Варшава, 18 червня 2003 - Днями у Польщі були оприлюднені результати перепису населення. Ще рік тому, коли перепис проводився, різні організації національних меншин сигналізували про значні порушення, зокрема при заповненні рубрики “національність”, до яких вдавалися анкетери, або як їх у Польщі називають “рахмістри”. Керівники майже всіх національних об”єднань попереджали, що ці порушення можуть призвести до виникнення спотвореного образу національної мапи країни. На жаль, ці передчуття підтвердилися. Так, наприклад, українська меншина раптово зменшилася приблизно в десять разів. Куди ж поділися десятки чи й сотні тисяч українців?
Згідно з офіційними даними перепису населення у Польщі тільки 31 тисяча громадян задекларувала своє українське походження. Ця цифра, м”яко кажучи, викликає недовіру і здивування. Адже тільки в результаті операції “Вісла” зі східних регіонів на північ та захід Польщі було переселено близько 150 тисяч осіб українського походження. З того часу їх ніхто масово не вбивав і не виселяв. Народжувались нові покоління. Щоправда ,був процес асиміляції, але після падіння комуністичного режиму українська громада пережила справжнє відродження. Коли на початку 90-х років керівництво різних українських організацій і церква намагались підрахувати кількість українців, то виходила цифра в триста-чотириста тисяч. Польська влада відмовлялась визнавати цю цифру, але погоджувалась на 150-200 тисяч.
Цифра 31 тисяча є підозрілою, якщо її порівняти з іншими офіційними даними. Наприклад, священник Марко Скірка з варшавського греко-католицького монастиря – говорить, що душпастирською опікою охоплено у Польщі 65 тисяч тільки греко-католиків (а це майже виключно українці). А, крім того, є ще й чимало православних українців.
Наступну цифру приводить голова Вармінсько-Мазурської воєводської ради – Мирон Сич. У стратегії розвитку Вармінсько-Мазурського воєводства, куди було переселено найбільше українських родин в результаті операції “Вісла” записано, що в регіоні мешкає від 80 до 100 тисяч осіб українського походження. Доволі численні групи польських українців мешкають також в околицях Ґданська, Щеціна і Вроцлава. Чимало їх є й на колишніх батьківських землях – в Перемишлі чи Любліні. Значна частина молоді переселилася до столиці Варшави.
Отець Марко Скірка і Мирон Сич погоджуються, що багато польських українців не вказали анкетерам своєї національності не тільки через те, що бояться, але й через те, що соромляться. Не залежно від того, чи дійсно є чого соромитися, громадська думка у Польщі дуже негативно оцінює українців взагалі. У черговому рейтингу симпатій та антипатій, надрукованому у польській пресі на початку червня, українці знову зайняли третє місце після циганів і румунів, серед народів, яких найбільше не люблять поляки.
Згідно з офіційними даними перепису населення у Польщі тільки 31 тисяча громадян задекларувала своє українське походження. Ця цифра, м”яко кажучи, викликає недовіру і здивування. Адже тільки в результаті операції “Вісла” зі східних регіонів на північ та захід Польщі було переселено близько 150 тисяч осіб українського походження. З того часу їх ніхто масово не вбивав і не виселяв. Народжувались нові покоління. Щоправда ,був процес асиміляції, але після падіння комуністичного режиму українська громада пережила справжнє відродження. Коли на початку 90-х років керівництво різних українських організацій і церква намагались підрахувати кількість українців, то виходила цифра в триста-чотириста тисяч. Польська влада відмовлялась визнавати цю цифру, але погоджувалась на 150-200 тисяч.
Цифра 31 тисяча є підозрілою, якщо її порівняти з іншими офіційними даними. Наприклад, священник Марко Скірка з варшавського греко-католицького монастиря – говорить, що душпастирською опікою охоплено у Польщі 65 тисяч тільки греко-католиків (а це майже виключно українці). А, крім того, є ще й чимало православних українців.
Наступну цифру приводить голова Вармінсько-Мазурської воєводської ради – Мирон Сич. У стратегії розвитку Вармінсько-Мазурського воєводства, куди було переселено найбільше українських родин в результаті операції “Вісла” записано, що в регіоні мешкає від 80 до 100 тисяч осіб українського походження. Доволі численні групи польських українців мешкають також в околицях Ґданська, Щеціна і Вроцлава. Чимало їх є й на колишніх батьківських землях – в Перемишлі чи Любліні. Значна частина молоді переселилася до столиці Варшави.
Отець Марко Скірка і Мирон Сич погоджуються, що багато польських українців не вказали анкетерам своєї національності не тільки через те, що бояться, але й через те, що соромляться. Не залежно від того, чи дійсно є чого соромитися, громадська думка у Польщі дуже негативно оцінює українців взагалі. У черговому рейтингу симпатій та антипатій, надрукованому у польській пресі на початку червня, українці знову зайняли третє місце після циганів і румунів, серед народів, яких найбільше не люблять поляки.
