Німеччина, 12 червня 2003 - Останнім часом Україні не бракує найрізноманітніших політологічних центрів, які намагаються спрогнозувати економічний та політичний розвиток держави. Однак, якщо в Україні такі інститути виникли переважно впродовж останніх десяти років, то в країнах Заходу, скажімо, в Німеччині, вони існують уже давно. Вартим уваги є те, що ці дослідницькі центри не тільки дають оцінку розвитику економіки та політики, але й регулярно самі є об”єктом перевірки на ефективність їхньої діяльності. Адже левову частку свого фінансування вони отримують з державної скарбниці.
“Навіщо Німеччині потрібно відразу 6 інститутів економічних досліджень?” – запитує в одному зі своїх останніх номерів журнал “Шпігель”. На думку цього видання, науковці мають лише незначний вплив на політиків, а тому від їхніх прогнозів та аналізів цілком можна відмовитися. Самі науковці, звичайно, дотримуються зовсім іншої думки. “Дослідження розвитку кон”юнктури зменшує невпевненість щодо майбутнього та допомагає ухвалювати рішення як на офіційному, так і на приватному рівнях”, - переконаний Екгард Волерс, науковий співробітник Гамбурзького архіву світової економіки. За його словами, також політики часто користуються порадами науковців і використовують їх для вироблення власних програм. Так було, наприклад, під час підготовки пропозицій щодо реформи системи оподаткування. Незабаром Гамбурзькому архіву світової економіки самому доведеться звітувати перед ревізорами. Впродовж двох днів група незалежних експертів перевірятиме роботу архіву. Організацією таких перевірок займається Наукове товариство імені Готтфріда Ляйбніца, членами якого є понад 80 наукових установ у Німеччині. Це товариство скликає експертні групи в складі німецьких та закордонних фахівців. Після короткої перевірки на місці розпочинається досить тривале вивчення зібраних даних. Врешті експертна група дає підсумкову оцінку діяльності наукового інституту і надсилають свої висновки земельним міністрам з питань науки, які, у свою чергу, на спільній нараді вирішують питання про подальше фінансування науково-дослідних закладів. Щорічно науково-дослідні інститути коштують платникам податків у Німеччині близько 50 мільйонів євро. З огляду на порожню державну скарбницю, земельні уряди, як правило, дуже уважно прислухаються до висновків екпертів. Ті інститути, які не витримали іспиту, тобто їхня робота була визнана недостатньо ефективною, мають рахуватися зі скороченням фінансування. Під час останньої такої перевірки, яка відбулася п”ять років тому, з шести німецьких економічних інститутів тільки один отримав хорошу оцінку, а саме Інститут світової економіки в Кілі. А от робота Гамбурзького архіву світової економіки була визнана незадовільною. І внаслідок скорочення фінансування третина його співробітників залишилася без роботи. Тепер цей науковий заклад займається не науковими дослідженнями, що фінансуються державою, а залежить від замовлень приватних фірм.
“Навіщо Німеччині потрібно відразу 6 інститутів економічних досліджень?” – запитує в одному зі своїх останніх номерів журнал “Шпігель”. На думку цього видання, науковці мають лише незначний вплив на політиків, а тому від їхніх прогнозів та аналізів цілком можна відмовитися. Самі науковці, звичайно, дотримуються зовсім іншої думки. “Дослідження розвитку кон”юнктури зменшує невпевненість щодо майбутнього та допомагає ухвалювати рішення як на офіційному, так і на приватному рівнях”, - переконаний Екгард Волерс, науковий співробітник Гамбурзького архіву світової економіки. За його словами, також політики часто користуються порадами науковців і використовують їх для вироблення власних програм. Так було, наприклад, під час підготовки пропозицій щодо реформи системи оподаткування. Незабаром Гамбурзькому архіву світової економіки самому доведеться звітувати перед ревізорами. Впродовж двох днів група незалежних експертів перевірятиме роботу архіву. Організацією таких перевірок займається Наукове товариство імені Готтфріда Ляйбніца, членами якого є понад 80 наукових установ у Німеччині. Це товариство скликає експертні групи в складі німецьких та закордонних фахівців. Після короткої перевірки на місці розпочинається досить тривале вивчення зібраних даних. Врешті експертна група дає підсумкову оцінку діяльності наукового інституту і надсилають свої висновки земельним міністрам з питань науки, які, у свою чергу, на спільній нараді вирішують питання про подальше фінансування науково-дослідних закладів. Щорічно науково-дослідні інститути коштують платникам податків у Німеччині близько 50 мільйонів євро. З огляду на порожню державну скарбницю, земельні уряди, як правило, дуже уважно прислухаються до висновків екпертів. Ті інститути, які не витримали іспиту, тобто їхня робота була визнана недостатньо ефективною, мають рахуватися зі скороченням фінансування. Під час останньої такої перевірки, яка відбулася п”ять років тому, з шести німецьких економічних інститутів тільки один отримав хорошу оцінку, а саме Інститут світової економіки в Кілі. А от робота Гамбурзького архіву світової економіки була визнана незадовільною. І внаслідок скорочення фінансування третина його співробітників залишилася без роботи. Тепер цей науковий заклад займається не науковими дослідженнями, що фінансуються державою, а залежить від замовлень приватних фірм.
