Київ, 25 червня 2003 року.
Павло Вольвач
Доброго ранку, шановні радіослухачі! В ефірі – радіожурнал “Віта Нова”.
Цьогорічне літо, як завжди, насичене подіями, котрі закручуються в досить таки тугий і майже кінематографічний сюжет: проголошена президентська політреформа, цілий зорепад відставок – від львівського губернатора до міністра оборони... А ще посилені чутки про буцімто невеселі перспективи майбутнього врожаю, що вже призводить до деякої нервозності на гречано-перлових фондових біржах. Отож, як говорювали ті ж таки народні маси: “Кіно і німці”.
А тим часом, справжній кінематограф теж відшуковує свої сюжети. Ось і 16-го червня у київському Будинку кіно прем’єрою фільму «Єдина подорож його життя» грецького режисера Папастатіса відкрився тиждень європейського кіно. І хоча подібний «сінема – тиждень» проходить в Україні увосьме, на прихильників євросоюзівського кінематографу чекають прем’єри і приємні несподіванки. Про них детальніше розповість Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Кіно – це акт творення, - писав «великий італієць» Федеріко Фелліні, і додавав: «Це творення власного світу у світах, що існують споконвіку». Споконвіку існували морські шторми і співи вітрів, буяли весняним квітом сади. Упродовж тисячоліть міською бруківкою крокують люди – тисячі і мільйони людей, з покоління у покоління. Вони зустрічаються, п’ють каву чи «к’янті», закохуються і відкривають для себе світ нових почуттів. Такі звичні життєві ситуації! Але зафіксовані на кінокамеру наших сучасників – Лакіса Папастасіса з Греції, фінна Аку Лоугімієса чи Черрі Дайнса з Голландії – ці ситуації, вихоплені з повсякденного життя, існують уже як окремі кіно-світи.
Цьогорічний тиждень європейського кіно знайомить українського глядача з фільмами названих вище кіно – митців, це - прем’єри «нового кіно» великого Європейського дому. Кіно, про яке Надзвичайний і Повноважний посол Нідерландів в Україні Монік Френк сказала:
“У Європі ми маємо низку проектів для молодих митців, які воліють здійснити свої творчі задуми, показавши у фільмах повсякденне життя співгромадян. Тобто – через мікрокосмос особистості показати макрокосмос, у якому ми живемо”.
Нинішні прем’єри– це спроба відтворити для українського глядача європейський стиль життя, продемонструвати традиційне і новаторське кіно держав Євросоюзу, вважають організатори Тижня європейського кіно в Україні.
Павло Вольвач
Кіно, як відомо, подає подію в її плинності, в динамізмі. Одначе у людей завжди існувало бажання зупинити мить – пригадуєте, у Бродського – “остановісь, мгновєньє, ти не столь// прєкрасно, сколь нєповторімо...” – що з успіхом і демонструє мистецтво фотографії. Отже, що нового у світі, осяяному фотоспалахом?
Вперше в Україні з”явився розкішно виданий альбом Хельмута Ньютона – світової слави майстра еротичної фотографії. “Прем”єра” цього видання відбулася у “Квадраті” – київському підземеллі, де на книжково стурбованих громадян зазвичай очікують всілякі новинки. Світ художньої фотографії Хельмута Ньютона, попри певну специфіку і досить високу ціну, приваблює не лише мистецтвознавців.
Свій погляд на творчість майстра, прем’єрою якого в Україні можна вважати з’яву згаданого видання, висловлює Анастасія Степула.
Анастасія Степула
Хельмут Ньютон - людина вольова і сильна. Про це можна здогадатися, навіть не знаючи його біографії, тільки проглянувши фото, зроблені ним. Його фотографії - це відображення його внутрішнього світу, його сприйняття світу .Фотографії несуть у собі його бачення краси, розуміння стереотипів сучасності. Проте краще зрозуміти внутрішній світ людини може допомогти знання її історії життя....
Ньютон народився в Берліні, в сім''ї фабриканта, 31 листопада 1920 року. Свій перший в житті фотоапарат отримав ще дитиною - в 12 років. Вже тоді він визначився з майбутньою професією, вирішив зв''язати фотокамеру зі своїм майбутнім. Поставивши собі за мету стати професійним фотографом, Хельмут намагався досягнути цього будь-яким чином. Першим його "досягненням" було те ,що в 16 років його виключили зі школи, де він навчався. Це дало йому багато вільного часу, і він влаштувався працювати помічником у відомого берлінського фотографа Іви.
Жінка захоплювалась зйомками моди, моделей у “стилі ню”...Я думаю, що співпраця з Ів найбільш вплинула на формування смаку Ньютона. Батько Хельмута не схвалював захоплення сина і не рідко попереджував його про "майбутнє в канаві". У 1938 році хлопець тікає від нацистів у Сінгапур, працює у місцевій газеті вільним фотокореспондетом. У 1940 переїжджає в Австралію, в Мельбурн, де, нарешті, відкриває свою власну фотостудію.
Як фотограф Хельмут завжди прагнув не зображення реальності, а ефектних сцен. Він працював для таких відомих видань як "Playboy", "Big Queen"....У багатьох його роботах є присутні жорстокість, елементи садо-мазохізму. Саме за це феміністки звинувачували його в тому що він "опускав позуючу модель до об''єкта!" Мабуть, те, що він є людиною агресивною безсумнівно. Також, на мою думку, Хельмуту Ньютону властива така риса як прямолінійність, це теж є відображеним у його фотографіях.
Його роботи не лестять, він демонструє темну сторону людини. " Мене цікавить особистість, байдуже, політик чи актор".
В 60-70х роках Ньютон працює в модних виданнях- "Vogue", "marie claire", "Elle", "Playboy", "Queen". В 75 році відкривається його перша особиста виставка в галереї "Nikon" в Парижі.
Ньютон є цілеспрямованою людиною. Про це свідчить досягнення ним його мети в житті, його мрії. Його приваблюють люди близькі йому по духу. Люди котрі мають владу - фінансову, політичну, сексуальну. Це людина - маніпулятор. Єдиною його моделлю що не підкорилася його вказівками щодо зйомки була Маргарет Тетчер. Йому позували Карл Лагерфельд, Лоріс Аззаро, Ів Сен Лорен, Сальвадор Далі, Елізабет Тейлор, Настасья Кінскі, Софі Лорен та інші. Люди, відомі у всьому світі!
Його творче сприйняття формується в час, коли фотостудіями стають звичайні вуличні умови, від палаців до смітників освітлення переважає денне. Мені здається що це людина багатогранна, тому що він зміг змінювати своє бачення стилю та краси, відповідно до часу, епохи. Адже його фотографії були одними з найкращих як 30 років назад, так і зараз. Найвідоміші журнали та проекти сучасності, пов''язані з модою, запрошують Ньютона як головного фотографа. Його роботи до сіх пір випромінюють енергію, чуттєвість, впевненість в собі, агресію - всі ті якості, що присутні іх автору. Хельмут не любить репортажів і спонтанних зйомок і не називає себе художником, але каже про себе, що він “хороший спостерігач людей”.
Павло Вольвач
Спостерігати людей можна у різний спосіб. Повільним кінооком вдивляється в рідні карпатські ландшафти екзегет і містик, а за сумісництвом – бармен і мандрованець світами Тарас Прохасько.
Нещодавно Тарас примандрував і до Києва. А причиною візиту стала чергова літературна прем’єра, до яких шанувальники письменника останнім часом уже встигли призвичаїтись. “Інші дні Анни”, “FM Галичина”, “Непрості”... І ось цей шерег, схоже, продовжився...
Тарас Прохасько
Кілька тижнів тому, чи навіть кілька днів тому, львівське видавництво “Кальварія” видало книжку , яка називається “Лексикон таємних знань”, то є такі твори, які опублікувалися вперше в “Четвергу”, вже від 92-го, здається, до 95 року, тобто це нова книжка з давніми творами...Буде презентуватися ця книжка у Києві.
Павло Вольвач
Тарасе, ти починав як автор виразної психологічної прози, а зараз в твоїх творах все виразніше проступають якісь фольклорні інсталяції. Можна говорити про якусь зміну у творчій манері, чи що це?
Тарас Прохасько
Одним з моїх таких принципових підходів до літератури – це є до кожного наступного твору добирати якісь характерний, особливий стиль чи спосіб розповіді. Я би хотів, щоб воно якомога виразніше було різне.
Павло Вольвач
Отже, стилі можуть змінюватися і погляди, але Тарас Прохасько, як і раніше, найбільше в життя любить маленькі гуцульські містечка. Тарасе, ти є, скажімо так, культова фігура Станіславського феномену, тому цікаво, твій погляд на Київ, на столицю.
Тарас Прохасько
Мені дуже добре в Києві, це таке найголовніше відчуття, і це те, чому я буду вірний. Мені справді дуже подобається це місто, крім того додатку, що жити би тут довго я не хотів би. Поки є можливість тут не жити, я з радістю виконую роль гостя цього міста.
Павло Вольвач
На жаль, я до цього вже не можу приєднатися. Тарасе, з одного боку якійсь парадокс: пишеш ти повільно, як здається, сказав Андрухович “так могла писати рослина”, повільно. З іншого боку якось вже звикли читачі, принаймні я, що Прохасько якби не щорік виступає з якимось новим твором.
Тарас Прохасько
Найближчим часом, вже у жовтні запланована книжка, яка складатиметься з кількох таких більших есеїв, тобто це не можна назвати повістю, але і дослідженням також, щось таке з кількох 20-сторінкових, 30-сторінкових есеїв, які будуть зібрані у книжці, назви якої я ще не знаю, тому ще це виникне під час роботи, але я вже над тим працюю. І в жовті, у тому ж такі видавництві “Лілея” буде ця...
Павло Вольвач
З поетами легше, кажеш – прочитайте якогось віршика. Ну а ти, що-небудь, щоб тобі хотілося сказати, а я тебе не запитав.
Тарас Прохасько
Єдиною метою того, що я пишу, є попадання того, що я можу сформулювати словами відчуття тих людей, які не мають справи з вербалізацією, грубо кажучи, які не пишуть, але які відчувають так само. І коли є сотня чи тисяча людей, які хоча би в якомусь одному місці моїх якихось творів знаходять те, що вони думали, відчували, але не могли сформулювати, то я вважаю свою місію виконаною.
Павло Вольвач
У кожного – свій Київ. І приходити сюди можна не лише з непоквапним костуром філософа.
Днями, наприклад, до Києва завітала чи, швидше, увірвалася гуляйпільська сотня. Що таке Гуляй-Поле – пояснювати не будемо, тим більше, що попередня наша програма була повністю присвячена Несторові Махну.
Цього разу у гуяйпільців наміри були досить мирні. Незмінною лишились розмах і щирість, що й продемонстрував Гуляйпільський народний хор під час презентації в Українському домі, що відбувалася в рамках мистецької акції “Культура малих міст”.
Разом з хором приїхав до Києва і відомий естрадний співак із Запоріжжя Анатолій Сердюк. У нього теж припасені новинки.
Анатолій Сердюк
Це вони вперше так, на такому рівні показують в Києві свої мистецтво, я привіз також найяскравішу частину свого виступу гуляйпільського весілля з музичного спектаклю Гуляй-Поле, але є і новина, новинка, вірніше. Це пісня “Єднаймося, гуляйпільці”, яку я написав на вірші Лариси Верьовки у березні цього року. 800 років Гуляйпільському району відзначалося, і в числі заходів був такий конкурс на кращу пісну про Гуляйпільський край, моя пісня була визнана кращою. І вона стає таким гімном Гуляй-Поля. Зараз її вивчають, там передали ноти, запис і фонограми, а в Київ я привіз свіжу фонограму, за годину до потягу я її зробив... в Запоріжжі. І ось сьогодні я її виконую на цьому концерті...
Павло Вольвач
Анатолію, останнє питання, тобі вже треба бігти на сцену: коли буде найбільше таке велике явлення Сердюка до публіки, напевно, Махновська річниця?
Анатолій Сердюк
Я думаю, так. Але я також готую народні пісні в естрадній обробці, такі записи, і, можливо, ще до осені вийде ця касета, альбом з цими піснями.
Павло Вольвач
Мені ж лишається тільки попрощатися з вами, нагадавши, що в ефірі була програма “Віта Нова”, яку підготували для вас я, ведучий Павло Вольвач та звукооператор Михайло Петренко. Хай вам щастить!
Говорить “радіо Свобода”.
Павло Вольвач
Доброго ранку, шановні радіослухачі! В ефірі – радіожурнал “Віта Нова”.
Цьогорічне літо, як завжди, насичене подіями, котрі закручуються в досить таки тугий і майже кінематографічний сюжет: проголошена президентська політреформа, цілий зорепад відставок – від львівського губернатора до міністра оборони... А ще посилені чутки про буцімто невеселі перспективи майбутнього врожаю, що вже призводить до деякої нервозності на гречано-перлових фондових біржах. Отож, як говорювали ті ж таки народні маси: “Кіно і німці”.
А тим часом, справжній кінематограф теж відшуковує свої сюжети. Ось і 16-го червня у київському Будинку кіно прем’єрою фільму «Єдина подорож його життя» грецького режисера Папастатіса відкрився тиждень європейського кіно. І хоча подібний «сінема – тиждень» проходить в Україні увосьме, на прихильників євросоюзівського кінематографу чекають прем’єри і приємні несподіванки. Про них детальніше розповість Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Кіно – це акт творення, - писав «великий італієць» Федеріко Фелліні, і додавав: «Це творення власного світу у світах, що існують споконвіку». Споконвіку існували морські шторми і співи вітрів, буяли весняним квітом сади. Упродовж тисячоліть міською бруківкою крокують люди – тисячі і мільйони людей, з покоління у покоління. Вони зустрічаються, п’ють каву чи «к’янті», закохуються і відкривають для себе світ нових почуттів. Такі звичні життєві ситуації! Але зафіксовані на кінокамеру наших сучасників – Лакіса Папастасіса з Греції, фінна Аку Лоугімієса чи Черрі Дайнса з Голландії – ці ситуації, вихоплені з повсякденного життя, існують уже як окремі кіно-світи.
Цьогорічний тиждень європейського кіно знайомить українського глядача з фільмами названих вище кіно – митців, це - прем’єри «нового кіно» великого Європейського дому. Кіно, про яке Надзвичайний і Повноважний посол Нідерландів в Україні Монік Френк сказала:
“У Європі ми маємо низку проектів для молодих митців, які воліють здійснити свої творчі задуми, показавши у фільмах повсякденне життя співгромадян. Тобто – через мікрокосмос особистості показати макрокосмос, у якому ми живемо”.
Нинішні прем’єри– це спроба відтворити для українського глядача європейський стиль життя, продемонструвати традиційне і новаторське кіно держав Євросоюзу, вважають організатори Тижня європейського кіно в Україні.
Павло Вольвач
Кіно, як відомо, подає подію в її плинності, в динамізмі. Одначе у людей завжди існувало бажання зупинити мить – пригадуєте, у Бродського – “остановісь, мгновєньє, ти не столь// прєкрасно, сколь нєповторімо...” – що з успіхом і демонструє мистецтво фотографії. Отже, що нового у світі, осяяному фотоспалахом?
Вперше в Україні з”явився розкішно виданий альбом Хельмута Ньютона – світової слави майстра еротичної фотографії. “Прем”єра” цього видання відбулася у “Квадраті” – київському підземеллі, де на книжково стурбованих громадян зазвичай очікують всілякі новинки. Світ художньої фотографії Хельмута Ньютона, попри певну специфіку і досить високу ціну, приваблює не лише мистецтвознавців.
Свій погляд на творчість майстра, прем’єрою якого в Україні можна вважати з’яву згаданого видання, висловлює Анастасія Степула.
Анастасія Степула
Хельмут Ньютон - людина вольова і сильна. Про це можна здогадатися, навіть не знаючи його біографії, тільки проглянувши фото, зроблені ним. Його фотографії - це відображення його внутрішнього світу, його сприйняття світу .Фотографії несуть у собі його бачення краси, розуміння стереотипів сучасності. Проте краще зрозуміти внутрішній світ людини може допомогти знання її історії життя....
Ньютон народився в Берліні, в сім''ї фабриканта, 31 листопада 1920 року. Свій перший в житті фотоапарат отримав ще дитиною - в 12 років. Вже тоді він визначився з майбутньою професією, вирішив зв''язати фотокамеру зі своїм майбутнім. Поставивши собі за мету стати професійним фотографом, Хельмут намагався досягнути цього будь-яким чином. Першим його "досягненням" було те ,що в 16 років його виключили зі школи, де він навчався. Це дало йому багато вільного часу, і він влаштувався працювати помічником у відомого берлінського фотографа Іви.
Жінка захоплювалась зйомками моди, моделей у “стилі ню”...Я думаю, що співпраця з Ів найбільш вплинула на формування смаку Ньютона. Батько Хельмута не схвалював захоплення сина і не рідко попереджував його про "майбутнє в канаві". У 1938 році хлопець тікає від нацистів у Сінгапур, працює у місцевій газеті вільним фотокореспондетом. У 1940 переїжджає в Австралію, в Мельбурн, де, нарешті, відкриває свою власну фотостудію.
Як фотограф Хельмут завжди прагнув не зображення реальності, а ефектних сцен. Він працював для таких відомих видань як "Playboy", "Big Queen"....У багатьох його роботах є присутні жорстокість, елементи садо-мазохізму. Саме за це феміністки звинувачували його в тому що він "опускав позуючу модель до об''єкта!" Мабуть, те, що він є людиною агресивною безсумнівно. Також, на мою думку, Хельмуту Ньютону властива така риса як прямолінійність, це теж є відображеним у його фотографіях.
Його роботи не лестять, він демонструє темну сторону людини. " Мене цікавить особистість, байдуже, політик чи актор".
В 60-70х роках Ньютон працює в модних виданнях- "Vogue", "marie claire", "Elle", "Playboy", "Queen". В 75 році відкривається його перша особиста виставка в галереї "Nikon" в Парижі.
Ньютон є цілеспрямованою людиною. Про це свідчить досягнення ним його мети в житті, його мрії. Його приваблюють люди близькі йому по духу. Люди котрі мають владу - фінансову, політичну, сексуальну. Це людина - маніпулятор. Єдиною його моделлю що не підкорилася його вказівками щодо зйомки була Маргарет Тетчер. Йому позували Карл Лагерфельд, Лоріс Аззаро, Ів Сен Лорен, Сальвадор Далі, Елізабет Тейлор, Настасья Кінскі, Софі Лорен та інші. Люди, відомі у всьому світі!
Його творче сприйняття формується в час, коли фотостудіями стають звичайні вуличні умови, від палаців до смітників освітлення переважає денне. Мені здається що це людина багатогранна, тому що він зміг змінювати своє бачення стилю та краси, відповідно до часу, епохи. Адже його фотографії були одними з найкращих як 30 років назад, так і зараз. Найвідоміші журнали та проекти сучасності, пов''язані з модою, запрошують Ньютона як головного фотографа. Його роботи до сіх пір випромінюють енергію, чуттєвість, впевненість в собі, агресію - всі ті якості, що присутні іх автору. Хельмут не любить репортажів і спонтанних зйомок і не називає себе художником, але каже про себе, що він “хороший спостерігач людей”.
Павло Вольвач
Спостерігати людей можна у різний спосіб. Повільним кінооком вдивляється в рідні карпатські ландшафти екзегет і містик, а за сумісництвом – бармен і мандрованець світами Тарас Прохасько.
Нещодавно Тарас примандрував і до Києва. А причиною візиту стала чергова літературна прем’єра, до яких шанувальники письменника останнім часом уже встигли призвичаїтись. “Інші дні Анни”, “FM Галичина”, “Непрості”... І ось цей шерег, схоже, продовжився...
Тарас Прохасько
Кілька тижнів тому, чи навіть кілька днів тому, львівське видавництво “Кальварія” видало книжку , яка називається “Лексикон таємних знань”, то є такі твори, які опублікувалися вперше в “Четвергу”, вже від 92-го, здається, до 95 року, тобто це нова книжка з давніми творами...Буде презентуватися ця книжка у Києві.
Павло Вольвач
Тарасе, ти починав як автор виразної психологічної прози, а зараз в твоїх творах все виразніше проступають якісь фольклорні інсталяції. Можна говорити про якусь зміну у творчій манері, чи що це?
Тарас Прохасько
Одним з моїх таких принципових підходів до літератури – це є до кожного наступного твору добирати якісь характерний, особливий стиль чи спосіб розповіді. Я би хотів, щоб воно якомога виразніше було різне.
Павло Вольвач
Отже, стилі можуть змінюватися і погляди, але Тарас Прохасько, як і раніше, найбільше в життя любить маленькі гуцульські містечка. Тарасе, ти є, скажімо так, культова фігура Станіславського феномену, тому цікаво, твій погляд на Київ, на столицю.
Тарас Прохасько
Мені дуже добре в Києві, це таке найголовніше відчуття, і це те, чому я буду вірний. Мені справді дуже подобається це місто, крім того додатку, що жити би тут довго я не хотів би. Поки є можливість тут не жити, я з радістю виконую роль гостя цього міста.
Павло Вольвач
На жаль, я до цього вже не можу приєднатися. Тарасе, з одного боку якійсь парадокс: пишеш ти повільно, як здається, сказав Андрухович “так могла писати рослина”, повільно. З іншого боку якось вже звикли читачі, принаймні я, що Прохасько якби не щорік виступає з якимось новим твором.
Тарас Прохасько
Найближчим часом, вже у жовтні запланована книжка, яка складатиметься з кількох таких більших есеїв, тобто це не можна назвати повістю, але і дослідженням також, щось таке з кількох 20-сторінкових, 30-сторінкових есеїв, які будуть зібрані у книжці, назви якої я ще не знаю, тому ще це виникне під час роботи, але я вже над тим працюю. І в жовті, у тому ж такі видавництві “Лілея” буде ця...
Павло Вольвач
З поетами легше, кажеш – прочитайте якогось віршика. Ну а ти, що-небудь, щоб тобі хотілося сказати, а я тебе не запитав.
Тарас Прохасько
Єдиною метою того, що я пишу, є попадання того, що я можу сформулювати словами відчуття тих людей, які не мають справи з вербалізацією, грубо кажучи, які не пишуть, але які відчувають так само. І коли є сотня чи тисяча людей, які хоча би в якомусь одному місці моїх якихось творів знаходять те, що вони думали, відчували, але не могли сформулювати, то я вважаю свою місію виконаною.
Павло Вольвач
У кожного – свій Київ. І приходити сюди можна не лише з непоквапним костуром філософа.
Днями, наприклад, до Києва завітала чи, швидше, увірвалася гуляйпільська сотня. Що таке Гуляй-Поле – пояснювати не будемо, тим більше, що попередня наша програма була повністю присвячена Несторові Махну.
Цього разу у гуяйпільців наміри були досить мирні. Незмінною лишились розмах і щирість, що й продемонстрував Гуляйпільський народний хор під час презентації в Українському домі, що відбувалася в рамках мистецької акції “Культура малих міст”.
Разом з хором приїхав до Києва і відомий естрадний співак із Запоріжжя Анатолій Сердюк. У нього теж припасені новинки.
Анатолій Сердюк
Це вони вперше так, на такому рівні показують в Києві свої мистецтво, я привіз також найяскравішу частину свого виступу гуляйпільського весілля з музичного спектаклю Гуляй-Поле, але є і новина, новинка, вірніше. Це пісня “Єднаймося, гуляйпільці”, яку я написав на вірші Лариси Верьовки у березні цього року. 800 років Гуляйпільському району відзначалося, і в числі заходів був такий конкурс на кращу пісну про Гуляйпільський край, моя пісня була визнана кращою. І вона стає таким гімном Гуляй-Поля. Зараз її вивчають, там передали ноти, запис і фонограми, а в Київ я привіз свіжу фонограму, за годину до потягу я її зробив... в Запоріжжі. І ось сьогодні я її виконую на цьому концерті...
Павло Вольвач
Анатолію, останнє питання, тобі вже треба бігти на сцену: коли буде найбільше таке велике явлення Сердюка до публіки, напевно, Махновська річниця?
Анатолій Сердюк
Я думаю, так. Але я також готую народні пісні в естрадній обробці, такі записи, і, можливо, ще до осені вийде ця касета, альбом з цими піснями.
Павло Вольвач
Мені ж лишається тільки попрощатися з вами, нагадавши, що в ефірі була програма “Віта Нова”, яку підготували для вас я, ведучий Павло Вольвач та звукооператор Михайло Петренко. Хай вам щастить!
Говорить “радіо Свобода”.
