Варшава, 9 липня 2003 - Сьогоднішна польска преса широко коментує відозву Папи Римського у справі 60-ї річниці Волинської трагедії. Більшість коментарів підкреслюють виважений підхід Івана Павла Другого та висловлюють надію, що його позиція могла б вплинути на позицію деяких непримиренних політиків. Насправді ж на зміну позиції політиків було вже запізно, оскільки в середу вранці польський Сейм розпочав дискусію над проектом заяви з нагоди 60-ліття трагічних подій на Волині.
Свою позицію щодо змісту заяви польського Сейму з нагоди 60-ї річниці Волинської трагедії різні політичні сили визначили вже давно. Відомо було також, що парламентські фракції правих партій Ліга Польських Родин та “Право і справедливість” не проголосують за той проект ухвали, який запропонувала комісія закордонних справ і який був узгоджений з робочою групою Верховної Ради. Тому сьогоднішня дискусія у Сеймі була швидше публічною демонстрацією різних позицій. Непримиренність цих позицій виявилася ще до початку дискусії, під час виголошення висновків комісії закордонних справ. Депутати від правих партій окриками “ганьба!” перервали виступ представника комісії Олександра Малаховського тільки за те, що він нагадав, що для населення західної України Українська Повстанська Армія є тим самим, чим для поляків є Армія Крайова.
Кор.: Коли ж спікерові Сейму вдалося вгамувати правих депутатів, представники всіх фракцій по черзі прочитали свої заяви щодо обговорюваного проекту. Голова польсько-української парламентської групи депутат Союзу Лівих Демократів Ян Бира нагадав колегам, що Сейм - це не суд, а депутат повинен думати про майбутнє країни і народу. Представник ліберальної Громадянської Платформи Броніслав Коморовський нагадав, що зміст заяви Сейму може й не є задовільним для всіх, але є компромісом з Верховною Радою і що тільки у такому вигляді має шанс бути ухваленим парламентами обох країн. Броніслав Коморовський теж зробив оригінальну пропозицію польським правим:
Броніслав Коморовський: Маю пропозицію до всіх тут присутніх. Нехай польські радикали сядуть за стіл переговорів з українськами націоналістами і нехай досягнуть кращих умов.
Кор.: Чого саме бракує правим у проекті заяви Сейму, пояснив усім лідер партії “Право і справедливість” Ярослав Качинський. По-перше, вони не можуть погодитися з тим, що в заяві не названо організації, на їхню думку, відповідальні за цей злочин, тобто ОУН-УПА. По-друге , польські праві вважають, що мало говорити, що було скоєно злочин, а потрібно вказати, який саме злочин:
Говорить Ярослав Качинський: Те, що сталося 60 років тому на Волині, а потім у Східній Галичині – це був геноцид, геноцид в найчистішому розумінні цього слова.
Кор.: Подальша дискусія була лише більш чи менш красномовним повторенням цих позицій. Досить несподівано до непримиренних правих партій приєдналася селянська Польська Народна Партія. Однак, фракції, схильні проголосувати за компромісний варіант заяви, володіють чисельною перевагою. Тому, експерти вважають, що в голосуванні, яке відбудеться у четвер, переможуть прихильники тієї заяви, котра не містить слів “геноцид”, “етнічна чистка” та не вказує на конкретного злочинця.
Свою позицію щодо змісту заяви польського Сейму з нагоди 60-ї річниці Волинської трагедії різні політичні сили визначили вже давно. Відомо було також, що парламентські фракції правих партій Ліга Польських Родин та “Право і справедливість” не проголосують за той проект ухвали, який запропонувала комісія закордонних справ і який був узгоджений з робочою групою Верховної Ради. Тому сьогоднішня дискусія у Сеймі була швидше публічною демонстрацією різних позицій. Непримиренність цих позицій виявилася ще до початку дискусії, під час виголошення висновків комісії закордонних справ. Депутати від правих партій окриками “ганьба!” перервали виступ представника комісії Олександра Малаховського тільки за те, що він нагадав, що для населення західної України Українська Повстанська Армія є тим самим, чим для поляків є Армія Крайова.
Кор.: Коли ж спікерові Сейму вдалося вгамувати правих депутатів, представники всіх фракцій по черзі прочитали свої заяви щодо обговорюваного проекту. Голова польсько-української парламентської групи депутат Союзу Лівих Демократів Ян Бира нагадав колегам, що Сейм - це не суд, а депутат повинен думати про майбутнє країни і народу. Представник ліберальної Громадянської Платформи Броніслав Коморовський нагадав, що зміст заяви Сейму може й не є задовільним для всіх, але є компромісом з Верховною Радою і що тільки у такому вигляді має шанс бути ухваленим парламентами обох країн. Броніслав Коморовський теж зробив оригінальну пропозицію польським правим:
Броніслав Коморовський: Маю пропозицію до всіх тут присутніх. Нехай польські радикали сядуть за стіл переговорів з українськами націоналістами і нехай досягнуть кращих умов.
Кор.: Чого саме бракує правим у проекті заяви Сейму, пояснив усім лідер партії “Право і справедливість” Ярослав Качинський. По-перше, вони не можуть погодитися з тим, що в заяві не названо організації, на їхню думку, відповідальні за цей злочин, тобто ОУН-УПА. По-друге , польські праві вважають, що мало говорити, що було скоєно злочин, а потрібно вказати, який саме злочин:
Говорить Ярослав Качинський: Те, що сталося 60 років тому на Волині, а потім у Східній Галичині – це був геноцид, геноцид в найчистішому розумінні цього слова.
Кор.: Подальша дискусія була лише більш чи менш красномовним повторенням цих позицій. Досить несподівано до непримиренних правих партій приєдналася селянська Польська Народна Партія. Однак, фракції, схильні проголосувати за компромісний варіант заяви, володіють чисельною перевагою. Тому, експерти вважають, що в голосуванні, яке відбудеться у четвер, переможуть прихильники тієї заяви, котра не містить слів “геноцид”, “етнічна чистка” та не вказує на конкретного злочинця.
