Прага, 15 липня 2003 – Пляшка вина до Нового року від партнерів по бізнесу або яхта на день народження президента – це подарунки чи хабарі? Як відрізнити подарунок від хабара, коли йдеться про корпоративні розваги, витрати які можуть сягати і кількох тисяч доларів на особу? Коли йдеться про корупцію, а коли лише про надмірну гостинність? Відповіді на ці запитання шукають не лише в Україні.
Коли подарунок перестає бути подарунком і перетворюється на хабар? - розмірковує оглядачка на сторінках впливової британської ділової газети “Financial Times”. На початку року, згадує вона, велика фінансова компанія запросила її разом з іншими журналістами на перегони. Все було чудово, і лише згодом, коли вона почала підраховувати, скільки цей прийом міг коштувати,вона дійшла висновку, що не менше, ніж 1000 євро на особу. Але що журналісти – от інвестиційні банки можуть своїх клієнтів, наприклад, возити з холодних Британських островів до сонячної Іспанії пограти у гольф. Хоча це коштує уже по кілька тисяч на особу, мало хто вважає це корупцією. Інша справа, коли б ця сама сума прийшла у конверті.
Не мають чіткої відповіді на запитання і професіонали-аудитори, які мають знати усе про бізнес-етику. Наприклад, експерт аудиторської компанії “PwC”, говорить, що все залежить від наміру: якщо компанія очікувала якихось послуг у відповідь, то це хабар, якщо ж гостинність була цілком безкорислива, то тоді це подарунок.
Намір - це ключове питання у законодавстві проти корупції, що його зараз готують до розгляду в британському парламенті. За допомогою нового закону сподіваються краще розпізнати та ефективніше карати випадки корупції, проте, як зізнається експерт, і запропоноване нині формулювання є надто розмитим. Можна, наприклад, обдаровувати клієнта діамантами, і вам за це нічого не буде, але якщо ви запропонуєте стару жувальну гумку в надії на підписання контракту, то вам загрожує штраф.
Не чекаючи на законодавство, багато компаній мають свої внутрішні правила, згідно з якими, встановлений ціновий ліміт подарунків, за яким починаються хабарі. Однак, повертаючись до законодавства, слід зазначити, що його метою не є владнати стосунки між британськими бізнесменами, воно більше покликане запобігти дачі хабарів іноземним чиновникам в інших країнах, переважно у державах третього світу. Згідно з даними міжнародної організації “Transparency International”, британці посідають 8 місце у світі у рейтингу країн, що найбільше сприяють корупції.
За словами голови антикорупційної організації Лоренса Коккрофта, до 20% вартості проектів в африканських країнах осідають на доларових рахунках у Швейцарії чи стерлінгових у Лондоні через дачу хабарів західними компаніями. В результаті за проекти, що приходять такою ціною і без того бідні африканці платять ледь не подвійно.
У відповідь один британський бізнесмен, що часто подорожує за кордон, говорить, що у деяких країнах із літака не вийдеш, поки не даси комусь хабара. Бізнесмен не назвав конкретну країну, але її назву можна легко вибрати на власний самк, зазирнувши у список країн, що їх сприймають як найбільш корумповані. Зі 120 держав, що увійшли до рейтингу” Transparency International” минулого року, Україна посіла загальне 8 місце, яке вона поділяє з В’єтнамом та Грузією. Ще гірші справи у Казахстані, Молдові та Азербайджані, якщо йдеться про колишні радянські республіки, але загалом пальму першості тримають африканці, хоч деякі латиноамериканські країни і намагаються її вибороти.
Коли подарунок перестає бути подарунком і перетворюється на хабар? - розмірковує оглядачка на сторінках впливової британської ділової газети “Financial Times”. На початку року, згадує вона, велика фінансова компанія запросила її разом з іншими журналістами на перегони. Все було чудово, і лише згодом, коли вона почала підраховувати, скільки цей прийом міг коштувати,вона дійшла висновку, що не менше, ніж 1000 євро на особу. Але що журналісти – от інвестиційні банки можуть своїх клієнтів, наприклад, возити з холодних Британських островів до сонячної Іспанії пограти у гольф. Хоча це коштує уже по кілька тисяч на особу, мало хто вважає це корупцією. Інша справа, коли б ця сама сума прийшла у конверті.
Не мають чіткої відповіді на запитання і професіонали-аудитори, які мають знати усе про бізнес-етику. Наприклад, експерт аудиторської компанії “PwC”, говорить, що все залежить від наміру: якщо компанія очікувала якихось послуг у відповідь, то це хабар, якщо ж гостинність була цілком безкорислива, то тоді це подарунок.
Намір - це ключове питання у законодавстві проти корупції, що його зараз готують до розгляду в британському парламенті. За допомогою нового закону сподіваються краще розпізнати та ефективніше карати випадки корупції, проте, як зізнається експерт, і запропоноване нині формулювання є надто розмитим. Можна, наприклад, обдаровувати клієнта діамантами, і вам за це нічого не буде, але якщо ви запропонуєте стару жувальну гумку в надії на підписання контракту, то вам загрожує штраф.
Не чекаючи на законодавство, багато компаній мають свої внутрішні правила, згідно з якими, встановлений ціновий ліміт подарунків, за яким починаються хабарі. Однак, повертаючись до законодавства, слід зазначити, що його метою не є владнати стосунки між британськими бізнесменами, воно більше покликане запобігти дачі хабарів іноземним чиновникам в інших країнах, переважно у державах третього світу. Згідно з даними міжнародної організації “Transparency International”, британці посідають 8 місце у світі у рейтингу країн, що найбільше сприяють корупції.
За словами голови антикорупційної організації Лоренса Коккрофта, до 20% вартості проектів в африканських країнах осідають на доларових рахунках у Швейцарії чи стерлінгових у Лондоні через дачу хабарів західними компаніями. В результаті за проекти, що приходять такою ціною і без того бідні африканці платять ледь не подвійно.
У відповідь один британський бізнесмен, що часто подорожує за кордон, говорить, що у деяких країнах із літака не вийдеш, поки не даси комусь хабара. Бізнесмен не назвав конкретну країну, але її назву можна легко вибрати на власний самк, зазирнувши у список країн, що їх сприймають як найбільш корумповані. Зі 120 держав, що увійшли до рейтингу” Transparency International” минулого року, Україна посіла загальне 8 місце, яке вона поділяє з В’єтнамом та Грузією. Ще гірші справи у Казахстані, Молдові та Азербайджані, якщо йдеться про колишні радянські республіки, але загалом пальму першості тримають африканці, хоч деякі латиноамериканські країни і намагаються її вибороти.
