Вашингтон, 24 червня 2003 - В Україні триває обговорення законопроекту, запропонованого Президентом Кучмою, “Про внесення змін до Конституції України,” він був минулого тижня поданий на розгляд Верховної Ради. Представники опозиції вважають його способом продовжити термін перебування Кучми у президентському кріслі ще якнайменше на 4 роки. Провладні політичні сили, з іншого боку, розглядають їх як крок до перетворення української політичної системи на більш ефективну та демократичну. Свою точку зору щодо наслідків можливих змін в українській Конституції мають і деякі провідні американські політологи.
Джон Лок та Шарль Монтеск’є – ці два західні політичні філософи XVII століття були згадані Президентом Кучмою під час його телезвернення до українського народу минулого тижня. Їхні імена були використані Президентом для того, щоб підкреслити взаємозв’язок між запропонованими ним конституційними нововведеннями та першими носіями ліберальної політичної думки. Ліберальна ідеологія визнає за кожною людиною низку прав, як то право на життя чи на власність, які є поза державним регулюванням чи впливом. Тому першочергове завдання влади – це забезпечення цих прав та мінімальне втручання у життя людей. Про те, як запропоноване Кучмою проведення президентських та парламентських виборів в один рік відповідає принципам лібералізму, говорять в інтерв’ю для радіо “Свобода” американські політологи : дослідник провідного американського інститу Брукінгса Фіона Гіл та професор Корнельського університету Валері Банс.
На їхню думку, ймовірним наслідком зближення дати проведення виборів у часі стане нівелювання принципу рівноваги та взаємоконтролю між виконавчою та законодавчою гілками влади. За словами Фіони Гіл, це надасть Кучмі більше контролю над політичною системою:
„Це призведе до звуження можливостей для вибору, низької явки виборців, а тому збільшення можливостей для маніпуляції виборчим процесом.”
Професор Валері Банс також вважає, що зведення виборів у часі покращить електоральні перспективи екс-комуністів, які все ще при владі в Україні:
„Враховуючи слабкість політичних партій в Україні та слабку партійну ідентифікацію виборців, екс-комуністи будуть здатні використати таку зміну для отримання результату на свою користь. В результаті слабшим стане розподіл влади між президентом та парламентом, який мав би врівноважити президентську владу.”
Як вважає професор Банс, парламентська система забезпечує підконтрольність влади краще, ніж чинна в Україні президентська:
“Якщо хтось приходить до влади за теперішньої моделі побудови влади, вони вже там залишаються надовго. І якщо зблизити вибори у часі, тоді одна й та сама політична сила не лише отримає 5 років безроздільного володарювання, але й виборці отримають парламент не здатний ефективно контролювати дії президента.”
Разом з тим, перспектива затвердження законопроекту Кучми парламентом видається американським експертам примарною. Говорить Фіона Гіл:
“У мене виникає велике запитання щодо здатності Кучми здійснити запропоновані зміни. У нього немає зараз достатньо політичного капіталу, а його популярність залишається доволі низькою. Разом з тим, парламент в Україні, на противагу наприклад російській Думі, здатний чинити опір президентові.”
Отже, єдине, на що Кучма може розраховувати за даних умов, - це суспільна апатія і байдужість, які б дозволили йому фактично нав”язати державі запрпоновані коституційні зміни. Однак Фіона Гіл вважає громадянське суспільство в Україні достатньо розвинутим у порівнянні з іншими пост-комунстічними державами, щоб не допустити пасивної реакції громадськості на маніпулювання політичним процесом.
Загалом, обидва американських політологи зійшлися на думці, що спроби Президента Кучми змінити Конституцію пов”язані, перш за все, із його особистими політичними інтересами, а не інтересами українського суспільства загалом. У цьому контексті варто ще раз згадати про улюбленого політичного філософа Кучми Джона Локка. В останній главі свого класичного другого трактату про цивільну владу Локк подає умови, за яких позбавлення володаря влади було б виправданим. Першою і головною з них є зрада владоможцями суспільної довіри. Це, за словами Локка, стається тоді, коли влада для них стає самоціллю і здійснюється із порушенням людських прав. Ймовірно, ознайомлення із цією главою в українського Президента ще попереду.
Джон Лок та Шарль Монтеск’є – ці два західні політичні філософи XVII століття були згадані Президентом Кучмою під час його телезвернення до українського народу минулого тижня. Їхні імена були використані Президентом для того, щоб підкреслити взаємозв’язок між запропонованими ним конституційними нововведеннями та першими носіями ліберальної політичної думки. Ліберальна ідеологія визнає за кожною людиною низку прав, як то право на життя чи на власність, які є поза державним регулюванням чи впливом. Тому першочергове завдання влади – це забезпечення цих прав та мінімальне втручання у життя людей. Про те, як запропоноване Кучмою проведення президентських та парламентських виборів в один рік відповідає принципам лібералізму, говорять в інтерв’ю для радіо “Свобода” американські політологи : дослідник провідного американського інститу Брукінгса Фіона Гіл та професор Корнельського університету Валері Банс.
На їхню думку, ймовірним наслідком зближення дати проведення виборів у часі стане нівелювання принципу рівноваги та взаємоконтролю між виконавчою та законодавчою гілками влади. За словами Фіони Гіл, це надасть Кучмі більше контролю над політичною системою:
„Це призведе до звуження можливостей для вибору, низької явки виборців, а тому збільшення можливостей для маніпуляції виборчим процесом.”
Професор Валері Банс також вважає, що зведення виборів у часі покращить електоральні перспективи екс-комуністів, які все ще при владі в Україні:
„Враховуючи слабкість політичних партій в Україні та слабку партійну ідентифікацію виборців, екс-комуністи будуть здатні використати таку зміну для отримання результату на свою користь. В результаті слабшим стане розподіл влади між президентом та парламентом, який мав би врівноважити президентську владу.”
Як вважає професор Банс, парламентська система забезпечує підконтрольність влади краще, ніж чинна в Україні президентська:
“Якщо хтось приходить до влади за теперішньої моделі побудови влади, вони вже там залишаються надовго. І якщо зблизити вибори у часі, тоді одна й та сама політична сила не лише отримає 5 років безроздільного володарювання, але й виборці отримають парламент не здатний ефективно контролювати дії президента.”
Разом з тим, перспектива затвердження законопроекту Кучми парламентом видається американським експертам примарною. Говорить Фіона Гіл:
“У мене виникає велике запитання щодо здатності Кучми здійснити запропоновані зміни. У нього немає зараз достатньо політичного капіталу, а його популярність залишається доволі низькою. Разом з тим, парламент в Україні, на противагу наприклад російській Думі, здатний чинити опір президентові.”
Отже, єдине, на що Кучма може розраховувати за даних умов, - це суспільна апатія і байдужість, які б дозволили йому фактично нав”язати державі запрпоновані коституційні зміни. Однак Фіона Гіл вважає громадянське суспільство в Україні достатньо розвинутим у порівнянні з іншими пост-комунстічними державами, щоб не допустити пасивної реакції громадськості на маніпулювання політичним процесом.
Загалом, обидва американських політологи зійшлися на думці, що спроби Президента Кучми змінити Конституцію пов”язані, перш за все, із його особистими політичними інтересами, а не інтересами українського суспільства загалом. У цьому контексті варто ще раз згадати про улюбленого політичного філософа Кучми Джона Локка. В останній главі свого класичного другого трактату про цивільну владу Локк подає умови, за яких позбавлення володаря влади було б виправданим. Першою і головною з них є зрада владоможцями суспільної довіри. Це, за словами Локка, стається тоді, коли влада для них стає самоціллю і здійснюється із порушенням людських прав. Ймовірно, ознайомлення із цією главою в українського Президента ще попереду.
