10 червня 2003 - Підготовка українського миротворчого контингенту для відправки у Ірак має завершитись у середині липня, а його перебазування буде здійснене в середині серпня. На такі часові показники орієнтуються в Міністерстві оборони України, де нині зайняті підбором персоналу для нового миротворчого завдання. Перебування українських вояків у Іраку має стати додатковим чинником, який може спростити боротьбу українських компаній за контракти для відбудови цієї країни.
Українська бригада (штаб та два батальйони) увійдуть до складу дивізії, які діятиме у зоні відповідальності Польщі у Іраку. А це 80 тисяч квадратних кілометрів. Вояків у тій дивізії буде близько 7 тисяч, з яких понад 2 тисячі – поляки та 1630 українців. Включно з тим українським батальйоном, який зараз перебуває у Кувейті. Решту вояків у польську зону відповідальності мають надіслати Румунія, Литва, Голландія, Данія, Болгарія, та Словакія. Зараз вивчаються умови перебування та інші деталі, включно з фінансуванням контингенту. До кінця року на утримання та передислокацію української бригади буде потрібно понад 13 млн. доларів, дві третини з яких Україні мають компенсувати США та Британія. Військові кажуть, що складнощів зі вчасною підготовкою не буде, хоча відомо, що під час роботи українських вояків у Кувейті їм через проблеми з радіостанціями було важко зв’язуватися з американськими вояками.
Серед майбутніх завдань миротворчого контингенту у Іраку - підтримання безпеки в зоні відповідальності, супровід гуманітарних вантажів, патрулювання, охорона органів місцевого самоврядування, контроль за здаванням зброї, евакуація цивільних у випадку виникнення небезпеки. Власне, якщо не зважати на кліматичні умови, в цій роботі немає нічого нового для українців. Бо впродовж тривалого часу українці це саме виконували у колишній Югославії. Проте на відміну від Балкан, де Києву на тлі миротворчої активності так і не вдалося відвоювати замовлення для українських компаній, у Іраку Київ не хоче повторювати цієї помилки. Найближчим часом туди має вирушити віце- прем’єр-міністр України Віталій Гайдук разом з підприємцями, щоб установити прямі контакти в Іраку. Понад двадцять компаній уже подали заявки до Міністерства економіки та європейської інтеграції, щоб узяти участь у тендерах на відбудову Іраку. Це, зокрема, "Стирол", компанії "Нафтогаз України", "Укрресурси", "АвтоКрАЗ", "Укрнафта", "Укрбуд", "Укртрансбуд", "Азовмаш". Показово, що левова частина цих компаній намагалася вийти на ринок Іраку ще за часів Саддама. Але без успіху. Той же "АвтоКрАЗ" мав намір постачати в Ірак вантажівки, а «Нафтогаз» у 2002 г. пропонував Іракові проекти з будівництва об’єктів нафтової промисловості.
Проте шанси українських компаній, особливо нафтових , може переполовинити нещодавня домовленість Джорджа Буша і Володимира Путіна (про те, що в тендерах на післявоєнну відбудову Іраку візьмуть участь і російські компанії). Тож Україні треба буде шукати союзників не лише в американському, але й у польському таборі. «Ключ» Києва до Варшави – не тільки розгортання свого контингенту у польській зоні в Іраку, але й проект Одеса-Броди-Плоцьк. Транспортування іракської нафти і цим шляхом у Європу в інтересах українсько-польського тандему. Але цікаво, що на тлі іракської активності Україна відповідним урядовим рішенням і досі не скасувала національних санкцій, які обмежують торгівлю з Іраком. Хоча санкції ООН уже скасовані. Наприклад, в Українській авіатранспортній компанії, яка має здійснювати перевезення військового контингенту до Іраку і має пропозиції на перевезення у цей регіон від інших країн, кажуть, що і досі діє заборона Мінтрансу України на польоти до Іраку. Обережно ставляться до Іракських перспектив і українські зброєносці. Хоча армія Іраку була оснащена екс-радянським озброєнням, і теоретично Київ може спробувати вибороти контракти на ремонт та модернізацію певної частки екс-радянських зразків.
Українська бригада (штаб та два батальйони) увійдуть до складу дивізії, які діятиме у зоні відповідальності Польщі у Іраку. А це 80 тисяч квадратних кілометрів. Вояків у тій дивізії буде близько 7 тисяч, з яких понад 2 тисячі – поляки та 1630 українців. Включно з тим українським батальйоном, який зараз перебуває у Кувейті. Решту вояків у польську зону відповідальності мають надіслати Румунія, Литва, Голландія, Данія, Болгарія, та Словакія. Зараз вивчаються умови перебування та інші деталі, включно з фінансуванням контингенту. До кінця року на утримання та передислокацію української бригади буде потрібно понад 13 млн. доларів, дві третини з яких Україні мають компенсувати США та Британія. Військові кажуть, що складнощів зі вчасною підготовкою не буде, хоча відомо, що під час роботи українських вояків у Кувейті їм через проблеми з радіостанціями було важко зв’язуватися з американськими вояками.
Серед майбутніх завдань миротворчого контингенту у Іраку - підтримання безпеки в зоні відповідальності, супровід гуманітарних вантажів, патрулювання, охорона органів місцевого самоврядування, контроль за здаванням зброї, евакуація цивільних у випадку виникнення небезпеки. Власне, якщо не зважати на кліматичні умови, в цій роботі немає нічого нового для українців. Бо впродовж тривалого часу українці це саме виконували у колишній Югославії. Проте на відміну від Балкан, де Києву на тлі миротворчої активності так і не вдалося відвоювати замовлення для українських компаній, у Іраку Київ не хоче повторювати цієї помилки. Найближчим часом туди має вирушити віце- прем’єр-міністр України Віталій Гайдук разом з підприємцями, щоб установити прямі контакти в Іраку. Понад двадцять компаній уже подали заявки до Міністерства економіки та європейської інтеграції, щоб узяти участь у тендерах на відбудову Іраку. Це, зокрема, "Стирол", компанії "Нафтогаз України", "Укрресурси", "АвтоКрАЗ", "Укрнафта", "Укрбуд", "Укртрансбуд", "Азовмаш". Показово, що левова частина цих компаній намагалася вийти на ринок Іраку ще за часів Саддама. Але без успіху. Той же "АвтоКрАЗ" мав намір постачати в Ірак вантажівки, а «Нафтогаз» у 2002 г. пропонував Іракові проекти з будівництва об’єктів нафтової промисловості.
Проте шанси українських компаній, особливо нафтових , може переполовинити нещодавня домовленість Джорджа Буша і Володимира Путіна (про те, що в тендерах на післявоєнну відбудову Іраку візьмуть участь і російські компанії). Тож Україні треба буде шукати союзників не лише в американському, але й у польському таборі. «Ключ» Києва до Варшави – не тільки розгортання свого контингенту у польській зоні в Іраку, але й проект Одеса-Броди-Плоцьк. Транспортування іракської нафти і цим шляхом у Європу в інтересах українсько-польського тандему. Але цікаво, що на тлі іракської активності Україна відповідним урядовим рішенням і досі не скасувала національних санкцій, які обмежують торгівлю з Іраком. Хоча санкції ООН уже скасовані. Наприклад, в Українській авіатранспортній компанії, яка має здійснювати перевезення військового контингенту до Іраку і має пропозиції на перевезення у цей регіон від інших країн, кажуть, що і досі діє заборона Мінтрансу України на польоти до Іраку. Обережно ставляться до Іракських перспектив і українські зброєносці. Хоча армія Іраку була оснащена екс-радянським озброєнням, і теоретично Київ може спробувати вибороти контракти на ремонт та модернізацію певної частки екс-радянських зразків.
