Варшава, 28 серпень 2003 - На відміну від українських ЗМІ, у польському інформаційному просторі повідомлення про затримання польською поліцією посла України начебто у нетверезому стані не викликала особливого зацікавлення. Лише у вівторок увечері інформаційне агентство ПАП сухо повідомило, що польська поліція затримала автомобіль із водієм у нетверезому стані. Оскільки водій був без документів і грубо поводився з поліцейськими, його завезли до відділення поліції, де і з”ясувалося, що затриманий – це посол України у Польщі Олександр Никоненко. У середу повідомлення ПАП передрукували “Газета виборча” і “Трибуна”, у кількох випусках новин повторило його радіо “Зет”. Окрему увагу цій інформації присвятили і бульварні газети. Але оскільки жодних офіційних коментарів ні від посольства України, ні від польської поліції чи Міністерства закордонних справ не з”явилося, то тема завмерла сама собою. І вже у четвер про це ніхто навіть не згадав.
У Польщі повідомлення із циклу “п”яні дипломати” вважається сферою зацікавлень бульварної преси. Тому більшість поважних аналітиків принципово відмовляється коментувати такі повідомлення. Натомість бульварна преса ,в середньому, раз на рік описує якісь драматичні історії із іноземними дипломатами у головній ролі. Кілька років тому польська преса описувала історію посла без посольства однієї із африканських країн. Згідно з газетними публікаціями цей дипломат, позбавлений будь-якої фінансової підтримки з батьківщини, ночував на залізничному вокзалі у Варшаві, а харчувався переважно на банкетах у дипломатичних представництвах інших країн. Рік тому бурхливою, але короткотривалою хвилею пройшло через польську пресу повідомлення про працівника турецького посольства, котрий начебто силою завіз на територію посольства польську дівчину і там її згвалтував. Однак, польські МЗС і поліція або дуже неохоче коментують такі сенсації, або взагалі їх ігнорують. Тому ці справи ніколи не набувають особливого розголосу.
Тому навіть видання бульварного типу куди більше уваги приділяють неслужбовим пригодам польських дипломатів закордоном, ніж іноземним дипломатам у Польщі. Причина цього цілком зрозуміла: польського дипломата може покарати вітчизняне міністерство закордонних справ, а іноземного дипломата захищає імунітет, відповідно до якого він не зобов”язаний нічого пояснювати ні пресі, ні поліції у тій країні, де працює. Тому кажуть нам польські колеги, що це більше цікавить українську пресу та громадську думку, ніж польську. На запитання про імовірну провокацію усі наші співрозмовники відповідали: якщо це мало б бути ефектом якоїсь провокації, то шукайте провокаторів у своїй країні, а тут це нікому не потрібно.
У Польщі повідомлення із циклу “п”яні дипломати” вважається сферою зацікавлень бульварної преси. Тому більшість поважних аналітиків принципово відмовляється коментувати такі повідомлення. Натомість бульварна преса ,в середньому, раз на рік описує якісь драматичні історії із іноземними дипломатами у головній ролі. Кілька років тому польська преса описувала історію посла без посольства однієї із африканських країн. Згідно з газетними публікаціями цей дипломат, позбавлений будь-якої фінансової підтримки з батьківщини, ночував на залізничному вокзалі у Варшаві, а харчувався переважно на банкетах у дипломатичних представництвах інших країн. Рік тому бурхливою, але короткотривалою хвилею пройшло через польську пресу повідомлення про працівника турецького посольства, котрий начебто силою завіз на територію посольства польську дівчину і там її згвалтував. Однак, польські МЗС і поліція або дуже неохоче коментують такі сенсації, або взагалі їх ігнорують. Тому ці справи ніколи не набувають особливого розголосу.
Тому навіть видання бульварного типу куди більше уваги приділяють неслужбовим пригодам польських дипломатів закордоном, ніж іноземним дипломатам у Польщі. Причина цього цілком зрозуміла: польського дипломата може покарати вітчизняне міністерство закордонних справ, а іноземного дипломата захищає імунітет, відповідно до якого він не зобов”язаний нічого пояснювати ні пресі, ні поліції у тій країні, де працює. Тому кажуть нам польські колеги, що це більше цікавить українську пресу та громадську думку, ніж польську. На запитання про імовірну провокацію усі наші співрозмовники відповідали: якщо це мало б бути ефектом якоїсь провокації, то шукайте провокаторів у своїй країні, а тут це нікому не потрібно.
