Мінськ, 19 червня 2003 – Найвищий господарчий суд Білорусі ухвалив рішення, яке поставило під сумнів право журналістів цитувати промови на відкритих судових засіданнях. Суд відмовився задовольнити позов “Белорусской деловой газети”, випуск якої припинили за публікацію виступу колишнього директора Мінського тракторного заводу на відкритому судовому процесі за його кримінальною справою. Для щоденної “Белорусской деловой газети” рішення суду означає, що вона не зможе видаватися ще, як мінімум, 2 місяці. Поки ж її тиражі затримують та конфіскують.
Цього четверга Найвищий господарчий суд Білорусі розглядав справу про друге та останнє попередження “Белорусской деловой газете”. Місяць тому Міністерство інформації оголосило відразу 2 попередження цьому виданню. Перше – за образу честі та гідності президента Олександра Лукашенка- цей суд розглядав два дні тому та залишив у силі. Друге попередження викликало ще більший інтерес преси до судового процесу, тому що в Білорусі тільки після двох попереджень можна ліквідувати газету. До того ж ,попередження було зроблене за те, що “БДГ” видрукувала статтю із цитатами з промови екс-директора Мінського тракторного заводу Михайла Леонова у суді. Після промови Михайло Леонов віддав судді письмовий текст, що його було долучено до матеріалів справи. Автор статті Сергій Сацук цього тексту не бачив, а цитати взяв з диктофонного запису. Юрист газети Євген Малиновський, щоб довести абсурдність звинувачень у розголошенні матеріалів судової справи, наголосив:Сацук Сергій був акредитований для висвітлення вказаного процесу, про що свідчить долучене до позовної заяви відповідне прохання про його акредитацію, був внесений Верховним судом до відповідного списку журналістів, які мають право бути присутніми на судовому засіданні.
Юрист Малиновський зазначив, що білоруський закон про пресу гарантує: акредитованому журналістові зобов’язані давати стенограми всіх виступів. Саме на основі стенограми й була написана стаття.
Суддя Олена Ніколаєва навіть задовольнила прохання долучити до матеріалів нинішньої справи диктофонну касету із записом промови Михайла Леонова. Але представники Міністерства інформації заявили, що попередження газеті було зроблено на підставі звернення Прокуратури Білорусі, яка побачила в публікації порушення закону. Мовляв, письмову заяву підсудного було долучено до матеріалів справи, а журналіст написав статтю без письмового дозволу судді. Проте журналіст користувався аудіозаписом. До того ж, потім прокуратура спробувала позбавити його акредитації на процесі у Верховному суді за справою Михайла Леонова, але суддя цю спробу не підтримав. Тобто журналіст Сергій Сацук нічого не порушував.
Але Найвищий господарчий суд Білорусі вирішив, що порушила закон “Белорусская деловая газета”, видрукувавши статтю Сергія Сацука. Коли ж у судді Ніколаєвої журналісти запитали, чи можна публікувати матеріали нинішнього процесу без її письмового дозволу, вона нічого не відповіла, але потім заявила:
Якщо журналіст під час процесу не може дізнатися, чи потрібний йому письмовий дозвіл на публікацію матеріалів, то як можна його покарати за відсутність такого дозволу?
На це запитання суд не відповів.Тим часом уже два попередження “БДГ” визнано законними, тому наказ Міністерства інформації припинити її випуск на 3 місяці буде діяти. Що це значить для незалежної комерційної щоденної газети під час піку передплати , пояснювати не треба. Щоб уникнути банкрутства, газета вирішила друкуватися в Росії під назвою “Предпринимательская газета”, яку теж зареєстровано в Білорусі. Проте білоруська міліція конфіскувала тиражі вже двох останніх номерів і цього видання. Все це робиться без суду й слідства, а Міністерство інформації заявляє, що нічого про ці конфіскації не знає.
Цього четверга Найвищий господарчий суд Білорусі розглядав справу про друге та останнє попередження “Белорусской деловой газете”. Місяць тому Міністерство інформації оголосило відразу 2 попередження цьому виданню. Перше – за образу честі та гідності президента Олександра Лукашенка- цей суд розглядав два дні тому та залишив у силі. Друге попередження викликало ще більший інтерес преси до судового процесу, тому що в Білорусі тільки після двох попереджень можна ліквідувати газету. До того ж ,попередження було зроблене за те, що “БДГ” видрукувала статтю із цитатами з промови екс-директора Мінського тракторного заводу Михайла Леонова у суді. Після промови Михайло Леонов віддав судді письмовий текст, що його було долучено до матеріалів справи. Автор статті Сергій Сацук цього тексту не бачив, а цитати взяв з диктофонного запису. Юрист газети Євген Малиновський, щоб довести абсурдність звинувачень у розголошенні матеріалів судової справи, наголосив:Сацук Сергій був акредитований для висвітлення вказаного процесу, про що свідчить долучене до позовної заяви відповідне прохання про його акредитацію, був внесений Верховним судом до відповідного списку журналістів, які мають право бути присутніми на судовому засіданні.
Юрист Малиновський зазначив, що білоруський закон про пресу гарантує: акредитованому журналістові зобов’язані давати стенограми всіх виступів. Саме на основі стенограми й була написана стаття.
Суддя Олена Ніколаєва навіть задовольнила прохання долучити до матеріалів нинішньої справи диктофонну касету із записом промови Михайла Леонова. Але представники Міністерства інформації заявили, що попередження газеті було зроблено на підставі звернення Прокуратури Білорусі, яка побачила в публікації порушення закону. Мовляв, письмову заяву підсудного було долучено до матеріалів справи, а журналіст написав статтю без письмового дозволу судді. Проте журналіст користувався аудіозаписом. До того ж, потім прокуратура спробувала позбавити його акредитації на процесі у Верховному суді за справою Михайла Леонова, але суддя цю спробу не підтримав. Тобто журналіст Сергій Сацук нічого не порушував.
Але Найвищий господарчий суд Білорусі вирішив, що порушила закон “Белорусская деловая газета”, видрукувавши статтю Сергія Сацука. Коли ж у судді Ніколаєвої журналісти запитали, чи можна публікувати матеріали нинішнього процесу без її письмового дозволу, вона нічого не відповіла, але потім заявила:
Якщо журналіст під час процесу не може дізнатися, чи потрібний йому письмовий дозвіл на публікацію матеріалів, то як можна його покарати за відсутність такого дозволу?
На це запитання суд не відповів.Тим часом уже два попередження “БДГ” визнано законними, тому наказ Міністерства інформації припинити її випуск на 3 місяці буде діяти. Що це значить для незалежної комерційної щоденної газети під час піку передплати , пояснювати не треба. Щоб уникнути банкрутства, газета вирішила друкуватися в Росії під назвою “Предпринимательская газета”, яку теж зареєстровано в Білорусі. Проте білоруська міліція конфіскувала тиражі вже двох останніх номерів і цього видання. Все це робиться без суду й слідства, а Міністерство інформації заявляє, що нічого про ці конфіскації не знає.
