Варшава, 24 червня 2003 - У Польщі з’явилися натяки на новий скандал у середовищі високих державних чиновників. Газета “Жечпосполіта” надрукувала в понеділок статтю під назвою “Нелегальні директори в центральних державних структурах”. Мова йде про так званих генеральних директорів, тобто керівників адміністративно-виконавчого апарату в міністерствах, центральних галузевих управліннях, регіональних представництвах урядової адміністрації тощо. Газета стверджує, що, як мінімум, 16 з них обіймають свої посади нелегально.
Після перемоги польських лівих на парламентських виборах у жовтні 2001 року і сформування уряду на чолі з Лешеком Міллером, одним із перших кроків нової влади була зміна закону про публічну службу. Ця зміна давала можливість прем”єрові назначати на посади генеральних директорів держструктур своїх людей без оголошення конкурсу, як це було раніше. Щоправда, назначати їх можна було терміном на півроку, а вже потім оголошувати конкурс на заміщення вакантної посади. Однак, у випадку багатьох з них, як стверджує “Жечпосполіта”, півроку вже давно минуло, а високі державні посади зайняті все тими ж людьми. Потрібно підкреслити, що посади генеральних директорів дають їх власникам не тільки суттєвий вплив, але й чималу зарплату( часто кілька тисяч доларів).
Одними з перших про нелегальне займання високопосадових кабінетів певними директорами заговорили члени Ради Публічної Служби. Ще у лютому цього року рада звернулася до міністра внутрішніх справ та адміністрації, до повноважень котрого належить впорядковування справ публічної служби. Міністр, у свою чергу, розіслав листи до інших міністрів і воєвод (тобто представників уряду в регіонах) з попередженням, що після завершення піврічного терміну, посади призначених прем”єром генеральних директорів будуть вважатися вакантними. Не зважаючи на це грізне попередження, жоден із назначених директорів не склав своїх повноважень.
Шукаючи причин такого легковажного ставлення згаданих директорів, а також непослідовного ставлення до проблеми міністра внутрішніх справ, журналісти газети виявили, що генеральний директор і цього міністерства теж півроку тому мав би втратити свою посаду. Але не втратив.
Коли ж журналісти звернулися за коментарем до фахівця з трудового законодавства Александра Касьцинського, той відповів, що генеральні директори в даному випадку є всього лиш працівниками, а звинувачувати за утримування людей всупереч законам можна тільки працедавця. А працедавцем генеральних директорів є голова уряду. Котрий через зайнятість іншими справами на даний момент ще ніяк не прокоментував закидів газети.
Після перемоги польських лівих на парламентських виборах у жовтні 2001 року і сформування уряду на чолі з Лешеком Міллером, одним із перших кроків нової влади була зміна закону про публічну службу. Ця зміна давала можливість прем”єрові назначати на посади генеральних директорів держструктур своїх людей без оголошення конкурсу, як це було раніше. Щоправда, назначати їх можна було терміном на півроку, а вже потім оголошувати конкурс на заміщення вакантної посади. Однак, у випадку багатьох з них, як стверджує “Жечпосполіта”, півроку вже давно минуло, а високі державні посади зайняті все тими ж людьми. Потрібно підкреслити, що посади генеральних директорів дають їх власникам не тільки суттєвий вплив, але й чималу зарплату( часто кілька тисяч доларів).
Одними з перших про нелегальне займання високопосадових кабінетів певними директорами заговорили члени Ради Публічної Служби. Ще у лютому цього року рада звернулася до міністра внутрішніх справ та адміністрації, до повноважень котрого належить впорядковування справ публічної служби. Міністр, у свою чергу, розіслав листи до інших міністрів і воєвод (тобто представників уряду в регіонах) з попередженням, що після завершення піврічного терміну, посади призначених прем”єром генеральних директорів будуть вважатися вакантними. Не зважаючи на це грізне попередження, жоден із назначених директорів не склав своїх повноважень.
Шукаючи причин такого легковажного ставлення згаданих директорів, а також непослідовного ставлення до проблеми міністра внутрішніх справ, журналісти газети виявили, що генеральний директор і цього міністерства теж півроку тому мав би втратити свою посаду. Але не втратив.
Коли ж журналісти звернулися за коментарем до фахівця з трудового законодавства Александра Касьцинського, той відповів, що генеральні директори в даному випадку є всього лиш працівниками, а звинувачувати за утримування людей всупереч законам можна тільки працедавця. А працедавцем генеральних директорів є голова уряду. Котрий через зайнятість іншими справами на даний момент ще ніяк не прокоментував закидів газети.
