Доступність посилання

ТОП новини

“Економічний журнал”


Марія Щур “Економічний журнал”

Прага, 3 серпня 2003 року.

Марія Щур

Вітаю Вас, шановні слухачі на хвилях радіо «Свобода». В ефірі «Економічний журнал».

Президент Російської Федерації Володимир Путін пообіцяв поставити Україні стільки зерна, скільки їй потрібно. Це підсумок зустрічі Володимира Путіна з прем’єр-міністром України Віктором Януковичем, а також українсько-російських переговорів з приводу постачання зерна. Експерти називають цифру в 1 мільйон тон, з яких 200 тисяч тон Україна зможе отримати вже найближчим часом. Повідомляє наш московський кореспондент Віталій Портников.

Віталій Портников

Зустріч президента Російської Федерації Володимира Путіна з прем’єр-міністром України Віктором Януковичем відбулася вже після того, як Янукович провів головні переговори з віце-прем’єром, міністром сільського господарства РФ Олексієм Гордєєвим. Саме під час цих переговорів було досягнуто домовленості щодо постачання продовольчого зерна в Україну. Після цієї зустрічі з Олексієм Гордєєвим Віктор Янукович відбув на зустріч з Володимиром Путіним. Російський президент зустрів його з прихильністю.

Володимир Путін

Як прийнято поміж добрими друзями і сусідами, практично родичами, ми, звичайно, в міру можливості підставимо своє плече, допоможемо Україні. Я впевнений, що ціна буде для України прийнятною і нижчою, звичайно, того спекулятивного характеру ціни, який панує сьогодні на українському ринку.

Віталій Портников

Путін також пояснив, яким чином Україна буде розраховуватися за зерно.

Володимир Путін

Україна сама останніми роками стала великим виробником зерна і наступного року Ви могли б повернути той самий обсяг зерна, природно, із певним відсотком.

Віталій Портников

З цією пропозицією російського президента, яка звичайно ж обговорювалася під час попередніх переговорів, погодився і прем’єр-міністр України.

Віктор Янукович

Ми домовилися про те, що наступного року ми розрахуємося з Росією з нового врожаю 2004 року з врахуванням кредитної банківської ставки. Ціни на українському ринку тепер визначатиме український уряд. Ця ціна не буде вищою, ніж вона є зараз.

Віталій Портников

Раніше Віктор Янукович провів переговори з Олексієм Гордєєвим, міністром сільського господарства Росії. А 28 липня відбулася телефонна розмова президентів Російської Федерації і України - Володимира Путіна та Леоніда Кучми. Якраз під час цієї розмови Володимир Путін і повідомив українському колезі, що Росія готова постачати Україні 200 тисяч тон зерна у зв’язку з продовольчою ситуацією, яка створена зараз у сусідній державі.

Марія Щур

На думку автора редакційного коментаря київської англомовної газети «Київ Пост», український уряд намагається вирішити проблему зерна старими радянськими методами. Про те, що пшениці не вистачить до наступного врожаю, було відомо ще взимку під час сильних морозів. Тож якби уряд не почав шукати винних, а закупив достатній резерв, улітку дефіциту зерна би не було і Росії не довелося б підставляти дружнє плече.

Другою помилкою уряду, на думку редакції Київ Пост, є те, що тепер український уряд своїми діями програмує проблему на наступний рік. Йдеться про те, що відкривши можливість для неконтрольованого імпорту зерна, уряд ставить під удар українського селянина, бо його продукція уже буде не потрібна. Намагаючись забезпечити дешевий хліб на населення, уряд зовсім не дбає про те, що ці витрати він покладає на плечі селян.

І особливе занепокоєння оглядачів може викликати запевнення прем’єр міністра України Віктора Януковича про те, що уряд контролюватиме ціну на зерно, бо з ринковими принципами це не сумісно. Ость як коментує ситуацію, що склалася, колишній міністр сільського господарства України Леонід Козаченко.

Леонід Козаченко

Загалом, ця ситуація не є якоюсь надзвичайною і катастрофічною. Вона є складною, але з нею легко впораються ті ринкові структури, які є в Україні. Якщо вживати якісь адміністративні заходи, скажімо, фіксувати ціни, класти на плечі уряду відповідальність за поставки продукції, для цього треба мати величезний фінансові ресурси в бюджеті, для цього треба мати такий орган як Держплан, тобто ті інституції, які мали місце 10-15 років тому. Але не те і не інше, я думаю, сьогодні не може мати місце, тому що зовсім різні умови господарювання і діяти треба виключно ринковими методами.

Марія Щур

Під час перебування з візитом у Донецьку у четвер 31 липня прем’єр-міністр Польщі Лешек Міллер та його український колега Віктор Янукович підписали меморандум про реалізацію нафтопроводу «Броди-Плотськ». Прем’єри також оглянули радарні установки «Кольчуга», які опинилися у центрі міжнародного скандалу з участю України. Ці установки виготовляє донецький завод «Топаз». Наш донецький кореспондент Сергій Гармаш побував на прес-конференції, що її давали прем’єри. Говорить Віктор Янукович.

Віктор Янукович

У нас є така можливість і прагнення України до Євроатлантичного Союзу і наші відносини, які складаються зараз, маючи на увазі і наше спільне завдання, яке будемо ми реалізовувати в Іраку і так далі, це значно розширить можливості саме розвитку військово-промислового комплексу наших країн. Ми під час нашої зустрічі і сьогодні після зустрічі на «Топазі», після того, як подивилися «Кольчугу», це питання обговорювали. Але я вважаю, що це питання найближчого майбутнього.

Сергій Гармаш

Так прокоментував Віктор Янукович перспективи взаємодії Польщі та України у сфері військово-промислового комплексу після оглядин разом з Лешеком Міллером установки «Кольчуга».

З свого боку, польський прем’єр зазначив, що Польща є членом НАТО, тому «рішення, які стосуються такого обладнання повинні бути узгоджені з озброєнням, яке застосовується альянсом». Втім, зупинка на «Топазі» не основний пункт відвідин Донецька. Досить сказати, що вчора вранці його навіть не було у програмі польського прем’єра.

Головний акцент візиту був економічним. Так, в перебігу українсько-польського бізнес-форуму був підписаний меморандум про створення спільного підприємства з питань реалізації нафтопроводу «Броди-Плотськ». Цей крок український прем’єр назвав наближенням конкретної відповіді на запитання: коли ж каспійська нафта прийде в Європу? Втім, щодо початку експлуатації нафтопроводу «Одеса-Броди» Віктор Янукович відзначив, що українська сторона свою частину нафтопроводу побудувала і найближче спільне завдання обох країн - побудувати польську частину.

Віктор Янукович

Це питання дуже важливе. Якщо у цьому питанні ми найближчим часом зробимо практичні кроки і будемо наповнювати нафтопровід і зробимо всі умови, щоб він постачав в Європу не менше, ніж 9 мільйонів нафти, це буде прорив і це буде перемога. Якщо ми не перейдемо, як кажуть, з політичної гри до вирішення практичних питань - це буде поразка.

Сергій Гармаш

Ще однією важливою темою переговорів двох прем’єрів був вступ Польщі до Європейського Союзу. Віктор Янукович зазначив, що кордон між ЄС та Україною не повинен стати другою Берлінською стіною. На це Лешек Міллер відповів, що ані Берлінською, ані Оксамитовою, ані якоюсь іще. Обидва прем’єри наголосили на покращенні польсько-українських відносин.

Марія Щур

Крім спільного підприємства, яке займеться будівництвом нафтопроводу «Броди-Плотськ» у четвер 31 липня Україна домовилася з Польщею про ще один, пов’язаний з цим, проект. А саме, компанія «Укртранснафта» підписала протокол про наміри з найбільшим польським нафтопереробним заводом концерном «Орлен» у Плотську, який обіцяє споживати легку мало-сірчану нафту, коли вона з’явиться у трубі. Значення цих документів для радіо «Свобода» коментує начальник управління стратегії проекту Євроазіатського нафтотранспортного коридору Михайло Гончар.

Михайло Гончар

Підведено риску під черговим етапом реалізації проекту ЄНТК з врахуванням вже перспективи його розвитку на Плотськ. Вихід з Бродів на Плотськ відкриває можливість для постачання нафти в Польщу, в Східну Німеччину і на Балтику. Тепер обидві компанії переходять вже до конкретної роботи, пов’язаної з створенням спільного підприємства з використанням тих фінансових коштів, які надає Європейська комісія для цього.

Що стосується іншого документу, протоколу про наміри з польським нафтовим концерном «Орлен», то він також досить важливий. Він показує якраз, що є попит на легку мало-сірчану нафту в Центрально Європейському регіоні і, тим більше, що це з боку одного з таких найпотужніших нафтопереробних підприємств в Європі.

Марія Щур

Цього тижня у Вашингтоні перебувала делегація української влади, що веде переговори із Міжнародним валютним фондом про поновлення фінансування України. До складу делегації входять представники міністерства економіки, міністерства фінансів, а також представники Кабінету Міністрів та Державної податкової адміністрації. 30 липня у роботі делегації взяв участь голова НБУ Сергій Тигипко. Про підсумки переговорів з представниками МВФ він розповів нашому кореспонденту у Вашингтоні Сергію Куделі.

Сергій Куделя

Підсумовуючи 4 дні роботи української делегації у Вашингтоні, Сергій Тигипко висловив задоволення її результатами. За його словами, залишилося лише дві проблеми, вирішення яких гарантуватиме надання Міжнародним Валютним Фондом кредитів у межах випереджувального stand-by. Перше питання – ухвалення «реалістичного жорстокого» бюджету на 2004 рік. Друге питання – реструктуризація боргів українським підприємствам по податку на додану вартість. Зараз цей борг складає півтора мільярда гривень, а пропонований Кабміном варіант його реструктуризації був відхилений у червні Верховною Радою. Саме з цим Сергій Тигипко пов’язує і скорочення самого рішення Міжнародного Валютного Фонду про відкриття кредитної лінії для України.

Якщо ще минулого місяця ухвалення цього рішення прогнозувалося на серпень, то зараз воно буде розглянуте радою директорів МВФ не раніше жовтня. Як запевнив Тигипко, у вересні уряд подасть на розгляд парламенту трохи змінений проект реструктуризації боргів з ПДВ. Якщо він знову не буде затверджений, то уряд вирішить це питання через врахування заборгованості у бюджеті 2004 року.

Водночас Тигипко наголосив, що зараз Україна не потребує додаткового фінансування міжнародними інституціями. Однак, переговори з МВФ про відкриття кредитної лінії для України відбуваються вже майже два роки, тому їх успішне завершення стане добрим сигналом для західних інвесторів та своєрідним страхуванням, якщо економічна ситуація в Україні почне погіршуватися.

Марія Щур

І знову до подій в самій Україні. Нещодавно Львівська державна адміністрація звернулася до уряду з проханням відновити обмеження на ввіз імпортних електроламп, що її було скасовано міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі. «Якщо відкрити український ринок для іноземних лампочок, то Львівський завод «Іскра» єдиний в Україні виробник електроламп можна закрити, - говорять у Львові, - бо з демпінгом він змагатися не може». Тему продовжує мій київський колега Тарас Марусик.

Тарас Марусик

Нещодавно міжвідомча комісія, яку очолює міністр економіки та з питань Європейської інтеграції України Валерій Хорошковський, ухвалила рішення скасувати в односторонньому порядку обмеження імпорту електроламп з Білорусі, Росії, Польщі та Угорщини. На думку керівників Львівського підприємства це призвело до нерівних умов торгівлі. Говорить голова профкому відкритого акціонерного товариства «Іскра» Михайло Дацюк.

Михайло Дацюк

Ми єдине підприємство, яке побудоване для того, щоб забезпечити повністю ринок України і ще приблизно таку ж кількість експортувати, практично підтримки нашого уряду, нашою держави, а правильніше, мабуть, наших чиновників не знаходимо.

Тарас Марусик

До згаданого рішення міжвідомчої комісії додалася позиція прем’єр-міністра України Віктора Януковича. Під час зустрічі 23 червня з міністром закордонних справ Киргизії він висловився за пом’якшення, або, взагалі, скасування, встановленого українським урядом обмеження на електричні лампи з Киргизії. Говорить генеральний директор ВАТ «Іскра» Мирон Костів.

Мирон Костів

Наше основне бачення, що рішення було ухвалено не обдумано, не виважено. Минулого року відбувся масовий імпорт з Киргизії. Це 3 тисячі кілометрів, Ви собі уявіть, яку треба мати собівартість для того, щоб імпортувати на такі величезні відстані?

Тарас Марусик

Киргизькі лампочки на українському ринку коштували на 25% дешевше, ніж українські. Все ж минулого року вдалося добитися антидемпінгового розслідування і захистити українського виробника. Але протистояння обернулося в гальмування розвитку львівського підприємства, яке не змогло виконати свій бюджет через запланований продаж 620 мільйонів штук електролампочок. Тепер розпочався черговий наступ киргизьких лампочок, за якими стоять, як сказали представники ВАТ «Іскра», відповідаючи на запитання радіо «Свобода», російські структури.

Мирон Костів

Якщо це рішення буде скасовано, фактично, підприємство залишиться без будь-якої підтримки з сторони уряду і ми вимушені будемо розглядати питання чи виживати нам, чи не виживати. Ми не можемо конкурувати з підприємствами, які мають різні бази умов господарювання.

Тарас Марусик

Голова профкому ВАТ «Іскра» Михайло Дацюк згадав день, коли Верховна Рада України проголосувала за програму уряду.

Михайло Дацюк

Коли запитали Януковича, нашого прем’єр-міністра, він сказав, що старт програми уряду - це народження принципово нової концепції державної політики в центрі якої людина, громадянин України. Всі напрямки роботи мають одну спільну мету - вирішення питань соціального розвитку і поліпшення життя людей.

Ми вправі зараз запитати: а яку соціальну політику проводить уряд на чолі з Януковичем, коли він висловлює таку фразу: що в принципі відмінити антидемпінги і такі от заходи ніякої шкоди не завдадуть вітчизняному виробнику? Але ж це не так. Ви ж чули цифри: газ в 1,6-1,7 раз дешевший в Киргизії, заробітна плата в 2 рази нижча, електроенергія в 3,7 рази нижча. Як конкурувати?

Тарас Марусик

Цікаво, що Росія створила такі умови, які унеможливлюють ввезення киргизьких лампочок на свою територію.

А ось як Михайло Дацюк коментує дії Валерія П’ятницького, донедавна державного секретаря Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції, а тепер призначеного президентом України першим заступником міністра.

Михайло Дацюк

Що ж до пана П’ятницького, у нього прізвище явно не киргизьке, ну, не знаю, може, дружина, може вуйко, або кум, як у нас кажуть, але, мабуть, він у першу чергу зобов’язаний захищати вітчизняного виробника. Є ж така ВАТ «Іскра», яка виготовляє лампи і продає і в нас в Україні, причому якістю значно кращою, ніж у киргизького заводу, і потужності ж того заводу такі ж, як і у нас. Мабуть, у цій ситуації я вправі, як громадянин, запитати: а на що я особисто, на що наш трудовий колектив свої податки віддає? Ïхня (урядовців) заробітна плата - це є наші податки. Кінець-кінцем, це вже кримінальна справа, ми платимо нашому міністру заробітну плату, а Ви служите Киргизії?

Марія Щур

Спільна європейська валюта зіграла злий жарт з європейськими містами - життя у них стало відносно дорожчим, що ще сильніше скоротило потік туристів і без того наляканих тероризмом та страйками персоналу авіакомпаній. Але, як з’ясували міжнародні дослідники, найдорожчі міста Європи лежать поза євро-зоною. Це Осло, Цюріх та Копенгаген. У східній Європі найдорожчою залишається Москва, а Київ розмістився ближче до кінця у списку найбільших світових міст. Детальніше про це розповідає Марія Щур.

Життя у Києві стало доступнішим, вважають автори дослідження, що порівнює витрати на прожиття у різних містах світу. У рейтингу, що його двічі на рік складає британська дослідницька компанія "Economist Intelligence Unit", Київ спустився з 82 місця на 94 місце. Це означає, що вартість продуктів та послуг за останні 12 місяців в українській столиці скоротилась.

Найдорожчим містом у світі залишається Токіо, а другим у списку за японською столицею є місто Осака. Недалеко від них опинився ще один азійський діловий центр – Гонконг, що на п’ятому місці.

Але якщо до того, що японські міста є найдорожчими у світі уже звикли, то подорожчання європейських міст виявилося справжньою несподіванкою, особливо те, що Париж випередив Лондон, який протягом багатьох років тримав пальму першості на європейському континенті. Таким чином, Париж тепер є восьмим за дорожнечею містом у світі, а Лондон став десятим. Британські дослідники пояснюють подорожчання життя у європейських столицях тим, що протягом останнього часу значно зріс курс спільної європейської валюти, що підвищує відносну вартість продуктів та послуг.

Натомість життя в американських містах подешевшало. Нью Йорк, найдорожчий з американських мегаполісів, є на 13 місці в рейтингу, за ним ідуть Чикаго та Лос Анжелес. Для порівняння, буханець хліба коштує $3,58 в Нью Йорку, $6,16 в Токіо та лише 90 центів у Москві.

За дорожнечею це місто утримало сумнівне лідерство у східній Європі, хоча життя у ньому дещо подешевшало протягом останнього року. У загальному рейтингу Москва зійшла з 32 на 36 місце. Найдешевшою східноєвропейською столицею експерти визнали Будапешт, що на 144 місці. Також порівняно доступним у є життя у Празі. Чеська метрополія опинилась на 82 місці, хоча ще рік тому життя у ній було дешевше, ніж у Києві.

Для глядачів латиноамериканських серіалів, мабуть, цікаво буде дізнатися, що їхні герої живуть в найдешевших містах світу. Через падіння вартості місцевої валюти три найбільші мегаполіси Латинської Америки стали одними з найдешевших не лише в регіоні, але і у світі. Йдеться про Ріо де Жанейро, Сан Паоло та Буенос Айрес.

Укладачі рейтингу стверджують, що вартість прожиття у певному місті приїжджих і місцевих не дуже відрізняється, хіба що тим, що місцеві краще знають, де купувати. Рейтинг британської компанії розрахований на міжнародні фірми, які відправляють у відрядження своїх працівників по всьому світу і повинні знати, які добові їм виплачувати.

Марія Щур

Минулої передачі ми розповідали про київські аптеки братів Марцинчиків, які наприкінці ХІХ століття торгували знаменитою карамеллю від кашлю «Кетті Босс». Її та інші фірмові солодощі виробляла київська кондитерська фабрика швейцарця Бернарда Семадені. Йому ж належала і відома кондитерська на Хрещатику, згодом оспівана Костянтином Паустовським, Віктором Домонтовичем та Шолом-Алейхемом. Розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Наприкінці ХІХ століття кондитерська Семадені у триповерховому будинку на місці теперішнього Майдана Незалежності була, за спогадами Костянтина Паустовського, найекзотичнішим куточком Києва.

1883 року громадянин Швейцарії Бернард Семадені відкрив у Києві на Хрещатику так звану «Нову швейцарську кондитерську», а невдовзі – і ресторан. Ще одну кав’ярню він улаштував у власному будинку на Великій Васильківській, а 1889 року заснував там і кондитерську фабрику. Підприємство виготовляло шоколад, швейцарські трюфелі, цукерки та ментолову карамель від кашлю «Кетті Босс», рекомендовану медичним департаментом. Її полюбляли і хворі, і здорові, і діти, і дорослі, а продавалися знамениті льодяники через мережу аптек фірми ЮРОТАТ братів Марцинчиків.

Проте справді відомим у місті Семадені став саме завдяки своїй кондитерській із зеленими маркізами на Хрещатику. У ній, за словами реклами, «за найпомірнішими цінами» можна було купити «марсельські фрукти, паризькі драже, американські ананаси, швейцарське, англійське, голландське какао, київське сухе варення» і, звичайно ж, «Кетті Босс». Чашка доброго чаю коштувала там 5 копійок, а філіжанка кави – 20. Особливою популярністю у відвідувачів користувалися тістечка «Танго», «Абрікот» і «Фрамбойз». Фабрика і кондитерська Семадені також виготовляли на замовлення фігурні торти, «кондитерські піраміди» і морозиво. Реклама запевняла, що «всі замовлення за описом або малюнком виконуються артистично».

1901 року кондитерська перейшла до Семадені-молодшого – Каспара. На той час вона перетворилася на один із центрів ділового життя Києва. Її реґулярно відвідували депутати розташованої навпроти Міської думи і туристичні путівники навіть писали, що «у Семадені» відбуваються виїзні засідання Думи. У приміщенні кондитерської обговорювали та укладали угоди підприємці та маклери сусідньої біржі Шлейфера. За свідченням Паустовського, білий мармур триногих столиків завжди був списаний комерційними розрахунками. Натомість Шолом-Алейхем писав: «Тут, у Семадені, і є сама біржа». Ще 1884 року у ресторані та кондитерській Семадені з’явився перший у Києві телефон, і телефонна станція надала йому перший номер – одиницю.

Бернард Семадені помер у Києві 1907 року і тоді ж була закрита заснована ним кондитерська. Натомість у швейцарському місті Берні досі працює кондитерська фабрика Семадені, а створені ним у Києві понад століття тому ментолові льодяники «Кетті Босс» і сьогодні можна придбати у кількох європейських столицях.

Марія Щур

Ви слухали передачу «Економічний журнал». На все добре. Говорить радіо «Свобода».

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG