Прага, 7 липня 2003 – Гостра полеміка у справі генетично модифікованих сільськогосподарських культур, яку оглядачі часто називають сільськогосподарською війною між США і Європейським союзом, набирає розмаху. Американська сторона звинувачує ЄС в політизації проблеми.
Досі країни ЄС намагалися звести до мінімуму імпорт американських генетично модифікованих продуктів, зокрема зернових, кукурудзи і сої, пояснюючи свої побоювання поки що не дослідженим можливим негативним впливом таких продуктів на здоров’я людей. Тим часом Сполучені Штати, які для підвищення врожайності, стійкості щодо несприятливих кліматичних умов і шкідників успішно застосовують генетичну модифікацію в сільському господарстві понад 20 років. За цей час не стверджено жодних негативних наслідків від уживання згаданих продуктів. Обмеження в дотеперішньому імпорті американських сільськогосподарських продуктів до країн ЄС Вашингтон називає політично мотивованими. Ініціаторами цих обмежень виступали переважно уряди двох провідних країн ЄС – Німеччини і Франції. Після переговорів, які тривали останніми тижнями, керівники ЄС врешті погодилися зняти обмеження на імпорт згаданих культур, однак з умовою позначення на кожній оптовій і роздрібній упаковці, що продукт є генетично модифікований. Про це повідомив один із керівників ЄС Дейвід Бирне. Сполучені Штати відкинули цю пропозицію як таку, що може перешкодити в реалізації продуктів на європейському ринку. Це психологічно насторожувало б європейське населення до згаданих продуктів, як потенційно ризикованих. До речі, країни ЄС експортують до США свою сільськогосподарську продукцію без обмежень. Економісти й сільськогосподарські фахівці вбачають у обмеженнях ЄС крім політичних ще й економічні міркування, тобто бажання захистити свій ринок від продуктів США - найбільшого у світі виробника сільськогосподарської продукції. При цьому вони наводять також іншу проблему, яка додає напруження до нинішніх дискусій. Ідеться про субсидування фермерських господарств у країнах Європейського союзу. Хоча субсидії поглинають майже половину щорічного бюджету ЄС, керівництво союзу відмовляється припинити цю практику. Жертвами цієї протекціоністської політики є головним чином споживачі і фермери країн третього світу, які не витримують конкуренції із субсидованими фермерськими господарствами. Хоча Сполучені Штати гостро критикують цю практику, як підкреслюють оглядачі, тут вони ,по суті, не вимагають припинення субсидій, хоча це теж є явним порушенням принципів вільноринкової економіки і торгівлі.
Досі країни ЄС намагалися звести до мінімуму імпорт американських генетично модифікованих продуктів, зокрема зернових, кукурудзи і сої, пояснюючи свої побоювання поки що не дослідженим можливим негативним впливом таких продуктів на здоров’я людей. Тим часом Сполучені Штати, які для підвищення врожайності, стійкості щодо несприятливих кліматичних умов і шкідників успішно застосовують генетичну модифікацію в сільському господарстві понад 20 років. За цей час не стверджено жодних негативних наслідків від уживання згаданих продуктів. Обмеження в дотеперішньому імпорті американських сільськогосподарських продуктів до країн ЄС Вашингтон називає політично мотивованими. Ініціаторами цих обмежень виступали переважно уряди двох провідних країн ЄС – Німеччини і Франції. Після переговорів, які тривали останніми тижнями, керівники ЄС врешті погодилися зняти обмеження на імпорт згаданих культур, однак з умовою позначення на кожній оптовій і роздрібній упаковці, що продукт є генетично модифікований. Про це повідомив один із керівників ЄС Дейвід Бирне. Сполучені Штати відкинули цю пропозицію як таку, що може перешкодити в реалізації продуктів на європейському ринку. Це психологічно насторожувало б європейське населення до згаданих продуктів, як потенційно ризикованих. До речі, країни ЄС експортують до США свою сільськогосподарську продукцію без обмежень. Економісти й сільськогосподарські фахівці вбачають у обмеженнях ЄС крім політичних ще й економічні міркування, тобто бажання захистити свій ринок від продуктів США - найбільшого у світі виробника сільськогосподарської продукції. При цьому вони наводять також іншу проблему, яка додає напруження до нинішніх дискусій. Ідеться про субсидування фермерських господарств у країнах Європейського союзу. Хоча субсидії поглинають майже половину щорічного бюджету ЄС, керівництво союзу відмовляється припинити цю практику. Жертвами цієї протекціоністської політики є головним чином споживачі і фермери країн третього світу, які не витримують конкуренції із субсидованими фермерськими господарствами. Хоча Сполучені Штати гостро критикують цю практику, як підкреслюють оглядачі, тут вони ,по суті, не вимагають припинення субсидій, хоча це теж є явним порушенням принципів вільноринкової економіки і торгівлі.
