Київ-Прага, 13 червня 2003 року.
Зиновій Фрис
Говорить радіо “Свобода”. Останній цього тижня випуск "Вечірньої Свободи" в прямому ефірі. Перед мікрофоном Зиновій Фрис. Мені допомагають Юлія Сайко і Михайло Петренко. Вітання всім нашим слухачам!
П’ятниця – день для "Вечірньої Свободи" не найкращий. Сьогодні не просто п’ятниця, сьогодні ще й 13 число. Кажуть, у такий день треба бути дуже обережним. Втім, не все так погано.
Ми будемо говорити про те, чи сповна Україна реалізує свої здорові амбіції в авіабудівній і космічній галузях?
Є для цього й інформаційний привід: схоже, що НАТО може орендувати українські літаки АН-124-100 "Руслан". Що ще може запропонувати Україна Заходові, закордону взагалі?
Наші гості сьогодні:
Леонід Каденюк - народний депутат (фракція НДП), заступник голови Комітету з питань національної безпеки та оборони, генерал-майор, перший український космонавт та Валентин Бадрак, директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння.
Дякую Вам, панове, за участь в сьогоднішній передачі.
Пане Каденюк, Ви колись казали, що в космосі мріяли про тарілку українського борщу. Я обов’язково запитаю Вас про Ваші мрії на Землі.
Учора з Брюсселя надійшло повідомлення про те, що в штаб-квартирі НАТО був підписаний "протокол про наміри". Він торкається транспортного забезпечення сил швидкого реагування сил Північноатлантичного альянсу. У цьому зв’язку, йдеться про використання морського транспорту Норвегії та українських літаків АН-124, їх краще знають як "Руслан".
Ось що передавав з цього приводу наш брюссельський кореспондент Славко Волинський. | Славко Волинський
Під “протоколом про наміри” щодо транспортного забезпечення сил швидкого реагування, зокрема про використання для цих цілей найближчим часом українського літака Ан-124с, а не американського Сі-17, поставили підпис дванадцять країн –учасниць НАТО. А саме: Канада , Чеська Республіка , Данія , Франція, Німеччина, Угорщина, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія і Туреччина. Ініціатором підписання стала Німеччина за міцної підтримки Норвегії.
Все почалось від представництва української державної компанії АНТК імені Антонова в Берліні, за посередництвом якої Німеччина вже використовувала українські ”Руслани”. Військове керівництво Німеччини дало цим літакам позитивну характеристику. І коли постало питання, які літаки використовувати в разі негайної передислокації військових підрозділів НАТО, офіційний Берлін надав перевагу “Русланам”.
Одним із найважливіших факторів того, що пропозицію Німеччини підтримали інші одинадцять країн ось такого багатостороннього консорціуму, як зазначив речник НАТО, став комерційний фактор - ціна за фрахтування “Русланів”, яка значно нижча у порівнянні з ціною за фрахтування американських Сі-17. Йдеться про можливість фрахтування 6 - ти авіамашин Ан-124с з АНТК ім. Антонова.
У НАТО сподіваються, що протокол “про наміри” увінчається підписанням конкретного договору у 2005 році, після завершення переговорів з головним керівництвом компанії АНТК ім. Антонова в Україні.
Зиновій Фрис
І я одразу до наших гостей у київській студії з такими запитаннями.
Здавалося б, панове, катастрофи з українськими літаками мали б завдати такої шкоди іміджу України, що про її літаки просто б не згадували. Та ні! Не лише згадують - НАТО хоче використовувати їх у своїх нетривіальних цілях.
Скажіть, то що, отой “Руслан” справді такий цінний? Чи він є ціннішим за американські аналоги? Я не знаю, хто з Вас готовий першим відповідати на це запитання, пане Бадрак, може Ви?
Валентин Бадрак
“Руслан” дійсно унікальний літак, і аналогів поки що йому немає. Він здатен перевозити 120, а модернізована версія навіть 150 тонн вантажу, в той час, коли найпотужніший американський літак здатен підняти у повітря лише 100 тонн. Цей фактор робить його надзвичайно вдалим.
Більше того має сенс те, що німці вміють рахувати гроші, і Україна запропонувала набагато дешевші умови. Крім того, експерти пов’язують такі наміри також із політичним фактором, а саме, існує, і це не таємниця, певне прохолодження між США, з одного боку, та Францією та Німеччиною, з другого боку. Тому можна казати про те, що Україні сьогодні надається новий шанс. Цей шанс вона може використати в майбутньому як певної спеціалізації військової, військово-технічної в НАТО.
Зиновій Фрис
Пане Бадрак, ми про ці шанси можливо трішечки пізніше поговоримо. Я дякую Вам. І запитання до пана Каденюка. Пане Каденюк, Ви закінчили Вище військове училище, Ви льотчик-інженер, Ви літали, що Ви скажете про “Руслан”? Вам не доводилося бути на борту цього літака?
Леонід Каденюк
По-перше, я хочу сказати, що ця новина для нас не була несподіваною, але вона була досить приємною. І треба сказати, що все-таки критерії, по яких відбиралися ці літаки, вони були на нашому боці. По-перше, технічні дані цього літака, тут вже було сказано про те, що це - перший літак цього класу, і другий критерій, це, все ж таки, ціна. Це кошти, які потрібно використовувати для того, щоб виконати місію цих літаків.
Тут було сказано, що ціна для американських літаків Сі-17 для того, щоб використати цю задачу, там необхідно десь біля 6 мільярдів доларів, а ця ж сама задача з участю нашого літака всього біля 1 мільярда доларів. Саме це якраз і вплинуло на рішення НАТО на користь нашого літака.
Нажаль, мені не доводилося літати на цьому літаку, але я літав на великих літаках, я - льотчик-винищувач, і літав на винищувачах, але в основному я літав десь на 60 модифікаціях літаків самого різного призначення, в тому числі, і на великих літаках. А як спеціаліст-фахівець я мушу сказати, що, дійсно, в світі такого літака як “Руслан” немає такого класу.
Зиновій Фрис
Дякую, пане Каденюк. Пане Бадрак, в Брюсселі підписали лише "протокол про наміри". Тобто, ніхто зараз з упевненістю не може стверджувати, що НАТО користуватиметься українськими "Русланами".
Сьогодні надійшло повідомлення, що Іспанія не увійде до консорціуму НАТО для оренди літаків "Руслан". Що це означає, пане Бадрак? Чи є такі і подібні факти визначальними в сенсі майбутнього використання чи невикористання "Русланів"?
Валентин Бадрак
Я не думаю, що це буде визначальним. Іспанське керівництво можна зрозуміти, воно, скажімо так, відтягує поки що своє рішення до вирішення і оприлюднення причин катастрофи Як-42. Як і не можна казати про остаточне рішення 12 країн НАТО використовувати АН-124 “Руслан”, так і остаточно неможливо сьогодні сказати про іспанську відмову, тому що це ще не є остаточною відмовою від пропозицій України.
Але я хотів би зосередитися на іншому. Я хотів би сказати, що сьогодні фактично у країн НАТО немає іншої альтернативи, ніж використовувати протягом кількох років українські або російські літаки. Той факт, що сьогодні називають появу літака А-400м альтернативою літака в 2008 році, то темпи просування цього проекту свідчать про те, що навряд чи він з’явиться в цей термін. Експерти називають такі терміни як 2010, навіть, 2012 рік. Тому якраз українські “Руслани” можуть протягом цього часу виконувати цю місію. Звичайно, що за цей період вони повинні заробити певний імідж, певне реноме для того, щоб Україна змогла його використати для євроатлантичної інтеграції.
На цей час, нажаль, якщо брати військовий аспект співпраці України з НАТО, то, фактично, крім декількох перевезень з боку авіалінії “Антонова” підрозділів та техніки Польщі та Німеччині пригадати можна лише проект реалізації мін, який реалізовується в Донецьку.
Країни НАТО розуміють, що сьогодні м’яч на їхньому боці, і вони повинні визначити, як заохотити Україну для того, щоб дійсно питання євроатлантичної інтеграції не виглядало лише політичними деклараціями. Тому, я думаю, це також зіграло роль в тому, що саме українські, а не російські літаки були попередньо визнані як можливі для використання в інтересах НАТО. Хоча ми знаємо, що найбільший український конкурент компанія “Волга-Днепр” має не 7, а 10 літаків, і трохи більший сегмент покриває світового ринку - багато вантажних перевезень.
Зиновій Фрис
Пане Бадрак, Ви згадали Росію, і якраз я хотів би продовжити тему Росії у такий спосіб.
10 червня державний секретар Міністерства закордонних справ України В.Єльченко заявив на Дні уряду ВР, що серйозну стурбованість викликає хід реалізації українсько-російського проекту в галузі наукової та військово-технічної кооперації зі створення військово-транспортного літака АН-70. За словами В.Єльченка, проблеми з фінансуванням і зниженням темпів реалізації цього проекту є причиною постійних втрат пріоритету у створенні літака цього типу.
Отже, як ми бачимо, літак “Руслан” помалу завойовує світ, як от з цим літаком АН-70, який вважається також дуже перспективним. І Україна могла б в сенсі авіа ще більше ствердити себе, яка тут проблема, пане Каденюк?
Леонід Каденюк
По-перше, я б хотів сказати, що АН-70 – це також один з кращих літаків свого класу у світі. Чому? Бо використовуються самі нові технології в його будівництві. Саме ці технології зробили цей літак, який має характеристики по економічності авіадвигунів, по аеродинаміці, по іншим характеристикам, одним з найкращих в світі. Але, нажаль, стоїть така проблема у створені цього літака – це фінансова проблема. Нажаль, це така проблема, яка породжує й інші проблеми в усіх галузях нашого господарства, і, звичайно, в авіаційній галузі також.
Потрібно сказати, що ця проблема зараз якось і використовується, можливо не таке слово буде підібране, але вона використовується росіянами, щоб цей проект не мав такого стрімкого розвитку, як він мав на самому початку. Тут і фінансовий критерій відіграє роль, і також відіграють роль якісь політичні моменти, політичні мотиви, можливо такі, про які ми зараз і не знаємо.
Зиновій Фрис
Нам за часом треба було б вже переходити від авіа до космічної галузі в Україні. Знову ж таки, ми маємо інформаційний привід, щоб про це говорити.
10 червня приблизно о 7 годині вечора за київським часом відбувся 8 успішний запуск українсько-російської ракети-носія ЗСЛ в рамках міжнародної космічної програми “Морський старт”. Ракету сконструювали за участі дніпропетровського підприємства “Південмаш”. Ракета вивела на орбіту супутник мобільного зв’язку “Турая-2”. Супутник виробила американська компанія “Боїнг” на замовлення консорціуму в Об’єднаних Арабських Еміратах.
І ось що детальніше про це розповідає наш вашингтонський кореспондент Сергій Куделя.
Сергій Куделя
Одна година сорок хвилин – за такий час українсько-російська ракета-носій вивела на геостаціонарну орбіту супутник зв’язку „Турая-2”. Цей космічний апарат, загальна маса якого перевищує 5 тонн, став найважчим в історії комерційних запусків. Своєрідний рекорд вдалося досягнути завдяки модернізації ракети “Зеніт”, що підвищило її енергетичні характеристики.
Про роль українських конструкторів у програмі “Морський старт” говорить її комунікаційний директор Пола Корн.
Пола Корн
Українці розробили, збудували та здійснюють управління двома з трьох ступеней ракети-носія. Вони беруть активну участь у роботі нашої організації та забезпечують успіх наших місій.
Сергій Куделя
Сам запуск, який коштував приблизно 40 мільйонів доларів, відбувся, традиційно, з морської платформи “Одисей” у Тихому океані, розташованої в районі екватору. Таке незвичне місце запуску дозволяє програмі „Морський старт” максимально використовувати обернення земної кулі для пришвидшення польоту ракети та зменшує відстань, яку треба подолати для виведення супутника на орбіту.
Українські експерти, за словами Поли Корн, були присутні й під час самого старту ракети.
Пола Корн
Декілька українців увійшли у команду, що забезпечувала запуск ракети, і знаходилися на кораблі в районі екватору. Окрім того, офіційні представники “Південмашу” та КБ “Південне” спостерігали за подією у штаб-квартири програми у місті Лонг Біч штат Каліфорнія.
Сергій Куделя
Програма “Морський старт” була започаткована у 1995 році в результаті співпраці комерційних підприємств 4 держав: США, України, Росії і Норвегії. Українська сторона володіє 15% проекту. З дев’яти запусків, здійснених в рамках програми, лише один не вдалося успішно реалізувати.
Щойно виведений на орбіту супутник “Турая-2”, який розрахований приблизно на 12 років експлуатації. Глава однойменної саудівської компанії Мохамед Муран сподівається, що новий супутник сприятиме покращенню якості зв’язку та розширенню сфери послуг компанії.
Зараз компанія надає комунікаційні послуги для третини держав світу. Наступний запуск ракети “Зеніт” запланований на початок серпня цього року. Передбачається, що в обслуговуванні запуску візьмуть участь українські спеціалісти державного конструкторського бюро „Південне”.
Зиновій Фрис
У світі, як свідчить статистика, мало говорять про досягнення України. В основному говорять про якісь скандали, про корупцію, і щось на зразок цього, а тут раптом, буквально за два –три дні серйозні повідомлення про прорив, про досягнення України і в авіа, і в космічній галузях. Згадувалося у матеріалі нашого вашингтонського кореспондента дуже часто “Південмаш”. Пане Бадрак, я так зрозумів, “Південмаш” – це серйозне підприємство. Чи використовується воно сповна для самоствердження України на міжнародному ринку, пане Бадрак?
Валентин Бадрак
Я думаю, що ні. Не зважаючи на те, що “Південмаш” бере участь у багатьох проектах, здається, їх більше 4 десятків, в тому числі, найбільші 3 такі проекти, найбільш цікаві. Це проект “Sea Launch”, який було згадано, проект модернізації бразильськими колегами і проект конверсійного використання колишньої CC–18, яка сьогодні має назву “Дніпро” разом з Росією. Але не зважаючи на це, можна сказати, що це підприємство має дуже великий невичерпаний потенціал. І українцям, щоб завойовувати, щоб реалізовувати цей потенціал приходиться дуже важко боротися, як і в справі з цим “Зенітом”, який зараз бере участь у програмі “Морський старт”. Я хочу сказати, що як і з літаками АН-124, у західних партнерів практично не було іншої можливості використати будь-який інший ракетоносій для цього проекту. Чому? Тому що єдина у світі ракета “Зеніт”, яка бере участь у цьому проекті, може розпоряджатися у горизонтальному положенні, це перший момент. І другий момент. Єдина у світі ракета “Зеніт” забезпечує повну автоматизацію перед стартом, що повністю забезпечує безпеку для тих, хто здійснює цей старт.
Тобто ці речі, вони зробили, фактично, поза конкуренцією “Зеніт”. І ще можна додати, що “Зеніт” є екологічно чистою ракетою, це також єдина у світі екологічно чиста ракета, тому щоб західні партнери визнали це, довелося дуже багато часу і сил втратити, але все ж таки, це відбулося, і можна пишатися сьогодні цими проектами.
Зиновій Фрис
Пане Каденюк, а що, є сьогодні в Україні космічна галузь? Що вона собою представляє, Ви могли би розповісти про це коротко і якось так, щоб це було дохідливо для всіх наших слухачів?
Леонід Каденюк
Дійсно, Україна являється космічною державою, вона входить в п’ятірку, без всякого перебільшення, входить в п’ятірку космічних держав світу. Що саме каже про те, що Україна являється космічною державою? По-перше, це потужний науково-технічний потенціал, який зараз існує в Україні, потім “Південмаш” –це один із самих більших у світі заводів, який виробляє космічну техніку, Національне космічне агентство, і, звичайно, я вже сказав про те, що потужний науково-технічний потенціал. Тут потрібно сказати, що Україна зараз дійсно не може використовувати в повній мірі ті можливості, які вона має для того, щоб досліджувати космічний простір, для того, щоб використовувати космічну галузь. А причина в цьому, я вже сказав –це фінансування. І потрібно тут якраз сказати, у зв’язку з фінансуванням, що якщо порівняти фінансування української космічної галузі не цей рік, виділено десь біля 230 мільйонів гривень. А якщо сказати, наприклад, про США, то там, я не знаю, як в цьому році, але в минулому році, там було 15 мільярдів доларів, тобто це в тисячі разів більше, ніж Україна виділяє на космічну галузь.
Але не зважаючи на це, космічна галузь, вона не просто виживає, вона працює, вона працює на державу, і вона вже заробляє гроші. І вона присутня зараз в багатьох цікавих міжнародних проектах, підписано багато договорів міжурядових, між Україною і США, Росією ,Європейським космічним агентством, японською космічною також програмою. Ну, і багато інших. Тобто Україна все-таки активно бере участь у космічних дослідженням.
Зиновій Фрис
Дякую, пане Каденюк. Пане Каденюк, Ви літали в космос і літали на американському “Колумбія” STS-87, і це було з 19 листопада до 5 грудня 1997 року. І десь невдовзі після цього, Ви в інтерв’ю якійсь газеті заявили, що будучи в космосі, Ви мріяли про тарілку українського борщу. Скажіть, будь ласка, а ось тут на землі, як космонавт, про що Ви мрієте? Чи не мрієте Ви може, зокрема, про те, щоб полетіти в космос не на російському, не на американському, французькому, я не знаю, ще якому, а на українському, щоб Ви летіли як український космонавт з місією, насамперед, України? Такого бажання нема у Вас?
Леонід Каденюк
Ну, треба сказати...
Зиновій Фрис
І можливостей, очевидно?
Леонід Каденюк
Як у про професійного космонавта мрія є ще літати в космос, тим більше, що після космічного польоту виникло багато питань, на які треба знайти відповідь. А на ці питання можна знайти відповідь тільки там, в космічному польоті. Звичайно, надії на те, що ця мрія може здійснитися, надзвичайно маленька, але вона все-таки є. Є ця мрія. Відносно того, щоб полетіти на українському кораблі, звичайно, що хотілося б полетіти саме на українському кораблі. Тут треба сказати, що наша космічна галузь, вона здатна робити все, і навіть космічно-пілотовані кораблі. І коли з командиром корабля, на якому я літав, командир Кевін Крігел, якось він мені сказав: “Давай ми слідуючий політ зробимо вже у складі екіпажу - ми з тобою, уже ти будеш командиром екіпажу.” Звичайно, було б дуже цікаво, якби цей політ дійсно відбувся на українському пілотованому космічному кораблі. Але це тільки мрія, на жаль.
Зиновій Фрис
В кожному разі, пане Каденюк, Ви готові до такого?
Завжди називали це подвигом.
Леонід Каденюк
Так, я готовий до цього, але я до цього не відношусь як до подвигу, тому що, якщо відноситися як до подвигу, то тоді буде страшно літати. І якраз з цього приводу я хочу сказати, що перед самим польотом, буквально за хвилину до старту, не було ніякої ейфорії, не було ніякого відчуття того, що ти будеш зараз якійсь подвиг виконувати, приймати участь в якомусь подвигу, було одне відчуття – відчуття великої відповідальності перед вченими, які мене готовили до космічного польоту, перед українськими, перед американськими і, звичайно, перед інструкторами, які мене готували. Отаке було відчуття, а те, що там якійсь подвиг має відбутися, про це не думалося.
Зиновій Фрис
Пане Каденюк, чи завжди є корисними польоти в космос? Я дозволю собі процитувати фрагмент зі статті одного київського журналіста, він говорить тут, зокрема, про Вас. "Коли 1997 року Леонід Каденюк з тими ж американцями полетів у шатлі “Колумбія” в космос, безглуздою місією по нагляду в умовах невагомості за такою важливою для українського сільського господарства рослиною, як рапс, на відміну від все тієї ж більшості, не відчував ані найменшої гордості на предмет того, що Україна, яка виплачувала старим 12-доларові пенсії , нарешті, прорвалася у космос.” Ось така цитата зі статті, пане Каденюк, апеляційної, як видається, що Ви скажете якраз з приводу того - важливість будь-якого космічного польоту в космос, пане Каденюк?
Леонід Каденюк
Я би сказав ось що на цей вислів, що це вислів людини, яка, будемо казати прямо, повністю не розуміє, абсолютно не розуміє значення космонавтики, значення тих експериментів, які проводяться на борту космічних літальних апаратів. Ну а тут якраз про значення хотілося б сказати. Інколи задають питання, досить такі часто – чому ми літаємо в космос, навіщо це потрібно, це великі гроші. В космос ми літаємо, якщо сказати одним реченням, для того, щоб - ну може, це будуть високі слова, але можна сказати так: для того, щоб на землі життя зробити кращим. Все, що робиться в космосі, ті експерименти, які там проводяться, вони проводяться для того, щоб покращити життя на Землі. І ті експерименти, які я виконував з рослинами, це були одні з експериментів.
Зиновій Фрис
Це був рапс, зокрема, пане Каденюк, як пише про це автор?
Леонід Каденюк
Так, там було три види рослин... оцей рапс, що він каже, що він називає - це рослина яка має дуже цікаву властивість – життєвий цикл 35 діб...
Зиновій Фрис
Скажіть, будь ласка, щоб скоротити якось, якось використовуються сьогодні в Україні, ці Ваші дослідження, які Ви проводили. Яким чином?
Леонід Каденюк
Ці експерименти, які виконувалися, одна з таких цілей - це покращення технології вирощування рослин на Землі. Можна сказати таким чином, тобто це щоб узагальнити відповідь, можна сказати – це для того, щоб покращити технологію вирощення рослин на Землі. Тобто ті експерименти, які виконувалися мною, вони виконувалися не тільки для майбутніх космічних польотів, щоб визначити вплив стану невагомості на розвиток рослин, як ті, які потім будуть використовуватися, будуть вклинюватися в систему забезпечення, в контрсистему забезпечення. Але і для того проводилися ті експерименти, щоб покращити якраз технології вирощування рослин на землі.
Зиновій Фрис
Дякую. І давайте спробуємо підходити до таких вже підсумкових речей. Отже, Україна, можемо зробити висновок з того, про що ви, панове, говорили, я лише підсумую те, що ви говорили. Є успіхи України в авіа і космічній галузі. Що належить зробити Україні, аби про ті досягнення світ не просто знав, аби ці досягнення використовувалися в міжнародній практиці якомога ширше, аби Україна мала врешті-решт, зокрема, мала від цього якійсь зиск? І немає нічого поганого від того, аби Україна робитиме з цього гроші, гроші, які так потрібні сьогодні і пенсіонерам, і іншим незахищеним в Україні людям. Звісно, ви говорили про те, що немає грошей, гроші, очевидно, ще не скоро з’являться. Що належить зробити Україні, аби ці досягнення використовувалися в міжнародній практиці якомога ширше? Пане Бадрак, Вам першому слово.
Валентин Бадрак
Я думаю, що ці дві події, про які ми сьогодні ведемо дискусію, це доказ того, що Україна все ж таки, не зважаючи на все, вона довела світовій спільноті, що вона є високотехнологічною країною, і вона має право бути присутньою, має право на інтеграцію світову, в високотехнологічну промисловість, але це технічних аспект. Я думаю, що Україна має на політичному рівні це використати, тобто політики мають вести про це вже конкретні переговори, конкретно наполягати на тому, щоб Україна, яка вже сьогодні отримує шанс, щоб вона цей шанс використала.
Зиновій Фрис
Пане Бадрак, нинішня політична ситуація в Україні не сприяє цьому, про що ми говоримо?
Валентин Бадрак
Ситуація, яку ми спостерігаємо сьогодні, яка дозволяє нам сподіватися на реалізацію цього шансу. Якщо казати про АН –124, про літаки, то, як я вже зазначив, на початку це є певний шанс отримати спеціалізацію в НАТО.
Україна, як і кожна країна, яка бажає бути в НАТО, має мати свою спеціалізацію вузьку. Тобто вона може запропонувати свої військовотранспортні можливості, але це можуть бути можливості з розмінування і таке інше. Але сьогоднішня ситуація, і використання практичне поляками і німцями, яке було успішним, воно доводить те, що Україна здатна репрезентувати свою військовотраспортну складову як спеціалізацію, і це дуже важливо.
Що стосується, то тут також, Україна... тут питання трошки полягає ще в тому, що Україна є конкурентом найпотужніших комічних держав.
...Ми пам’ятаємо, як відмовився фактично від повномасштабної участі у розробці і створенні .. носія “Вєга”, але все-ж таки Україна, завдяки своїм наробкам, які вона вже має, вона може використати ці шанси.
Зиновій Фрис
Пане Каденюк, до Вас таке запитання. Якби в майбутньому Україну приймали в НАТО, чи нинішні досягнення космічні і в авіа галуззях, допомогли би Україні почуватися в Альянсі солідніше, серйозніше, впевненіше? Чи зіграє це якусь роль і при вступі України до НАТО, якщо їй це запропонують колись? Я б хотів почути на це запитання відповідь не лише як від космонавта, а як від політика.
Леонід Каденюк
По-перше, я хотів би, щоб це трапилося і якомога раніше, щоб нас запросили в блок НАТО. Ну а по-друге, хотілося б сказати, що все-таки ті досягнення в технічній, авіаційній галузі, які зараз у нас є , вони дозволяють бути не просто рівними, а в деякій мірі навіть кращими, ніж ті зразки космічної або авіаційної продукції, яка зараз існує на Заході, причому треба сказати, що самі спеціалісти західні, американські, я в цьому переконуюся, вони це визнають, що Україна - це космічна держава, Україна – це авіаційна держава, бо вона має повний цикл вироблення як авіаційної, так і космічної техніки, причому якість цієї техніки надзвичайно висока, і я впевнений, якість саме цієї техніки вже зараз дозволяє вступу України в цей блок, але на жаль, не по всіх параметрах ми підходимо туди, і на жаль, нам треба зробити багато для того, щоб ті критерії, які вимагаються від нас для вступу, щоб вони були виконані.
Валентин Бадрак
Пане Бадрак, вступити до НАТО – це означає, очевидно, і свої таємниці розкрити, і військові, у тому числі, і ракетні, і космічні, чи готова Україна сьогодні до цього, готова це перебороти?
Валентин Бадрак
Я думаю, що Україна вже своїми кроками, які вона продемонструвала, зокрема, запрошувала експертів, щоб зробити оборонний аналіз.., і можна пригадати, як експерти іноземні американські і британські дивилися, скажімо, технології “Кольчуг”, тих самих, тобто всі ті кроки свідчать про певну відкритість. Україна приєдналася до “відкритого неба”, і на своїй території шляхом використання літаків - розвідувальних дозволяє перевіряти. Україна надає відповідні дані в європейські організації, тому я думаю, що це не головне питання.
Головне питання – це відповідність загальносуспільним стандартам, тобто якщо Україна буде здатна в систему цінностей європейських трансформувати на своїй території, і їх реалізовувати, демонструвати, що вона дійсно це робить, то тоді шанс отримати членство в Альянсі може бути. Я хотів би пригадати, що якщо ми кажемо про вузькі речі - такі, як відповідність армії, то я хочу сказати, що жодна армія жодної країни нових запрошених членів, вона не відповідала на момент вступу, на момент запрошення не відповідала стандартам НАТО, але вони були за політичними мотивами запрошені.
Валентин Бадрак
Дякую, пане Бадрак. І я хотів би закінчити програму словами космонавта Каденюка, який якось сказав, життєвий принцип його - ні за яких обставин не втрачати почуття оптимізму.
Дякую.. Хай щастить!
