Прага, 26 червня 2003 – Влада України намагається збити ажіотажний попит на борошно й крупи, до якого дійшло,як вважають, через повідомлення про цьогорічний поганий урожай. Президент Леонід Кучма закликає не перебільшувати труднощі з зерном, а Міністерство аґрарної політики заявляє, що запасів продовольчого зерна на українському ринку вистачить до нового врожаю. Та водночас це ж Міністерство прогнозує зменшення врожаю зернових цього року на 8 чи й 10 мільйонів тонн, а «Укрхлібпром» передбачає, що найближчими місяцями через зростання цін на борошно на 15 – 20 % подорожчає й хліб.
Темою ж багатьох публікацій у західній і російській пресі стали два голоди в Україні: голодомор 1932 – 1933 років, 70-і роковини якого вшановуються цього року, і можливий голод новий, що його побоюються в Україні люди, панічно скуповуючи харчі.
До українського Голодомору й американського журналіста, який його заперечував, знову звертається великою статтею американський щоденник «Чикаґо Триб’юн». Газета нагадує про кампанію американських українців за позбавлення престижної журналістської Пуліцерівської премії московського кореспондента «Нью-Йорк Таймз» 1930-х років Волтера Дуранті. Його ж словам, що жодного голоду в 1933 році не було, щоденник протиставляє спогади Анатоля Коломайця – людини, яка пережила ті події, про які американський журналіст знав, але свідомо замовчував.
Російський щоденник «Коммерсант» тим часом пише про рішення Міністерства внутрішніх справ України розсекретити архіви про голод 1932 – 33 років. Таким чином, пише ця газета, Україна почала готуватися до Дня пам’яті жертв голоду й політичних репресій, що відзначається щороку 23 листопада. Цього року, до того ж, сумний ювілей – 70-ліття трагічних подій, нагадує автор статті, яку переносно названо «Україна вступила до голодного року».
У прямому розумінні цей заголовок міг би пасувати, наприклад, до публікації в американському щоденнику «Вашинґтон Пост» про нинішнє становище в Україні – повідомлення про те, як українці спустошують у крамницях полиці з харчами. Ці сцени нагадують нестачі радянських часів: українці скуповують борошно, крупи й інші товари, а ціни на них зростають до неба, підштовхувані катастрофічно низьким урожаєм і твердженнями про шахрайство з державними резервами, мовиться в публікації, – і жодного порятунку наразі не видно для країни, яка має одні з найбагатших ґрунтів у Європі й була колись житницею Радянського Союзу.
Нагадано й думку української влади про те, що причин для паніки немає, і її заклик до громадян припинити нестямні закупи, які ще більше накручують ціни на додаток до непогоди й неврожаю. Віце-прем’єр-міністр Микола Азаров, зазначає також стаття в американському щоденнику, віддав указівку підготувати законопроєкт, що дозволив би урядові конфісковувати «надмірні прибутки», отримані на невиправданому нарощуванні цін.
А статтю в російському щоденнику «Время Новостей» про те, як в Україні готуються, за словами газети, до «голодної зими», названо «На Україні оголошено продрозверстку» – саме цим давнім радянським терміном авторка статті назвала розпорядження Азарова перевірити можливі надприбутки, поки законопроєкт про їхнє вилучення ще не готовий. На пораду ж віце-прем’єра не робити невиправданих закупів, як пише газета, народ зреаґував цілком протилежним чином: мовляв, треба запасатися – коли вже Кучма в новинах нагадав про особисту відповідальність реґіональних начальників за стабільні ціни, то отже, справи кепські.
У зв’язку з кризою на продовольчому ринку песимісти згадують про голод 1932 – 33 років, який спровокував сталінський уряд, нагадує газета; Україна має намір домогтися в ООН визнання голодомору актом геноциду. А кому докоряти за геноцид, запитує російський щоденник, якщо продовольча криза нинішнього року набере серйозного розмаху?
Темою ж багатьох публікацій у західній і російській пресі стали два голоди в Україні: голодомор 1932 – 1933 років, 70-і роковини якого вшановуються цього року, і можливий голод новий, що його побоюються в Україні люди, панічно скуповуючи харчі.
До українського Голодомору й американського журналіста, який його заперечував, знову звертається великою статтею американський щоденник «Чикаґо Триб’юн». Газета нагадує про кампанію американських українців за позбавлення престижної журналістської Пуліцерівської премії московського кореспондента «Нью-Йорк Таймз» 1930-х років Волтера Дуранті. Його ж словам, що жодного голоду в 1933 році не було, щоденник протиставляє спогади Анатоля Коломайця – людини, яка пережила ті події, про які американський журналіст знав, але свідомо замовчував.
Російський щоденник «Коммерсант» тим часом пише про рішення Міністерства внутрішніх справ України розсекретити архіви про голод 1932 – 33 років. Таким чином, пише ця газета, Україна почала готуватися до Дня пам’яті жертв голоду й політичних репресій, що відзначається щороку 23 листопада. Цього року, до того ж, сумний ювілей – 70-ліття трагічних подій, нагадує автор статті, яку переносно названо «Україна вступила до голодного року».
У прямому розумінні цей заголовок міг би пасувати, наприклад, до публікації в американському щоденнику «Вашинґтон Пост» про нинішнє становище в Україні – повідомлення про те, як українці спустошують у крамницях полиці з харчами. Ці сцени нагадують нестачі радянських часів: українці скуповують борошно, крупи й інші товари, а ціни на них зростають до неба, підштовхувані катастрофічно низьким урожаєм і твердженнями про шахрайство з державними резервами, мовиться в публікації, – і жодного порятунку наразі не видно для країни, яка має одні з найбагатших ґрунтів у Європі й була колись житницею Радянського Союзу.
Нагадано й думку української влади про те, що причин для паніки немає, і її заклик до громадян припинити нестямні закупи, які ще більше накручують ціни на додаток до непогоди й неврожаю. Віце-прем’єр-міністр Микола Азаров, зазначає також стаття в американському щоденнику, віддав указівку підготувати законопроєкт, що дозволив би урядові конфісковувати «надмірні прибутки», отримані на невиправданому нарощуванні цін.
А статтю в російському щоденнику «Время Новостей» про те, як в Україні готуються, за словами газети, до «голодної зими», названо «На Україні оголошено продрозверстку» – саме цим давнім радянським терміном авторка статті назвала розпорядження Азарова перевірити можливі надприбутки, поки законопроєкт про їхнє вилучення ще не готовий. На пораду ж віце-прем’єра не робити невиправданих закупів, як пише газета, народ зреаґував цілком протилежним чином: мовляв, треба запасатися – коли вже Кучма в новинах нагадав про особисту відповідальність реґіональних начальників за стабільні ціни, то отже, справи кепські.
У зв’язку з кризою на продовольчому ринку песимісти згадують про голод 1932 – 33 років, який спровокував сталінський уряд, нагадує газета; Україна має намір домогтися в ООН визнання голодомору актом геноциду. А кому докоряти за геноцид, запитує російський щоденник, якщо продовольча криза нинішнього року набере серйозного розмаху?
