Вашингтон, 17 червня 2003 - Цього тижня до Багдада відправляється колишній інспектор спеціальної комісії із роззброєння Іраку Девід Кей, якого ЦРУ призначило відповідальним за пошуки там зброї масового знищення. Він керуватиме діями так званої Іракської Оглядової Групи, до якої увійшли десятки колишніх інспекторів ООН із досвідом роботи в Іраку. Як повідомляє тижневик “Time”, рішення залучити фахівців ЦРУ до пошуку зброї стало наслідком невдоволення Білого Дому безрезультатністю дій Пентагону, якому за більше, ніж два місяці, не вдалося знайти хімічну та бактеріологічну зброю на підконтрольній території Іраку. Разом з тим, комітети з питань розвідки Сенату та Палати Представників США проведуть цього тижня закриті слухання, на яких розглядатимуть відповідність дій президента Буша до наявної інформації про іракську збройну програму. Впливові американські видання, однак, уже пишуть, що у своїх виступах щодо Іраку Президент Буш, як мінімум, перебільшив розвідувальні дані, а, можливо, й свідомо збрехав.
В останньому числі журналу “Newsweek” впливовий амриканський публіцист Фарід Закарія стверджує, що немає жодних сумнівів, що американський уряд свідомо перебільшив загрозу, якою був Ірак для безпеки США. Разом з тим, він підкреслює, що надмірна демонізація режиму Саддама Гуссейна офіційним Вашингтоном не повинна дивувати. Цей феномен, на його думку, був характерний і для багатьох попередників Буша у Білому домі. Один з промовистих прикладів – переоцінка економічної та військової могутності Радянського Союзу у 70-х роках. Тоді під тиском багатьох консервативних політиків була створена так звана “Група Б”, яка отримала доступ до всіх розвідувальних даних ЦРУ та займалася їхнім незалежним аналізом. У своєму заключному звіті у 1976 році незалежні аналітики стверджували, що “СРСР має великий та постійно зростаючий валовий національний продукт” та здатність швидко модернізувати і збільшити свої збройні сили. А це саме тоді, коли у Радянському Союзі розпочалася епоха застою. Варто додати, що ЦРУ того часу очолював Джордж Буш -старший, батько нинішнього президента, а до “Групи Б” входив Пол Вулфовиц, який тепер є заступником міністра оборони США.
Як пояснює Закарія, такі помилки в оцінці потенціалу свого суперника є наслідком схильності американських посадовців робити далекосяжні висновки, керуючись власним сприйняттям підступності намірів опонуючого режиму. У результаті США часто опиняються у ситуації, коли загрозливі на вигляд режими в дійсності виявляються мильними бульбашками. Але про це Вашингтон дізнається ,вже витративши мільярди доларів на боротьбу з ними.
В одному з останніх номерів “Вашингтон Пост” також аналізує попередні заяви президента Буша щодо наявності в Іраку зброї масового знищення. Однак, у той час як Закарія називає їх “свідомим перебільшенням”, журналісти цієї впливової газети пишуть про “відверту брехливість” виступів президента. Разом з тим, вони також зазначають, що Буш- молодший далеко не перший американський президент, який вдавався до поширення неправдивої інформації для обгрунтування чи приховування своїх дій. Першим відомим випадком цього стали заяви президента Ейзенхауера про відсутність будь-яких американських літаків-шпигунів над територією Радянського Союзу. Лише після того, як один з таких літаків був збитий радянською системою протиповітряної оборони, а його пілот затриманий спецслужбами, Ейзенхауер мав визнати, що говорив неправду. Іншим шокуючим прикладом були твердження президента Ліндона Джонсона про напад в”єтнамських торпедоносіїв на американський корабель-винищувач 4 серпня 1964 року. Це підштовхнуло американський Конгрес до надання Джонсону повноважень розпочати військові дії у В”єтнамі. Дев”ятирічна війна, яка забрала життя в 58 тисяч американців, також розпочалася, як виявилося пізніше, через свідоме перекручення фактів.
Газета доходить висновку, що якщо приховування правди під час військових дій ще можна зрозуміти, то брехню офіційних осіб, яка стає інструментом зовнішьої політики, виправдати неможливо. У найближчі декілька місяців стане зрозуміло, яке значення матиме чергове перекручення правди адміністрацією США для перспектив Буша бути переобраним на другий президентський строк.
В останньому числі журналу “Newsweek” впливовий амриканський публіцист Фарід Закарія стверджує, що немає жодних сумнівів, що американський уряд свідомо перебільшив загрозу, якою був Ірак для безпеки США. Разом з тим, він підкреслює, що надмірна демонізація режиму Саддама Гуссейна офіційним Вашингтоном не повинна дивувати. Цей феномен, на його думку, був характерний і для багатьох попередників Буша у Білому домі. Один з промовистих прикладів – переоцінка економічної та військової могутності Радянського Союзу у 70-х роках. Тоді під тиском багатьох консервативних політиків була створена так звана “Група Б”, яка отримала доступ до всіх розвідувальних даних ЦРУ та займалася їхнім незалежним аналізом. У своєму заключному звіті у 1976 році незалежні аналітики стверджували, що “СРСР має великий та постійно зростаючий валовий національний продукт” та здатність швидко модернізувати і збільшити свої збройні сили. А це саме тоді, коли у Радянському Союзі розпочалася епоха застою. Варто додати, що ЦРУ того часу очолював Джордж Буш -старший, батько нинішнього президента, а до “Групи Б” входив Пол Вулфовиц, який тепер є заступником міністра оборони США.
Як пояснює Закарія, такі помилки в оцінці потенціалу свого суперника є наслідком схильності американських посадовців робити далекосяжні висновки, керуючись власним сприйняттям підступності намірів опонуючого режиму. У результаті США часто опиняються у ситуації, коли загрозливі на вигляд режими в дійсності виявляються мильними бульбашками. Але про це Вашингтон дізнається ,вже витративши мільярди доларів на боротьбу з ними.
В одному з останніх номерів “Вашингтон Пост” також аналізує попередні заяви президента Буша щодо наявності в Іраку зброї масового знищення. Однак, у той час як Закарія називає їх “свідомим перебільшенням”, журналісти цієї впливової газети пишуть про “відверту брехливість” виступів президента. Разом з тим, вони також зазначають, що Буш- молодший далеко не перший американський президент, який вдавався до поширення неправдивої інформації для обгрунтування чи приховування своїх дій. Першим відомим випадком цього стали заяви президента Ейзенхауера про відсутність будь-яких американських літаків-шпигунів над територією Радянського Союзу. Лише після того, як один з таких літаків був збитий радянською системою протиповітряної оборони, а його пілот затриманий спецслужбами, Ейзенхауер мав визнати, що говорив неправду. Іншим шокуючим прикладом були твердження президента Ліндона Джонсона про напад в”єтнамських торпедоносіїв на американський корабель-винищувач 4 серпня 1964 року. Це підштовхнуло американський Конгрес до надання Джонсону повноважень розпочати військові дії у В”єтнамі. Дев”ятирічна війна, яка забрала життя в 58 тисяч американців, також розпочалася, як виявилося пізніше, через свідоме перекручення фактів.
Газета доходить висновку, що якщо приховування правди під час військових дій ще можна зрозуміти, то брехню офіційних осіб, яка стає інструментом зовнішьої політики, виправдати неможливо. У найближчі декілька місяців стане зрозуміло, яке значення матиме чергове перекручення правди адміністрацією США для перспектив Буша бути переобраним на другий президентський строк.
