Свобода» спів-директор Інституту економічних досліджень у Києві Ігор Бураковський, зараз 70 відсотків усіх зовнішньоекономічних контрактів України визначено в доларах.
Є підстави задуматися і банкірам. Ігор Бураковський зазначив: "Офіційний валютний курс і взагалі управління валютним курсом Національним банком йде у прив‘язці гривні до долара. Таким чином, якщо і далі відбуватиметься дана тенденція, то перед Національним банком постає питання, чи не змінити механізм визначення валютного курсу і чи не більше опиратися на євро."
Крім цього, Україні мабуть варто наповнювати євро і свої золотовалютні резерви, де наразі переважають долари.
А що робити людям, які тримають заощадження у зеленій валюті? Для слухачів радіо "Свобода" радить керівник відділу міжнародних валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки Олексій Плотников:
"Якщо ці заощадження досить невеликі, то нічого робити не треба, якщо ці заощадження зберігаються десь там дома. Якщо заощадження знаходяться в банку, то все ж таки краще перевести їх у гривню, тому що зараз більш високий відсоток на депозитах по гривнях, ніж по доларах, чи євро.
Якщо наші слухачі мають якісь дуже великі заощадження, починаючи від 20 тисяч доларів чи євро, то вже потрібні професійні поради, там дійсно можна вибирати і схеми конвертації, і схеми зберігання грошей, і певну гру на депозитах. Але в будь-якому випадку, не треба зберігати всі заощадження виключно у доларах, чи у євро, а все ж таки, як кажуть фахівці, диверсифікувати, частину зберігати у гривнях, частину у доларах, частину у євро."
Послаблення долара може вдарити по кишені українців ще й з іншого боку. Дорожчають товари із Європи. При цьому деякі імпортери почали піднімати ціни навіть на ті продукти, які самі купують за інші валюти. Доктор економічних наук Олексій Плотников помітив, що в Києві, наприклад, подорожчали картріджі для принтерів, хоча їх виробляють в країнах Азії, далеко від євро зони.
І, нарешті, приємніша вістка: долари скоро стануть райдужними, а не зеленими. Уже до кінця року в США обіцяють випустити нову, різнокольорову 20 доларову банкноту. Кольорові 50 і 100 доларів з‘являться наступними роками.
Марія Щур
Ми продовжує валютну тему. Як і долар, британський фунт втрачає на вазі, але це не переконує британців долучитися до євро - найміцнішої світової валюти зараз.
Надії британського прем''єра Тоні Блера на те, що його країна може вступити до зони обігу спільної грошової одиниці Євросоюзу за допомогою референдуму, зазнали поважного удару у вівторок.
Останнє опитування громадської думки засвідчило, що рекордне число британців - 45% - уже вирішили, що голосуватимуть "проти".
Повідомляє Олекса Семенченко.
Олекса Семенченко
45% британців кажуть, що вони проти євро у будь-якому разі. Ще 14% заявили, що нині вони проти, але не виключили можливості, що їх можна переконати проголосувати «за». Одначе, власне, найвищий показник солідарності тих, що «проти», не зважаючи на обставини і на те, коли такий референдум може відбутися, загрожує покласти край сподіванням Тоні Блера на вступ Великобританії до єврозони.
Висновки опитування співпали у часі з обговореннясм євро у британському кабінеті-міністрів. Другий день поспіль міністри відвідують лондонські резиденції пані Блера і міністра фінансів Гордона Брауна, аби висловити свою думку щодо того, чи слід запроваджувати спільну валюту. Перші шестеро відвідали Даунінг стріт у понеділок на 45 хвилин. Причому відомо, що ця група була поділена у думках порівну. Критики кажуть, що це обговорення у Блера має мало сенсу, позаяк усі, кому це треба вже знають, що економічна оцінка євро за 5 критеріями придатності для Великобританії, які визначив міністр фінансів Гордон Браун, є негативною і її буде офіційно оголошено 9 червня. Тож референдум, який є обов’язковою передумовою для вступу Великобританії до єврозони, має бути виключено із нинішнього порядку денного і відкладено, принаймні, до часу після наступних парламентських виборів орієнтовно 2005 року.
Висновки опитування громадської думки свідчать про те, що затяжне протистояння між євроентузіастом Блером і більш поміркованим міністром фінансів Брауном щодо доцільності євро у Великобританії, завдало великої шкоди справі довіри британців до нової грошової одиниці. Менше , ніж кожен п’ятий нині каже, що напевно голосуватиме «за» і ще 9% кажуть, що вони хочуть голосувати «за», але їх можна переконати проголосувати і «проти».
Марія Щур
Цим матеріалом ми завершуємо міжнародні теми «Економічного журналу» і переходимо до нашої історичної сторінки.
«Більшовики – Радянська Влада – Індустріалізація» - радянська пропагандистська машина зробила чимало, щоб ці поняття нерозривно зв’язалися у нашій свідомості. Проте, індустріалізація в Україні розпочалася набагато раніше, а до створення київського машинобудівного заводу, який більшовики перейменували на свою честь, вони не мали жодного відношення.
Наприкінці ХІХ століття не українці їздили на заробітки на чеські терени, а чехи працювали в Україні. І платили робітникам стільки, що вони могли ставати землевласниками. Розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Герої його сьогоднішньої розповіді швейцарець Якоб Ґретнер та чех Йосип Крживанек.
Віталій Пономарьов
Одне з найвідоміших і найбільших нині серед машинобудівних підприємств Києва – завод «Більшовик», заснували швейцарський купець Якоб Гретер та чеський підприємець Йосип Криванек.
1882 року Гретер відкрив у Києві майстерню з виробництва ліжок, на якій тоді працювало 30 робітників. Через 8 років він разом із Йосипом Криванеком на базі майстерні створив «Акціонерне товариство Київського машинобудівного та котельного заводу Гретера і Криванека». Компаньони придбали земельну ділянку на київській околиці Шулявці поруч із Брест-Литовським шосе і розпочали там спорудження підприємства. Правління товариства вони розмістили на теперішньому бульварі Шевченка.
За чотири роки Гретер і Криванек побудували ливарний, котельний, токарний, ковальський та електролізний цехи. Виробниче обладнання приводили в дію 8 електродвигунів та кілька парових машин. Завод виробляв серійно і на замовлення устаткування для цукроварень, пивоварень, винокурень, млинів, цегелень та лісопилень, верстати і цілі лінії для підприємств Києва та Київської губернії. 1903 року власники ввели в дію мартенівську піч, згодом – монтажний цех, а 1908 року провели до заводу залізничну гілку.
На той час на підприємстві працювало вже 800 робітників, і серед них чимало чехів, які, до речі, започаткували в Києві гру у футбол. На заводі діяла найчисельніша у місті профспілка металістів, що 1903 року організувала перший масовий страйк. А про рівень заробітної платні робітників заводу можна судити, зокрема, з того, що кілька з них 1901 року придбали на передмісті Чоколівці близько семи гектарів землі за 26 тисяч рублів.
1915 року на замовлення російського уряду Гретер і Криванек почали виробляти артилерійські снаряди та гармати. Відтоді вулиця, що вела до заводського складу готової продукції, називається «Гарматна». Під час Першої світової війни частина кадрових робітників заводу була переведена на інші підприємства міста, і їх замінили жінки та військовополонені чехи і словаки.
1918 року Якоб Гретер став одноосібним власником підприємства (Йосип Криванек на той час вже помер). Він продав підприємство цукрозаводчику Йосипу Ярошинському і виїхав з України. Ярошинський збирався об''єднати власний Південноросійський машинобудівний завод, підприємство Гретера і Криванека та верф на Подолі у величезний машинобудівний комбінат. Проте невдовзі усі ці 3 підприємства були конфісковані більшовиками. Вони ж 1922 року назвали колишній завод Гретера і Криванека заводом «Більшовик».
Марія Щур
За тиждень у рубриці «Українські під підприємці в історії» йтиметься про естетику та бізнес. Ці речі не лише пов’язані, без першої, тобто естетики, попередники нинішніх зодчих Києва навіть не уявляли другого, тобто свого бізнесу.
На цьому, шановні слухачі, програма «Економічний журнал» вичерпала свій ефірний час. Я прощаюся з Вами, на все добре.
