Прага, 5 серпня 2003 – Щороку 6 серпня оглядачі, правозахисні й релігійні організації, значна частина населення Японії відзначають сумні роковини атомних ударів по Хіросімі й Нагасакі 45-го року, унаслідок яких загинули сотні тисяч цивільних осіб, а сотні тисяч інших померли від хвороб, пов’язаних з радіоактивним опроміненням. Пам’ять загиблих від перших атомних бомб газета «Нью-Йорк таймс» вшанувала коментарем свого оглядача Ніколаса Крістофа.
Той факт, що Сполучені Штати застосували зброю масового знищення першими, підкреслює автор у своєму коментарі під промовистою назвою «Кров на наших руках», осуджено у самих Сполучених Штатах і поза їхніми межами. Для сильнішого емоційного окреслення цього факту Крістоф наводить слова із виступу 31 січня Нельсона Мандели. У зв’язку з тим, що вони (тобто американці) допустилися убивства невинних людей у Японії, які і донині страждають від тодішнього удару, яке вони мають право претендувати на роль світового поліцейського? – запитує південноафриканський лідер. Згідно із традиційною американською позицією, веде далі автор, атомні бомби скинуто на Хіросіму, а потім на Нагасакі, щоб закінчити війну і таким чином врятувати життя інших людей. Однак, історики-ревізіоністи, за словами автора, висловлюють серйозні сумніви у потребі застосування атомної зброї. Війна наближалася до завершення і Японія капітулювала б так чи інакше.
Автор наводить також думки різних критиків, які вважають, що Сполучені Штати повинні були випробувати першу атомну бомбу, тобто її руйнівну силу, на безлюдному острові, а також не поспішати зі скиненням наступної бомби на Нагасакі.
Однак є й інший бік цієї трагедії. Посилаючись на японських істориків, автор підкреслює, що тодішні японські військові лідери не мали наміру капітулювати, спровокувавши таким чином атомні удари. Імператор і частина цивільного керівництва бажали закінчити війну влітку 45-го року, однак військові відкинули таку можливість. Автор наводить слова японського історика Місумаси Йонаї, який вважає, що без атомного удару війна і далі тривала б на морях і на островах. Після наступного атомного удару по Нагасакі японські генерали, побоюючись дальшого удару по Токіо, врешті погодилися оголосити безумовну капітуляцію. Автор наводить також слова японського політичного діяча тих часів Гісатсуне Сакомізу. Атомна бомба, каже він, стала золотою оказією для Японії від самого неба врешті закінчити війну.
Той факт, що Сполучені Штати застосували зброю масового знищення першими, підкреслює автор у своєму коментарі під промовистою назвою «Кров на наших руках», осуджено у самих Сполучених Штатах і поза їхніми межами. Для сильнішого емоційного окреслення цього факту Крістоф наводить слова із виступу 31 січня Нельсона Мандели. У зв’язку з тим, що вони (тобто американці) допустилися убивства невинних людей у Японії, які і донині страждають від тодішнього удару, яке вони мають право претендувати на роль світового поліцейського? – запитує південноафриканський лідер. Згідно із традиційною американською позицією, веде далі автор, атомні бомби скинуто на Хіросіму, а потім на Нагасакі, щоб закінчити війну і таким чином врятувати життя інших людей. Однак, історики-ревізіоністи, за словами автора, висловлюють серйозні сумніви у потребі застосування атомної зброї. Війна наближалася до завершення і Японія капітулювала б так чи інакше.
Автор наводить також думки різних критиків, які вважають, що Сполучені Штати повинні були випробувати першу атомну бомбу, тобто її руйнівну силу, на безлюдному острові, а також не поспішати зі скиненням наступної бомби на Нагасакі.
Однак є й інший бік цієї трагедії. Посилаючись на японських істориків, автор підкреслює, що тодішні японські військові лідери не мали наміру капітулювати, спровокувавши таким чином атомні удари. Імператор і частина цивільного керівництва бажали закінчити війну влітку 45-го року, однак військові відкинули таку можливість. Автор наводить слова японського історика Місумаси Йонаї, який вважає, що без атомного удару війна і далі тривала б на морях і на островах. Після наступного атомного удару по Нагасакі японські генерали, побоюючись дальшого удару по Токіо, врешті погодилися оголосити безумовну капітуляцію. Автор наводить також слова японського політичного діяча тих часів Гісатсуне Сакомізу. Атомна бомба, каже він, стала золотою оказією для Японії від самого неба врешті закінчити війну.
