Київ, 19 серпня 2003 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. За режисерським пультом - Артем Мостовий. Вітаємо Вас, шановні слухачі!
Сьогодні у програмі, зокрема такі теми:
- Хабарництво в освіті: чи можна викорінити це явище?
- Порушення прав ВІЛ-інфікованих. У Криму студентка подала позов на медпрацівників за розголошення лікарської таємниці.
Упродовж останніх місяців в українських інформагентствах з’явилося чимало повідомлень з того чи іншого регіону України про те, як правоохоронці “впіймали на гарячому” когось з посадовців на хабарі.
Днями у Євпаторії порушили кримінальну справу проти працівниці медичного училища, яка вимагала гроші від батьків абітурієнтів. У Донецькій області за отримання хабарів до кримінальної відповідальності притягли завідувача кафедрою Слов’янського державного педуніверситету.
Понад 80 відсотків навчальних закладів України є корумпованими. Хабар став нормою у школах, університетах, технікумах. Такий висновок зробили учасники всеукраїнської науково-практичної конференції “Прозорість та корупція в системі вищої освіти”, що відбувалася цього року у рамках міжнародної програми “Партнерство за прозоре суспільство”.
За різноманітними соціологічними дослідженнями громадської думки, освіта та медицина є найбільш корумпованими галузями в Україні. А у Львові через хабар чиновник, котрий вочевидь злякався громадського осуду і ганьби, покінчив життя самогубством. Тему “хабарництва” продовжує наша львівська колега Галина Терещук.
Галина Терещук
15 серпня пообіді з вікна четвертого поверху приміщення Галицького місцевого суду викинувся працівник управління освіти і науки Львівської обласної держадміністрації Роман Крилошанський. Він нібито вирвався з- під охорони, заскочив у кабінет канцелярії суду, тілом вибив вікно і викинувся. Наслідок – смерть 39-річного чоловіка, який залишив двох дітей і дружину. 12 серпня в управління боротьби з організованою злочинністю звернулася бухгалтер Львівського державного онкологічного регіонального центру пані Леся Л., на відміну від чиновника прокуратура її прізвище не вказала у коментарі, і заявила про те, що в травні звернулася до освітянина з проханням, щоб він посприяв при вступі її сина в “Західноукраїнський колегіум”. За це вона дала чиновникові 1600 грн. Оскільки хлопець не вступив, то 12 серпня працівник управління освіти передав бухгалтеру онкодиспансеру гроші. Під час цього Романа Крилошанського затримали працівники УБОЗу. У той же ж день за цим фактом прокуратура Львівської області порушила кримінальну справу за ознаками стаття 368 Кримінального Кодексу України (хабар). А 15 серпня суд мав видати санкцію на арешт пана Романа, оскільки утримувати під вартою його мали право лише три дні. І, як зазначають адвокати, суд видав би саме таку ухвалу. Втім чоловік сам вибрав для себе міру покарання. Прокуратура порушила кримінальну справу за фактом службової недбалості під час здійснення конвоювання.
Керівництво управління освіти та науки вважає, що справа не варта такого фатального кінця. На думку досвідчених адвокатів, її можна було завершити нульовим варіантом, адже сума хабара невелика і до того ж, чоловік її повертав жінці. А ще подив викликав той факт, що людина за невеликий хабар злякалась ганьби.
На жаль, не вдалося отримати відповідь від заявниці Лесі Л. на запитання, чому вона законослухняний бухгалтер онкодиспансеру влаштовувала сина за хабар, а не чесно за знаннями.
Обласне керівництво міліції, прокуратури та УБОЗу, яке у Львові повністю змінили, намагається продемонструвати показушні справи на кшталт боротьби з хабарництвом та корупцією в регіоні. На останній прес-конференції сміх серед журналістів викликало повідомлення, що податкова впіймала на хабарі свого працівника. Сума хабара становила 200 гривень. Потім знову впіймали посадовця районного рівня на хабарі до 200 гривень.
Досвідчені хабарники уже віддавна працюють через посередників, яким довіряють. Коли справа вирішується, то задоволеними залишаються обидві сторони. Для прикладу, у деяких львівських вузах діє ціла система під умовною назвою секретарка. Саме ця проінформована персона вирішує будь які студентські негаразди.
Вважається, що корупція і хабарництво успадковані від комуністичної системи. Вміння домовлятися передавалося з покоління в покоління, тобто спадково. До того ж хабарництво - це наслідок соціального економічного становища в державі.
Однак фахівці зазначають, що добробут викладачів чи чиновників не ліквідує хабарництво, адже людина, котра звикла брати хабар, не відмовиться від своєї звички навіть при високій зарплаті.
Щоб ліквідувати хабарництво, наприклад у вищій освіті, одним із шляхів є те, щоб централізувати програму вступних іспитів. Однак чи вигідно нині бодай комусь взагалі боротися з хабарництвом?
Надія Шерстюк
ВІЛ-позитивні люди - це одна із соціальних груп, яка чи не найбільше потерпає від порушення своїх прав, насамперед прав на нормальне життя. Здебільшого, суспільство не сприймає ВІЛ-інфікованих, оскільки, на думку фахівців, боїться їх, а боїться через те, що мало знає про цю хворобу.
Для людини ж, яка дізналася про ВІЛ-позитивний результат, часто життя перетворюється на трагедію. Далі продовжує Наталія Мусієнко.
Наталія Мусієнко
27-річна Олена, яка ще два роки тому дізналася про свій позитивний ВІЛ-статус каже, що за цей час прожила чи не все життя. Життя жорстоке і не справедливе, бо настраждалася так, що мабуть не кожен до старості скільки має сліз, переживань і болю.
За ці роки втратила все, що мала і могла би мати. І хоча в житті дівчини було чимало випадків, які заслуговують на розгляд у суді, каже, що позов до цієї інстанції ніколи б не подала, аби відстояти своє право і захистити себе. “Боюся, - каже, Олена, - вже не так за себе, як за маму і молодшу сестру: це лише ускладнить життя, бо всі будуть знати , що я хвора”. А ще дівчина не вірить в те, що навіть перемога у суді змінить ситуацію на краще. І так, до речі, думає чи не кожен ВІЛ-позитивний в Україні, хоча має свою історію, випадок із життя, який заслуговує правосуддя.
“За той час, коли в країні є СНІД, ще не було жодного прецеденту, коли ВІЛ-позитивна людина відстоювала свої права у закладі Феміди”, - каже консультант міжнародного Альянсу з ВІЛ-СНІД Лайма Гейдар. “Хіба що, той багаторічний випадок із селянином Юрієм Чоботарем із Кіровоградської області, якого в лікарні через перелиту кров інфікували цим вірусом. Чоловік виграв справу і що? Як був вигнанцем, так ним і залишився. І ні копійки йому не відшкодували за моральні збитки після розголошення лікарської таємниці”, - каже Лайма Гейдар.
Лайма Гейдар
Люди бояться, відверто бояться йти до суду. Більше того, вони навіть не знають як себе вести в таких інстанціях, до кого йти і що казати. А в Україні вже є організації, це, як правило, громадські осередки, де існують цілі програми з юридичної допомоги таким. Про них треба лише знати. “Знати куди звернутися по допомогу”, - каже спеціаліст інформаційно-ресурсного центру Альянсу з ВІЛ-СНІД Павло Смирнов.
Павло Смирнов
В жовтні ми випускаємо довідник, де буде розділ про захист прав ВІЛ-позитивних. Власне, там буде інформація про існуючі організації. Про те, чи вони наймають юристів на захист ВІЛ-інфікованих, чи вони надають консультативну допомогу, чи може вони представляють інтереси в судах . Довідник розповсюджується серед усіх організацій, які якось причетні до сфери ВІЛ-СНІД. Також - в лікарнях, кабінетах довіри, жіночих консультаціях.
Наталія Мусієнко
А для початку можна скористатися номером телефону “Довіри” київського центру СНІДУ 229-48-38.
Надія Шерстюк
Як ви почули з матеріалу Наталії Мусієнко, ВІЛ-позитивні люди або ж люди, котрим помилково поставили страшний діагноз і розголосили його, як правило, бояться звертатися до української Феміди. Проте, найсміливіші із них все ж таки наважуються через суд відстояти свої права. Як, наприклад, 19-літня кримчанка Наталія Єгорова, яка звернулася до суду з позовом на дії медиків, котрі порушили лікарську таємницю. Співробітники міського шпиталю поставили їй помилковий діагноз – “синдром набутого імуно-дефіціту”. Вони повідомили про це широкому колу установ та громадян, чим, як стверджує позивачка, завдали їй моральних і матеріальних збитків. Подробиці – від Володимира Притули.
Володимир Притула
У понеділок 18 серпня в Центральному місцевому суді Симферополя мало відбутися судове засідання за позовом 19-літньої студентки Наталії Єгорової до посадових осіб Кримського республіканського центру профілактики і боротьби зі СНІДом та 7-ї міської лікарні. Вона звинувачує їх у розголошенні лікарської таємниці. За словами Наталі, медики без її згоди взяли аналіз на СНІД, й отримавши позитивний результат, повідомили його за місцем її навчання та опікунам.
Після цього дівчина втратила роботу, житло, можливість вчитися, з нею перестали спілкуватися друзі, від неї відмовилися рідні, які нею опікувалися. Повна сирота, вона опинилася на вулиці, без засобів існування і, практично, без будь-якої підтримки з боку держави і без лікування. Зрештою, виявилося, що діагноз – помилковий, але Наталія досі не може відійти від шоку, який вона пережила.
Наталія Єгорова
В першу чергу, були порушені мої права. Морально, психологічно я пережила дуже важкі моменти життя. Лікарі порушили дуже багато положень законодавства, вони вчинили щодо мене незаконно, і це дуже сильно вплинуло на моє життя. Я втратила близьких друзів, втратила родичів (єдиних, які в мене були). Я залишилася одна.
Володимир Притула
Вона вважає, що дії медпрацівників завдали їй моральну шкоду, вони стали причиною “стресів, неможливості продовжувати активне громадське життя, порушення стосунків з навколишніми людьми”. У позові вона просить стягнути з відповідачів 20 тисяч гривень за завдану моральну шкоду і вилучити її амбулаторні картки із 7-ї міської лікарні та Центру профілактики і боротьби зі СНІДом.
Кримський регіональний представник Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ-СНІД, голова Фонду “Новий спосіб життя” В’ячеслав Баженов каже, що після того, як його організації розпочала допомагати Наталії, на неї розпочали чинити тиск чиновники різного рангу, зокрема, організацію позбавили юриста, роботу якого оплачував міськвиконком, намагаються позбавити приміщення. Втім, пан Баженов каже, що і далі допомагатиме Наталії відстоювати свої права, хоча й вона формально не входить до згаданої мережі.
В’ячеслав Баженов
Ми продовжуватимемо працювати у цьому напрямку. Чому? Тому, що ми бачимо, що люди бояться. Суспільство не готове приймати ВІЛ-інфікованих. Лікарі не готові враховувати інтереси хворих. Мені навіть якось сказали, що таких як я треба розстріляти на якомусь острові. Зібрати і розстріляти.
Володимир Притула
Сказав Кримський регіональний представник Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ-СНІД, В’ячеслав Баженов.
Відповідачі до суду не прийшли, а по телефону з журналістами спілкуватися відмовилися. Раніше головний лікар Симферопольської лікарні №7 Людмила Пихтєєва в інтерв’ю інформаційній агенції “Контекст-медіа-Крим” відкинула звинувачення у недотриманні медиками правил тестування пацієнтів на ВІЛ-СНІД і заявила, що позов, пред’явлений медичному закладу однією з колишніх пацієнток, безпідставний. На прохання позивача це безпрецедентне для Криму судове засідання перенесене на жовтень.
Надія Шерстюк
І на завершення програми рубрика “Кафедра”. Український правозахисник Євген Сверстюк зауважує, що тема захисту прав людини останнім часом порушується доволі часто у ЗМІ. Однак, ситуація у цій ділянці не міняється, а часом навіть погіршується.
Євген Сверстюк
Права людини. Скидається на те, що це – слова, які запозичені з чужого голосу. Зараз скарги про права людини стали загальним місцем в ЗМІ. Власне, ніхто і ні за що не відповідає.
Ми розуміємо, що ніхто не відповідає, але згадаймо, з чого ми розпочали? Я пригадую час, коли мова про права людини звучали просто смішно, як у відомому анекдоті, коли чукча повернувся з Москви і сказав: “Всё - для человека и всё - во имя человека, и я видел этого человека” (він мав на увазі Брежнєва). “Про що ви говорите, - каже селянка, - навіть в пісні співається: “Держава дбає не про нас” (вона цитує “Інтернаціонал”).
Власне, це – наша спадщина безвідповідальності. Вона пішла далі, вона поглибилася. Навіть дуже багато того, що було забезпечено, особливо в галузі освіти і медицини, втрачено. Ясно, що це, може, - найбільша моральна криза влади, влади, яка успадкувала і примножила більшовицьку безвідповідальність. Але в Харкові виходить журнал “Права людини”. Це – добрий початок.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Зі мною працював звукооператор Артем Мостовий. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. За режисерським пультом - Артем Мостовий. Вітаємо Вас, шановні слухачі!
Сьогодні у програмі, зокрема такі теми:
- Хабарництво в освіті: чи можна викорінити це явище?
- Порушення прав ВІЛ-інфікованих. У Криму студентка подала позов на медпрацівників за розголошення лікарської таємниці.
Упродовж останніх місяців в українських інформагентствах з’явилося чимало повідомлень з того чи іншого регіону України про те, як правоохоронці “впіймали на гарячому” когось з посадовців на хабарі.
Днями у Євпаторії порушили кримінальну справу проти працівниці медичного училища, яка вимагала гроші від батьків абітурієнтів. У Донецькій області за отримання хабарів до кримінальної відповідальності притягли завідувача кафедрою Слов’янського державного педуніверситету.
Понад 80 відсотків навчальних закладів України є корумпованими. Хабар став нормою у школах, університетах, технікумах. Такий висновок зробили учасники всеукраїнської науково-практичної конференції “Прозорість та корупція в системі вищої освіти”, що відбувалася цього року у рамках міжнародної програми “Партнерство за прозоре суспільство”.
За різноманітними соціологічними дослідженнями громадської думки, освіта та медицина є найбільш корумпованими галузями в Україні. А у Львові через хабар чиновник, котрий вочевидь злякався громадського осуду і ганьби, покінчив життя самогубством. Тему “хабарництва” продовжує наша львівська колега Галина Терещук.
Галина Терещук
15 серпня пообіді з вікна четвертого поверху приміщення Галицького місцевого суду викинувся працівник управління освіти і науки Львівської обласної держадміністрації Роман Крилошанський. Він нібито вирвався з- під охорони, заскочив у кабінет канцелярії суду, тілом вибив вікно і викинувся. Наслідок – смерть 39-річного чоловіка, який залишив двох дітей і дружину. 12 серпня в управління боротьби з організованою злочинністю звернулася бухгалтер Львівського державного онкологічного регіонального центру пані Леся Л., на відміну від чиновника прокуратура її прізвище не вказала у коментарі, і заявила про те, що в травні звернулася до освітянина з проханням, щоб він посприяв при вступі її сина в “Західноукраїнський колегіум”. За це вона дала чиновникові 1600 грн. Оскільки хлопець не вступив, то 12 серпня працівник управління освіти передав бухгалтеру онкодиспансеру гроші. Під час цього Романа Крилошанського затримали працівники УБОЗу. У той же ж день за цим фактом прокуратура Львівської області порушила кримінальну справу за ознаками стаття 368 Кримінального Кодексу України (хабар). А 15 серпня суд мав видати санкцію на арешт пана Романа, оскільки утримувати під вартою його мали право лише три дні. І, як зазначають адвокати, суд видав би саме таку ухвалу. Втім чоловік сам вибрав для себе міру покарання. Прокуратура порушила кримінальну справу за фактом службової недбалості під час здійснення конвоювання.
Керівництво управління освіти та науки вважає, що справа не варта такого фатального кінця. На думку досвідчених адвокатів, її можна було завершити нульовим варіантом, адже сума хабара невелика і до того ж, чоловік її повертав жінці. А ще подив викликав той факт, що людина за невеликий хабар злякалась ганьби.
На жаль, не вдалося отримати відповідь від заявниці Лесі Л. на запитання, чому вона законослухняний бухгалтер онкодиспансеру влаштовувала сина за хабар, а не чесно за знаннями.
Обласне керівництво міліції, прокуратури та УБОЗу, яке у Львові повністю змінили, намагається продемонструвати показушні справи на кшталт боротьби з хабарництвом та корупцією в регіоні. На останній прес-конференції сміх серед журналістів викликало повідомлення, що податкова впіймала на хабарі свого працівника. Сума хабара становила 200 гривень. Потім знову впіймали посадовця районного рівня на хабарі до 200 гривень.
Досвідчені хабарники уже віддавна працюють через посередників, яким довіряють. Коли справа вирішується, то задоволеними залишаються обидві сторони. Для прикладу, у деяких львівських вузах діє ціла система під умовною назвою секретарка. Саме ця проінформована персона вирішує будь які студентські негаразди.
Вважається, що корупція і хабарництво успадковані від комуністичної системи. Вміння домовлятися передавалося з покоління в покоління, тобто спадково. До того ж хабарництво - це наслідок соціального економічного становища в державі.
Однак фахівці зазначають, що добробут викладачів чи чиновників не ліквідує хабарництво, адже людина, котра звикла брати хабар, не відмовиться від своєї звички навіть при високій зарплаті.
Щоб ліквідувати хабарництво, наприклад у вищій освіті, одним із шляхів є те, щоб централізувати програму вступних іспитів. Однак чи вигідно нині бодай комусь взагалі боротися з хабарництвом?
Надія Шерстюк
ВІЛ-позитивні люди - це одна із соціальних груп, яка чи не найбільше потерпає від порушення своїх прав, насамперед прав на нормальне життя. Здебільшого, суспільство не сприймає ВІЛ-інфікованих, оскільки, на думку фахівців, боїться їх, а боїться через те, що мало знає про цю хворобу.
Для людини ж, яка дізналася про ВІЛ-позитивний результат, часто життя перетворюється на трагедію. Далі продовжує Наталія Мусієнко.
Наталія Мусієнко
27-річна Олена, яка ще два роки тому дізналася про свій позитивний ВІЛ-статус каже, що за цей час прожила чи не все життя. Життя жорстоке і не справедливе, бо настраждалася так, що мабуть не кожен до старості скільки має сліз, переживань і болю.
За ці роки втратила все, що мала і могла би мати. І хоча в житті дівчини було чимало випадків, які заслуговують на розгляд у суді, каже, що позов до цієї інстанції ніколи б не подала, аби відстояти своє право і захистити себе. “Боюся, - каже, Олена, - вже не так за себе, як за маму і молодшу сестру: це лише ускладнить життя, бо всі будуть знати , що я хвора”. А ще дівчина не вірить в те, що навіть перемога у суді змінить ситуацію на краще. І так, до речі, думає чи не кожен ВІЛ-позитивний в Україні, хоча має свою історію, випадок із життя, який заслуговує правосуддя.
“За той час, коли в країні є СНІД, ще не було жодного прецеденту, коли ВІЛ-позитивна людина відстоювала свої права у закладі Феміди”, - каже консультант міжнародного Альянсу з ВІЛ-СНІД Лайма Гейдар. “Хіба що, той багаторічний випадок із селянином Юрієм Чоботарем із Кіровоградської області, якого в лікарні через перелиту кров інфікували цим вірусом. Чоловік виграв справу і що? Як був вигнанцем, так ним і залишився. І ні копійки йому не відшкодували за моральні збитки після розголошення лікарської таємниці”, - каже Лайма Гейдар.
Лайма Гейдар
Люди бояться, відверто бояться йти до суду. Більше того, вони навіть не знають як себе вести в таких інстанціях, до кого йти і що казати. А в Україні вже є організації, це, як правило, громадські осередки, де існують цілі програми з юридичної допомоги таким. Про них треба лише знати. “Знати куди звернутися по допомогу”, - каже спеціаліст інформаційно-ресурсного центру Альянсу з ВІЛ-СНІД Павло Смирнов.
Павло Смирнов
В жовтні ми випускаємо довідник, де буде розділ про захист прав ВІЛ-позитивних. Власне, там буде інформація про існуючі організації. Про те, чи вони наймають юристів на захист ВІЛ-інфікованих, чи вони надають консультативну допомогу, чи може вони представляють інтереси в судах . Довідник розповсюджується серед усіх організацій, які якось причетні до сфери ВІЛ-СНІД. Також - в лікарнях, кабінетах довіри, жіночих консультаціях.
Наталія Мусієнко
А для початку можна скористатися номером телефону “Довіри” київського центру СНІДУ 229-48-38.
Надія Шерстюк
Як ви почули з матеріалу Наталії Мусієнко, ВІЛ-позитивні люди або ж люди, котрим помилково поставили страшний діагноз і розголосили його, як правило, бояться звертатися до української Феміди. Проте, найсміливіші із них все ж таки наважуються через суд відстояти свої права. Як, наприклад, 19-літня кримчанка Наталія Єгорова, яка звернулася до суду з позовом на дії медиків, котрі порушили лікарську таємницю. Співробітники міського шпиталю поставили їй помилковий діагноз – “синдром набутого імуно-дефіціту”. Вони повідомили про це широкому колу установ та громадян, чим, як стверджує позивачка, завдали їй моральних і матеріальних збитків. Подробиці – від Володимира Притули.
Володимир Притула
У понеділок 18 серпня в Центральному місцевому суді Симферополя мало відбутися судове засідання за позовом 19-літньої студентки Наталії Єгорової до посадових осіб Кримського республіканського центру профілактики і боротьби зі СНІДом та 7-ї міської лікарні. Вона звинувачує їх у розголошенні лікарської таємниці. За словами Наталі, медики без її згоди взяли аналіз на СНІД, й отримавши позитивний результат, повідомили його за місцем її навчання та опікунам.
Після цього дівчина втратила роботу, житло, можливість вчитися, з нею перестали спілкуватися друзі, від неї відмовилися рідні, які нею опікувалися. Повна сирота, вона опинилася на вулиці, без засобів існування і, практично, без будь-якої підтримки з боку держави і без лікування. Зрештою, виявилося, що діагноз – помилковий, але Наталія досі не може відійти від шоку, який вона пережила.
Наталія Єгорова
В першу чергу, були порушені мої права. Морально, психологічно я пережила дуже важкі моменти життя. Лікарі порушили дуже багато положень законодавства, вони вчинили щодо мене незаконно, і це дуже сильно вплинуло на моє життя. Я втратила близьких друзів, втратила родичів (єдиних, які в мене були). Я залишилася одна.
Володимир Притула
Вона вважає, що дії медпрацівників завдали їй моральну шкоду, вони стали причиною “стресів, неможливості продовжувати активне громадське життя, порушення стосунків з навколишніми людьми”. У позові вона просить стягнути з відповідачів 20 тисяч гривень за завдану моральну шкоду і вилучити її амбулаторні картки із 7-ї міської лікарні та Центру профілактики і боротьби зі СНІДом.
Кримський регіональний представник Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ-СНІД, голова Фонду “Новий спосіб життя” В’ячеслав Баженов каже, що після того, як його організації розпочала допомагати Наталії, на неї розпочали чинити тиск чиновники різного рангу, зокрема, організацію позбавили юриста, роботу якого оплачував міськвиконком, намагаються позбавити приміщення. Втім, пан Баженов каже, що і далі допомагатиме Наталії відстоювати свої права, хоча й вона формально не входить до згаданої мережі.
В’ячеслав Баженов
Ми продовжуватимемо працювати у цьому напрямку. Чому? Тому, що ми бачимо, що люди бояться. Суспільство не готове приймати ВІЛ-інфікованих. Лікарі не готові враховувати інтереси хворих. Мені навіть якось сказали, що таких як я треба розстріляти на якомусь острові. Зібрати і розстріляти.
Володимир Притула
Сказав Кримський регіональний представник Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ-СНІД, В’ячеслав Баженов.
Відповідачі до суду не прийшли, а по телефону з журналістами спілкуватися відмовилися. Раніше головний лікар Симферопольської лікарні №7 Людмила Пихтєєва в інтерв’ю інформаційній агенції “Контекст-медіа-Крим” відкинула звинувачення у недотриманні медиками правил тестування пацієнтів на ВІЛ-СНІД і заявила, що позов, пред’явлений медичному закладу однією з колишніх пацієнток, безпідставний. На прохання позивача це безпрецедентне для Криму судове засідання перенесене на жовтень.
Надія Шерстюк
І на завершення програми рубрика “Кафедра”. Український правозахисник Євген Сверстюк зауважує, що тема захисту прав людини останнім часом порушується доволі часто у ЗМІ. Однак, ситуація у цій ділянці не міняється, а часом навіть погіршується.
Євген Сверстюк
Права людини. Скидається на те, що це – слова, які запозичені з чужого голосу. Зараз скарги про права людини стали загальним місцем в ЗМІ. Власне, ніхто і ні за що не відповідає.
Ми розуміємо, що ніхто не відповідає, але згадаймо, з чого ми розпочали? Я пригадую час, коли мова про права людини звучали просто смішно, як у відомому анекдоті, коли чукча повернувся з Москви і сказав: “Всё - для человека и всё - во имя человека, и я видел этого человека” (він мав на увазі Брежнєва). “Про що ви говорите, - каже селянка, - навіть в пісні співається: “Держава дбає не про нас” (вона цитує “Інтернаціонал”).
Власне, це – наша спадщина безвідповідальності. Вона пішла далі, вона поглибилася. Навіть дуже багато того, що було забезпечено, особливо в галузі освіти і медицини, втрачено. Ясно, що це, може, - найбільша моральна криза влади, влади, яка успадкувала і примножила більшовицьку безвідповідальність. Але в Харкові виходить журнал “Права людини”. Це – добрий початок.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Зі мною працював звукооператор Артем Мостовий. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.
