Доступність посилання

ТОП новини

Смерть британського експерта демонструє, що стосунки влади і преси складні навіть у демократичних країнах


Марія Щур Смерть британського експерта демонструє, що стосунки влади і преси складні навіть у демократичних країнах

Прага, 22 липня 2003 – Навіть на другому боці земної кулі тінь загиблого військового експерта переслідує британського прем’єр- міністра Тоні Блера. Жодна з його прес-конференцій, які він проводив під час своєї поїздки азійськими країнами, не обійшлася без запитань про смерть Дейвіда Келлі. І навіть китайські студенти з Пекінського університету ставили неприємні запитання панові Блеру, серед них і про те, чи він не мав би піти у відставку після цих подій. Однак досвідчений політик не дав прямої відповіді, використавши нагоду прочитати китайцям лекцію про демократію.

«Це надзвичайно сумний час для родини доктора Келлі. Його ще не поховано, і я б не хотів говорити більше про цю ситуацію. За винятком, може, того, що буде відповідне і незалежне розслідування, як це і має бути у демократичній країні», - сказав Тоні Блер у Китаї.

Тим часом у самій Британії оглядачі цікавляться, хто несе моральну відповідальність за смерть експерта: влада чи засоби масової інформації. Те, що ця смерть могла бути чимось іншим, ніж самогубством, влада категорично заперечує.

Після підтвердження ВВС, що саме доктор Келлі був головним джерелом інформації про те, що уряд маніпулював розвідувальним звітом про Ірак, оглядачі звинувачують у смерті медіа-компанію та уряд у рівній мірі і стають на захист самого експерта, який порушив правила, говорячи з пресою.

«Келлі, - пише коментатор впливового британського часопису “Файненшел Таймс”, - є прикладом того, яким має бути найкращий британський державний службовець: чесним, розумним та наполегливим». «Дехто може подумати, що Девід Келлі розмовляв неформально з журналістами і тим накликав на себе біду. Але це не так, - вважає коментатор. – Журналісти не могли б виконувати свою роботу без таких неформальних контактів. Лише таким чином вони, а через них широка громадськість, можуть зрозуміти ширшу картину, яка стоїть за офіційними повідомленнями». «Якби журналісти мали покладатися лише на офіційні джерела, вони б швидко стали тим, чим влада хотіла б їх бачити: поширювачами пропаганди», - говорить оглядач “Financial Times”.

Коментатори звертають увагу на те, що протистояння між британським урядом та ВВС припало саме на той час, коли британське громадське радіо та телебачення стали звинувачувати у дуже вже безконфліктному співіснуванні з урядом. Голова ВВС Ґевін Девіс та генеральний директор Ґреґ Дейк відкрито підтримували прем’єра та називали себе його друзями. Однак, зауважує автор статті у щоденнику “Independent”, Даунінґ Стріт прорахувалася з цими двома, оскільки керівники ВВС, не замислюючись, стали на захист своїх журналістів, а не уряду.

Проте це не знімає вини з журналістів ВВС, які, як тепер з’ясовується, перебільшили слова самого доктора Келлі, котрий, крім того, не був офіцером розвідки, не мав безпосереднього стосунку до написання звіту для уряду. Також оглядачі ставлять запитання , чи мало ВВС подавати повідомлення, що базувалося лише на одному джерелі інформації. Інші звертають увагу на природу цього повідомлення, де, здається, було неможливо зібрати три незалежні джерела.

Як би там не було, розмірковує британський щоденник “Independent”, але уряд та особисто Тоні Блер втратили моральний авторитет після цієї історії. І в очах британської громадської думки він винний у смерті експерта, цей вердикт неможливо оскаржити.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG