Київ, 18 вересня 2003 - Ситуація довкола закритої міською радою Донецька школи № 36, про що неодноразово розповідало радіо “Свобода”, і далі не влягається. 17 вересня ввечері закінчилося засідання Комітету Верховної Ради України з питань освіти та науки, на якому було ухвалене рішення з цього питання. Того ж самого дня прес-служба Генеральної прокуратури повідомила засобам масової інформації про перевірку факту закриття згаданої школи.
Розгляд питання про 36-у школу на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань освіти та науки був бурхливим. Голова комітету Станіслав Ніколаєнко спочатку надав слово Тамарі Прошкуратовій. Вона кілька разів підкреслювала, що міська рада не порушила жодного закону, ухвалюючи рішення про закриття школи. Вона, зокрема, сказала: “Я приїхала, я присягаюсь, клянусь, відстояти повністю цю школу. Бо коли я побула на місці, в мене думка помінялася”.
Натомість, академік Ситник заявив, що влада зробила злочин.
На засіданні виступив і народний депутат Микола Кульчинський, який також виїжджав у Донецьк. Як і Костянтин Ситник, він був категорично незгодним з думкою Тамари Прошкуратової про дії міської влади. Зокрема, він поінформував присутніх про те, як міська влада ввела в оману 6 вересня віце-прем’єр-міністра України Дмитра Табачника: “Коли приїжджав віце-прем‘єр Табачник, то йому збори учителів 45-ої школи, директорів Ленінського району представили, як зустріч з батьками 36-ої школи. Звичайно, батьків тих дітей, які учаться в 36-ій школі,там не було”.
Виступає ще один член Комітету Верховної Ради України з питань освіти та науки Михайло Бауер: “Ситуація складна, оскільки два члени комітету – дві кардинально протилежні думки. Нам треба ухвалити виважене рішення, при цьому не образивши ні одного, ні другого колегу, виважене і правильне рішення. Ми вдруге розглядаємо дане питання, 2 вересня розглядалось питання на засіданні комітету. Я думаю, що треба мабуть сьогодні покласти край цьому питанню. Давайте повернемось до статистики, статистика - річ уперта, і треба нею користуватися. На початок навчального року в 36-ій школі було 127 заяв батьків. Це досить нормальна загальноосвітня школа з українською мовою навчання по десятий клас. Друга статистика: у Донецькій області навчаються українською мовою всього-на-всього 19% школярів, по Україні -73,5%. Найнижчий показник по Україні в Донецьку сьогодні: 10,1% дітей навчаються українською мовою.”
Про рішення комітету говорить його голова Станіслав Ніколаєнко: “Сьогодні на комітеті ми в рішенні звернулися до Генпрокуратури з проханням дати правову оцінку цьому факту. Єдине, що я хотів сьогодні сказати: Комітет з науки і освіти не правомочний відміняти рішення виконавчої влади. Ми сьогодні зробили на основі юридичного аналізу, проведеного нашими фахівцями і нашими депутатами, рішення, де звернулись до тих, хто мусить вирішувати це питання. Генпрокуратура може винести протест на рішення сесії, якщо визнає його незаконним. На основі цього потім вона може звернутися в суд і рішення відмінити. Ми звернулись до гаранта Конституції, Президента, щоб він втрутився в цю ситуацію. Комітет сьогодні ухвалив рішення, що закриття школи (взагалі, незалежно від мови навчання) є неправомірним. Тому що школа 45-а, яка навпроти, вдвічі перевантажена, двозмінка там. І ми відчуваємо з тої інформації, яка сьогодні лунала і яка не лунала, ми бачимо за цим, на жаль, приватні інтереси окремих осіб. Я боюся, що через два-три роки, а може й через рік і школа естетичного профілю точно так же буде виселена з цього приміщення. І один із донецьких підприємців візьме собі цю школу і скаже: “Що, це ж я для діток”. Потім закінчиться тим, що дітки будуть там на вході сидіть, а дяді дорослі окупують цю школу”.
Протягом дня я намагався зв’язатися з прокуратурою. Виявилося, що повідомлення відділу нагляду за додержанням законів про права неповнолітніх Генпрокуратури від 17 вересня, в якому, фактично, підтверджується законність закриття 36-ої школи, формулювалося без виїзду представників Генпрокуратури в Донецьк. А працівниця Донецької обласної прокуратури Римма Ломова відмовилася відповідати на мої запитання. Тому запитання, чи законним був адміністративний тиск на батьків з боку директорів деяких донецьких підприємств, а також наскільки законними були заборони не набирати останні два роки перші класи і десятий клас, які я хотів поставити представникам прокуратури, залишаються поки що без відповіді.
Розгляд питання про 36-у школу на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань освіти та науки був бурхливим. Голова комітету Станіслав Ніколаєнко спочатку надав слово Тамарі Прошкуратовій. Вона кілька разів підкреслювала, що міська рада не порушила жодного закону, ухвалюючи рішення про закриття школи. Вона, зокрема, сказала: “Я приїхала, я присягаюсь, клянусь, відстояти повністю цю школу. Бо коли я побула на місці, в мене думка помінялася”.
Натомість, академік Ситник заявив, що влада зробила злочин.
На засіданні виступив і народний депутат Микола Кульчинський, який також виїжджав у Донецьк. Як і Костянтин Ситник, він був категорично незгодним з думкою Тамари Прошкуратової про дії міської влади. Зокрема, він поінформував присутніх про те, як міська влада ввела в оману 6 вересня віце-прем’єр-міністра України Дмитра Табачника: “Коли приїжджав віце-прем‘єр Табачник, то йому збори учителів 45-ої школи, директорів Ленінського району представили, як зустріч з батьками 36-ої школи. Звичайно, батьків тих дітей, які учаться в 36-ій школі,там не було”.
Виступає ще один член Комітету Верховної Ради України з питань освіти та науки Михайло Бауер: “Ситуація складна, оскільки два члени комітету – дві кардинально протилежні думки. Нам треба ухвалити виважене рішення, при цьому не образивши ні одного, ні другого колегу, виважене і правильне рішення. Ми вдруге розглядаємо дане питання, 2 вересня розглядалось питання на засіданні комітету. Я думаю, що треба мабуть сьогодні покласти край цьому питанню. Давайте повернемось до статистики, статистика - річ уперта, і треба нею користуватися. На початок навчального року в 36-ій школі було 127 заяв батьків. Це досить нормальна загальноосвітня школа з українською мовою навчання по десятий клас. Друга статистика: у Донецькій області навчаються українською мовою всього-на-всього 19% школярів, по Україні -73,5%. Найнижчий показник по Україні в Донецьку сьогодні: 10,1% дітей навчаються українською мовою.”
Про рішення комітету говорить його голова Станіслав Ніколаєнко: “Сьогодні на комітеті ми в рішенні звернулися до Генпрокуратури з проханням дати правову оцінку цьому факту. Єдине, що я хотів сьогодні сказати: Комітет з науки і освіти не правомочний відміняти рішення виконавчої влади. Ми сьогодні зробили на основі юридичного аналізу, проведеного нашими фахівцями і нашими депутатами, рішення, де звернулись до тих, хто мусить вирішувати це питання. Генпрокуратура може винести протест на рішення сесії, якщо визнає його незаконним. На основі цього потім вона може звернутися в суд і рішення відмінити. Ми звернулись до гаранта Конституції, Президента, щоб він втрутився в цю ситуацію. Комітет сьогодні ухвалив рішення, що закриття школи (взагалі, незалежно від мови навчання) є неправомірним. Тому що школа 45-а, яка навпроти, вдвічі перевантажена, двозмінка там. І ми відчуваємо з тої інформації, яка сьогодні лунала і яка не лунала, ми бачимо за цим, на жаль, приватні інтереси окремих осіб. Я боюся, що через два-три роки, а може й через рік і школа естетичного профілю точно так же буде виселена з цього приміщення. І один із донецьких підприємців візьме собі цю школу і скаже: “Що, це ж я для діток”. Потім закінчиться тим, що дітки будуть там на вході сидіть, а дяді дорослі окупують цю школу”.
Протягом дня я намагався зв’язатися з прокуратурою. Виявилося, що повідомлення відділу нагляду за додержанням законів про права неповнолітніх Генпрокуратури від 17 вересня, в якому, фактично, підтверджується законність закриття 36-ої школи, формулювалося без виїзду представників Генпрокуратури в Донецьк. А працівниця Донецької обласної прокуратури Римма Ломова відмовилася відповідати на мої запитання. Тому запитання, чи законним був адміністративний тиск на батьків з боку директорів деяких донецьких підприємств, а також наскільки законними були заборони не набирати останні два роки перші класи і десятий клас, які я хотів поставити представникам прокуратури, залишаються поки що без відповіді.
