Прага, 12 травня 2003 – У своєму щорічному звіті про контрабанду людей для публічних домів у західних каїнах і для підневільної праці Держдепартамент США назвав 15 країн світу, які не вжили достатніх або жодних заходів у боротьбі із кримінальними угрупованнями. Серед наведених низка Балканських країн, в тому числі Греція і Туреччина.
Згідно зі звітом держдепартаменту, який на підставі численних поліцейських, судових матеріалів і повідомлень у пресі готує група фахівців з різних ділянок, передусім правників, щороку міжнародні кримінальні групи перекидають через кордони різних країн від 800 до 900 тисяч людей, яких пізніше змушують займатися проституцією або використовують на підневільних роботах. У зв’язку з оприлюдненням звіту держсекретар США Павелл називає обурливим і морально неприйнятним той факт, що сотні тисяч людей у зв’язку з убогістю і безвихіддям стають жертвами кримінальних злочинців, по суті, стають рабами. Найбільше число жертв контрабанди людьми походить з убогих країн з високим рівнем безробіття і низькими заробітками. До низки цих країн і тих, що не ведуть належної боротьби з контрабандою «живим товаром» держдепартамент США залічує, як уже згадано, Туреччину, Грецію, а також Боснію, Грузію, Казахстан, Узбекистан, Кубу, Домініканську Республіку, Гаїті, Ліберію, Судан, Корею та інші.
Оглядачі підкреслюють у зв’язку з цим, що конгрес США може оголосити санкції проти згаданих країн, які наберуть чинності від 1 жовтня, передусім позбавити гуманітарної допомоги й запровадити торговельні обмеження. Проте президент Буш зі свого боку може заблокувати санкції, якщо та чи інша країна є союзником США в боротьбі проти тероризму або покарання такої країни не в інтересах Сполучених Штатів.
Автори звіту стверджують також прогрес у боротьбі з контрабандою людей і підневільною працею у низці країн, які минулого року фігурували у щорічному звіті держдепартаменту. Серед цих країн Росія, Саудівська Аравія й Об’єднані Арабські Емірати. У згаданих арабських країнах було, принаймні формально, заборонено використовувати дитячу працю і зобов’язано поліцію координувати працю у цій сфері, а також ділитися інформацією про зареєстровані злочини.
Оглядачі при цьому звертають увагу на те, що серед країн, які відмовляються від співпраці в боротьбі контрабандою людей або не можуть забезпечити такої співпраці, є бідні країни третього світу зі скорумпованими диктаторськими режимами, де офіційні особи самі причетні до злочинів цього типу.
Згідно зі звітом держдепартаменту, який на підставі численних поліцейських, судових матеріалів і повідомлень у пресі готує група фахівців з різних ділянок, передусім правників, щороку міжнародні кримінальні групи перекидають через кордони різних країн від 800 до 900 тисяч людей, яких пізніше змушують займатися проституцією або використовують на підневільних роботах. У зв’язку з оприлюдненням звіту держсекретар США Павелл називає обурливим і морально неприйнятним той факт, що сотні тисяч людей у зв’язку з убогістю і безвихіддям стають жертвами кримінальних злочинців, по суті, стають рабами. Найбільше число жертв контрабанди людьми походить з убогих країн з високим рівнем безробіття і низькими заробітками. До низки цих країн і тих, що не ведуть належної боротьби з контрабандою «живим товаром» держдепартамент США залічує, як уже згадано, Туреччину, Грецію, а також Боснію, Грузію, Казахстан, Узбекистан, Кубу, Домініканську Республіку, Гаїті, Ліберію, Судан, Корею та інші.
Оглядачі підкреслюють у зв’язку з цим, що конгрес США може оголосити санкції проти згаданих країн, які наберуть чинності від 1 жовтня, передусім позбавити гуманітарної допомоги й запровадити торговельні обмеження. Проте президент Буш зі свого боку може заблокувати санкції, якщо та чи інша країна є союзником США в боротьбі проти тероризму або покарання такої країни не в інтересах Сполучених Штатів.
Автори звіту стверджують також прогрес у боротьбі з контрабандою людей і підневільною працею у низці країн, які минулого року фігурували у щорічному звіті держдепартаменту. Серед цих країн Росія, Саудівська Аравія й Об’єднані Арабські Емірати. У згаданих арабських країнах було, принаймні формально, заборонено використовувати дитячу працю і зобов’язано поліцію координувати працю у цій сфері, а також ділитися інформацією про зареєстровані злочини.
Оглядачі при цьому звертають увагу на те, що серед країн, які відмовляються від співпраці в боротьбі контрабандою людей або не можуть забезпечити такої співпраці, є бідні країни третього світу зі скорумпованими диктаторськими режимами, де офіційні особи самі причетні до злочинів цього типу.
