Київ-Прага, 20 червня 2003 року.
Василь Зілгалов
Доброго вечора, шановні слухачі. В прямому ефірі “Вечірня Свобода”. У Празі ведучий Василь Зілгалов. Мені допомагають у празькій студії Юлія Сайко, а в київській – Михайло Петренко.
Сьогодні 20 червня 2003 року.
Коли мені було десь від чотирьох до п’яти років, моя бабуня навчала мене читати на основі українсько – радянської читанки, яка відкривалася українським варіантом гімну “Інтернаціонал”, я його, наївне дитя, за якийсь день завчив на пам’ять і, граючись у дворі, повторював: “пусті слова про право бідних, держава дбала не про нас”. Але дідунь мій, який з відкритих дверей столярні почув мої віршування, гаркнув на мене, щоб я отого брехливого гімну більше не повторював.
З роками я запам’ятав слова мого діда про те, що комунізм вже був тоді, коли він юнаком пас свої коні на своїй землі. І що мене вразило найбільше так це те, коли я, будучи вже студентом, раптом почув через скільки років з уст діда при якійсь нагоді, згадані мною, рядки з українського варіанту “Інтернаціоналу”, лише дідунь змінив минулий час у слові “дбала” на нинішній, і вийшло у його варіанті: «Пусті слова про право бідних, держава дбає не про нас».
Я нагадую нашим слухачам телефон нашого київського бюро: 490-29-05, код Києва 044.
І я вітаю у київській студії шановну гостю - Уповноваженого з прав людини при ВР України пані Ніну Іванівну Карпачову.
Я Вам дякую і вітаю Вас ще раз з вчорашнім повторним обранням на цю важливу для суспільства українського посаду.
Я знаю, що перша спроба у ВР була в травні, якщо я не помиляюся. | Ніна Карпачова
Так, пане Василю. Я, по-перше, хочу привітати наших слухачів, подякувати Вам за поздоровлення. Це, дійсно, перемога демократії в Україні. Це ще один і дуже впливовий крок до демократії вчора зробили українські парламентарі. Ще раз дякую.
Василь Зілгалов
Я хотів би, не зупиняючись на цьому, нагадати, що після того невдалого голосування у травні, було навіть організовано громадськістю комітет, який називався “Ніна Карпачова – Омбудсман України”. Представники цього комітету, члени Координаційної ради направили листа до ВР, в якому вони відзначали: “Сьогодні ми - представники Всеукраїнських громадських організацій і об’єднань звертаємося до Вас з проханням, підтримати кандидатуру Ніни Іванівни Карпачової при обранні на посаду Уповноваженого ВР України з прав людини”.
Ось один із моїх друзів - Євген Захаров (співголова Харківської правозахисної групи) прислав телеграму 22 травня голові ВР України, в якій пише: “Просимо вас повторно висунути кандидатуру Ніни Іванівни Карпачової на посаду Уповноваженого ВР України з прав людини. На нашу думку, сьогодні кращого кандидата в Україні немає ані в колі політиків, ані в правових колах, ані в колі активістів правозахисного руху. Кожен, хто неупереджено прочитає доповідь “Стан дотримання та захист прав і свобод людини в Україні”, що зібрала 382 голоси парламентарів, дасть високу оцінку діяльності Уповноваженого. Сподіваємося, що народні депутати вдруге більш виваженіше поставляться до такого важливого питання як обрання Уповноваженого. З повагою Євген Захаров.”
І таких листів-звернень було дуже багато. Це і голова Національної спілки журналістів Лубченко, і правозахисні, і громадські організації Донеччини, Одещини, також лікарі, юристи, адвокати.
Я згадаю ще ось такий лист. Голова правозахисної жіночої організації “Ластівка” пані Бобенко, голова Комітету солдатських матерів пані Бикова і голова Асоціації найманих працівників Калітвенцев з Донеччини пишуть в своєму листі, що “ми - представники громадськості шахтарського краю високо оцінюємо внесок Ніни Карпачової в захист прав громадян України. Ніна Іванівна започаткувала і очолила зовсім новий напрямок в житті нашої держави. До неї з великим довір’ям і пошаною ставляться наші шахтарі, інтелігенція, правозахисники. Нехай ця українська жінка і надалі очолює таку необхідну для громадян України, для розвитку правової держави службу”.
І таких листів багато. Пані Карпачова, я хочу Вас, насамперед, запитати: чому з такими труднощами йшло Ваше переобрання? Які були причини цього?
Ніна Карпачова
Я, по-перше, хочу скористатися можливістю наданою мені ефіром і подякувати всім громадянам України, всім людям доброї волі, громадській правозахисній організації і всім, хто дійсно вболівав, щоб ті кроки, які робить Україна на шляху до верховенства права, на шляху до поваги до прав людини, до її гідності, все ж таки, стали реальністю.
Те, що ми започаткували спільними зусиллями інститут Уповноваженого ВР України з прав людини, дійсно, як незалежну, неупереджену інституцію, яка захищає саме людину в її конфлікті з владою, з чиновниками – це є дуже важливим кроком.
І, звичайно, коли я дізналася, що стільки є листів підтримки на повторне обрання Уповноваженого з прав людини, я подумала, що, дійсно, спільними зусиллями вже сьогодні реально будуємо те громадянське суспільство, про яке мріємо. Люди не побоялися писати листи, дзвонити, надсилати телеграми, при чому, на самі високі адреси: і Президенту, і голові ВР, і прем’єр-міністру, і народним депутатам щиро висловлювали свою позицію.
Я хочу сказати, що українські ЗМІ дуже потужно підтримали позицію Уповноваженого, те, що вже було зроблено. І, мабуть, дійсно, як сказав посол Норвегії, це для жарту, я хочу навести людину, яку я дуже шаную, він сказав: “Пані Карпачова після першого голосування ми зрозуміли, що Ви ефективно працювали разом з Вашими колегами, з Вашим інститутом Уповноваженого з прав людини”. Тому що, фактично, сьогодні це вже можна сказати відверто, що через певні політичні ігри не відбулося результативного голосування, на яке розраховували громадяни нашої держави.
Я не хочу це відвести тільки до своєї особистості. Безперечно, у мене є багато вад і як у людини, і як у Уповноваженого з прав людини, я над цим працюю, я відкритою є для критики, особливо для конструктивної критики, але для будь-якої, я хочу сказати, що на другому етапі голосування за Уповноваженого ВР з прав людини, за цю дуже важливу таку інституцію, все ж таки, вистачило мудрості нашим парламентарям, так кажуть, до речі, прості громадяни, це не лише моя позиція, і це голосування, яке було спочатку 208 голосів, помінялося цифрами - цифра стала 280 голосів.
Я б сказала, що це дійсно така перемога, тих сил в парламенті, які хочуть працювати конструктивно. Розумію, що цей напрям по захисту прав і свобод людини – це є ділянка, цей напрям нашої спільної роботи. І я думаю, що в мене тепер є надія, що після представлення декількох доповідей в парламенті цього вже скликання, я маю вже вагому підтримку парламентарів, щоб спільними зусиллями працювати вже конструктивно надалі.
Василь Зілгалов
Дякую, пані Карпачова.
І ми переходимо до буднів, так би мовити, людських прав. Якраз саме серед листів на підтримку Вашу, пані Карпачова, є лист ректора Київського політехнічного інституту пана Згуровського.
І тут такий парадокс в нас стався, бо ми отримали сьогодні телеграму від студентів, які голодують під стінами Міністерства освіти та науки України. І серед їх вимог є такі (я прочитаю перший пункт): звільнення чиновників, які здійснювали репресії проти студентів, а саме, ректора Згуровського, проректора по навчальній та виховній роботі Варламова, директора студмістечка Підкевича, декана одного з факультетів (я не можу розібрати якого) Письменного та декана Збрудського; поновлення репресованих студентів в університеті та гуртожитку; припинити переслідування та моральний тиск на студентів та перешкоджання діям незалежної профспілки та студентським організаціям.
Я не знаю, можливо Вам, пані Карпачова, більше відомо про такий страйк, але такий парадокс: Згуровський, бачте, надіслав листа на Вашу підтримку, а студенти вимагають його звільнення.
Ніна Карпачова
Я взагалі не знала про підтримку керівництва Політехнічного інституту і, взагалі, до мене надходили трохи інші листи. На чию це адресу був лист?
Василь Зілгалов
Це був лист на адресу пана Литвина, де пан Згуровський підтримує Вашу кандидатуру і каже: “Підтримую обрання пані Карпачової на наступний термін”.
Ніна Карпачова
Це право пана Згуровського як людини, в першу чергу, я вважаю. Він якщо висловив його публічно, то це його право, і він вільний в своїй позиції, по-перше. По-друге, що я хочу сказати? Я не буду оцінювати особистість пана Згуровського як ректора. Це поважна людина, відома, до речі, людина в Україні, яка багато зробила в свій час як міністр освіти України і зараз - як ректор одного з найвпливовіших вузів України не тільки за останні часи, але й за весь час.
Я знаю, що певні проблеми виникають постійно в студентському середовищі, і це, до речі, така природа студентського середовища. Я думаю, що ті проблеми, які на сьогоднішній день склалися... - якби студенти звернулися до Уповноваженого з прав людини, то я б застосувала свою функцію як Омбудсман України, як посередник, як медіатор, і хочу сказати, пане Василю, що це така вдала функція Омбудсмана, який фактично не має влади, а виступає як авторитетна незалежна інституція. Я думаю, якби студенти звернулися, і якщо вони зараз чують нас, я думаю, нам би вдалося провести спільну зустріч з керівництвом цього інституту і з цими студентами, які вдалися зараз до крайніх таких заходів. Я просто впевнена в тому, що нам би вдалося дійти до якоїсь спільної позиції, достатньо конструктивної. Тому – студенти, звертайтеся, будь-ласка, до Уповноваженого з прав людини!
Василь Зілгалов
Я думаю, що вони нас чують. Я, якраз продовжуючи нашу розмову, хочу надати слово нашому кореспондентові з Луганська, який Вам нагадує про сторінки Вашої доповіді у Верховній Раді. Василь Соколенко, йому слово.
Василь Соколенко
Після неодноразових звернень мешканців гуртожитку майже до всіх державних інстанцій, Уповноважений ВР з прав людини відкрив провадження про порушення їхніх прав, і вже під час перевірки з’ясувалося, що керівництвом акціонерного товариства “Луганські акумулятори” вчинено низку протиправних дій, про що і було зазначено у щорічній доповіді Ніни Карпачової. Але на нещодавному суді, незважаючи на вагомі аргументи міської прокуратури про те, що у гуртожитку проживають неповнолітні діти, інваліди, пенсіонери, суд відмовив визнати незаконною угоду про купівлю-продаж приміщення гуртожитку. Ще 3 роки тому новий власник - приватне підприємство “Фелікс”, дав гарантійний лист заводському керівництву, в якому запевнив, що не ущемлятиме права мешканців. А дещо пізніше продав гуртожиток. І вже інший власник – громадянин Івашкін з села Лиман Старопільського району, почав утискати мешканців гуртожитку, щоб створити нестерпні умови для їх проживання, звертався до комунальних служб з проханням відключити газ, воду, електрику та теплопостачання. Мешканці гуртожитку у своїх зверненнях до високих інстанцій безуспішно намагались довести, що таким чином порушується їхнє конституційне право на житло. Після суду вони ще раз спробували привернути увагу місцевої влади до своїх проблем, і при цьому заявили, що готові до акцій протесту. Представник мешканців Ольга Синкіна в інтерв’ю для «Радіо Свобода» зазначила:
Ольга Синкіна
Зараз у гуртожитку проживають 96 осіб, з них 13 - одинокі матері, 10 – пенсіонери, 2 інваліди, 26 неповнолітніх дітей. Рішення суду було не на нашу користь, а тому, коли нам протягом якогось часу відключать електрику, газ, воду, ми змушені будемо виставляти пікети біля міськвиконкому або обласної адміністрації. Зараз з адвокатом готуємо документи на апеляцію. Ми вважаємо, що нас продали незаконно, а тому будемо боротися до кінця
Василь Соколенко
сказала Ольга Синкіна. Правда, представник власника гуртожитку у суді Олександр Мартинов відразу після судового засідання заявив кореспондентові радіо “Свобода”, що рішення було ухвалене абсолютно правильно, і в межах чинного законодавства, при цьому він висловив співчуття мешканцям гуртожитку, які, за його словами, стали жертвами чиїхось політичних амбіцій. Василь Соколенко для радіо “Свобода”, Луганськ.
Василь Зілгалов
Це такий є матеріал Василя Соколенка, але я, перш ми продовжимо, хочу надати слово слухачці. Алло, Ви нас чуєте?
Слухачка
Доброго вечора! Шановно Ніна Іванівно, прийміть привітання мої, і я хочу задати таке питання...
Василь Зілгалов
Представтесь, будь-ласка!
Слухачка
Людмила, жителька Києва. Чи уповноважені Ви здійснювати захист прав неповнолітніх у випадках, коли порушуються інтереси і гідність учня в середніх навчальних закладах? Це пов’язане з хабарями, яких вимагають, а відмова батьків платити ці гроші викликає неприємні ситуації, коли дитина змушена знаходитися під пресингом і зазнає утисків.
Василь Зілгалов
Дякую. Ну, я Вам, скажу, пані Карпачово, що таких листів з приводу хабарів в школах і навчальних закладах ми маємо до нашої редакції чимало.
Ніна Карпачова
Пане Василю, я дякую, що ми можемо спілкуватися в прямому ефірі якраз з нашими громадянами, і вони можуть поставити мені прямо запитання, але спочатку дозвольте мені прокоментувати той сюжет, який пан Василь Соколенко з Луганська, відомий журналіст, навів зараз в нашому прямому ефірі. Хочу сказати, що дійсно, останнім часом до Уповноваженого з прав людини значно зросла кількість звернень від громадян, які мешкають в гуртожитках щодо порушення іх житлових прав, а також щодо тяжких умов проживання і незаконних виселень. Якраз оця проблема, яку підняв пан Василь Соколенко, стосовно мешканців гуртожитку акціонерного товариства науково-виробничої фірми “Луганські акумулятори” стала предметом якраз моєї, як Уповноваженого, пильної уваги. Я думаю, що він деталі розповів цієї історії такої ганебної... але хочу сказати, що в Україні загалом в гуртожитках проживають на сьогоднішній день півтора мільйона родин. І ситуація, яка склалася фактично з продажем гуртожитку разом з людьми, з родинами, вона є далеко не поодинокою. І ця проблема, яку ми зараз підняли на прикладі гуртожитку “Луганських акумуляторів”, вона, на жаль, сьогодні є типовою. Нам вдалося підключити на свій бік фактично – тяжко нам було, - але ми переконали врешті прокуратуру, адже я, як Омбудсман України спрямувала своє подання до Генерального прокурора України, і на сьогоднішній день розглядається позовна заява в районному суді проти посадових осіб, які допустили якраз порушення діючого законодавства, крім цього, порушено і кримінальну вже справу, і мені здається, що на прикладі якраз мешканців, долі мешканців цього гуртожитку нам вдасться поновити справедливість, яка стане прецедентом в Україні – це з одного боку. А по-друге, я хочу сказати, що мною підготоване велике подання з цього приводу і до прем’єр-міністра (мається на увазі взагалі щодо долі півтора мільйонів сімей, які мешкають в гуртожитках України), щодо внесення змін до законодавства України, зокрема, щодо закону про державне житло, мається на увазі, що люди, які мешкають в цих маленьких кімнатних гуртожитках, повинні мати право на їхню приватизацію, адже бодай протягом ще 20-30 років такого права мати вони не будуть, якщо ми не внесемо зміни в це законодавство. Тому я думаю, що Кабінет міністрів відгукнеться зараз на моє подання, спільно попрацюємо з парламентарями і внесемо відповідні зміни до законодавства і допоможемо цим людям конкретно.
Що до запитання, яке шановна наша киянка надала мені зараз в ефірі. Я хочу сказати, що, дійсно, в полі зору Уповноваженого з прав людини перебувають і маленькі громадяни нашої держави, зокрема, діти і неповнолітні.
Такі випадки теж, на жаль, не поодинокі, які ви сьогодні назвали в прямому ефірі. Дійсно, в школах наших інколи трапляються такі ганебні явища, коли з батьків вимагають такі хабарі, і певною мірою спекулюють долею наших маленьких громадян України. Я хочу сказати - якщо це конкретна ситуація і там є дійсно конфлікт з адміністрацією, скажімо, в інтересах дитини, конкретний є конфлікт, і цей конфлікт не вдалося владнати через відповідні структури Міністерства освіти, будь-ласка, звертайтеся до Уповноваженого з прав людини, і я буду намагатися допомогти вам вирішити цю ситуацію конкретно.
Василь Зілгалов
Дякую, пані Карпачова, і хотів би запитати у Вас ось таке: ”Держава дбала, дбає не про нас...” – з “Інтернаціоналу”, з українського варіанту ... Розумієте, справа в тому, що є ж держава, є прокуратура, є суд, є органи юстиції, є маса людей, які покликані захищати людські права. І от Ви з Вашим інститутом людських прав – як Ви відчуваєте, як система оця державна – чи вона виконує свої функції саме в напрямку захисту людських прав, чи люди, які до Вас звертаються – чи вони розуміють, що потрібно організовуватись якось в громадські інститути, щоб була громадська сила організована в суспільстві – не можна лише покладатися на Омбудсмана в захисту своїх прав?
Ніна Карпачова
Пане Василю, Ви абсолютно маєте рацію. Дійсно, ніяка структура – будь то Омбудсман, будь то прокуратура і навіть суд, який є головною ділянкою в державі, відповідно до Конституції й чинного законодавства, по захисту прав людини, не здатен повною мірою захистити порушені права громадян у разі, якщо самі громадяни не будуть їх конкретно і наполегливо захищати. Саме тому я намагаюсь, як Уповноважений з прав людини, допомагати громадянам піднімати рівень своєї правової культури і, зокрема, правової свідомості. Це окремий напрям діяльності Уповноваженого з прав людини. Це по-перше. По-друге: Ви були абсолютно праві, коли задали питання – чому не працює система, не працюють дійсно оці механізми, які зобов’язані захищати порушені права людини? Хочу сказати, що, дійсно вад тут дуже і дуже багато. Ну давайте самі чесно скажемо собі – чи спрацьовує сьогодні започаткована судова реформа? Можу сказати вам чесно і відверто – фактично судова реформа в Україні тільки розпочалась, а ще точніше – ще й майже не розпочиналась. В тому сенсі, що мали відбутися глибинні структурні зміни – з одного боку. З другого боку – хронічне недофінансування судової гілки влади фактично унеможливлює відповідний судовий захист порушених прав наших громадян. Адже судова тяганина через хронічне недофінансування судів сьогодні реально б’є по захисту прав наших громадян. Тому я, як Омбудсман країни, зверталась і до Конституційного суду України, захищаючи вже права судової гілки влади на відповідне фінансування, усвідомлюючи, що порушуються не тільки права самого суддівського корпусу, але й права сотень тисяч наших громадян України, які очікують на прийняття справедливого і своєчасного судового рішення.
Це з одного боку. З іншого боку, Ви абсолютно праві, пане Василю, коли кажете: “А що ж нам далі робити?” А далі, дійсно, третій сектор, тобто, громадські організації, громадська ініціатива, громадський правозахист маємо піднімати спільними зусиллями на новий абсолютно рівень, формувати цей сектор, допомагати йому. Я, коли мені пропонували, щоб я під своє крило, під опіку Омбудсмана, прийняла всі громадські організації, я сказала як людина, яка пройшла шлях через громадські організації, зокрема, через правозахисні організації, я сказала, що я буду співробітничати, але буду співробітничати на партнерських засадах. Я не хочу бути, як то кажуть, старшим братом чи старшою сестрою і опікувати громадські організації в тому напрямку, в якому вони мають самі формувати себе: незалежно і демократично.
Тому, ми зараз побудували свої стосунки на такій партнерській співпраці. Ми співпрацюємо з громадськими організаціями по конкретних проектах. І коли виникають проблеми по конкретних долях людей, або громадські організації звертаються до Омбудсмана там, де вони не можуть, скажімо, через свій мандат громадський захищати права людей, або я як Уповноважена звертаюся по їхню підтримку, і об’єднуємо наші зусилля.
Василь Зілгалов
Дякую, пані Карпачова, і в нас є слухач. Алло, Ви нас чуєте?
Слухач
Це В’ячеслав Костянтинович з Києва. Я хочу спитати Ніну Іванівну, як вона ставиться до пропозиції Президента проводити вибори до всіх гілок влади в один рік, саме з точки зору захисту прав виборців України.
Ніна Карпачова
Я дякую Вам за запитання, і дозвольте мені дуже коротко надати Вам відповідь. А скажіть мені, де взяти такий потужний бюджет, щоб в один рік провести всі вибори, я думаю, що рідка країна розвинутої демократії має таку можливість, щоб через бюджетне фінансування, воно має бути відповідним, провести всі вибори в один рік. Звичайно, організаційно це здається краще, але це здається тільки при такому першому наближенні, а якщо подивитися на глибинні процеси, то, якщо ми проведемо вибори в один рік, то навіть ті мізерні пенсії і заробітну плати не отримає жодна людина в нашій державі. Дякую за увагу.
Василь Зілгалов
Дякую. І ми тоді перейдемо від Луганська до Криму. Наш кримський кореспондент пропонує свій матеріал, в якому пропонує порушення прав журналістів Криму.
Володимир Притула
Уже два роки триває тиск місцевої влади на адресу єдиної незалежної в місті Алупці газети “Алубіка” та її редактора Рагіма Гумбатова. Ще в 2001 році тодішній заступник міського голови Алупки Валерій Андик брутально виштовхав журналіста цієї газети з кабінету, де проходило засідання земельної комісії міськвиконкому. Як виявилося, “Алубіка” посміла написати про те, як чиновники розбазарюють цінні південнобережні землі. Під час сутички постраждав редакційний диктофон. Рагім Гумбатов звертався до різних інстанцій зі скаргами, але довести факт нападу не зумів, і з цього часу алупкинські чиновники почали усіляко тиснути на журналістів: не зважаючи на неодноразові прохання, відмовляли в акредитації при міськраді, оголошували сесії закритими лише для того, щоб представники “Алубіки” не змогли бути присутніми на них, відмовляли в інформації, насилали різноманітні перевірки, позбавили видавця газети – мале підприємство “Восток-М” – приміщення, тощо. А останнім часом редактору почали телефонувати невідомі, погрожуючи йому фізичною розправою.
Сам Рагім Гумбатов вважає, що посадові особи властей Алупки переслідують його як журналіста за його професійну діяльність. На початку червня він поширив заяву, якою намагався привернути увагу влади і громадськості до ситуації, що склалася довкола його газети. Раніше всі скарги алупкінських журналістів до Києва поверталися до Криму, а представники республіканської влади казали, що за законом не можуть вплинути на органи місцевого самоврядування. З правоохоронних органів на скарги журналістів відгукнулася лише Служба безпеки, яка спробувала притягнути пана Андика, котрий зараз обіймає посаду міського голови Алупки, до відповідальності за корупційні дії, але вибігли строки, відпущені законодавством, і чиновник знову вийшов сухим із води.
Втім Рагім Гумбатов не здається. Після того, як на один з інформаційних запитів до міськвиконкому чиновники у відповіді порадили оплатити отримання необхідної інформації, він подав до суду. Судовий процес у першій і другій інстанціях тривав з кінця минулого року, і ось на початку червня місцевий суд міста Ялти зобов''язав Алупкинського міського голову Валерія Андика надати журналісту Рагіму Гумбатову необхідну інформацію, в якій газеті раніше було відмовлено. Попри те, що пан Андик поки що не поспішає виконати рішення суду, редактор не збирається зупинятися і має намір оскаржити ще й відмову чиновників в акредитації цієї єдиної в Алупці газети при міськраді.
Василь Зілгалов
Такий матеріал Володимира Притули, але в першу чергу, надаємо слово слухачеві.
Слухач
Добрий вечір... Моє прізвище Тищенко, дзвоню вам з Харкова, мені 57 років. Справа в тому, що 98 року двома співробітниками ДАІ було побито мого сина, у Вас на радіо “Свобода” проходив репортаж, Олег Єльцов проводив. Зараз один з тих офіцерів міліції, начальник ДАІ Запоріжжя, є такий пан Печинський.. Я хотів би спитати Ніну Іванівну, як до неї можна звернутися, і може, запишете мій телефон домашній 27 55 10 у Харкові. Це для мене дуже велика рана, дуже велика проблема, як це можна так.. одягати кайдани на руки та на ноги і бити, бити...та ще й в підрозділі міста Харкова.
Василь Зілгалов
Дякуємо. Ваш телефон 27 55 10 у Харкові.
Ніна Карпачова, будь ласка, Ваша реакція, Ваш коментар.
Ніна Карпачова
Я дякую за запитання шановного пана Тищенка з Харкова. І хочу сказати, що він може, безперечно, звернутися до уповноваженого з прав людини, наш телефон 253 2203, або прямий мій телефон 253 2055. Але хочу сказати, що уповноважений, за законом, розглядає ті звернення, які торкаються порушень прав людини, які сталися протягом останнього року. Подія, яку Ви зараз назвали, це подія 98 року.
За законом, вже фактично я не маю права втручатися в цю ситуацію, але якщо така болюча проблема, і вона дійсно пов”язана з застосування насильства і тортур, як Ви кажете, то ця проблема для мене, відповідно до моєї присяги, а я маю керуватися не тільки законами, але й і власною совістю, законами вищої справедливості, вона не має часу давності. Тому, будь ласка, телефонуйте мені за телефоном, який я назвала, і думаю, що ми з Вами порадимося, як нам далі діяти спільно.
Це щодо запитання. Що теркається прикладу, який було наведено шановним Володимиром Притулою, до речі, шановним дуже мною кримським журналістом, якого знають не тільки в Криму, але і поза межами Криму. Я хочу сказати, що з паном Володимиром ми маємо спільну, дуже таку вдалу спробу захистити права його колеги, журналіста Володимира Лутьєва, до речі, кримського журналіста. І я дуже вдячна за це Володимиру Притулі, який проявив мужність, і вдалося, фактично з в’язниці витягнути цю людину спільними зусиллями, і прийняти суду справедливе рішеня на користь журналіста Лутьєва.
Василь Зілгалов
І тут у нас ще є лист, не лист, а матеріал з Дніпропетровська нашого колеги Геннадія Сахарова. Він Вас запитує, пані Карпачова про таке.
Існує так звана Додаткова конвеція з боротьби з новітніми формами рабства, ратифікована Українською РСР ще у 60-ті роки. Держави, що ратифікували цю конвенцію, зобов''язалися включити до своїх Кримінальних Кодексів статтю щодо заборони експлуатації дітей.
Це велике питання, але воно до чого зводиться: випускні футбольних шкіл, спортивної майстерності продаються тренерами за згодою батьків, які не знають ні своїх прав, ні законодавства, за солідні винагороди . І ці випускники футбольних шкіл в Україні, вони ще не досягли віку 18 років. Я думаю, пан Геннадій Сахаров, він має конкретні якісь конкретні дані і факти, і він, може, їх наведе ще, але я знаю, що у нас є листи якраз по Києву, що стосуються цих пропозицій і нововведень викладання футболу в школах.., спортивні школи. Тобто такі випадки непоодинокі, коли підлітків, які не досягли 18 років, десь везуть на Захід і залишають там у спортивних клубах і отримають за це винагороду. Фактично, так вважає Геннадій Сахаров, так вважають автори до редакцій... які є порушенням прав людини, якраз експлуатацією підлітків.
Як Ви вважаєте, пані Карпачова, ця проблема, Вам, вона, мабуть знайома?
Ніна Карпачова
Пан Василь, я хочу сказати, що це проблема не тільки суто українська, це проблема загальносвітова, мова йде про таку болючу проблему, як сучасні форми рабства. Вони є різними.
Ми більше сьогодні в Україні говоримо про сексуальну експлуатацію наших молодих красунь, жінок за межами України, куди вони якраз потрапляють через ділків тіньового бізнесу і через торгівці людьми стають жертвами. І по-друге, ми знаємо багато, на жаль, прикладів, коли відбувається і пряма, і завуальована торгівля нашими українським дітьми. Оце приклад, який пан Сахаров навів, має, безперечно ,пряме відношення до завуальованої експлуатацїі наших неповнолітніх дітей. І, звичайно, це є однією з форм, сучасних форм рабства.
Я хочу сказати, що на сьогоднішній день Україна вже має законодавство національне , яке встановило кримінальну відповідальність за цей вид злочину, це я маю на увазі наш Кодекс Кримінальний, 124 стаття в старій редакції, і 149 стаття в новій редакції 2001 року, яка встановила кримінальну відповідальність за цей вид злочину. Я, до речі, в свій час була автором цього закону, коли працювала в парламенті, а на сьогоднішній день, крім того, Україна приєдналася до Палермської конвенції 2000 року і протоколів до неї, якраз щодо протидії торгівлі людьми.
Я думаю, якщо би пан Геннадій спрямував нам більш подробного листа, з деталями, як це відбувається, хто причетний, які конкретні особи, я думаю, що підключив конкретні структури, в тому числі, і правоохоронні, в тому числі Інтерпол, якщо би була така потреба, я думаю, ми могли би спільними зусиллями ту ситуацію здвинути з той мертвої крапки, на якій вона зараз перебуває.
Василь Зілгалов
І я хочу, час добігає кінця, ще один матеріал навести, пані Карпачова, нашого кореспондента з Івана Франківська Івана Костюка.
Іван Костюк
Представники яремчанського осередку Української народної партії, що на Івано-Франківщині, уже давно заявили про свою опозиційність до дій місцевої влади. Опозиціонери наголошували, що після цього їм неодноразово погрожували невідомі. Анонімні телефонні дзвінки спершу сприймалися як атрибути детективного фільму.
Однак незабаром з’явилися значно вагоміші підстави для того, щоб побоюватись переслідувань за свою політичну діяльність. Що ж відбулося в Яремчі? Згідно із заявою голови Яремчанської міської організації Української народної партії Ігоря Микитюка, 18 травня його заступника Романа Вечора викликав невідомий, коли він сидів з друзями в кав’ярні. Четверо зловмисників на вулиці так побили Романа Вечора, що жорстокість цього побиття не піддається жодному розумінню. Потерпілий чотирнадцять годин перебував без свідомості в обласній лікарні. Як наголошували лідери яремчанського осередку УНП, Роман Вечер був одним з тих, кому неодноразово анонімно погрожували. Він не має власних бізнесових справ та відвертих особистих ворогів. Його колеги по партії вважають, що причина злочину єдина – політична діяльність. Послухаймо думку з цього приводу Ігоря Микитюка: “Ви знаєте, ми не можемо зрозуміти мети цієї жорстокості. Ми хочемо поставити якийсь заслін, тому що не виключено що будуть знову напади”.
Подробиці яремчанського побиття озвучив у стінах парламенту голова Української народної партії Юрій Костенко. Але нещодавно стало відомо, що сам потерпілий Роман Вечер буцімто ще 20 травня звернувся до Яремчанського міськвідділу міліції із заявою, що тілесні ушкодження він спричинив собі сам при падінні на сходах і претензій ні до кого не має.
Представники обласної організації Української народної партії ще до цього резонансного випадку заявляли, що в Яремчі вже били представників опозиції, зокрема, їхньої партії. Можна лише здогадуватись, як треба було налякати людей, щоб вони письмово заперечили будь-які факти погроз і нападів на них не тільки в травні, але й узагалі.
Василь Зілгалов
На жаль, цей матеріал у нас забрав дуже багато часу. Пані Карпачова, у Вас є ще 20 секунд для того, щоб подякувати або сказати свої якісь думки з приводу нашої програми.
Ніна Карпачова
Пане Василю, я дуже дякую за запрошення сьогодні в студію. Мені приємно було сьогодні знов співпрацювати з радіо “Свобода”. І я хочу побажати всім слухачам, які були сьогодні разом з нами, і далі залишатися з тими, хто на боці демократії, хто на боці захисту прав і свобод людини. Дякую Вам щиро.
Василь Зілгалов
Дякую, нагадаю, що в ефірі була Омбудсман Ніна Карпачова. Вів програму Василь Зілгалов. Слухайте “Вечірню Свободу”.
Василь Зілгалов
Доброго вечора, шановні слухачі. В прямому ефірі “Вечірня Свобода”. У Празі ведучий Василь Зілгалов. Мені допомагають у празькій студії Юлія Сайко, а в київській – Михайло Петренко.
Сьогодні 20 червня 2003 року.
Коли мені було десь від чотирьох до п’яти років, моя бабуня навчала мене читати на основі українсько – радянської читанки, яка відкривалася українським варіантом гімну “Інтернаціонал”, я його, наївне дитя, за якийсь день завчив на пам’ять і, граючись у дворі, повторював: “пусті слова про право бідних, держава дбала не про нас”. Але дідунь мій, який з відкритих дверей столярні почув мої віршування, гаркнув на мене, щоб я отого брехливого гімну більше не повторював.
З роками я запам’ятав слова мого діда про те, що комунізм вже був тоді, коли він юнаком пас свої коні на своїй землі. І що мене вразило найбільше так це те, коли я, будучи вже студентом, раптом почув через скільки років з уст діда при якійсь нагоді, згадані мною, рядки з українського варіанту “Інтернаціоналу”, лише дідунь змінив минулий час у слові “дбала” на нинішній, і вийшло у його варіанті: «Пусті слова про право бідних, держава дбає не про нас».
Я нагадую нашим слухачам телефон нашого київського бюро: 490-29-05, код Києва 044.
І я вітаю у київській студії шановну гостю - Уповноваженого з прав людини при ВР України пані Ніну Іванівну Карпачову.
Я Вам дякую і вітаю Вас ще раз з вчорашнім повторним обранням на цю важливу для суспільства українського посаду.
Я знаю, що перша спроба у ВР була в травні, якщо я не помиляюся. | Ніна Карпачова
Так, пане Василю. Я, по-перше, хочу привітати наших слухачів, подякувати Вам за поздоровлення. Це, дійсно, перемога демократії в Україні. Це ще один і дуже впливовий крок до демократії вчора зробили українські парламентарі. Ще раз дякую.
Василь Зілгалов
Я хотів би, не зупиняючись на цьому, нагадати, що після того невдалого голосування у травні, було навіть організовано громадськістю комітет, який називався “Ніна Карпачова – Омбудсман України”. Представники цього комітету, члени Координаційної ради направили листа до ВР, в якому вони відзначали: “Сьогодні ми - представники Всеукраїнських громадських організацій і об’єднань звертаємося до Вас з проханням, підтримати кандидатуру Ніни Іванівни Карпачової при обранні на посаду Уповноваженого ВР України з прав людини”.
Ось один із моїх друзів - Євген Захаров (співголова Харківської правозахисної групи) прислав телеграму 22 травня голові ВР України, в якій пише: “Просимо вас повторно висунути кандидатуру Ніни Іванівни Карпачової на посаду Уповноваженого ВР України з прав людини. На нашу думку, сьогодні кращого кандидата в Україні немає ані в колі політиків, ані в правових колах, ані в колі активістів правозахисного руху. Кожен, хто неупереджено прочитає доповідь “Стан дотримання та захист прав і свобод людини в Україні”, що зібрала 382 голоси парламентарів, дасть високу оцінку діяльності Уповноваженого. Сподіваємося, що народні депутати вдруге більш виваженіше поставляться до такого важливого питання як обрання Уповноваженого. З повагою Євген Захаров.”
І таких листів-звернень було дуже багато. Це і голова Національної спілки журналістів Лубченко, і правозахисні, і громадські організації Донеччини, Одещини, також лікарі, юристи, адвокати.
Я згадаю ще ось такий лист. Голова правозахисної жіночої організації “Ластівка” пані Бобенко, голова Комітету солдатських матерів пані Бикова і голова Асоціації найманих працівників Калітвенцев з Донеччини пишуть в своєму листі, що “ми - представники громадськості шахтарського краю високо оцінюємо внесок Ніни Карпачової в захист прав громадян України. Ніна Іванівна започаткувала і очолила зовсім новий напрямок в житті нашої держави. До неї з великим довір’ям і пошаною ставляться наші шахтарі, інтелігенція, правозахисники. Нехай ця українська жінка і надалі очолює таку необхідну для громадян України, для розвитку правової держави службу”.
І таких листів багато. Пані Карпачова, я хочу Вас, насамперед, запитати: чому з такими труднощами йшло Ваше переобрання? Які були причини цього?
Ніна Карпачова
Я, по-перше, хочу скористатися можливістю наданою мені ефіром і подякувати всім громадянам України, всім людям доброї волі, громадській правозахисній організації і всім, хто дійсно вболівав, щоб ті кроки, які робить Україна на шляху до верховенства права, на шляху до поваги до прав людини, до її гідності, все ж таки, стали реальністю.
Те, що ми започаткували спільними зусиллями інститут Уповноваженого ВР України з прав людини, дійсно, як незалежну, неупереджену інституцію, яка захищає саме людину в її конфлікті з владою, з чиновниками – це є дуже важливим кроком.
І, звичайно, коли я дізналася, що стільки є листів підтримки на повторне обрання Уповноваженого з прав людини, я подумала, що, дійсно, спільними зусиллями вже сьогодні реально будуємо те громадянське суспільство, про яке мріємо. Люди не побоялися писати листи, дзвонити, надсилати телеграми, при чому, на самі високі адреси: і Президенту, і голові ВР, і прем’єр-міністру, і народним депутатам щиро висловлювали свою позицію.
Я хочу сказати, що українські ЗМІ дуже потужно підтримали позицію Уповноваженого, те, що вже було зроблено. І, мабуть, дійсно, як сказав посол Норвегії, це для жарту, я хочу навести людину, яку я дуже шаную, він сказав: “Пані Карпачова після першого голосування ми зрозуміли, що Ви ефективно працювали разом з Вашими колегами, з Вашим інститутом Уповноваженого з прав людини”. Тому що, фактично, сьогодні це вже можна сказати відверто, що через певні політичні ігри не відбулося результативного голосування, на яке розраховували громадяни нашої держави.
Я не хочу це відвести тільки до своєї особистості. Безперечно, у мене є багато вад і як у людини, і як у Уповноваженого з прав людини, я над цим працюю, я відкритою є для критики, особливо для конструктивної критики, але для будь-якої, я хочу сказати, що на другому етапі голосування за Уповноваженого ВР з прав людини, за цю дуже важливу таку інституцію, все ж таки, вистачило мудрості нашим парламентарям, так кажуть, до речі, прості громадяни, це не лише моя позиція, і це голосування, яке було спочатку 208 голосів, помінялося цифрами - цифра стала 280 голосів.
Я б сказала, що це дійсно така перемога, тих сил в парламенті, які хочуть працювати конструктивно. Розумію, що цей напрям по захисту прав і свобод людини – це є ділянка, цей напрям нашої спільної роботи. І я думаю, що в мене тепер є надія, що після представлення декількох доповідей в парламенті цього вже скликання, я маю вже вагому підтримку парламентарів, щоб спільними зусиллями працювати вже конструктивно надалі.
Василь Зілгалов
Дякую, пані Карпачова.
І ми переходимо до буднів, так би мовити, людських прав. Якраз саме серед листів на підтримку Вашу, пані Карпачова, є лист ректора Київського політехнічного інституту пана Згуровського.
І тут такий парадокс в нас стався, бо ми отримали сьогодні телеграму від студентів, які голодують під стінами Міністерства освіти та науки України. І серед їх вимог є такі (я прочитаю перший пункт): звільнення чиновників, які здійснювали репресії проти студентів, а саме, ректора Згуровського, проректора по навчальній та виховній роботі Варламова, директора студмістечка Підкевича, декана одного з факультетів (я не можу розібрати якого) Письменного та декана Збрудського; поновлення репресованих студентів в університеті та гуртожитку; припинити переслідування та моральний тиск на студентів та перешкоджання діям незалежної профспілки та студентським організаціям.
Я не знаю, можливо Вам, пані Карпачова, більше відомо про такий страйк, але такий парадокс: Згуровський, бачте, надіслав листа на Вашу підтримку, а студенти вимагають його звільнення.
Ніна Карпачова
Я взагалі не знала про підтримку керівництва Політехнічного інституту і, взагалі, до мене надходили трохи інші листи. На чию це адресу був лист?
Василь Зілгалов
Це був лист на адресу пана Литвина, де пан Згуровський підтримує Вашу кандидатуру і каже: “Підтримую обрання пані Карпачової на наступний термін”.
Ніна Карпачова
Це право пана Згуровського як людини, в першу чергу, я вважаю. Він якщо висловив його публічно, то це його право, і він вільний в своїй позиції, по-перше. По-друге, що я хочу сказати? Я не буду оцінювати особистість пана Згуровського як ректора. Це поважна людина, відома, до речі, людина в Україні, яка багато зробила в свій час як міністр освіти України і зараз - як ректор одного з найвпливовіших вузів України не тільки за останні часи, але й за весь час.
Я знаю, що певні проблеми виникають постійно в студентському середовищі, і це, до речі, така природа студентського середовища. Я думаю, що ті проблеми, які на сьогоднішній день склалися... - якби студенти звернулися до Уповноваженого з прав людини, то я б застосувала свою функцію як Омбудсман України, як посередник, як медіатор, і хочу сказати, пане Василю, що це така вдала функція Омбудсмана, який фактично не має влади, а виступає як авторитетна незалежна інституція. Я думаю, якби студенти звернулися, і якщо вони зараз чують нас, я думаю, нам би вдалося провести спільну зустріч з керівництвом цього інституту і з цими студентами, які вдалися зараз до крайніх таких заходів. Я просто впевнена в тому, що нам би вдалося дійти до якоїсь спільної позиції, достатньо конструктивної. Тому – студенти, звертайтеся, будь-ласка, до Уповноваженого з прав людини!
Василь Зілгалов
Я думаю, що вони нас чують. Я, якраз продовжуючи нашу розмову, хочу надати слово нашому кореспондентові з Луганська, який Вам нагадує про сторінки Вашої доповіді у Верховній Раді. Василь Соколенко, йому слово.
Василь Соколенко
Після неодноразових звернень мешканців гуртожитку майже до всіх державних інстанцій, Уповноважений ВР з прав людини відкрив провадження про порушення їхніх прав, і вже під час перевірки з’ясувалося, що керівництвом акціонерного товариства “Луганські акумулятори” вчинено низку протиправних дій, про що і було зазначено у щорічній доповіді Ніни Карпачової. Але на нещодавному суді, незважаючи на вагомі аргументи міської прокуратури про те, що у гуртожитку проживають неповнолітні діти, інваліди, пенсіонери, суд відмовив визнати незаконною угоду про купівлю-продаж приміщення гуртожитку. Ще 3 роки тому новий власник - приватне підприємство “Фелікс”, дав гарантійний лист заводському керівництву, в якому запевнив, що не ущемлятиме права мешканців. А дещо пізніше продав гуртожиток. І вже інший власник – громадянин Івашкін з села Лиман Старопільського району, почав утискати мешканців гуртожитку, щоб створити нестерпні умови для їх проживання, звертався до комунальних служб з проханням відключити газ, воду, електрику та теплопостачання. Мешканці гуртожитку у своїх зверненнях до високих інстанцій безуспішно намагались довести, що таким чином порушується їхнє конституційне право на житло. Після суду вони ще раз спробували привернути увагу місцевої влади до своїх проблем, і при цьому заявили, що готові до акцій протесту. Представник мешканців Ольга Синкіна в інтерв’ю для «Радіо Свобода» зазначила:
Ольга Синкіна
Зараз у гуртожитку проживають 96 осіб, з них 13 - одинокі матері, 10 – пенсіонери, 2 інваліди, 26 неповнолітніх дітей. Рішення суду було не на нашу користь, а тому, коли нам протягом якогось часу відключать електрику, газ, воду, ми змушені будемо виставляти пікети біля міськвиконкому або обласної адміністрації. Зараз з адвокатом готуємо документи на апеляцію. Ми вважаємо, що нас продали незаконно, а тому будемо боротися до кінця
Василь Соколенко
сказала Ольга Синкіна. Правда, представник власника гуртожитку у суді Олександр Мартинов відразу після судового засідання заявив кореспондентові радіо “Свобода”, що рішення було ухвалене абсолютно правильно, і в межах чинного законодавства, при цьому він висловив співчуття мешканцям гуртожитку, які, за його словами, стали жертвами чиїхось політичних амбіцій. Василь Соколенко для радіо “Свобода”, Луганськ.
Василь Зілгалов
Це такий є матеріал Василя Соколенка, але я, перш ми продовжимо, хочу надати слово слухачці. Алло, Ви нас чуєте?
Слухачка
Доброго вечора! Шановно Ніна Іванівно, прийміть привітання мої, і я хочу задати таке питання...
Василь Зілгалов
Представтесь, будь-ласка!
Слухачка
Людмила, жителька Києва. Чи уповноважені Ви здійснювати захист прав неповнолітніх у випадках, коли порушуються інтереси і гідність учня в середніх навчальних закладах? Це пов’язане з хабарями, яких вимагають, а відмова батьків платити ці гроші викликає неприємні ситуації, коли дитина змушена знаходитися під пресингом і зазнає утисків.
Василь Зілгалов
Дякую. Ну, я Вам, скажу, пані Карпачово, що таких листів з приводу хабарів в школах і навчальних закладах ми маємо до нашої редакції чимало.
Ніна Карпачова
Пане Василю, я дякую, що ми можемо спілкуватися в прямому ефірі якраз з нашими громадянами, і вони можуть поставити мені прямо запитання, але спочатку дозвольте мені прокоментувати той сюжет, який пан Василь Соколенко з Луганська, відомий журналіст, навів зараз в нашому прямому ефірі. Хочу сказати, що дійсно, останнім часом до Уповноваженого з прав людини значно зросла кількість звернень від громадян, які мешкають в гуртожитках щодо порушення іх житлових прав, а також щодо тяжких умов проживання і незаконних виселень. Якраз оця проблема, яку підняв пан Василь Соколенко, стосовно мешканців гуртожитку акціонерного товариства науково-виробничої фірми “Луганські акумулятори” стала предметом якраз моєї, як Уповноваженого, пильної уваги. Я думаю, що він деталі розповів цієї історії такої ганебної... але хочу сказати, що в Україні загалом в гуртожитках проживають на сьогоднішній день півтора мільйона родин. І ситуація, яка склалася фактично з продажем гуртожитку разом з людьми, з родинами, вона є далеко не поодинокою. І ця проблема, яку ми зараз підняли на прикладі гуртожитку “Луганських акумуляторів”, вона, на жаль, сьогодні є типовою. Нам вдалося підключити на свій бік фактично – тяжко нам було, - але ми переконали врешті прокуратуру, адже я, як Омбудсман України спрямувала своє подання до Генерального прокурора України, і на сьогоднішній день розглядається позовна заява в районному суді проти посадових осіб, які допустили якраз порушення діючого законодавства, крім цього, порушено і кримінальну вже справу, і мені здається, що на прикладі якраз мешканців, долі мешканців цього гуртожитку нам вдасться поновити справедливість, яка стане прецедентом в Україні – це з одного боку. А по-друге, я хочу сказати, що мною підготоване велике подання з цього приводу і до прем’єр-міністра (мається на увазі взагалі щодо долі півтора мільйонів сімей, які мешкають в гуртожитках України), щодо внесення змін до законодавства України, зокрема, щодо закону про державне житло, мається на увазі, що люди, які мешкають в цих маленьких кімнатних гуртожитках, повинні мати право на їхню приватизацію, адже бодай протягом ще 20-30 років такого права мати вони не будуть, якщо ми не внесемо зміни в це законодавство. Тому я думаю, що Кабінет міністрів відгукнеться зараз на моє подання, спільно попрацюємо з парламентарями і внесемо відповідні зміни до законодавства і допоможемо цим людям конкретно.
Що до запитання, яке шановна наша киянка надала мені зараз в ефірі. Я хочу сказати, що, дійсно, в полі зору Уповноваженого з прав людини перебувають і маленькі громадяни нашої держави, зокрема, діти і неповнолітні.
Такі випадки теж, на жаль, не поодинокі, які ви сьогодні назвали в прямому ефірі. Дійсно, в школах наших інколи трапляються такі ганебні явища, коли з батьків вимагають такі хабарі, і певною мірою спекулюють долею наших маленьких громадян України. Я хочу сказати - якщо це конкретна ситуація і там є дійсно конфлікт з адміністрацією, скажімо, в інтересах дитини, конкретний є конфлікт, і цей конфлікт не вдалося владнати через відповідні структури Міністерства освіти, будь-ласка, звертайтеся до Уповноваженого з прав людини, і я буду намагатися допомогти вам вирішити цю ситуацію конкретно.
Василь Зілгалов
Дякую, пані Карпачова, і хотів би запитати у Вас ось таке: ”Держава дбала, дбає не про нас...” – з “Інтернаціоналу”, з українського варіанту ... Розумієте, справа в тому, що є ж держава, є прокуратура, є суд, є органи юстиції, є маса людей, які покликані захищати людські права. І от Ви з Вашим інститутом людських прав – як Ви відчуваєте, як система оця державна – чи вона виконує свої функції саме в напрямку захисту людських прав, чи люди, які до Вас звертаються – чи вони розуміють, що потрібно організовуватись якось в громадські інститути, щоб була громадська сила організована в суспільстві – не можна лише покладатися на Омбудсмана в захисту своїх прав?
Ніна Карпачова
Пане Василю, Ви абсолютно маєте рацію. Дійсно, ніяка структура – будь то Омбудсман, будь то прокуратура і навіть суд, який є головною ділянкою в державі, відповідно до Конституції й чинного законодавства, по захисту прав людини, не здатен повною мірою захистити порушені права громадян у разі, якщо самі громадяни не будуть їх конкретно і наполегливо захищати. Саме тому я намагаюсь, як Уповноважений з прав людини, допомагати громадянам піднімати рівень своєї правової культури і, зокрема, правової свідомості. Це окремий напрям діяльності Уповноваженого з прав людини. Це по-перше. По-друге: Ви були абсолютно праві, коли задали питання – чому не працює система, не працюють дійсно оці механізми, які зобов’язані захищати порушені права людини? Хочу сказати, що, дійсно вад тут дуже і дуже багато. Ну давайте самі чесно скажемо собі – чи спрацьовує сьогодні започаткована судова реформа? Можу сказати вам чесно і відверто – фактично судова реформа в Україні тільки розпочалась, а ще точніше – ще й майже не розпочиналась. В тому сенсі, що мали відбутися глибинні структурні зміни – з одного боку. З другого боку – хронічне недофінансування судової гілки влади фактично унеможливлює відповідний судовий захист порушених прав наших громадян. Адже судова тяганина через хронічне недофінансування судів сьогодні реально б’є по захисту прав наших громадян. Тому я, як Омбудсман країни, зверталась і до Конституційного суду України, захищаючи вже права судової гілки влади на відповідне фінансування, усвідомлюючи, що порушуються не тільки права самого суддівського корпусу, але й права сотень тисяч наших громадян України, які очікують на прийняття справедливого і своєчасного судового рішення.
Це з одного боку. З іншого боку, Ви абсолютно праві, пане Василю, коли кажете: “А що ж нам далі робити?” А далі, дійсно, третій сектор, тобто, громадські організації, громадська ініціатива, громадський правозахист маємо піднімати спільними зусиллями на новий абсолютно рівень, формувати цей сектор, допомагати йому. Я, коли мені пропонували, щоб я під своє крило, під опіку Омбудсмана, прийняла всі громадські організації, я сказала як людина, яка пройшла шлях через громадські організації, зокрема, через правозахисні організації, я сказала, що я буду співробітничати, але буду співробітничати на партнерських засадах. Я не хочу бути, як то кажуть, старшим братом чи старшою сестрою і опікувати громадські організації в тому напрямку, в якому вони мають самі формувати себе: незалежно і демократично.
Тому, ми зараз побудували свої стосунки на такій партнерській співпраці. Ми співпрацюємо з громадськими організаціями по конкретних проектах. І коли виникають проблеми по конкретних долях людей, або громадські організації звертаються до Омбудсмана там, де вони не можуть, скажімо, через свій мандат громадський захищати права людей, або я як Уповноважена звертаюся по їхню підтримку, і об’єднуємо наші зусилля.
Василь Зілгалов
Дякую, пані Карпачова, і в нас є слухач. Алло, Ви нас чуєте?
Слухач
Це В’ячеслав Костянтинович з Києва. Я хочу спитати Ніну Іванівну, як вона ставиться до пропозиції Президента проводити вибори до всіх гілок влади в один рік, саме з точки зору захисту прав виборців України.
Ніна Карпачова
Я дякую Вам за запитання, і дозвольте мені дуже коротко надати Вам відповідь. А скажіть мені, де взяти такий потужний бюджет, щоб в один рік провести всі вибори, я думаю, що рідка країна розвинутої демократії має таку можливість, щоб через бюджетне фінансування, воно має бути відповідним, провести всі вибори в один рік. Звичайно, організаційно це здається краще, але це здається тільки при такому першому наближенні, а якщо подивитися на глибинні процеси, то, якщо ми проведемо вибори в один рік, то навіть ті мізерні пенсії і заробітну плати не отримає жодна людина в нашій державі. Дякую за увагу.
Василь Зілгалов
Дякую. І ми тоді перейдемо від Луганська до Криму. Наш кримський кореспондент пропонує свій матеріал, в якому пропонує порушення прав журналістів Криму.
Володимир Притула
Уже два роки триває тиск місцевої влади на адресу єдиної незалежної в місті Алупці газети “Алубіка” та її редактора Рагіма Гумбатова. Ще в 2001 році тодішній заступник міського голови Алупки Валерій Андик брутально виштовхав журналіста цієї газети з кабінету, де проходило засідання земельної комісії міськвиконкому. Як виявилося, “Алубіка” посміла написати про те, як чиновники розбазарюють цінні південнобережні землі. Під час сутички постраждав редакційний диктофон. Рагім Гумбатов звертався до різних інстанцій зі скаргами, але довести факт нападу не зумів, і з цього часу алупкинські чиновники почали усіляко тиснути на журналістів: не зважаючи на неодноразові прохання, відмовляли в акредитації при міськраді, оголошували сесії закритими лише для того, щоб представники “Алубіки” не змогли бути присутніми на них, відмовляли в інформації, насилали різноманітні перевірки, позбавили видавця газети – мале підприємство “Восток-М” – приміщення, тощо. А останнім часом редактору почали телефонувати невідомі, погрожуючи йому фізичною розправою.
Сам Рагім Гумбатов вважає, що посадові особи властей Алупки переслідують його як журналіста за його професійну діяльність. На початку червня він поширив заяву, якою намагався привернути увагу влади і громадськості до ситуації, що склалася довкола його газети. Раніше всі скарги алупкінських журналістів до Києва поверталися до Криму, а представники республіканської влади казали, що за законом не можуть вплинути на органи місцевого самоврядування. З правоохоронних органів на скарги журналістів відгукнулася лише Служба безпеки, яка спробувала притягнути пана Андика, котрий зараз обіймає посаду міського голови Алупки, до відповідальності за корупційні дії, але вибігли строки, відпущені законодавством, і чиновник знову вийшов сухим із води.
Втім Рагім Гумбатов не здається. Після того, як на один з інформаційних запитів до міськвиконкому чиновники у відповіді порадили оплатити отримання необхідної інформації, він подав до суду. Судовий процес у першій і другій інстанціях тривав з кінця минулого року, і ось на початку червня місцевий суд міста Ялти зобов''язав Алупкинського міського голову Валерія Андика надати журналісту Рагіму Гумбатову необхідну інформацію, в якій газеті раніше було відмовлено. Попри те, що пан Андик поки що не поспішає виконати рішення суду, редактор не збирається зупинятися і має намір оскаржити ще й відмову чиновників в акредитації цієї єдиної в Алупці газети при міськраді.
Василь Зілгалов
Такий матеріал Володимира Притули, але в першу чергу, надаємо слово слухачеві.
Слухач
Добрий вечір... Моє прізвище Тищенко, дзвоню вам з Харкова, мені 57 років. Справа в тому, що 98 року двома співробітниками ДАІ було побито мого сина, у Вас на радіо “Свобода” проходив репортаж, Олег Єльцов проводив. Зараз один з тих офіцерів міліції, начальник ДАІ Запоріжжя, є такий пан Печинський.. Я хотів би спитати Ніну Іванівну, як до неї можна звернутися, і може, запишете мій телефон домашній 27 55 10 у Харкові. Це для мене дуже велика рана, дуже велика проблема, як це можна так.. одягати кайдани на руки та на ноги і бити, бити...та ще й в підрозділі міста Харкова.
Василь Зілгалов
Дякуємо. Ваш телефон 27 55 10 у Харкові.
Ніна Карпачова, будь ласка, Ваша реакція, Ваш коментар.
Ніна Карпачова
Я дякую за запитання шановного пана Тищенка з Харкова. І хочу сказати, що він може, безперечно, звернутися до уповноваженого з прав людини, наш телефон 253 2203, або прямий мій телефон 253 2055. Але хочу сказати, що уповноважений, за законом, розглядає ті звернення, які торкаються порушень прав людини, які сталися протягом останнього року. Подія, яку Ви зараз назвали, це подія 98 року.
За законом, вже фактично я не маю права втручатися в цю ситуацію, але якщо така болюча проблема, і вона дійсно пов”язана з застосування насильства і тортур, як Ви кажете, то ця проблема для мене, відповідно до моєї присяги, а я маю керуватися не тільки законами, але й і власною совістю, законами вищої справедливості, вона не має часу давності. Тому, будь ласка, телефонуйте мені за телефоном, який я назвала, і думаю, що ми з Вами порадимося, як нам далі діяти спільно.
Це щодо запитання. Що теркається прикладу, який було наведено шановним Володимиром Притулою, до речі, шановним дуже мною кримським журналістом, якого знають не тільки в Криму, але і поза межами Криму. Я хочу сказати, що з паном Володимиром ми маємо спільну, дуже таку вдалу спробу захистити права його колеги, журналіста Володимира Лутьєва, до речі, кримського журналіста. І я дуже вдячна за це Володимиру Притулі, який проявив мужність, і вдалося, фактично з в’язниці витягнути цю людину спільними зусиллями, і прийняти суду справедливе рішеня на користь журналіста Лутьєва.
Василь Зілгалов
І тут у нас ще є лист, не лист, а матеріал з Дніпропетровська нашого колеги Геннадія Сахарова. Він Вас запитує, пані Карпачова про таке.
Існує так звана Додаткова конвеція з боротьби з новітніми формами рабства, ратифікована Українською РСР ще у 60-ті роки. Держави, що ратифікували цю конвенцію, зобов''язалися включити до своїх Кримінальних Кодексів статтю щодо заборони експлуатації дітей.
Це велике питання, але воно до чого зводиться: випускні футбольних шкіл, спортивної майстерності продаються тренерами за згодою батьків, які не знають ні своїх прав, ні законодавства, за солідні винагороди . І ці випускники футбольних шкіл в Україні, вони ще не досягли віку 18 років. Я думаю, пан Геннадій Сахаров, він має конкретні якісь конкретні дані і факти, і він, може, їх наведе ще, але я знаю, що у нас є листи якраз по Києву, що стосуються цих пропозицій і нововведень викладання футболу в школах.., спортивні школи. Тобто такі випадки непоодинокі, коли підлітків, які не досягли 18 років, десь везуть на Захід і залишають там у спортивних клубах і отримають за це винагороду. Фактично, так вважає Геннадій Сахаров, так вважають автори до редакцій... які є порушенням прав людини, якраз експлуатацією підлітків.
Як Ви вважаєте, пані Карпачова, ця проблема, Вам, вона, мабуть знайома?
Ніна Карпачова
Пан Василь, я хочу сказати, що це проблема не тільки суто українська, це проблема загальносвітова, мова йде про таку болючу проблему, як сучасні форми рабства. Вони є різними.
Ми більше сьогодні в Україні говоримо про сексуальну експлуатацію наших молодих красунь, жінок за межами України, куди вони якраз потрапляють через ділків тіньового бізнесу і через торгівці людьми стають жертвами. І по-друге, ми знаємо багато, на жаль, прикладів, коли відбувається і пряма, і завуальована торгівля нашими українським дітьми. Оце приклад, який пан Сахаров навів, має, безперечно ,пряме відношення до завуальованої експлуатацїі наших неповнолітніх дітей. І, звичайно, це є однією з форм, сучасних форм рабства.
Я хочу сказати, що на сьогоднішній день Україна вже має законодавство національне , яке встановило кримінальну відповідальність за цей вид злочину, це я маю на увазі наш Кодекс Кримінальний, 124 стаття в старій редакції, і 149 стаття в новій редакції 2001 року, яка встановила кримінальну відповідальність за цей вид злочину. Я, до речі, в свій час була автором цього закону, коли працювала в парламенті, а на сьогоднішній день, крім того, Україна приєдналася до Палермської конвенції 2000 року і протоколів до неї, якраз щодо протидії торгівлі людьми.
Я думаю, якщо би пан Геннадій спрямував нам більш подробного листа, з деталями, як це відбувається, хто причетний, які конкретні особи, я думаю, що підключив конкретні структури, в тому числі, і правоохоронні, в тому числі Інтерпол, якщо би була така потреба, я думаю, ми могли би спільними зусиллями ту ситуацію здвинути з той мертвої крапки, на якій вона зараз перебуває.
Василь Зілгалов
І я хочу, час добігає кінця, ще один матеріал навести, пані Карпачова, нашого кореспондента з Івана Франківська Івана Костюка.
Іван Костюк
Представники яремчанського осередку Української народної партії, що на Івано-Франківщині, уже давно заявили про свою опозиційність до дій місцевої влади. Опозиціонери наголошували, що після цього їм неодноразово погрожували невідомі. Анонімні телефонні дзвінки спершу сприймалися як атрибути детективного фільму.
Однак незабаром з’явилися значно вагоміші підстави для того, щоб побоюватись переслідувань за свою політичну діяльність. Що ж відбулося в Яремчі? Згідно із заявою голови Яремчанської міської організації Української народної партії Ігоря Микитюка, 18 травня його заступника Романа Вечора викликав невідомий, коли він сидів з друзями в кав’ярні. Четверо зловмисників на вулиці так побили Романа Вечора, що жорстокість цього побиття не піддається жодному розумінню. Потерпілий чотирнадцять годин перебував без свідомості в обласній лікарні. Як наголошували лідери яремчанського осередку УНП, Роман Вечер був одним з тих, кому неодноразово анонімно погрожували. Він не має власних бізнесових справ та відвертих особистих ворогів. Його колеги по партії вважають, що причина злочину єдина – політична діяльність. Послухаймо думку з цього приводу Ігоря Микитюка: “Ви знаєте, ми не можемо зрозуміти мети цієї жорстокості. Ми хочемо поставити якийсь заслін, тому що не виключено що будуть знову напади”.
Подробиці яремчанського побиття озвучив у стінах парламенту голова Української народної партії Юрій Костенко. Але нещодавно стало відомо, що сам потерпілий Роман Вечер буцімто ще 20 травня звернувся до Яремчанського міськвідділу міліції із заявою, що тілесні ушкодження він спричинив собі сам при падінні на сходах і претензій ні до кого не має.
Представники обласної організації Української народної партії ще до цього резонансного випадку заявляли, що в Яремчі вже били представників опозиції, зокрема, їхньої партії. Можна лише здогадуватись, як треба було налякати людей, щоб вони письмово заперечили будь-які факти погроз і нападів на них не тільки в травні, але й узагалі.
Василь Зілгалов
На жаль, цей матеріал у нас забрав дуже багато часу. Пані Карпачова, у Вас є ще 20 секунд для того, щоб подякувати або сказати свої якісь думки з приводу нашої програми.
Ніна Карпачова
Пане Василю, я дуже дякую за запрошення сьогодні в студію. Мені приємно було сьогодні знов співпрацювати з радіо “Свобода”. І я хочу побажати всім слухачам, які були сьогодні разом з нами, і далі залишатися з тими, хто на боці демократії, хто на боці захисту прав і свобод людини. Дякую Вам щиро.
Василь Зілгалов
Дякую, нагадаю, що в ефірі була Омбудсман Ніна Карпачова. Вів програму Василь Зілгалов. Слухайте “Вечірню Свободу”.
