Белград, 13 червня 2003 – Операцiя тривала 10 годин, а завершилася о першiй годинi ночі. Сотня полiцейських оточила будинок, в якому перебував Шливанчанин. Увечерi бiля будинку зiбралося бiльше тисячi громадян, щоб захистити розшукуваного. Там були й лiдери окремих опозицiйних партiй та, як мовиться в полiцейському повiдомленнi, велика група п’яних хулiганiв. Тодi на допомогу полiцiї прибули пiдроздiли жандармерiї й Спецiального антитерористичного вiддiлу. Вони вибухiвкою пiдiрвали дверi помешкання й заарештували Шливанчанина. В сутичках з полiцiєю, котра застосувала сльозогінний газ, поранення отримали 30 громадян. Госпiталiзовані й близько 50 полiцейських, яких пiкетувальники закидали камiнням. На вулицях манiфестанти розбили десятки машин.
Веселин Шливанчанин восени 1991 року був заступником командувача Гвардiйної бригади Збройних сил колишньої Югославiї, котра пiсля тримiсячної облоги захопила мiсто Вуковар у Хорватiї. Пiсля захоплення мiста сербськi сили розстрiляли понад 200 полонених, яких потiм поховали в спiльнiй могилi.
Гаазький трибунал 1995 року порушив кримiнальну справу проти трьох вiйськових. Генерал Мiле Мркшич, командувач бригади, добровiльно здався минулого року. Другий звинувачений, капiтан Мирослав Радич, поїхав до Гааги у квiтнi. Вiднинi за ґратами й Шливанчанин, котрого сербська преса свого часу називала “вуковарським витязем”, визволителем та героєм. Пiсля вуковарської операцiї полковник став викладачем у Вiйськовiй академiї. Його вiдправили на пенсiю два роки тому, коли вiн видав книжку спогадiв, у якiй вiн звеличував свої бойовi подвиги.
Шливанчанин вiдкинув вимогу уряду здатися добровiльно. Певний час вiн переховувався в казармах, поки Мiноборони не видало наказ Збройним силам заарештувати усiх пiдозрюваних у скоєннi воєнних злочинiв. На думку оглядачiв, заарештованого видадуть до Гааги на початку наступного тижня.
А у зв’язку з вуковарським масовим убивством цього тижня у Сербiї розпочався процес над 6 добровольцями. Прокуратура стверджує, що вони викрали полонених у вiйськових i вiдразу їх розстрiляли. Окремi оглядачi таку версiю вважають мало ймовiрною й припускають, що влада звинувачує ватагу добровольцiв для того, щоб зняти вину з армiї.
Веселин Шливанчанин восени 1991 року був заступником командувача Гвардiйної бригади Збройних сил колишньої Югославiї, котра пiсля тримiсячної облоги захопила мiсто Вуковар у Хорватiї. Пiсля захоплення мiста сербськi сили розстрiляли понад 200 полонених, яких потiм поховали в спiльнiй могилi.
Гаазький трибунал 1995 року порушив кримiнальну справу проти трьох вiйськових. Генерал Мiле Мркшич, командувач бригади, добровiльно здався минулого року. Другий звинувачений, капiтан Мирослав Радич, поїхав до Гааги у квiтнi. Вiднинi за ґратами й Шливанчанин, котрого сербська преса свого часу називала “вуковарським витязем”, визволителем та героєм. Пiсля вуковарської операцiї полковник став викладачем у Вiйськовiй академiї. Його вiдправили на пенсiю два роки тому, коли вiн видав книжку спогадiв, у якiй вiн звеличував свої бойовi подвиги.
Шливанчанин вiдкинув вимогу уряду здатися добровiльно. Певний час вiн переховувався в казармах, поки Мiноборони не видало наказ Збройним силам заарештувати усiх пiдозрюваних у скоєннi воєнних злочинiв. На думку оглядачiв, заарештованого видадуть до Гааги на початку наступного тижня.
А у зв’язку з вуковарським масовим убивством цього тижня у Сербiї розпочався процес над 6 добровольцями. Прокуратура стверджує, що вони викрали полонених у вiйськових i вiдразу їх розстрiляли. Окремi оглядачi таку версiю вважають мало ймовiрною й припускають, що влада звинувачує ватагу добровольцiв для того, щоб зняти вину з армiї.
