Київ-Прага, 1 червня 2003 року.
Василь Зілгалов
Говорить радіо «Свобода». В ефірі щотижневий «Економічний журнал».
У першій частині нашої програми йтиметься про одну із провідних економічних тем для Європи минулого тижня – мається на увазі, доля нафтопроводу Одеса-Броди.
У вівторок у Брюсселі успішно завершилася міжнародна презентація проекту транспортування каспійської нафти через Україну далі на Захід. Проект добудови нафтопроводу Одеса-Броди називають скарбом української енергетики і одним з головних елементів євроінтеграційної політики України. Про важливість конференції говорить рівень її учасників: комісар європейської комісії у справах енергетики Лойола де Паласіо, віце-прем’єри України та Польщі Віталій Гайдук та Марек Пол. З Брюсселя репортаж нашого кореспондента Славка Волинського.
Славко Волинський
Окрім вже перерахованих відомих політичних фігур, в конференції взяло участь чимало бізнесменів, дипломатів, банкірів. Зокрема, представник Європейського інвестиційного банку назвав проект «дуже привабливим для Європейського Союзу» і цей банк буде шукати можливості для інвестування проекту. Проект виглядає менш ризикованим, ніж ті, які свого часу Європейський банк інвестував в нафтогазові компанії Близького Сходу. Генеральний директор міждержавної компанії з транспортування нафти і газу в Європу Фаурізі Бенсарза про проект висловився доволі лаконічно.
Фаурізі Бенсарза
Чи знайдеться в цьому залі хто-небудь, хто може назвати проект Одеса-Броди нерозумним. Ні. Я такого не чув. Навпаки, ми підтверджуємо, що цей проект є дуже важливим.
Славко Волинський
Я поцікавився у керівника Укртранснафта пана Тодійчука, що він думає про нинішню конференцію?
Олександр Тодійчук
Ми дуже задоволені сьогоднішнім розглядом нашого проекту. Виступи були досить об’єктивні. Тому що ми отримали хороші оцінки, ми дійсно відчули, що Європа об’єктивно налаштована до проекту і хоче сприйняти його таким, яким він є. А позитивні зміни у розвитку проекту особливо останніми місяцями - відношення Польщі до цього проекту, відношення Євросоюзу, продовження підтримки з боку США, початок нового такого хорошого процесу, коли низка російських компаній почала розглядати цей проект в пошуках своїх можливостей, своїх вигод в цьому процесі.
Славко Волинський
Тобто тепер Ваші російські конкуренти не перешкоджають розвитку проекту, а намагаються мабуть з цього щось використати?
Олександр Тодійчук
Ні, цей процес інертний. Я б не сказав би, що так всі перелаштувалися. Але я хотів сказати, що сьогодні вже не такі категоричні заяви з боку російських компаній, наприклад, «Юкосу» щодо абсолютної неприйнятності цього проекту, тому що він не дає ніяких пільг, а лише шкодить. Сьогодні ми вже говорили про можливість спільних інтересів і це, мабуть, дуже важливо. Крім цього, я про це сказав в своїй доповіді, часткове звільнення офшору від об’ємів каспійської нафти створює нові резерви для розвитку російського експорту російської нафти через Босфор. Частина легкої каспійської піде в Європу і розвантажить Босфор. Крім того, Європа очікує малосірчаних нафт. Сьогодні, коли з 2005 року запроваджується новий стандарт з вмісту сірки у моторних паливах і ці жорсткі умови можна виконати, залучаючи більші обсяги малосірчаних нафт. Ми теж тут вчасно з’явилися з своїм проектом.
Небезпеки, які несе за собою перевантаженість водного простору навколо Європи танкерними перевезеннями і це сьогодні не раз звучало з вуст експертів Єврокомісії і інших учасників, ми теж знижуємо ці ризики і йдемо, якби в фарватері нових стратегій Європейської комісії і Євросоюзу.
Славко Волинський
Енергетичних стратегій?
Олександр Тодійчук
Так, саме зменшення ризиків, оскільки трубопровід - це є транспорт найбільш надійним. Тобто, ми задоволені тим, що відчули підтримку цього проекту. Були певні зауваження, але вони слушні, з ними ми працюємо.
Сьогодні ще раз хотів нагадати, що саме бізнес-план був презентований, тобто, це якби попередній варіант проекту, а далі ми всі разом працюємо над деталями. Але сьогодні ми показуємо цілу низку таких привабливих сторін цього проекту для потенційних партнерів, які, я думаю, після сьогоднішньої зустрічі будуть більш активними уже у спільному розвитку деталей цього бізнес-плану, які будуть представлені банком і ми обов’язково найдемо кредити. Ми вже сьогодні відчули симпатію з боку Європейського банку і інших банків.
Славко Волинський
Польська делегація на чолі з віце-прем’єр-міністром Польщі Мареком Полом також підтримала проект. Вони пересвідчилися у тому, що каспійська нафта, яка буде потрапляти до Польщі нафтогоном Одеса- Броди-Плотськ, досить легка і якісна для переробки, набагато якісніша, ніж нафта російська, котра містить чимало парафіну та інших відходів.
Ще один плюс, який одержав проект Одеса-Броди-Плотськ - це зменшення нафтових ресурсів у Норвегії. Якість норвезької нафти не набагато краща, ніж каспійська.
На конференцію до Брюсселя прибули і представники Молдови. Вони зацікавлені, аби зробити невелике відгалуження від головної магістралі в Молдову для своїх власних енергетичних потреб.
А ось що думає комісар Єврокомісії у справах енергетики Лойола де Паласіо.
Лойола де Паласіо
Я думаю, проект нафтопроводу Одеса-Броди-Плотськ має відношення до загальноєвропейської інфраструктури, який становитиме інтерес для всього регіону, оскільки він торкатиметься Німеччини та нових країн-кандидатів, як приміром, Чеська Республіка. Проект дасть можливість забезпечити більшу диверсифікацію, безпеку постачання енергоносіїв у Європу.
Славко Волинський
Лойола де Паласіо додала також, що ЄС підтримує цей проект і для поглибленого вивчення проекту експертами Єврокомісії, України і Польщі ЄС вирішив надати для цієї роботи 2 мільйони євро.
Василь Зілгалов
Щодо оптимізму з Брюсселя? Натомість, скептики у Києві власники труби - компанія «Нафтогаз України» звертають увагу на те, що презентація в Брюсселі лише одна із кількох десятків за останні роки.
Речник компанії Костянтин Бородін сказав для радіо «Свобода», що 2 мільйони - це не гроші для нафтової галузі. За даними з неофіційних джерел, приблизно 1,5 мільйона доларів коштує контракт на рекламування проекту, який підписаний між «Укртранснафтою» і «ПрайсВотергаусКуперс».
Тему нафтопроводу Одеса - Броди підхопив на своїй прес-конференції минулої середи президент України. Відповідаючи на запитання журналістів, до якого варіанту використання нафтопроводу він схиляється - до європейського напрямку, чи зворотного, Леонід Кучма відповів досить несподівано для багатьох:«Сказати остаточно, яке буде рішення, я сьогодні просто не можу». А далі він додав, що англійська компанія «Брітіш Путролеум» і російська ТНК пропонують тимчасовий реверс, тобто зворотне транспортування нафти за умови його припинення, якщо з’явиться «серйозна» нафта з Каспію. «Жодних термінів з цього приводу не може бути», - сказав Леонід Кучма.
Мій колега Тарас Марусик зв’язався з відомим фахівцем, головою підкомітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Олександром Гудимою. Послухайте їхню розмову.
Тарас Марусик
Пане Гудима, прошу прокоментувати висловлювання президента України на прес-конференції 28 травня з приводу нафтопроводу Одеса-Броди. Леонід Кучма заявив, що вважає за можливе транзит російської нафти цим нафтопроводом у напрямку Одеси і далі зазначив: «Наскільки я сьогодні поінформований, вони готові транспортувати через цей нафтопровід 14 мільйонів тон нафти щорічно з припиненням, якщо з’являється каспійська нафта. Скажіть, будь ласка, що у цьому поганого для України?»
Отже, що поганого, що доброго?
Олександр Гудима
Мені тяжко говорити, що доброго, тому що я не бачив угоди і я не знаю про справжні наміри тих посадових осіб, які хочуть розвернути нафту у зворотному напрямку.
Але я хотів би сказати, що поганого є для національної безпеки України і, зокрема, для її енергетичної безпеки. Давайте згадаємо, бо зараз щось дуже рідко говорять про головне, заради чого Україна взяла на себе такий великий тягар збудувати цей стратегічний нафтопровід і не забуваємо про нафтовий термінал в Одесі? Для того, щоб здійснити диверсифікацію поставок нафти і для того, щоб не залежати від єдиного джерела поставок, тобто від російської нафти.
Якщо нафта раптом, а в нашій державі загадковій все можливе, потече у зворотному напрямку, то ми тоді ліквідовуємо те, що вподовж багатьох років український народ будував. Тобто, ми знищуємо можливість диверсифікувати поставки нафти. Тобто, ми повністю переходимо на залежність від однієї держави - від Росії, чого не може собі дозволити держава, яка визначила своїм курсом Європейський Союз і яка знає, хоча б приблизно, а які ж вимоги в Європейського Союзу щодо тих держав, які планують вступати? Я б хотів, наприклад, зрозуміти, чи ті, хто заявляють про можливість реверсу нафти, здогадуються, що держави Європейського Союзу мусять свою економіку підвести до вимог Євросоюзу, де є чіткі вимоги щодо диверсифікації і щодо енергетичної безпеки. Нічого немає такого постійного, як тимчасове.
Я вважаю, що це не відповідає національним інтересам України. І, врешті, Вам можливо відомо, що 15 травня український парламент підтримав мій запит на ім’я прем’єра Януковича, де я висловлював побоювання щодо можливості реверсу російської нафти з Бродів до Одеси і маю відповідь уряду, яку підписав Гайдук, який нещодавно завершив переговори діаметрально протилежні за змістом тому, про що сказав президент України. Прем’єр погодився з побоюваннями Верховної Ради і сказав, що реверс суперечить національним інтересам України. Далі навіть тяжко коментувати. Ми у Верховній Раді отримали відповідь уряду. А з іншого боку, президент робить заяви, які суперечать відповіді уряду.
Тарас Марусик
І ще одне запитання. Цитую Леоніда Кучму:«Якщо Європейська комісія запропонує кращі умови, у них для цього є можливості, бо є такі приклади, коли якась система знаходиться в очікуванні, вони можуть фінансувати це з бюджету Європейської комісії. Будь ласка, ми двома руками «за». От цей кінець цитати, він для мене досить туманно звучить, якби Ви мені пояснили це?
Олександр Гудима
Україна поки що не має партнерів, які б спільно з Україною довели нафтопровід з Бродів до найбільших споживачів, тобто, до європейських, або до світових. Але знову ж ми починаємо говорити про мільйони, ми починаємо говорити про вигоду економічну. Це, однозначно, потрібно говорити, але на другому місці. На першому місці є енергетична безпека, де каспійська нафта повинна мати можливість в будь-якій момент бути доставленою в Україну, вивантаженою в нафтовому терміналі Південному і бути в будь-яку хвильку доставлена на нафтопереробні заводи. І це не важливо, що вони не є українські. В момент критичний Х ці заводи стануть українськими. На тому і будується система енергетичної національної безпеки України.
Коли ж президент мав на увазі, що Європейський банк розвитку і реконструкції, який дав схвальну оцінку перспектив продовження нафтопроводу з Бродів до польського міста Плотськ, чи Гданськ, чи навіть до Німеччини, так там може бути дуже багато варіантів. Це може бути Європейський банк, це можуть бути інші компанії. Треба проводити активну політику, щоб нафта каспійська прийшла не лише в Україну, теоретично вона може бути зараз доставлена, але щоб вона була продовжена. Це не є просте питання.
Сьогодні, коли підписані деякі документи у Брюсселі, і коли надана певна сума для техніко-економічного обгрунтування, то будемо сподіватися, що якщо уряд буде проводити відкриту політику, щоб повірили, що Україна цього хоче. А скажіть будь ласка, а як будуть реагувати потенційні інвестори, які захочуть разом з Україною продовжити нафтопровід, коли Україна підпише якусь угоду таємну, чи напівтаємну про реверс? Що тим компаніям потім сперечатися з російськими компаніями? А ну ж виявиться, що не на один рік і не на два, а Україна візьме і підпише на 20 років з Росією реверс? Це є, так звана, українська багатовекторність, або двовекторність. І найкраще для теперішньої української політики - це коли б Україна мала змогу один день качати нафту в Європу, щоб підтверджувати свій європейський вибір, а другий день качати нафту навпаки - з Бродів в Одесу. Але ж це є неможливе?
Василь Зілгалов
Про сьогодення і передісторію однієї підприємницької ініціативи сміливої жінки з Чернігова йдеться у матеріали Ірини Перешило.
Тетяна Жогалко
Чотири роки тому так повернула доля, що я перенесла дуже тяжку операцію і одночасно залишилися без роботи: і я, і чоловік. До цього ми працювали у Спілці майстрів народного мистецтва. Після операції, коли я вийшла з лікарні і залишилася без роботи стояло питання: чи існувати на свої 74 гривні, що дає ІІ група інвалідності, чи займатися справою, яку я люблю і яка приносила задоволення. Мабуть, що то було таке випробування долі, що отак після операції ми вирішили - відкриємо власну галерею.
Ірина Перешило
Це передісторія започаткування власної підприємницької справи Тетяни Жогалко, мешканки Чернігова. ÏÏ бізнес полягає у виробництві подарунково-сувенірної продукції. До цього процесу вона залучила найкращих майстрів Чернігівщини з різьбярства, вишивки, лозоплетіння та кераміки. Такий бізнес, як стверджує пані Тетяна, є цілком успішним. По-перше, дуже вдалою і запотребуваною у Чернігові виявилася саме така підприємницька спеціалізація. А по-друге, перед тим як започаткувати справу, Тетяна Жогалко пройшла навчання у Центрі підтримки жіночого бізнесу, де отримала основи підприємницьких знань. А отже, приступила до справи цілком фахово.
Так у Чернігові з’явилася перша художня галерея під назвою «Круті Сходи», де можна було придбати вироби традиційних народних ремесел. Через рік роботи пані Тетяна відкрила творчу майстерню. Там знаменитий чернігівський різьбяр Олександр Колоша розпочав навчання для молоді. В результаті, семеро молодих хлопців, котрі, як каже підприємниця, не поїхали на роботу за кордон, а знайшли себе тут в Україні, у справі, яка приносить їм матеріальне і моральне задоволення. Кількість народних майстрів при галереї «Круті Сходи» незабаром збільшиться, тому що з минулого року у власності підприємниці є частина цеху колишньої Чернігівської музичної фабрики. До речі, на базі цього колись величезного підприємства, яке зупинилося з десяток років тому, нині працює 34 маленьких приватних фірм. Розширення виробництва спричинено, з одного боку, цілком природнім процесом розвитку справи, а і з іншого, пані Тетяна стверджує, що сьогодні сувенірна пропозиція галереї «Круті Сходи» не відповідає величезному попиту. Кількість бажаючих робити подарунки у вигляді виробів традиційних народних ремесел невпинно зростає. І не лише серед пересічних мешканців Чернігова, але й серед представників місцевої влади, які репрезентуючи область на різних форумах і зібраннях не лише в межах України, але й за кордоном, вже везуть з собою подарунки не у вигляді матрьошок, чи китайських пластикових скульптур, а презентують своє місто фірмовим чернігівським сувеніром.
Василь Зілгалов
У травні в Криму запроваджено два нових республіканських податки. Про суперечки довкола них у матеріали Володимира Притули з Симферополя.
Володимир Притула
Згідно з постановою Верховної Ради Криму, курортний збір стягуватиметься з усіх гостей автономії. З організованих курортників – 5 гривень, з неорганізованих – за рішенням місцевої влади, але не більше 10 гривень. Крім того, якщо курортники прибувають до Криму на власному авто, то будуть змушені доплатити ще 15 гривень. Зібрані кошти з неорганізованих курортників зараховуватимуться до місцевих бюджетів, а з організованих та автомобілістів – до республіканського. Прем’єр-міністр автономії Сергій Куницин повідомив:
Сергій Куницин
Ми плануємо отримати до 15 мільйонів гривень. Запровадження цих податків пов’язане з певними організаційними моментами, над якими зараз працюють податковики, казначейство та Мінфін. І я думаю, що ми цю схему відпрацюємо.
Володимир Притула
Організаційні моменти, про які згадував кримський прем’єр, стосуються самого механізму стягування нових податків. Відповідна парламентська постанова передбачає, що цього року 5% зібраних коштів спрямовуються на компенсацію витрат з адміністрування курортного і транспортного збору. Але, якщо раніше урядовці говорили про те, що адмініструватиме стягування республіканських податків кримська податкова адміністрація, то тепер у місцевій пресі з’явилися оголошення про тендер для приватних комерційних організацій. Тобто, збиратимуть ці податки підприємницькі структури, хоч і під контролем податківців.
Тим часом у Криму все голосніше звучить критика дій парламенту та уряду автономії у сфері оподаткування. Голова Спілки підприємців і працедавців Криму Олександр Дудко заявив, що це не тільки ставить місцевих бізнесменів у невигідне становище у порівнянні з їхніми колегами з інших курортних регіонів України, але й може відлякати потенційних курортників. Адже заявлена Сергієм Кунициним сума у 15 мільйонів гривень – не надто велика, а резонанс у пресі про оподаткування гостей Криму – дуже серйозний і зовсім не позитивний для півострова. До того ж, урядовці вже заявили, що планують запровадити ще один податок у курортно-рекреаційній сфері – збір з приватних пансіонатів.
Сергій Куницин
Для нас проблемним залишається оподаткування приватного сектору організації відпочивальників. Ми ухвалили Положення про приватні міні-пансіони і зараз розробляємо нормативно-правову базу з оподаткування цього сектору санаторно-курортного комплексу.
Володимир Притула
Ніхто з місцевих урядовців поки що не може сказати, скільки принесе коштів цей ще один планований кримський податок. Відмовляються говорити чиновники і про можливі у зв’язку з цим втрати, про які згадував пан Дудко. Тож, питання, чи варта шкурка вичинки – залишається без відповіді. Урядовці кажуть, що осінь покаже.
Василь Зілгалов
А в рубриці «Українські підприємці в історії» сьогодні Віталій Пономарьов розмовляє з київським істориком Інною Шулєшко про історію прибуткових будинків в українській столиці.
Віталій Пономарьов
Пані Інно, коли у Києві започаткувався такий вид бізнесу, як будівництво і використання прибуткових будинків?
Інна Шулєшко
Як вид бізнесу - це десь останнє десятиліття ХІХ століття і перші 10 років ХХ століття.
Віталій Пономарьов
Це було пов’язано мабуть з промисловим підйомом?
Інна Шулєшко
Так, звичайно, промисловий підйом покликав до великих міст значні маси населення і тоді виникла нестача житла в місті і стало вигідно вкладати капітали в саме в будівництво будинків.
Віталій Пономарьов
А що переважало у цьому виді підприємництва - будівництво будинків для продажу, чи будівництво будинків для наступного здавання квартир?
Інна Шулєшко
Найчастіше, будівництво для наступного здавання квартир. З цього потім отримували прибутки.
Віталій Пономарьов
Тому то вони і називаються прибуткові будинки?
Інна Шулєшко
Так, прибуткові будинки і є ще європейський аналог цього терміну «чиншовий будинок». «Чинш» - це аренда, якийсь прибуток.
Віталій Пономарьов
А якщо цей будинок був просто засобом для отримання прибутку, чому кожен будинок був витвором мистецтва?
Інна Шулєшко
Треба сказати, що такого поняття, як серійне виробництво, просто не існувало. Кожен будинок створювався архітектором за індивідуальним проектом. Міська дума дуже відслідковувала, щоб будинки не будував будь-хто. Архітектор повинен був мати спеціальний диплом. Будували, перш за все, фахівці. А потім домовласник, найчастіше і замовляв у якому стилі він би хотів мати фасад, а також потрібно було якось залучати потенційних квартиронаймачів, тих, хто буде жити у цьому будинку. Це були люди середнього і високого рівня достатку. Хоча в кожному будинку були квартири менш коштовні - це напівпідвали, нижні поверхи, горищні поверхи дуже часто здавалися також під житло.
Віталій Пономарьов
Виходить, що для того часу естетично досконала квартира була просто вигідною і прибутковою для власника?
Інна Шулєшко
Ще треба сказати, що які були різного рівня будинки. У центральній частині міста - це можна сказати про кожен будинок. На рівні квартири був деякий момент типізації: квартири праворуч були оформлені, скажімо так, однаково, мали однакову стелю, якийсь живопис могли мати... Але все рівно це були гарні, прикрашені, дуже такі естетичні будинки.
Віталій Пономарьов
Це будівництво викликало до життя інші види підприємництва і промисловості?
Інна Шулєшко
Так, насамперед, це була промисловість будівельних матеріалів: виробництво цегли, кахлю, гранітних плиток, все що потрібно, щоб побудувати будинок.
В один із таких будівельних бумів, який розпочався у другій половині 1890 років і він тривав десь 6-7 років, в Києві, якщо брати 1899 рік працювало 17 кахляних заводів, то в 1909-1910 рік в Києві працювало понад 30 заводів, які виробляли в рік близько 20 мільйонів штук цегли.
Віталій Пономарьов
А яка ще промисловість була стимульована?
Інна Шулєшко
Виробництво різних металевих виробів для оздоблення будинків: це і балконні решітки, грати сходових маршів, виробництво кахлю, вироблялись плитки для підлоги. Але в Києві дуже мало таких зводів було. Більшість із них були в Харкові.
Віталій Пономарьов
І коли цей будівельний бум закінчився у Києві?
Інна Шулєшко
Будівельних бумі було декілька: якщо брати кінець ХІХ століття - це були у 1880-ті роки, потім друга половина 1890 років до початку 1900 , і потім кінець 1900 початок 1910 років. У Першу світова війну у 1914 році будівництво дуже і дуже скоротилося, а вже 1916-1917 рік дуже мало будинків було збудовано. У 1918 році там декілька будинків по місту Києву було зведено.
Віталій Пономарьов
І прибуткові будинки, як вид підприємництва закінчилися у Києві 1919 року?
Інна Шулєшко
Так, у 1919 році з Декретом РНК про націоналізацію всіх домоволодінь і всіх споруд міста Києва.
Василь Зілгалов
Це був «Економічний журнал». На все добре, шановні слухачі.
Василь Зілгалов
Говорить радіо «Свобода». В ефірі щотижневий «Економічний журнал».
У першій частині нашої програми йтиметься про одну із провідних економічних тем для Європи минулого тижня – мається на увазі, доля нафтопроводу Одеса-Броди.
У вівторок у Брюсселі успішно завершилася міжнародна презентація проекту транспортування каспійської нафти через Україну далі на Захід. Проект добудови нафтопроводу Одеса-Броди називають скарбом української енергетики і одним з головних елементів євроінтеграційної політики України. Про важливість конференції говорить рівень її учасників: комісар європейської комісії у справах енергетики Лойола де Паласіо, віце-прем’єри України та Польщі Віталій Гайдук та Марек Пол. З Брюсселя репортаж нашого кореспондента Славка Волинського.
Славко Волинський
Окрім вже перерахованих відомих політичних фігур, в конференції взяло участь чимало бізнесменів, дипломатів, банкірів. Зокрема, представник Європейського інвестиційного банку назвав проект «дуже привабливим для Європейського Союзу» і цей банк буде шукати можливості для інвестування проекту. Проект виглядає менш ризикованим, ніж ті, які свого часу Європейський банк інвестував в нафтогазові компанії Близького Сходу. Генеральний директор міждержавної компанії з транспортування нафти і газу в Європу Фаурізі Бенсарза про проект висловився доволі лаконічно.
Фаурізі Бенсарза
Чи знайдеться в цьому залі хто-небудь, хто може назвати проект Одеса-Броди нерозумним. Ні. Я такого не чув. Навпаки, ми підтверджуємо, що цей проект є дуже важливим.
Славко Волинський
Я поцікавився у керівника Укртранснафта пана Тодійчука, що він думає про нинішню конференцію?
Олександр Тодійчук
Ми дуже задоволені сьогоднішнім розглядом нашого проекту. Виступи були досить об’єктивні. Тому що ми отримали хороші оцінки, ми дійсно відчули, що Європа об’єктивно налаштована до проекту і хоче сприйняти його таким, яким він є. А позитивні зміни у розвитку проекту особливо останніми місяцями - відношення Польщі до цього проекту, відношення Євросоюзу, продовження підтримки з боку США, початок нового такого хорошого процесу, коли низка російських компаній почала розглядати цей проект в пошуках своїх можливостей, своїх вигод в цьому процесі.
Славко Волинський
Тобто тепер Ваші російські конкуренти не перешкоджають розвитку проекту, а намагаються мабуть з цього щось використати?
Олександр Тодійчук
Ні, цей процес інертний. Я б не сказав би, що так всі перелаштувалися. Але я хотів сказати, що сьогодні вже не такі категоричні заяви з боку російських компаній, наприклад, «Юкосу» щодо абсолютної неприйнятності цього проекту, тому що він не дає ніяких пільг, а лише шкодить. Сьогодні ми вже говорили про можливість спільних інтересів і це, мабуть, дуже важливо. Крім цього, я про це сказав в своїй доповіді, часткове звільнення офшору від об’ємів каспійської нафти створює нові резерви для розвитку російського експорту російської нафти через Босфор. Частина легкої каспійської піде в Європу і розвантажить Босфор. Крім того, Європа очікує малосірчаних нафт. Сьогодні, коли з 2005 року запроваджується новий стандарт з вмісту сірки у моторних паливах і ці жорсткі умови можна виконати, залучаючи більші обсяги малосірчаних нафт. Ми теж тут вчасно з’явилися з своїм проектом.
Небезпеки, які несе за собою перевантаженість водного простору навколо Європи танкерними перевезеннями і це сьогодні не раз звучало з вуст експертів Єврокомісії і інших учасників, ми теж знижуємо ці ризики і йдемо, якби в фарватері нових стратегій Європейської комісії і Євросоюзу.
Славко Волинський
Енергетичних стратегій?
Олександр Тодійчук
Так, саме зменшення ризиків, оскільки трубопровід - це є транспорт найбільш надійним. Тобто, ми задоволені тим, що відчули підтримку цього проекту. Були певні зауваження, але вони слушні, з ними ми працюємо.
Сьогодні ще раз хотів нагадати, що саме бізнес-план був презентований, тобто, це якби попередній варіант проекту, а далі ми всі разом працюємо над деталями. Але сьогодні ми показуємо цілу низку таких привабливих сторін цього проекту для потенційних партнерів, які, я думаю, після сьогоднішньої зустрічі будуть більш активними уже у спільному розвитку деталей цього бізнес-плану, які будуть представлені банком і ми обов’язково найдемо кредити. Ми вже сьогодні відчули симпатію з боку Європейського банку і інших банків.
Славко Волинський
Польська делегація на чолі з віце-прем’єр-міністром Польщі Мареком Полом також підтримала проект. Вони пересвідчилися у тому, що каспійська нафта, яка буде потрапляти до Польщі нафтогоном Одеса- Броди-Плотськ, досить легка і якісна для переробки, набагато якісніша, ніж нафта російська, котра містить чимало парафіну та інших відходів.
Ще один плюс, який одержав проект Одеса-Броди-Плотськ - це зменшення нафтових ресурсів у Норвегії. Якість норвезької нафти не набагато краща, ніж каспійська.
На конференцію до Брюсселя прибули і представники Молдови. Вони зацікавлені, аби зробити невелике відгалуження від головної магістралі в Молдову для своїх власних енергетичних потреб.
А ось що думає комісар Єврокомісії у справах енергетики Лойола де Паласіо.
Лойола де Паласіо
Я думаю, проект нафтопроводу Одеса-Броди-Плотськ має відношення до загальноєвропейської інфраструктури, який становитиме інтерес для всього регіону, оскільки він торкатиметься Німеччини та нових країн-кандидатів, як приміром, Чеська Республіка. Проект дасть можливість забезпечити більшу диверсифікацію, безпеку постачання енергоносіїв у Європу.
Славко Волинський
Лойола де Паласіо додала також, що ЄС підтримує цей проект і для поглибленого вивчення проекту експертами Єврокомісії, України і Польщі ЄС вирішив надати для цієї роботи 2 мільйони євро.
Василь Зілгалов
Щодо оптимізму з Брюсселя? Натомість, скептики у Києві власники труби - компанія «Нафтогаз України» звертають увагу на те, що презентація в Брюсселі лише одна із кількох десятків за останні роки.
Речник компанії Костянтин Бородін сказав для радіо «Свобода», що 2 мільйони - це не гроші для нафтової галузі. За даними з неофіційних джерел, приблизно 1,5 мільйона доларів коштує контракт на рекламування проекту, який підписаний між «Укртранснафтою» і «ПрайсВотергаусКуперс».
Тему нафтопроводу Одеса - Броди підхопив на своїй прес-конференції минулої середи президент України. Відповідаючи на запитання журналістів, до якого варіанту використання нафтопроводу він схиляється - до європейського напрямку, чи зворотного, Леонід Кучма відповів досить несподівано для багатьох:«Сказати остаточно, яке буде рішення, я сьогодні просто не можу». А далі він додав, що англійська компанія «Брітіш Путролеум» і російська ТНК пропонують тимчасовий реверс, тобто зворотне транспортування нафти за умови його припинення, якщо з’явиться «серйозна» нафта з Каспію. «Жодних термінів з цього приводу не може бути», - сказав Леонід Кучма.
Мій колега Тарас Марусик зв’язався з відомим фахівцем, головою підкомітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Олександром Гудимою. Послухайте їхню розмову.
Тарас Марусик
Пане Гудима, прошу прокоментувати висловлювання президента України на прес-конференції 28 травня з приводу нафтопроводу Одеса-Броди. Леонід Кучма заявив, що вважає за можливе транзит російської нафти цим нафтопроводом у напрямку Одеси і далі зазначив: «Наскільки я сьогодні поінформований, вони готові транспортувати через цей нафтопровід 14 мільйонів тон нафти щорічно з припиненням, якщо з’являється каспійська нафта. Скажіть, будь ласка, що у цьому поганого для України?»
Отже, що поганого, що доброго?
Олександр Гудима
Мені тяжко говорити, що доброго, тому що я не бачив угоди і я не знаю про справжні наміри тих посадових осіб, які хочуть розвернути нафту у зворотному напрямку.
Але я хотів би сказати, що поганого є для національної безпеки України і, зокрема, для її енергетичної безпеки. Давайте згадаємо, бо зараз щось дуже рідко говорять про головне, заради чого Україна взяла на себе такий великий тягар збудувати цей стратегічний нафтопровід і не забуваємо про нафтовий термінал в Одесі? Для того, щоб здійснити диверсифікацію поставок нафти і для того, щоб не залежати від єдиного джерела поставок, тобто від російської нафти.
Якщо нафта раптом, а в нашій державі загадковій все можливе, потече у зворотному напрямку, то ми тоді ліквідовуємо те, що вподовж багатьох років український народ будував. Тобто, ми знищуємо можливість диверсифікувати поставки нафти. Тобто, ми повністю переходимо на залежність від однієї держави - від Росії, чого не може собі дозволити держава, яка визначила своїм курсом Європейський Союз і яка знає, хоча б приблизно, а які ж вимоги в Європейського Союзу щодо тих держав, які планують вступати? Я б хотів, наприклад, зрозуміти, чи ті, хто заявляють про можливість реверсу нафти, здогадуються, що держави Європейського Союзу мусять свою економіку підвести до вимог Євросоюзу, де є чіткі вимоги щодо диверсифікації і щодо енергетичної безпеки. Нічого немає такого постійного, як тимчасове.
Я вважаю, що це не відповідає національним інтересам України. І, врешті, Вам можливо відомо, що 15 травня український парламент підтримав мій запит на ім’я прем’єра Януковича, де я висловлював побоювання щодо можливості реверсу російської нафти з Бродів до Одеси і маю відповідь уряду, яку підписав Гайдук, який нещодавно завершив переговори діаметрально протилежні за змістом тому, про що сказав президент України. Прем’єр погодився з побоюваннями Верховної Ради і сказав, що реверс суперечить національним інтересам України. Далі навіть тяжко коментувати. Ми у Верховній Раді отримали відповідь уряду. А з іншого боку, президент робить заяви, які суперечать відповіді уряду.
Тарас Марусик
І ще одне запитання. Цитую Леоніда Кучму:«Якщо Європейська комісія запропонує кращі умови, у них для цього є можливості, бо є такі приклади, коли якась система знаходиться в очікуванні, вони можуть фінансувати це з бюджету Європейської комісії. Будь ласка, ми двома руками «за». От цей кінець цитати, він для мене досить туманно звучить, якби Ви мені пояснили це?
Олександр Гудима
Україна поки що не має партнерів, які б спільно з Україною довели нафтопровід з Бродів до найбільших споживачів, тобто, до європейських, або до світових. Але знову ж ми починаємо говорити про мільйони, ми починаємо говорити про вигоду економічну. Це, однозначно, потрібно говорити, але на другому місці. На першому місці є енергетична безпека, де каспійська нафта повинна мати можливість в будь-якій момент бути доставленою в Україну, вивантаженою в нафтовому терміналі Південному і бути в будь-яку хвильку доставлена на нафтопереробні заводи. І це не важливо, що вони не є українські. В момент критичний Х ці заводи стануть українськими. На тому і будується система енергетичної національної безпеки України.
Коли ж президент мав на увазі, що Європейський банк розвитку і реконструкції, який дав схвальну оцінку перспектив продовження нафтопроводу з Бродів до польського міста Плотськ, чи Гданськ, чи навіть до Німеччини, так там може бути дуже багато варіантів. Це може бути Європейський банк, це можуть бути інші компанії. Треба проводити активну політику, щоб нафта каспійська прийшла не лише в Україну, теоретично вона може бути зараз доставлена, але щоб вона була продовжена. Це не є просте питання.
Сьогодні, коли підписані деякі документи у Брюсселі, і коли надана певна сума для техніко-економічного обгрунтування, то будемо сподіватися, що якщо уряд буде проводити відкриту політику, щоб повірили, що Україна цього хоче. А скажіть будь ласка, а як будуть реагувати потенційні інвестори, які захочуть разом з Україною продовжити нафтопровід, коли Україна підпише якусь угоду таємну, чи напівтаємну про реверс? Що тим компаніям потім сперечатися з російськими компаніями? А ну ж виявиться, що не на один рік і не на два, а Україна візьме і підпише на 20 років з Росією реверс? Це є, так звана, українська багатовекторність, або двовекторність. І найкраще для теперішньої української політики - це коли б Україна мала змогу один день качати нафту в Європу, щоб підтверджувати свій європейський вибір, а другий день качати нафту навпаки - з Бродів в Одесу. Але ж це є неможливе?
Василь Зілгалов
Про сьогодення і передісторію однієї підприємницької ініціативи сміливої жінки з Чернігова йдеться у матеріали Ірини Перешило.
Тетяна Жогалко
Чотири роки тому так повернула доля, що я перенесла дуже тяжку операцію і одночасно залишилися без роботи: і я, і чоловік. До цього ми працювали у Спілці майстрів народного мистецтва. Після операції, коли я вийшла з лікарні і залишилася без роботи стояло питання: чи існувати на свої 74 гривні, що дає ІІ група інвалідності, чи займатися справою, яку я люблю і яка приносила задоволення. Мабуть, що то було таке випробування долі, що отак після операції ми вирішили - відкриємо власну галерею.
Ірина Перешило
Це передісторія започаткування власної підприємницької справи Тетяни Жогалко, мешканки Чернігова. ÏÏ бізнес полягає у виробництві подарунково-сувенірної продукції. До цього процесу вона залучила найкращих майстрів Чернігівщини з різьбярства, вишивки, лозоплетіння та кераміки. Такий бізнес, як стверджує пані Тетяна, є цілком успішним. По-перше, дуже вдалою і запотребуваною у Чернігові виявилася саме така підприємницька спеціалізація. А по-друге, перед тим як започаткувати справу, Тетяна Жогалко пройшла навчання у Центрі підтримки жіночого бізнесу, де отримала основи підприємницьких знань. А отже, приступила до справи цілком фахово.
Так у Чернігові з’явилася перша художня галерея під назвою «Круті Сходи», де можна було придбати вироби традиційних народних ремесел. Через рік роботи пані Тетяна відкрила творчу майстерню. Там знаменитий чернігівський різьбяр Олександр Колоша розпочав навчання для молоді. В результаті, семеро молодих хлопців, котрі, як каже підприємниця, не поїхали на роботу за кордон, а знайшли себе тут в Україні, у справі, яка приносить їм матеріальне і моральне задоволення. Кількість народних майстрів при галереї «Круті Сходи» незабаром збільшиться, тому що з минулого року у власності підприємниці є частина цеху колишньої Чернігівської музичної фабрики. До речі, на базі цього колись величезного підприємства, яке зупинилося з десяток років тому, нині працює 34 маленьких приватних фірм. Розширення виробництва спричинено, з одного боку, цілком природнім процесом розвитку справи, а і з іншого, пані Тетяна стверджує, що сьогодні сувенірна пропозиція галереї «Круті Сходи» не відповідає величезному попиту. Кількість бажаючих робити подарунки у вигляді виробів традиційних народних ремесел невпинно зростає. І не лише серед пересічних мешканців Чернігова, але й серед представників місцевої влади, які репрезентуючи область на різних форумах і зібраннях не лише в межах України, але й за кордоном, вже везуть з собою подарунки не у вигляді матрьошок, чи китайських пластикових скульптур, а презентують своє місто фірмовим чернігівським сувеніром.
Василь Зілгалов
У травні в Криму запроваджено два нових республіканських податки. Про суперечки довкола них у матеріали Володимира Притули з Симферополя.
Володимир Притула
Згідно з постановою Верховної Ради Криму, курортний збір стягуватиметься з усіх гостей автономії. З організованих курортників – 5 гривень, з неорганізованих – за рішенням місцевої влади, але не більше 10 гривень. Крім того, якщо курортники прибувають до Криму на власному авто, то будуть змушені доплатити ще 15 гривень. Зібрані кошти з неорганізованих курортників зараховуватимуться до місцевих бюджетів, а з організованих та автомобілістів – до республіканського. Прем’єр-міністр автономії Сергій Куницин повідомив:
Сергій Куницин
Ми плануємо отримати до 15 мільйонів гривень. Запровадження цих податків пов’язане з певними організаційними моментами, над якими зараз працюють податковики, казначейство та Мінфін. І я думаю, що ми цю схему відпрацюємо.
Володимир Притула
Організаційні моменти, про які згадував кримський прем’єр, стосуються самого механізму стягування нових податків. Відповідна парламентська постанова передбачає, що цього року 5% зібраних коштів спрямовуються на компенсацію витрат з адміністрування курортного і транспортного збору. Але, якщо раніше урядовці говорили про те, що адмініструватиме стягування республіканських податків кримська податкова адміністрація, то тепер у місцевій пресі з’явилися оголошення про тендер для приватних комерційних організацій. Тобто, збиратимуть ці податки підприємницькі структури, хоч і під контролем податківців.
Тим часом у Криму все голосніше звучить критика дій парламенту та уряду автономії у сфері оподаткування. Голова Спілки підприємців і працедавців Криму Олександр Дудко заявив, що це не тільки ставить місцевих бізнесменів у невигідне становище у порівнянні з їхніми колегами з інших курортних регіонів України, але й може відлякати потенційних курортників. Адже заявлена Сергієм Кунициним сума у 15 мільйонів гривень – не надто велика, а резонанс у пресі про оподаткування гостей Криму – дуже серйозний і зовсім не позитивний для півострова. До того ж, урядовці вже заявили, що планують запровадити ще один податок у курортно-рекреаційній сфері – збір з приватних пансіонатів.
Сергій Куницин
Для нас проблемним залишається оподаткування приватного сектору організації відпочивальників. Ми ухвалили Положення про приватні міні-пансіони і зараз розробляємо нормативно-правову базу з оподаткування цього сектору санаторно-курортного комплексу.
Володимир Притула
Ніхто з місцевих урядовців поки що не може сказати, скільки принесе коштів цей ще один планований кримський податок. Відмовляються говорити чиновники і про можливі у зв’язку з цим втрати, про які згадував пан Дудко. Тож, питання, чи варта шкурка вичинки – залишається без відповіді. Урядовці кажуть, що осінь покаже.
Василь Зілгалов
А в рубриці «Українські підприємці в історії» сьогодні Віталій Пономарьов розмовляє з київським істориком Інною Шулєшко про історію прибуткових будинків в українській столиці.
Віталій Пономарьов
Пані Інно, коли у Києві започаткувався такий вид бізнесу, як будівництво і використання прибуткових будинків?
Інна Шулєшко
Як вид бізнесу - це десь останнє десятиліття ХІХ століття і перші 10 років ХХ століття.
Віталій Пономарьов
Це було пов’язано мабуть з промисловим підйомом?
Інна Шулєшко
Так, звичайно, промисловий підйом покликав до великих міст значні маси населення і тоді виникла нестача житла в місті і стало вигідно вкладати капітали в саме в будівництво будинків.
Віталій Пономарьов
А що переважало у цьому виді підприємництва - будівництво будинків для продажу, чи будівництво будинків для наступного здавання квартир?
Інна Шулєшко
Найчастіше, будівництво для наступного здавання квартир. З цього потім отримували прибутки.
Віталій Пономарьов
Тому то вони і називаються прибуткові будинки?
Інна Шулєшко
Так, прибуткові будинки і є ще європейський аналог цього терміну «чиншовий будинок». «Чинш» - це аренда, якийсь прибуток.
Віталій Пономарьов
А якщо цей будинок був просто засобом для отримання прибутку, чому кожен будинок був витвором мистецтва?
Інна Шулєшко
Треба сказати, що такого поняття, як серійне виробництво, просто не існувало. Кожен будинок створювався архітектором за індивідуальним проектом. Міська дума дуже відслідковувала, щоб будинки не будував будь-хто. Архітектор повинен був мати спеціальний диплом. Будували, перш за все, фахівці. А потім домовласник, найчастіше і замовляв у якому стилі він би хотів мати фасад, а також потрібно було якось залучати потенційних квартиронаймачів, тих, хто буде жити у цьому будинку. Це були люди середнього і високого рівня достатку. Хоча в кожному будинку були квартири менш коштовні - це напівпідвали, нижні поверхи, горищні поверхи дуже часто здавалися також під житло.
Віталій Пономарьов
Виходить, що для того часу естетично досконала квартира була просто вигідною і прибутковою для власника?
Інна Шулєшко
Ще треба сказати, що які були різного рівня будинки. У центральній частині міста - це можна сказати про кожен будинок. На рівні квартири був деякий момент типізації: квартири праворуч були оформлені, скажімо так, однаково, мали однакову стелю, якийсь живопис могли мати... Але все рівно це були гарні, прикрашені, дуже такі естетичні будинки.
Віталій Пономарьов
Це будівництво викликало до життя інші види підприємництва і промисловості?
Інна Шулєшко
Так, насамперед, це була промисловість будівельних матеріалів: виробництво цегли, кахлю, гранітних плиток, все що потрібно, щоб побудувати будинок.
В один із таких будівельних бумів, який розпочався у другій половині 1890 років і він тривав десь 6-7 років, в Києві, якщо брати 1899 рік працювало 17 кахляних заводів, то в 1909-1910 рік в Києві працювало понад 30 заводів, які виробляли в рік близько 20 мільйонів штук цегли.
Віталій Пономарьов
А яка ще промисловість була стимульована?
Інна Шулєшко
Виробництво різних металевих виробів для оздоблення будинків: це і балконні решітки, грати сходових маршів, виробництво кахлю, вироблялись плитки для підлоги. Але в Києві дуже мало таких зводів було. Більшість із них були в Харкові.
Віталій Пономарьов
І коли цей будівельний бум закінчився у Києві?
Інна Шулєшко
Будівельних бумі було декілька: якщо брати кінець ХІХ століття - це були у 1880-ті роки, потім друга половина 1890 років до початку 1900 , і потім кінець 1900 початок 1910 років. У Першу світова війну у 1914 році будівництво дуже і дуже скоротилося, а вже 1916-1917 рік дуже мало будинків було збудовано. У 1918 році там декілька будинків по місту Києву було зведено.
Віталій Пономарьов
І прибуткові будинки, як вид підприємництва закінчилися у Києві 1919 року?
Інна Шулєшко
Так, у 1919 році з Декретом РНК про націоналізацію всіх домоволодінь і всіх споруд міста Києва.
Василь Зілгалов
Це був «Економічний журнал». На все добре, шановні слухачі.
